Рішення

від 15.09.2023 по справі 604/578/23

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/578/23

Провадження № 2/604/210/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2023 року Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в сел. Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

у с т а н о в и в :

09 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 11 листопада 2021 року та 10 квітня 2023 року був звільнений з роботи на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Позивач вважає, що його звільнення є незаконним, оскільки йому не було запропоновано вакантні посади та не враховано його переважне право на залишення на роботі. Відповідачем також не було отримано згоди профспілкового комітету. Враховуючи викладене позивач просив скасувати наказ про звільнення, поновити його на посаді заступника директора з 10 квітня 2023 року, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення по день ухвалення рішення.

Відповідач подав відзив, яким просив відмовити позивачу в позові повністю, оскільки позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Так, відповідач зазначив, що вакантні посади на момент повідомлення про звільнення з посади ОСОБА_1 були відсутні. Переважне право позивача на залишення на роботі не могло застосовуватися, оскільки посада заступника директора скорочувалася, та не було можливості перевести позивача на будь-які інші посади. Крім того, ОСОБА_1 ніколи не був обраний до профспілкових органів, відтак попередня згода профспілкової організації для його звільнення не потребувалася. Відповідач вважає, що його дії щодо звільнення позивача повністю відповідають нормам чинного законодавства України, а тому підстав для скасування наказу та поновлення позивача на роботі немає.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Ухвалою суду від 25 липня 2023 року залучено до участі у справі на стороні відповідача в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача адвокат Колцуняк Ю.В. підтримав позов з підстав, що у ньому зазначені. Також пояснив, що скорочення посади позивача не було погоджено в установленому законодавством та Статутом підприємства порядку, тобто було відсутнє погодження засновника.

Представник відповідача адвокат Демкович Ю.Й. в судове засідання не з`явився.

Третя особа та його представник в судове засідання також не з`явилися, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутність відповідача та третьої особи з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях вказував на необхідність дотримання судами держав-учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами упродовж розумного строку.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, ураховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування.

Таким чином, невиправдане відкладення судових засідань у справах даної категорії є неприпустимим та не відповідає завданням цивільного судочинства.

01.06.2023 від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, який був призначений на 01.06.2023, оскільки має намір подати відзив на позов, строк подачі якого спливає 06.06.2023.

04.07.2023 представник відповідача адвокат Демкович Ю.Й. знову надіслав заяву про відкладення розгляду справи, який був призначений на цей же день (04.07.2023), оскільки перебуває на післяопераційній реабілітації, орієнтовний термін реабілітації - 6-8 тижнів з моменту операції - 29.05.2023. Докази на підтвердження поважності причини неявки до заяви не додано.

25.07.2023 відбулося судове засідання за участю представників обох сторін, розгляд справи відкладено у зв`язку із залученням третьої особи.

17.08.2023 у судове засідання сторони не з`явилися, представник позивача надав заяву про неможливість прибути в дане засідання у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі. Представник відповідача та третя особа про причини неявки суду не повідомили.

22.08.2023 представник третьої особи адвокат Матус Т.А. надіслав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі.

14.09.2023 представник відповідача адвокат Демкович Ю.Й. надіслав на електронну адресу суду заяву про відкладення розгляду справи, оскільки перебуває за межами України з 11.09.2023 по 25.09.2023. Разом з тим, будь-яких належних доказів щодо поважності причини неявки представника відповідача до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Неодноразові неявки представника відповідача без поважних причин свідчать про зловживання стороною процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи, в той час як статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, суд наголошує, що відповідачем у справі є юридична особа, яка мала змогу направити в суд іншого представника, у зв`язку з неможливістю приймати участь у судових засіданнях адвоката Демковича Ю.Й. через хворобу та перебування за кордоном.

Таким чином суд визнає, що представник відповідача та третя особа повторно не з`явилися до суду без поважних причин, тому вважає за можливе слухати справу за їхньої відсутності, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 з 11 листопада 2021 року перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Наказом директора КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» №21-ОД від 30 січня 2023 року «Про скорочення штату працівників та зміною істотних умов праці» постановлено внести зміни до штатного розпису КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» з 01.04.2023, скоротити 8 ставок; про прогнозоване скорочення та зміну істотних умов праці попереджено працівників з 01.02.2023.

Згідно з Наказом директора КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» №26-ОД від 10 лютого 2023 року «Про скорочення окремих посад та зміною істотних умов праці» з 10.04.2023 скорочено 1.0 ставки заступника директора.

07 квітня 2023 року директором КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» ОСОБА_2 постановлено Наказ №42-ОД «Про скорочення окремої штатної одиниці» та Наказом №70-к/тр від 10 квітня 2023 року ОСОБА_1 , заступника директора, звільнено з 10.04.2023 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. З даним наказом позивач ознайомлений в той же день 10 квітня 2023 року.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 № 58/2023, продовжується строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ).

Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ, повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до пункту 3 статті 62 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно правових позицій, висловлених Верховним Судом у постановах від 16.01. 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17) та від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 2136-ІХ, у період дії воєнного стану норми ст. 43 КЗпП не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів, тому доводи позивача щодо неотримання згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації судом не взято до уваги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що в порушення ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України йому не було запропоновано іншу роботу на тому самому підприємстві. Проте твердження позивача про наявність на підприємстві вакантних посад не підтверджено. Згідно з довідкою № 132 від 26 травня 2023 року вакантні посади в КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради на момент повідомлення про вивільнення посади ОСОБА_1 були відсутні. Про відсутність вакантних посад також зазначено в повідомленні про майбутнє звільнення.

Разом з тим, відповідно до п. 8.5 Статуту КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради штатну чисельність Підприємства Керівник визначає на підставі фінансового плану Підприємства, погодженого в установленому законодавством та цим Статутом порядку з рахуванням необхідності створення відповідних умов для забезпечення належної доступності медичної допомоги та затверджує її за письмовим погодженням Засновника.

Згідно з п. 1.4 Статуту засновником КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» є Скалатська територіальна громада в особі Скалатської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що штатний розпис підприємства затверджено директором КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» ОСОБА_2, але відсутнє письмове погодження Засновника, тобто Скалатської міської ради.

Таким чином, враховуючи, що суду не надано доказів дотримання відповідачем п. 8.5 Статуту КНП «Скалатська комунальна районна лікарня», а саме в частині письмового погодження Засновником штатної чисельності підприємства з урахуванням скорочення посади позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

При визначенні розміру середньоденної заробітної плати необхідної для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд керується положення Постанови КМУ від 08.02.1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до п.8 зазначеної вище Постанови №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідачем надана довідка про доходи, відповідно до Постанови №100, від 17 травня 2023 року №123, з якої зокрема видно, що середньоденна заробітна плата позивача складає 1173,73 грн.

Таким чином, виходячи з середньоденної заробітної плати позивача 1173,73 грн, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заробітна плата за час вимушеного прогулу 113 днів (період з 11.04.2023 по 14.09.2023 включно) в розмірі 132631,49 грн. (1173,73 х 113 дні = 132631,49 грн).

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради ОСОБА_2 №70-к/тр від 10 квітня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено ОСОБА_1 , заступника директора, з 10 квітня 2023 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Комунального некомерційного підприємства «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради з 11 квітня 2023 року.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради на користь ОСОБА_1 132631 (сто тридцять дві тисячі шістсот тридцять одну) гривню 49 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 квітня 2023 року по 14 вересня 2023 року включно з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Городниця, РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради, місцезнаходження юридичної особи: Тернопільська область, Тернопільський район, м. Скалат, вул. Леся Курбаса, 36, код ЄДРПОУ 02000961.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Підволочиський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2023 року.

Суддя В. М. Сіянко