Постанова

від 21.09.2007 по справі 7/101-92

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/101-92

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

21.09.07                                                                                           Справа  № 7/101-92

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді                                                  Галушко Н.А.

Суддів                                                                      Процик Т.С.

                                                                                Юрченко Я.О.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний нафтовий холдинг», м. Луцьк (далі ТзОВ «Західний нафтовий холдинг», м. Луцьк)

на рішення Господарського суду Волинської області від 13.06.2007 року

у справі № 7/101-92

за позовом: Спільного українсько –англійського підприємства «Західна нафтова група»у формі ТзОВ, м. Луцьк (далі СП «Західна нафтова група»у формі ТзОВ, м. Луцьк)

до відповідача 1: ТзОВ «Західний нафтовий холдинг», м. Луцьк

до відповідача 2: Спільного українсько –американського закритого акціонерного товариства «Фондове агентство «Схід –Інвест», м. Луцьк  (далі СП ЗАТ «Фондове агентство «Схід –Інвест», м. Луцьк)

про визнання недійсними договорів та стягнення 5 000 000 грн.

За участю представників сторін:

від позивача –Лісний В.Д. - представник

від відповідача 1 –не з'явився

від відповідача 2 –Волинець О.В. - представник

Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст. 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.06.2007 року у даній справі задоволено позовні вимоги Спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група»у формі товариства з обмеженою відповідальністю: визнано недійсним договір доручення № Б 160407/2 від 16.04.2007 року укладений між СП «Західна нафтова група»у формі ТзОВ та СП ЗАТ «Фондове агентство «Схід –Інвест»; визнано недійсним договір купівлі –продажу цінних паперів № Б 160407/2/1 від 16.04.2007 року, укладений між СП «Західна нафтова група»у формі ТзОВ та ТзОВ «Західний нафтовий холдинг»; стягнуто із ТзОВ «Західний нафтовий холдинг»на користь СП «Західна нафтова група»у формі ТзОВ 5000000,00 грн., отриманих згідно договору купівлі –продажу цінних паперів № Б 160407/2/1 від 16.04.2007 року; зобов'язано позивача повернути 2 цінні папери, а саме: прості векселі № 32000304314 від 30.08.2006 року та № 32000304315 від 30.08.2006 року.

Рішення суду мотивовано тим, що договір доручення на купівлю цінних паперів № Б 160407/2 від 16.04.2007 року та договір купівлі-продажу цінних паперів № Б 160407/2/1 від 16.04.2007 року укладені з порушенням вимог ч.ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного Кодексу України –без дотримання вимог щодо чинності правочину, встановлених у ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТзОВ «Західний нафтовий холдинг»подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішенням, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги СП «Західна нафтова група»залишити без задоволення, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду обставинам справи.

СП «Західна нафтова група»у запереченнях на апеляційну скаргу від 21.08.2007 року рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник СП ЗАТ «Фондове агентство «Схід –Інвест», м. Луцьк в судовому засіданні рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, судовою колегією встановлено наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції 16 квітня 2007 року між СП «Західна нафтова група»(Довіритель) у формі ТзОВ та спільним українсько-американським закритим акціонерним товариством «Схід-Інвест»(Повірений) укладено договір доручення на купівлю цінних паперів           № Б 160407/2. Даним договором передбачено, що  Повірений зобов'язувався здійснити від імені та за рахунок Довірителя купівлю цінних паперів - простих векселів від 30.08.2006 року за №№ 32000304314 та 32000304315, загальна номінальна вартість яких, згідно п.1.3. договору складає 5000000 грн., а останній в свою чергу зобов'язувався сплатити Повіреному винагороду за здійснення дій по цьому договору.

Того ж дня, 16 квітня 2007 року Відповідач-2, від імені позивача та на підставі договору доручення № Б 160407/2 від 16.04.2007 року, уклав із Відповідачем-1 договір купівлі-продажу цінних паперів № Б 160407/2/1. Згідно умов даного договору Відповідач-1 продав Позивачу цінні папери - прості векселі від 30.08.2006 року за  №№ 32000304314 та 32000304315.

16 квітня 2007 року  вказані цінні папери передано та прийнято представниками, за погодженням директора Позивача Корецьким С.Ф., згідно акту прийому передачі. 30 квітня 2007 року між Відповідачем-2 та Позивачем в особі директора Корецького С.Ф. підписано акт виконання робіт по договору доручення на купівлю цінних паперів № Б 160407/2 від 16.04.2007 року. Згідно даного акту, Виконавець (Відповідач-2) передав згідно договору доручення, а Замовник (Позивач) прийняв виконані роботи по купівлі цінних паперів зазначених у п. 1.2.1 Договору доручення загальною номінальною вартість 5000000 грн., сумарною вартістю купівлі цінних паперів 5000000 грн. На виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів             № Б 160407/2/1 від 16.04.2007 року. Позивач платіжним дорученням № 30 від 27.04.2007 року перерахував на рахунок Відповідача-1 5000000 грн.

Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої особи, яку вона представляє, представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільні права та обов'язки і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Статтею 145 ЦК України визначено порядок управління товариством з обмеженою відповідальністю. Згідно із ч. 2 цієї статті поточне керівництво діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється виконавчим органом товариства, який є підзвітним загальним зборам учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються Цивільним кодексом України, іншими законами та Статутом товариства.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується представниками сторін, укладення директором товариства договорів на суму, яка перевищує 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, є можливим за умови надання загальними зборами учасників СП «Західна нафтова група»згоди на укладення такого правочину (пп. 3 п. 11.12 Статуту). Доказів схвалення спірних правочинів сторонами суду не подано.

Безпідставними є посилання скаржника на те, що директор Корецький С.Ф. мав повноваження на укладення договору доручення № Б 160407/2 від 16.04.2007 року та погодження договору купівлі-продажу № Б 160407/2/1, тому що за статутом Позивача директор представляє інтереси товариства перед іншими особами, укладає від імені товариства з ними угоди, а також статутом не передбачено укладення угод будь-яким іншим органом товариства, не передбачено порядок та форму надання згоди зборами учасників товариства на укладання угод понад суму вказану у статуті. Дані доводи суперечать нормам ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», якими встановлено, що директор вирішує всі питання діяльності підприємства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників; та п. 11 статуту СП «Західна нафтова група», якими визначено виключну компетенцію зборів учасників товариства та порядок прийняття ними рішень.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на помилковість висновків суду про відсутність дій, які б свідчили про схвалення СП «Західна нафтова група»договору доручення № Б 160407/2 від 16.04.2007 року та договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 160407/2/1 від 16.04.2007 року, оскільки в матеріалах справи наявні такі докази, а саме акт приймання-передачі простих векселів, які були предметом договору купівлі-продажу цінних паперів, акт виконаних робіт по договору доручення та платіжне доручення про оплату вартості простих векселів, є помилковими та судовою колегією до уваги не приймаються. Вказані докази є неналежними та недопустимими, оскільки всі вони були вчинені тим же директором товариства з перевищенням наданих йому Статутом повноважень.

Безпідставним є посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції ч. 3 ст. 92 ЦК України та п. 9.2 роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України та п. 9.2 вищевказаного роз'яснення орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно, та не перевищуючи своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. В рішенні суду першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідачі не довели факту існування на момент укладення спірних договорів у директора позивача Корецького С.Ф. спеціальних повноважень на їх укладення, а також не спростували твердження позивача про те, що під час укладення договору доручення на купівлю цінних паперів та погодження договору купівлі-продажу цінних паперів були відсутні додаткові документи, які б надавали повноваження директору позивача на укладення та погодження таких договорів, а саме рішення зборів учасників товариства, як це передбачено Статутом. Представник відповідача-2 і в суді апеляційної інстанції не заперечив факту можливості ознайомитися при укладанні спірних договорів з установчими та іншими документами позивача, на підставі яких діяв директор.

Помилковим є твердження скаржника в апеляційній скарзі щодо підписання Корецьким С.Ф. договору доручення ціною 500 грн. Відповідно до ст.ст. 1000 - 1005 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що предметом договору доручення є здійснення повіреним від імені та за рахунок довірителя юридично значимих дій (укладення правочинів, приймання товарів, робіт, послуг, витребування та підписання документів тощо). Відповідно до п.п. 1.1 - 1.3 спірного договору доручення Повірений зобов'язувався здійснити від імені та за рахунок Довірителя купівлю цінних паперів –простих векселів від 30.08.2006 року № 32000304314 та № 32000304315 загальною номінальною вартістю 5000000 грн. Отже, предметом договору є купівля цінних паперів –простих векселів від 30.08.2006 року вартістю 5000000 грн., а 500 грн. є сумою винагороди за виконання даного договору.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про недійсність спірних договорів.

Помилковим є посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв'язку з відхиленням клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи ТОВ «БМ Банк». Скаржник зазначає, що дане клопотання було заявлено в зв'язку з тим, що позивачем заявлено вимогу про повернення ТзОВ «Західний нафтовий холдинг»майна, отриманого за наслідками укладення та виконання договорів доручення та купівлі –продажу, а також з огляду на те, що дане майно товариством було відчужено третій особі –ТОВ «БМ Банк». Кошти в сумі 5000000 грн. перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «БМ Банк»на погашення кредиту згідно договору кредиту № 2006-100/DC відновлення кредитної лінії від 07.12.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті виконання спірних договорів скаржником одержано від позивача 5000000 грн.; в позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача-1 на користь позивача суми 5000000 грн.. З огляду на те, що позовна вимога заявлена про стягнення коштів, а не про повернення індивідуально визначеного майна, клопотання про залучення ТОВ «БМ Банк»до участі у справі відхилено судом першої інстанції правомірно.

З цих же підстав аналогічне клопотання відхилено і Львівським апеляційним господарським судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення Господарського суду Волинської області прийняте з дотримання норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.          Залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області від 13.06.2007 року у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Справу повернути в Господарський суд Волинської області.

Головуючий-суддя                                                                      Галушко Н.А.

Суддя                                                                                          Процик Т.С.

Суддя                                                                                          Юрченко Я.О.