Постанова

від 20.03.2008 по справі 7/101-92

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/101-92

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 березня 2008 р.                                                                                    № 7/101-92  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:С. Шевчук,Ж. Бернацької, І. Воліка (доповідача),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)"Західний нафтовий холдинг"

на постановувід 21.09.2007 року

Львівського апеляційного господарського суду

у справі№ 7/101-92

за позовомСпільного українського-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до1) ТОВ "Західний нафтовий холдинг"2) Спільного українського-американського закритого    акціонерного товариства (ЗАТ) "Фондове агентство "Схід-Інвест"

провизнання недійсними договорів та стягнення 5 000 000,00 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача Драюк М.С. (дов. № 273 від 19.03.2008)

відповідача-1 Пащук В.С. (дов. № 34 від 25.10.2007) Білицький Б.М. ( дов. № 35 від 25.10.2008)

відповідача-2 не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У травні 2007 року спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група" у формі ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору доручення № Б 160407/2 від 16.04.2007, укладеного між спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТОВ та спільним українсько-американським ЗАТ "Фондове агентство "Схід-Інвест", та договору купівлі-продажу цінних паперів № 160407/2/1 від 16.04.2007, укладеного між спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТОВ та ТОВ "Західний нафтовий холдинг", а також про стягнення із ТОВ "Західний нафтовий холдинг" 5000 000,00 грн., отриманих згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів № 160407/2/1 від 16.04.2007.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.06.2007 у справі        № 7/101-92 (колегія суддів: Шум М.С., Кравченко А.М., Якушева І.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2007 (колегія суддів у складі: головуючого - Галушко Н.А., суддів - Процик Т.С., Юрченко Я.О.), визнано недійсним договір доручення № Б 160407/2 від 16.04.2007, укладений між спільним  українсько-англійське підприємством  "Західна нафтова група"  у  формі  ТОВ

Доповідач: Волік І.М.

та спільним українсько-американським ЗАТ "Фондове агентство"Схід-Інвест"; визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №160407/2/1 від 16.04.2007, укладений між спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТОВ та ТОВ "Західний нафтовий холдинг"; стягнуто з ТОВ "Західний нафтовий холдинг" на користь спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі ТОВ 5 000 000,00 грн., отриманих згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № 160407/2/1 від 16.04.2007; позивача - спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група" у формі ТОВ зобов'язано повернути 2 цінних папери, а саме: прості векселі №32000304314 від 30.08.2006 та                               № 32000304315 від 30.08.2006; стягнуто з ТОВ "Західний нафтовий холдинг" та спільного українсько-американського ЗАТ "Фондове агентство"Схід-Інвест" на користь спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі ТОВ судові витрати в розмірі 25 703 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, з ТОВ "Західний нафтовий холдинг" - 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат по сплаті витратна інформаційно-технічне забезпечення, а із спільного українсько-американського ЗАТ "Фондове агентство"Схід-Інвест" - 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат по сплаті витратна інформаційно-технічне забезпечення; вжиті у відповідності до ухвали господарського суду від 11.05.2007 заходи щодо забезпечення позову (накладений арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ "Західний нафтовий холдинг" на суму позову, що становить 4 974 297 грн.) скасовані.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Західний нафтовий холдинг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення та постанову  попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема ст.ст. 241,632, 1000, 1002 Цивільного кодексу України, ст.189 Господарського кодексу України та порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції  норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 16.04.2007 між спільним українсько-англійським підприємством «Західна нафтова група»(довіритель) у формі ТОВ та спільним українсько-американським закритим акціонерним товариством  «Схід-Інвест»(повірений) укладено договір доручення № Б 160407/2 на купівлю  цінних паперів. Даним договором передбачено, що повірений зобов'язувався здійснити від імені та за рахунок довірителя купівлю цінних паперів простих векселів від 30.08.2006 за № 32000304314 та № 32000304315, загальна номінальна вартість яких, згідно п.1.3. договору складає 5 000 000 грн., а останній в свою чергу зобов'язувався сплатити повіреному винагороду за здійснення дій по цьому договору.

16.04.2007 відповідач-2, від імені позивача та на підставі договору доручення № Б 160407/2, уклав із відповідачем-1 договір купівлі-продажу цінних-паперів                № Б 160407/2/1. Згідно умов даного договору відповідач-1 продав позивачу цінні папери - прості векселі від 30.08.2006 року за №  32000304314 та № 32000304315.

Того ж дня, 16.04.2007 вказані цінні папери передано відповідачем-1 та прийнято представниками відповідача-2, за погодженням директора позивача Корецького С.Ф., згідно з актом прийому-передачі.

30.04.2007 між відповідачем-2 та позивачем в особі директора Корецького С.Ф. підписано акт виконання робіт по договору доручення на купівлю цінних паперів                  № Б 160407/2 від 16.04.2007. Відповідно до даного акту, виконавець (відповідач-2) передав за договором доручення, а замовник (позивач) прийняв виконані роботи по купівлі цінних паперів, зазначених у п. 1.2.1 договору доручення, загальною номінальною вартість 5 000 000 грн., сумарною вартістю купівлі цінних паперів 5 000 000 грн. На виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 160407/2/1 від 16.04.2007. Позивач платіжним дорученням № 30 від 27.04.2007 перерахував на рахунок відповідача-1 - 5 000 000 грн.

Задовольняючи позовні, вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з правомірності вимог щодо перевищення повноважень директором позивача Корецьким С.Ф. при укладенні договорів доручення на  купівлю цінних паперів № Б 160407/2 від 16.04.2007 та погодженні договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 160407/2/1 від 16.04.2007 на суму                       5 000 000 грн., що перевищує встановлене в статуті позивача обмеження.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Статтею 145 ЦК України визначено порядок управління товариством з обмеженою відповідальністю. Згідно із ч. 2 цієї статті поточне керівництво діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється виконавчим органом товариства, який є підзвітним загальним зборам учасників товариства. Компетенція виконавчого (органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються Цивільним кодексом України, іншими законами та Статутом товариства.

Зі змісту статуту позивача, затвердженого рішенням власника товариства           № 70 від 20.10.2006, вбачається, що до компетенції директора належать всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції зборів учасників (п.11.14); директор має право без доручення представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридично значущі дії (п.п.1 п.11.12); підписувати доручення (довіреності) (п.п.2 п.11.12); укладати на суму, яка не перевищує  3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та укладати угоди на суму, яка перевищує 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за умови надання згоди на її укладення зборами учасників товариства (п.п.3 п.11.12). Згідно п.11.12 статуту вищим органом товариства є збори учасників. До виключної компетенції зборів учасників, належить надання згоди на укладення виконавчим органом товариства договорів (угод, контрактів) на суму, яка перевищує 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.п К п.11.7).

Частина 3 ст. 92 ЦК України визначає, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа не доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому, як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, відповідачі не довели факту існування на момент укладення договорів у директора позивача Корецького С.Ф. спеціальних повноважень на їх укладення, а також не спростували твердження позивача про те, що під час укладення договору доручення на купівлю цінних паперів № Б 160407/2 від 16.04.2007 та погодження договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 160407/2/1 від 16.04.2007 були відсутні додаткові документи, які б надавали повноваження директору позивача на укладення та погодження таких договорів, а саме, рішення зборів учасників товариства, як це передбачено статутом.

Отже, правочин уважається укладеним представником з перевищенням повноважень, якщо на момент вчинення правочину наявних у представника  повноважень не достатньо для його вчинення. А тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що такий правочин  має бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону відповідно до ч. 2 ст.203 і ст. 215 ЦК України. При цьому припущення про те що сторона, з якою укладено правочин, знала або мала знати про відсутність у представника повноважень на укладення правочину, ґрунтується на обов'язку сторони перевіряти такі повноваження.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої особи, яку вона представляє, представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 1000-1005 ЦК України за договором доручення одна  сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. При цьому, договір доручення може бути укладений як в усній, так і в письмовій формі. Форма цього договору залежить від ціни правочину, який повірений уповноважений вчинити від імені довірителя, а також від умов, передбачених ст.ст.205-209 ЦК України.

Виходячи з цього, господарськими судами першої та апеляційної інстанції зроблено обґрунтований висновок, що предметом договору доручення є здійснення повіреним від імені та за рахунок довірителя юридично значимих дій (укладення правочинів, приймання товарів, робіт, послуг, витребування та підписання документів тощо). Відповідно до п.п.1.1 - 1.3 спірного договору доручення повірений зобов'язувався здійснити від імені та за рахунок довірителя купівлю цінних паперів - простих векселів від 30.08.2006 за № 32000304314 та № 32000304315 загальною номінальною вартістю 5 000 000 грн. Отже, предметом договору є купівля цінних паперів - простих векселів від 30.08.2006 вартістю 5 000 000 грн., а 500 грн. є сумою винагороди за виконання даного договору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, відповідає матеріалам справи та вимогам закону висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності у директора позивача необхідного обсягу повноважень на укладення договору доручення на купівлю цінних паперів                           № Б 160407/2 від 16.04.2007 та погодження договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 160407/2/1 від 16.04.2007 на суму 5 000 000 грн., у зв'язку з чим договори не відповідають статуту та нормам цивільного законодавства і підлягають визнанню недійсними.

З даними висновками апеляційного суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з доводами касаційної скарги про порушення процесуальних норм, у зв'язку з тим, що апеляційною інстанцією справу розглянуто за відсутності ЗАТ "Західний нафтовий холдинг", яке не було повідомлено належним чином про час і місце судового засідання.

Стаття 87 ГПК України визначає, що повідомлення сторони вважається належним, якщо ухвала, в якій зазначено час і місце розгляду справи, надіслано не пізніше п'яти днів після її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали апеляційного господарського суду від 04.09.2007 про відкладення розгляду справи на 21.09.2007 на 12 год.10 хв., було надіслано сторонам рекомендованим листом 06.09.2007 згідно реєстру відправки кореспонденції на адресу, яка зазначена в позовній заяві.

Виходячи з цього, якщо сторона брала участь у судовому розгляді та реалізувала свої процесуальні права, то саме неотримання за вказаною у позовній заяві адресою ухвали суду не є неналежним повідомленням та не може бути підставою для скасування рішення чи постанови.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку господарських судів першої та апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                             ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Західний нафтовий холдинг" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2007 року у справі № 7/101-92 залишити без змін.

       Головуючий, суддя                                                            С. Шевчук

Судді :                                                                                  Ж. Бернацька

                                                                                              І. Волік