Постанова

від 25.09.2023 по справі 914/509/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. Справа №914/509/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Желік М.Б.

суддів Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участі секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Астра Львів б/н та дати (вх.ЗАГС №01-05/1099/23 від 10.04.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 (повний текст складено 06.03.2023, суддя Трускавецький В.П.),

у справі №914/509/22

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Астра Львів, м. Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про витребування майна з чужого незаконного володіння з припиненням права приватної власності

за участю представників: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі №914/509/22 позов задоволено повністю. Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Астра Львів нежитлові приміщення загальною площею 29,7 кв. м за адресою вул. Корольова, 9 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1039033346101) з припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Астра Львів на нежитлові приміщення загальною площею 29,7 кв. м за адресою вул. Корольова, 9 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1039033346101). Стягувач Львівська міська рада. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Астра Львів на користь Львівської міської ради 1 984,80 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Астра Львів звернулась до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі №914/509/23, скасувати оскаржене рішення, та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що Львівська міська рада ніколи не була власником приміщень під. Інд. 1-1, 1-2,1-3, 1-4 загальною площею 29,7 кв.м. за адресою Корольова, 9, що підтверджується інформаційною довідкою №282518243 доданою повивачем до матеріалів справи. Матеріали справи також не місять доказів, що вказані приміщення є нежилим, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним суб`єктом цивільно-правових відносин. Вказує, що рішення Червоноармійського (Личаківського) райвиконкому №176 від 10.03.1987 прийняте з метою реєстрації за позивачем права власності на житлові багатоквартирні будинки в цілому, як житловий фонд. А відтак, не доведення позивачем наявності у нього речових прав на спірні приміщення свідчить про відсутність порушення його прав з боку відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у позові про витребування майна з чужого незаконного володіння.

З огляду на дані твердження, акцентує увагу на тому, що обов`язковою умовою для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, обставини чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника.

Щодо строків позовної давності, скаржник зазначає, що 23.09.2016 проведено первинну реєстрацію прав власності за ОСОБА_1 оскаржуваного приміщення. Довідкою за формою №2, №3618 від 11.12.2018 виданою ЛКП Управитель Личаківській райадміністрації (структурним підрозділом ЛМР) було відомо, що власником оскаржуваного приміщення є ОСОБА_2 . Оскільки право власності територіальної громади м.Львова на спірне приміщення було порушено в момент його вибуття із комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Львівська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи.

Таким чином, починаючи із 23.06.2016 територіальна громада в особі Львівської міської ради була обізнана про вибуття майна із комунальної власності у володіння іншої особи, у зв`язку з чим, трирічна позовна давність закінчила свій перебіг 23.09.2019.

Посилання господарського суду на внутрішню переписку між структурними підрозділами Львівської міської ради, не спростовує презумції можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх майнових прав. Фактично позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечував того, що він дізнався про стан своїх майнових справ з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відтак йому нічого не заважало дізнатися про такі обставини ще у 2016 році. З огляду нащо, на думку скаржника, господарський суд не правильно встановив початок перебігу строку позовної давності.

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.04.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі № 914/509/22; зупинено дію оскарженого рішення; відкрито апеляційне провадження; встановлено учасникам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; призначено розгляд справи на 17.05.2023; витребувано матеріали справи з господарського суду Львівської області.

15.05.2023 представником Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/3236/23 від 15.05.2023), в якому він просить суд відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржене рішення залишити без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що до 1991 року усі об`єкти нерухомого майна на території України перебували у державній власності, 05.11.1991 Кабінетом міністрів України прийнята постанова №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), відповідно до якої м.Львову передано житловий та нежитловий фонд міської Ради народних депутатів, житлово-експлуатаційні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду. Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №728 від 24.12.1991 затверджено перелік підприємств та організації, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включено також житловий та нежитловий фонд.

Вказує на те, що довідка ЛКП 500 №12 від 04.02.2016 не є правовстановлюючим документом на вказане приміщення, натомість процедура переведення нежитлових приміщень в житловий фонд не відбулася.

Щодо позовної давності на звернення до суду, вказує, що про порушене право Львівська міська рада довідалася з листа Управління комунальної власності від 30.04.2022 №4-2302-12724. Натомість закон не пов`язує перебіг строку позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно ним заволодів, у володіння інших осіб. Окрім того, представник зазначає про відсутність обов`язку позивача щодо здійснення моніторингу інформації що вноситься до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В судовому засіданні 17.05.2023 оголошено перерву до 07.06.2023.

06.06.2023 представником ТОВ Астра Львів подано до суду клопотання (вх.ЗАГС №01-04/3828/23 від 06.06.2023) про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

07.06.2023 представником Львівської міської ради подано до суду клопотання (вх.ЗАГС №01-04/3852/23 від 07.06.2023) про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

12.07.2023 представником Львівської міської ради подано до суду клопотання (вх.ЗАГС №01-04/4663/23 від 12.07.2023) про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

12.07.2023 представником ТОВ Астра Львів подано до суду клопотання (вх.ЗАГС №01-04/4660/23 від 12.07.2023) про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв`язку з примиренням сторін спору та з метою підготовки мирової угоди та надання проекту такої на затвердження суду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

16.08.2023 представником Львівської міської ради подано до суду клопотання (вх.ЗАГС №01-04/5454/23 від 16.08.2023) про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день з огляду на те, що уповноважені особи ЛМР, які здійснюють аналіз мирової угоди на відповідність чинному законодавству перебувають у відпустці.

16.08.2023 представником ТОВ Астра Львів подано до суду клопотання (вх.ЗАГС №01-04/5450/23 від 16.08.2023) про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв`язку з примиренням сторін спору та з метою підготовки мирової угоди та надання проекту такої на затвердження суду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

13.09.2023 представником ТОВ Астра Львів подано до суду клопотання (вх.ЗАГС №01-04/6184/23 від 13.09.2023) про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв`язку з примиренням сторін спору та з метою підготовки мирової угоди та надання проекту такої на затвердження суду.

13.09.2023 представником Львівської міської ради подано до суду клопотання (вх.ЗАГС №01-04/6190/23 від 13.09.2023) про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день у зв`язку з можливим примиренням сторін та з метою підготовки проекту мирової угоди.

В судове засідання 13.09.2023 учасники провадження участь уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, натомість представники Львівської міської ради та ТОВ Астра Львів клопотали про відкладення розгляду апеляційної скарги з приводу чого колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

На підставі клопотань позивача та відповідача розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався, що відображено в ухвалах суду апеляційної інстанції від 07.06.2023, 12.07.2023 та 16.08.2023. Однак, суду так і не надано доказів мирного врегулювання спору між сторонами, про що заявляли уповноважені представники позивача та відповідача у поданих до суду клопотаннях про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Статтею 273 ГПК України встановлено строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а саме протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

З врахуванням зазначеного, а також того, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів з врахуванням строків розгляду апеляційної скарги вважає за можливе здійснити її розгляд за наявними у справі матеріалами за відсутності уповноважених представників сторін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржене рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, рішенням Червоноармійської районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області від 10.03.1987 № 176 Про затвердження реєстру житлових будинків вирішено затвердити реєстр житлових будинків та провести реєстрацію згаданих будинків згідно додатку I, видати реєстраційні посвідчення ЖЕО Червоноармійського району (Личаківського). Згідно з Додатком I до рішення будинок на вул. Корольова 9 наявний у списку.

В статтях 34, 35 Закону УРСР Про власність під об`єктами права комунальної власності розумілося майно, що забезпечує діяльність Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передбачене відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

05.11.1991 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю), що заклало правові підстави для розподілу майна, яке в радянський період було виключно державним, на державне та комунальне.

24.12.1991 Виконавчим комітетом Львівської обласної ради народних депутатів прийнято рішення від № 728 Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць/підприємств та організацій житлово-комунального господарства області, яким затверджено перелік підприємств та організацій, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включено також житловий та нежитловий фонд Львівської міської ради народних депутатів м. Львова. Зокрема, у п. 16 Додатку 2 до цього рішення вказано про Червоноармійський (Личаківський) район.

Враховуючи зазначене, житлові і нежитлові приміщення, які не були відчужені на користь фізичних та/або юридичних осіб, віднесені до комунальної власності територіальної громади міста. При цьому, державна реєстрація права комунальної власності на окремі об`єкти нерухомого майна в будинку комунальної власності для підтвердження правового титулу територіальної громади як власника певного об`єкту нерухомості не вимагалася.

Незважаючи на це, згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.11.2021 вбачається, що 03.08.2010 Територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради зареєструвала права комунальної власності на будинок № 9 по вул. Корольова у м. Львові. Підстава реєстрації: рішення Червоноармійського райвиконкому м. Львова № 176 від 10.03.1987.

Щодо використання спірного майна колегія суддів зазначає, що з 21.12.1982 на підставі рішення Червоноармійської районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області № 522 Про закріплення нежитлового фонду за громадянами та організаціями району ОСОБА_3 дозволено використовувати звільнене підвальне приміщення, по вул. Корольова буд. 9 кв. 1 пл. 30,7 кв. м під художню майстерню. Керівнику ЖЕД-500 підвальну квартиру, як житло демонтувати, виключити з житлового фонду та закрити особистий рахунок. Укласти орендну угоду та одержувати орендну плату.

12 (27).08.1993 між Львівською міською радою народних депутатів, Фонд комунального майна м. Львова, та народним майстром-художником Фриз В. О. було укладено Договір на оренду нежитлових приміщень № 1751. Згідно з умовами цього Договору, Орендодавець на підставі Угоди № 500186 від 01.01.1991, ЖЕК-500 Червоноармійського району м. Львова, рішення № 522 від 21.12.1982 Червоноармійського р-нк РНД передав, а Орендар прийняв в оренду з 01.01.1991 термін невизначений у користування нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 під інд. 1-1, 1-2, 1-3, 1-4 під художню майстерню.

03.11.2005 ОКП ЛОР БТІ та ЕО складено технічний паспорт на підвальні нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Корольова 9. Технічна характеристика: загальна площа 29,7 кв. м, висота приміщень 2,40 м, матеріал стін цегляні, матеріал перекриття з/бетон, тощо.

15.12.2005 між Управлінням комунальної власності Львівської міської ради та творчим працівником ОСОБА_3 укладено Договір оренди № Л-3487-5 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), за умовами якого Орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 14.10.2004 № 425-О, договору оренди від 12.08.1993 № 1751 передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП 500, надалі Балансоутримувач.

Об`єкт оренди є приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Корольова9/1, загальною площею 29,7 кв. м у числі підвал з індексами 1-1 1-4, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 03.11.2005 № 328. Цільове призначення об`єкта оренди для творчої майстерні. Термін договору оренди 1 рік, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця до закінчення терміну дії Договору він вважається продовженим та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Як художня майстерня вказане приміщення використовувалося до 07.03.2013.

12.01.2016 УКВ ДЕР ЛМР листом № 4-2302-26 повідомив Департамент житлового господарства та інфраструктури, що 23.12.2015 розглядалось питання з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова. Зокрема, щодо надання в оренду вільних нежитлових приміщень підвалу площею 29,7 кв. м на вулю Корольова 9. Комісією прийнято рішення скерувати матеріали по даному об`єкту на постійну комісію житлової політики для надання відповідних пропозицій. Додатки довідка ЛКП №500 від 09.11.2015 № 15 та копія технічного паспорту від 03.11.2005.

Згідно з переліком питань для розгляду з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова на 23.12.2015 (протокол № 23) Личаківський район, по вул. Корольова 9 зазначено; підвал 29,7 кв. м., балансоутримувач ЛКП № 500, за даними балансоутримувача від 09.11.2015 № 15 приміщення вільні.

Як вбачається із довідки ЛКП № 500 № 15 від 09.11.2015 спірні нежитлові приміщення є вільними, ніким не використовуються, опечатані і ключі знаходяться (вказано у кого контактний телефон). ЛКП №500 не має заперечень щодо передачі вищевказаного об`єкта в оренду.

Окрім того, судом встановлено, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 08.07.2015 у справі № 463/1863/15-ц закрито провадження у справі за позовом УКВ ДЕП ЛМР до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зобов`язання повернути об`єкт оренди. В межах розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 станом на час розгляду справи помер.

Департамент житлового господарства та інфраструктури листом № 4-2501-89 від 26.02.2016 повідомив УКВ ДЕП ЛМР про те, що розглянувши листи про можливість реконструкції нежитлових приміщень в тому числі у АДРЕСА_2 ) у житлові, міжвідомчою комісією при виконкомі 19.02.2016 прийнято рішення про технічну можливість здійснити реконструкцію вказаних приміщень під житлові квартири.

УКВ ДЕП ЛМР листом від 11.03.2016 № 4-2302-227 Щодо нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 повідомило Департамент житлового господарства та інфраструктури, що 09.03.2016 відбулось засідання комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова. на засіданні розглянуто лист Департаменту житлового господарства та інфраструктури від 26.02.2016 № 4-2501-89 та прийнято рішення не заперечувати щодо переобладнання під житло нежитлових приміщень на АДРЕСА_5 .

21.04.2020 Управління житлового господарства листом № 4-2501-2705 повідомило Управління комунальної власності у відповідь на лист від 09.04.2020, що після 19.02.2016 (витяг з протоколу № 1 §10) на засіданні міжвідомчої комісії при виконкомі розглядався лист управління комунальної власності щодо надання висновків про можливість використання нежитлових приміщень під інд. 1-1 1- 4 (заг. площею 29,7 кв. м). Комісія надала позитивні висновки. Крім зазначених висновків, міжвідомча комісія при виконанні не приймала жодних рішень щодо вказаних приміщень.

Разом з тим, судом встановлено, що 27.07.1993 згідно з Свідоцтвом № 2858 про право власності на житло Львівська міська адміністрація посвідчує, що квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 дійсно належить на праві спільної сумісної власності гр. ОСОБА_4 та членам його сім`ї ОСОБА_5 . Загальна площа квартири 41,3 кв. м.

Згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.08.1999 державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, посвідчено, що спадкоємцем до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дружина ОСОБА_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_7 .

У листі ОКП БТІ та ЕО від 03.11.2022 № 3062 додатком до якого долучено копію реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_8 , вказаного також, що спірні приміщення могли увійти в первинну приватизацію квартир в будинку АДРЕСА_1 як комори в підвалі. Водночас, з першої сторін технічного паспорта складеного 28.05.1993 на квартиру АДРЕСА_8 вказано, що такий паспорт виготовлено лише на квартиру АДРЕСА_8 . Разом з тим, на другій сторінці паспорта в розділі Технічна характеристика квартири в кінці розділу дописано вручну Підвал 29,7 кв. м в буд. АДРЕСА_3 .

В подальшому, ОСОБА_6 16.12.2004 реєструє за ОСОБА_5 право власності на квартиру з часткою 1/1. Квартира складається з однієї житлової кімнати та кухні загальною площею 41,3 кв. м. Вказане підтверджується Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Перед реєстрацію інженером Львівського ОДКБТІ та ЕО Васильчак проведено в натурі обстеження будинку АДРЕСА_7 , складено Акт біжучих змін у якому вказано: При обстеженні кв. 35 змін не виявлено передати реєстратору.

29.12.2004 згідно з Договором дарування квартири ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_8 . Договір посвідчено нотаріально та зареєстровано за № 6099 .

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 зареєструвала права приватної власності на квартиру у АДРЕСА_7 09.02.2005. Підстава виникнення права власності: договір дарування № 6099 виданий 29.12.2004.

Також, до матеріалів справи від ОКП БТІ та ЕО за підписом директора Мартинишин Г. Й. додано Довідку № 3167 від 18.11.2022 у якій повідомлено, що згідно з даних ОКП ЛОР БТІ та ЕО первинно квартира АДРЕСА_8 була зареєстрована за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на квартиру, виданого Львівською міською адміністрацією згідно розпорядження від 27.07.1993 №806. Загальна площа квартири 41,3 кв. м, житлова площа 20,2 кв. м .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 6099 виданий 29.12.2004 набула у приватну власності квартиру у АДРЕСА_7 . Речові права на нерухоме майно були зареєстровані 09.02.2005, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 . Однак, ні у договорі дарування, ні у Витягу не вказано інформації про підвальні приміщення 1-1 1-4 по АДРЕСА_1 .

04.02.2016 ЛКП № 500 у листі № 12 зазначає, що з метою впорядкування документації на приватизацію квартири повідомляє, що мешканці квартири АДРЕСА_8 використовують нежитлове приміщення у цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 під індексами 1-1, 1-2, 1-3, 1-4 загальною площею 29,7 кв. м, які помилково не були внесені до документації про приватизацію квартири.

Матеріали справи містять висновок ФОП Лаби П. І. №1/83 від 20.09.2016 Про виділ нежитлових приміщень від квартири АДРЕСА_8 яким встановлено, що квартира АДРЕСА_9 та нежитлові приміщення належать ОСОБА_1 на підставі Договору дарування квартири № 6099 від 30.12.2004, посвідченого Лунь А. В. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу. Квартира № 35 та нежитлові приміщення мають окремі входи. Таким чином, технічно можливо виділити нежитлові приміщення загальною площею 29,7 кв. м, в окремий об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 із складу квартири АДРЕСА_8 загальною площею 45,0 кв. м.

20.09.2016 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Тертичної Н. І. Львівського міського нотаріального округу з заявою про здійснення реєстрації на нерухоме майно та оформлення технічної документації окремо на квартиру та на нежитлове приміщення. 23.09.2016 ОСОБА_1 звернулась із заявою № 18707228 про державну реєстрацію права власності, яку зареєстровано органом державної реєстрації Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 09:53:56. Згідно з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Шебеляк І. Я. вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на нерухоме приміщення під інд. 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, що розташоване АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_1 .

В подальшому, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування нежитлового приміщення від 7.10.2016, що зареєстрований за № 4520 та посвідчений приватним нотаріусом Тертичною Е. В., відповідно до якого ОСОБА_2 прийняв у дар нежитлове приміщення позначене індексами 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, загальною площею 29,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039033346101. Ринкова вартість нежитлових приміщень у відповідності до Висновку про вартість майна, згідно Звіту про незалежну оцінку вартості майна, здійснено суб`єктом оціночної діяльності КП Львівське бюро експертів-оцінювачів станом на 06.10.2016 становить 149600,00 грн.

На підставі вказаного договору дарування рішенням про державну реєстрацію права власності (форма власності, приватна) на нежитлове приміщенні, під індексами 1-1, 1-2, 1-3, 1-4 з реєстраційний номером1039033346101, що розташоване АДРЕСА_3 право власності зареєстровано за суб`єктом ОСОБА_2 як нежитлове приміщення.

26.11.2018 ОСОБА_2 звернувся до КП Реєстрація майна та бізнесу із заявою про внесення змін до Державного реєстру прав, яка розглянута Державним реєстратором Бойко Х. Р. та внесено зміни у ДРРПНМ, зокрема: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1039033346101; Об`єкт нерухомого майна квартира, об`єкт житлової нерухомості: Так; загальна площа 29,7 кв.м житлова площа 16,4 кв. м, опис квартири згідно з технічним паспортом. Адреса: АДРЕСА_10 .

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що матеріали справи не містять жодних рішень про зміну цільового призначення спірного об`єкту нерухомості з нежитлового приміщення у житлове.

В подальшому, згідно з Актом приймання-передачі майна від 08.11.2019 у зв`язку із внесенням вкладу до статутного капіталу ТзОВ Астра Львів засновником ОСОБА_2 , останній передав, а ТзОВ Астра Львів в особі директора ОСОБА_7 прийняв об`єкт вже житлової нерухомості, а саме: квартира загальною площею 29,7 кв. м у АДРЕСА_10 . Документ на підставі якого майно належить Товариству: договір дарування нежитлових приміщень, посвідчений 07.10.2016 Приватним нотаріусом Тертичною Е. В. та зареєстрований за № 4520, технічний паспорт виданий 03.03.2016 ЛОДК БТІЕО .

21.11.2019 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Черник Н. С. прийнято рішення про реєстрацію права власності, форма власності: приватна на квартиру з реєстраційним номером 1039033346101, що розташована АДРЕСА_10 за суб`єктом ТзОВ Астра Львів.

Поряд з цим, у листі ОКП БТІ та ЕО від 03.11.2022 № 3062 додатком до якого долучено копію реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_8 , вказаного також, що спірні приміщення могли увійти в первинну приватизацію квартир в будинку АДРЕСА_1 як комори в підвалі. Водночас, з першої сторінки технічного паспорта складеного 28.05.1993 на квартиру АДРЕСА_8 вказано, що такий паспорт виготовлено лише на квартиру АДРЕСА_8 . Разом з тим, на другій сторінці паспорта в розділі Технічна характеристика квартири в кінці розділу дописано вручну Підвал 29,7 кв. м в буд. АДРЕСА_3 .

Матеріали справи також містять довідку ОКП БТІ та ЕО за підписом директора Мартинишин Г. Й. №3167 від 18.11.2022 у якій повідомлено, що згідно з даних ОКП ЛОР БТІ та ЕО первинно квартира АДРЕСА_8 була зареєстрована за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва № 2858 про право власності на квартиру, виданого Львівською міською адміністрацією згідно розпорядження від 27.07.1993 №806. Загальна площа квартири 41,3 кв. м, житлова площа 20,2 кв. м. Інформації у даному листі про жодні підвальні приміщення не відображені.

Норми права якими керувався суд при прийнятті рішення.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

При цьому, колегія суддів також враховує те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частини перша, друга статті 386 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з частиною третьою статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Велика Палата Верховного Суду нагадувала неодноразово, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанова від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17).

Враховуючи встановлення судом обставин щодо належності спірних приміщень до комунальної власності та відсутності підстав для набуття права приватної власності на них інших осіб, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду зазначає, що спірні нежитлові приміщень під інд. 1-1, 1-2, 1-3, 1-4 загальною площею 29,7 кв. м за адресою: вул. Корольова 9 у м Львові вибули з володіння власника, не з його волі і перейшло у володіння іншої особи, яка відчужила дане спірне майно, не маючи права його відчужувати добросовісному набувачу, з врахуванням чого суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст. 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Зі змісту ст.256 ЦК України вбачається, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є позовною давністю. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому, правила про позовну давність, відповідно до вищевказаної статті ЦК України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, у позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

06.09.2022 представником ТОВ Астра Львів подано до господарського суду відзив (вх.Г/с Л/о №18415/22) на позовну заяву до якого долучено заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог Львівської міської ради у даній справі, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, відповідачем зазначено, що починаючи з 23.09.2016 (дата проведення первинної реєстрації прав власності на оскаржені приміщення за ОСОБА_1 ) територіальна громада в особі львівської міської ради була обізнана про вибуття майна із комунальної власності у володіння іншої особи, у зв`язку з чим термін трирічної позовної давності закінчився 23.09.2019.

Колегія суддів повно виконуючи завдання господарського судочинства та дослідивши фактичні обставини справи з приводу встановлення початку перебігу строків позовної давності у даному спорі зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься довідка ЛКП 500 № 15 від 09.11.2015 в якій зазначено, що спірні нежитлові приміщення є вільними, ніким не використовуються, опечатані і ключі знаходяться (вказано у кого контактний телефон). ЛКП №500 не має заперечень щодо передачі вищевказаного об`єкта в оренду.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду приходить до висновку, що з кінця 2015 року позивач знав, що у його власності перебувають спірні нежитлові приміщення, адже розглядав питання щодо їх переведення у житлові на можливість надання таких в оренду. Однак, як вбачається з пояснень Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку процедура переведення нежитлових приміщень в житлові завершена не була, нових договорів оренди укладено не було, майно іншим шляхом не відчужувалось.

21.04.2020 Управління житлового господарства листом № 4-2501-2705 повідомило Управління комунальної власності у відповідь на лист від 09.04.2020, що після 19.02.2016 на засіданні міжвідомчої комісії при виконкомі розглядався лист управління комунальної власності щодо надання висновків про можливість використання нежитлових приміщень під інд. 1-1 1- 4 (заг. площею 29,7 кв. м). Комісія надала позитивні висновки. Крім зазначених висновків, міжвідомча комісія при виконанні не приймала жодних рішень щодо вказаних приміщень.

І лише, 30.04.2020 Управління комунальної власності листом № 4-2302-12724 повідомило юридичний департамент ЛМР про те, що з інформації в ДРРПНМ виявлено права приватної власності на приміщення під інд. 1-1, 1-2, 1-3, 1-4 загально площею 29,7 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Корольова, 9, яке зареєстроване як житлова квартира.

З огляду на зазначене структурним підрозділам Львівської міської ради стало відомо про порушення прав територіальної громади та особу, яка порушила ці права не швидше ніж 09.04.2020. Інших належних, достовірних та достатніх доказів протилежного, врахувавши які, можна було б дійти інших висновків, жодна із сторін до суду не представила.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі апеляційного перегляду, доводи скаржника, суд апеляційної дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на скаржника.

Згідно ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухвалено за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Астра Львів б/н та дати (вх.ЗАГС №01-05/1099/23 від 10.04.2023) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі №914/509/22 залишити без змін.

3. Судові витрати залишити за скаржником.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 25.09.2023.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.