Постанова

від 21.09.2023 по справі 925/860/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. Справа№ 925/860/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Тищенко О.В.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Черкаської міської ради

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 27.06.2023

у справі № 925/860/23 (суддя - Чевгуз О.В.)

за позовом Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек Черкаси"

про стягнення 303380,87 грн,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27 червня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви Черкаської міської ради про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, проїзд Станційний, 4/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 365516271101) та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротек Черкаси" (код ЄДРПОУ: 40223540) в межах суми стягнення 303 380, 87 грн.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Черкаська міська рада 13.07.2023 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального права та неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, оскільки необхідність забезпечення позову обумовлена тим, що позивач, як власник нерухомого майна, що розміщено на земельних ділянках комунальної власності, ухиляється від укладання договору оренди землі та не здійснює оплату за її фактичне використання, а під час виконання іншого рішення суду про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою за попередній період, здійснив відчуження об`єкту нерухомого майна іншій особі і в подальшому цей договір був визнано недійсним в судовому порядку, тому вказана поведінка відповідача свідчить про свідоме ухилення від виконання зобов`язань і майно, яка є у відповідача на момент пред`явлення позову, може повторно зникнути (змінити власника).

Учасники процесу належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи на повідомлені ними адреси електронної пошти, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів, а неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

19.09.2023 від позивача надійшла заява, у якій він просить розгляд справи здійснювати без участі його представника та задовольнити апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів оскарження вбачається, що у червні 2023 року Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек Черкаси" про стягнення безпідставно утримуваних коштів у розмірі 303 380,87 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з 24.05.2018 є власником об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Черкаси, проїзд Станційний, буд. 4/1, яке розташоване за земельних ділянках комунальної власності, однак договір оренди між позивачем та відповідачем укладений не був. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.09.2020 у справі №925/102/20 з відповідача на користь позивача було стягнуто 417394,49 грн коштів за фактичне користування земельною ділянкою за період з 24.05.2018 по 31.12.2019, а оскільки відповідач продовжує ухилятись від сплати коштів за фактичне користування земельними ділянками позивач звернувся із даним позовом про стягнення цих коштів за новий період - з 01.01.2022 по 31.07.2021, та з 30.09.2022 по 24.05.2023.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, просив суд накласти арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, проїзд Станційний, 4/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 365516271101) та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротек Черкаси" в межах суми стягнення 303 380, 87 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав, що відповідачем з дня набуття права власності на об`єкт нерухомості не вчинялися дії на укладення договору оренди в зв`язку з чим Перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Агротек-Черкаси" коштів за фактичне користування земельною ділянкою за період з 24.05.2018 по 31.12.2019.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09 вересня 2020 року у справі № 925/102/20 позов було задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь Черкаської міської ради 417394,49 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 вищевказане рішення було залишено без змін.

Позивач вказує, що під час виконавчого провадження з примусового виконання наказів господарського суду про стягнення з ТОВ "Агротек Черкаси" на користь Черкаської міської ради 417394,49 грн та на користь Черкаської обласної прокуратури 6260,92 грн судового збору, ТОВ "Агротек Черкаси" відчужило об`єкт нерухомого майна по проїзду Станційному, 4/1 у м. Черкаси на користь ПП "Регіон Черкаси ЛТД" на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна. Вказане відчуження відбулося у період примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника боргу на користь стягувачів та виконання на користь держави стягнутої суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. З цього приводу Центральний відділ ДВС у місті Черкаси ЦМУЮ (м. Київ) звернувся до суду, оскільки правочин з відчуження майна було вчинено боржником на шкоду кредиторам (фраудаторний правочин).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.07.2022 у справі № 925/311/22 позов було задоволено, припинено право власності ПП "Регіон Черкаси ЛТД" та визнано право власності за ТОВ "Агротек Черкаси" на нерухоме майно що знаходиться в м. Черкаси, Станційний проїзд 4/1.

За твердженням позивача, така поведінка відповідача свідчить про свідоме ухилення від виконання зобов`язань. Вказана обставина вказує на достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може повторно зникнути (змінити власника), зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст. 137); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п.4 ч.1 ст. 137);

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем або іншими особами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

З матеріалів оскарження, вбачається, що позивач просив накласти арешт у розмірі ціни позову нерухоме майно відповідача, а імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в даній справі пов`язується із наявністю ризику відчуження або передачі майна в користування іншим особам.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, заявником не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість.

Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов підставного висновку про те, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає до задоволення.

При цьому, відмова у забезпеченні позову не позбавляє позивача права повторно подати заяву про забезпечення позову, з наданням переконливих доказів на підтвердження своїх доводів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані із поданням апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову після їх перегляду в апеляційному порядку не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 27 червня 2023 року - без змін.

2. Матеріали оскарження ухвали повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 25.09.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Тищенко

Г.П. Коробенко