Постанова

від 13.09.2023 по справі 480/6967/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2023 р. Справа№ 480/6967/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 13.09.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 (повний текст складено 06.06.2023)

у справі № 480/6967/20(суддя - Карабань А.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс"

до Міністерства юстиції України

третя особа на стороні відповідача - Сумська міська рада

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №2531/5 від 24 липня 2020 року "Про задоволення скарги".

Постановою Верховного Суду від 19.01.2023 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021 скасовано, провадження в справі №480/6967/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача - Сумська міська рада про визнання протиправним та скасування наказу закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2023 справу №480/6967/20 передано до Господарського суду міста Києва, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 22.06.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 480/6967/20, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №480/6967/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" про скасування наказу Міністерства юстиції України від 24.07.2020 №2531/5.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що повідомлення, декларація, договір, які погоджені (схвалені) Сумською міською радою в особі її підпорядкованих, спеціальних, профільних управлінь підтверджують, що не були порушені права Сумської міської ради внаслідок державної реєстрації права власності за ТОВ «Суми Люкс Сервіс» спірного об?єкту нерухомого майна, оскільки така реєстрація відбулась саме на підставі цих документів.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що Мінюст скасовуючи оскаржуваним у цій справі наказом від 24.07.2020 No 2531/5 рішення державного реєстратора від 09.09.2019 No 48578097 про реєстрацією за ТОВ «Суми Люкс Сервіс» права на об?єкт нерухомого майна, тобто вирішуючи питання про права та обов?язки ТОВ «Суми Люкс Сервіс», розглядаючи скаргу на протязі майже п?яти місяців, замість максимально допустимих 45 днів, навіть не вжив заходів для належного повідомлення ТОВ «Суми Люкс Сервіс» про розгляд скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" звертає увагу суду на пропущення 60 денного строку на подачу скарги, є підставою для відмови в її задоволенні, а тому у Мінюсту не було підстав приймати оскаржуваний у цій справі наказ.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 480/6967/20 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

12.07.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 480/6967/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 480/6967/20 залишено без руху та роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.

19.07.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" до Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 надійшли докази сплати судового збору у вигляді квитанції №5045-2239-9534-5648 від 19.07.2023 на суму 3 153, 00 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю. з 17.07.2023 по 30.07.2023 перебував у відпустці.

Головуючий суддя Гончаров С.А. 31.07.2023 перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 480/6967/20. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 480/6967/20 у судовому засіданні 30.08.2023.

08.08.2023 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Сумської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Зокрема відзив обґрунтовано тим, що будь-яких документів, які підтверджують речове право ТОВ «СУМИ ЛЮКС СЕРВІС» на земельну ділянку по вулиці Горького, будинок 43/1, м. Суми, Сумська область у реєстрі речових прав за ТОВ «СУМИ ЛЮКС СЕРВІС» нe зазначено, а матеріали справи не містять.

Сумська міська рада вказує, що наказ Міністерства юстиції України, є законним, а мотиви, зазначені у висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, є обґрунтованими. Позивач не має законного права або інтересу яке б підлягало захисту в суді, а об?єкт по вул. Горького 43/1 є самочинним будівництвом на яке у позивач не виникає право вланості.

15.08.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Зокрема відзив обґрунтовано тим, що наказ Міністерства юстиції України, є законним, а мотиви, зазначені у висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, є обґрунтованими. Позивач не має законного права або інтересу яке б підлягало захисту в суді, а об?єкт по вул. Горького 43/1 є самочинним будівництво на яке у Позивач не виникає право вланості.

18.08.2023 (згідно дати звернення на електрону адресу суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" надійшла відповідь на відзив Сумської міської ради, в якому апелянт зазначає, що Сумська міська рада не спростувала доводів та аргументів ТОВ «Суми Люкс Сервіс», викладених ним апеляційній скарзі, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 клопотання представника Сумської міської ради Фадєєва Володимира Юрійовича та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" адвоката Кучменка Сергія Вікторовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №480/6967/20 призначено в режимі відео конференції 30.08.2023. Проведення судового засідання в режимі відео конференції доручено Господарському суду Сумської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 480/6967/20 на 13.09.2023.

У судове засідання, що відбулось 13.09.2023 з`явились представники позивача та третьої особи, відповідач в судове засідання не з`явились про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином 05.09.2023 через систему «Електронний суд».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2020 № 200083536 державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району Зеленським В.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48578097 від 09.09.2019, на підставі якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлове приміщення за адресою Сумська область, м. Суми, вул. Горького, 43/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1909641159101, запис про право власності 33129841 від 05.09.2019 за ТОВ "Суми Люкс Сервіс" (позивач), код ЄДРПОУ 42822983.

04.03.2020 до Міністерства юстиції України (відповідач) від Сумської міської ради (третя особа, скаржник) надійшла скарга від 27.02.2020 за № 266/08.01-22 на рішення державного реєстратора Стецьківської сільської ради Сумського району Зеленського В.С., в якій скаржник просив:

1) Провести перевірку правомірності рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48578097 від 09.09.2019 прийнятого державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району Зеленським В.С. щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Горького, 43/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1909641159101, запис про право власності 33129841 від 05.09.2019 за ТОВ "Суми Люкс Сервіс", код ЄДРПОУ 42822983.

2) Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48578097 від 09.09.2019 прийнятого державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району Зеленським В.С. щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Горького, 43/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1909641159101, запис про право власності 33129841 від 05.09.2019 за ТОВ "Суми Люкс Сервіс", код ЄДРПОУ 42822983.

18.06.2020 відбулось засідання колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, на якому було розглянуто скаргу Сумської міської ради від 27.02.2020 за №266/08.01-22 та за його результатами розгляду скарги рекомендовано:

- скаргу Сумської міської ради від 27.02.2020 № 266/08.01-22 задовольнити в повному обсязі;

- скасувати рішення від 09.09.2020 № 48578097, прийняте державним реєстратором Зеленським В.С.;

- анулювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Зеленському В.С. (т. 1 а.с. 98-100).

24.07.2020 Міністерством юстиції України прийнято оскаржуваний наказ № 2531/5, яким:

1. Скаргу Сумської міської ради від 27.02.2020 за №266/08-01.22 задоволено в повному обсязі.

2. Скасовано рішення від 09.09.2020 № 48578097, прийняте державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району Зеленським В.С.

3. Анулювано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Стецьківської сільської ради Сумського району Зеленським В.С.

4. Виконання пункту 2 наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації.

5. Виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

Таким чином, позовними вимоги у даній справі є визнання протиправним та скасувати наказу Міністерства юстиції України від 24.07.2020 №2531/5 "Про задоволення скарги", яким скаргу Сумської міської ради від 27.02.2020 №266/08.01-22 задоволено повністю та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.09.2019 №48578097, прийняте державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району Зеленським В.С.

В свою чергу позовні вимоги, з посиланням на ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обґрунтовані тим, що відповідачем прийнято оскаржуваний наказ на підставі поданої скарги без належного дослідження фактичних обставин справи, повного та всебічного з`ясування доказів поданих скаржником, що, як наслідок, призвело до порушення прав та інтересів позивача та, відповідно, до незаконного позбавлення права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною другою статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Господарський суд відповідно до статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 821/1504/17.

Із наведеного слідує, що на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб.

Отже, практика Верховного Суду щодо необхідності першочергового встановлення порушеного права позивача є усталеною, як і неодноразово наголошувалося судом касаційної інстанції на необхідності встановлення судами порушеного права позивача та можливості його поновлення в обраний ним спосіб, а відтак відсутня необхідність формування додаткового висновку щодо правовідносин, які виникли у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме щодо оскарження наказів Міністерства юстиції України за результатом розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. У зазначеній ситуації, заявлення вимог щодо скасування наказу Міністерства юстиції України за результатом розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не скасовує обов`язку суду надати оцінку аргументам позивача щодо того, яке право позивача порушено і чи може воно бути захищеним у заявлений спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.10.2022 у справі 910/11884/21.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до вимог ч. 2-6 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять доказів передачі земельної ділянки комунальної власності під забудову нерухомого майна, а саме: об`єкт нерухомого майна №1909641159101 - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Сумська обл., м. Суми, вулиця Горького, будинок 43/, в зв`язку з чим вказане нерухоме майно має характер самочинного будівництва.

При цьому, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято з відкриттям розділу, тобто реєстратором Зеленським В.С. зареєстровано право власності на новостворений нерухомий об`єкт, який до цього не існував.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії листа Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 25.02.2022 за №06.01-16/485 ТОВ «Суми Люкс Сервіс» (позивач) звертався до департаменту стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: місто Суми, вулиця Металургів, біля буд №4 (адреса нерухомого майна - вулиця Горького, 43/1) та вказане питання мало розглядатись на сесії Сумської міської ради 26.02.2020 (т.1, а.с.85). Тобто на момент реєстрації права власності - 09.09.2019 в позивача були відсутні будь-які права на земельну ділянку. На момент розгляду даної справи доказів на відведення вказаної ділянки та оформлення права власності/права користування на неї за позивачем, в порядку передбаченому ГПК України останнім суду також не надано.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказує, що було проведено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно, не свідчить про набуття позивачем прав на земельну ділянку під будівлею та не змінює правовий статус такого будівництва як самочинного.

Згідно з ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, у зв`язку з чим таке право підлягає захисту.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Суд звертає увагу на те, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.

Крім того, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права в позивача зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи недоведеність наявності порушення законних прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд першої інстанції вірно зазначає про відсутність необхідності надавати оцінку відповідності процедурі прийняття наказу нормам законодавства.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують ту обставину, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" не доведено яким чином його права порушені прийняттям спірного рішення, оскільки проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно не свідчить про набуття позивачем прав на земельну ділянку під будівлею та не змінює правовий статус такого будівництва, як самочинного будівництва, право власності на яке за особою, яка здійснює таке будівництво, не набувається, при цьому, позивач вимогу про визнання права власності на об`єкт будівництва не заявляв.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 480/6967/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 480/6967/20 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми Люкс Сервіс".

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 25.09.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв