Постанова

від 26.09.2023 по справі 906/1035/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. Справа№ 906/1035/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Строкача Івана Григоровича та Фізичної особи-підприємця Бабич Марини Леонідівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023

у справі № 906/1035/22 (суддя Котков О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Строкача Івана Григоровича

до Фізичної особи-підприємця Бабич Марини Леонідівни

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «М`ЯСНА ГІЛЬДІЯ»

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року Фізична особа-підприємець Строкач Іван Григорович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Бабич Марини Леонідівни (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 510 102,96 грн, з яких: заборгованості з орендної плати - 340 000,00 грн, заборгованості за комунальні платежі - 7199,76 грн та матеріальних збитків - 162 903,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 020120-46 від 02.01.2020.

Ухвалою Господарського суд Житомирської області від 21.11.2022 справу № 906/1035/22 за позовом Строкача Івана Григоровича до Бабич Марини Леонідівни про стягнення 510 102,96 грн передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі №906/1035/22 позов задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бабич Марини Леонідівни на користь Фізичної особи-підприємця Строкача Івана Григоровича заборгованість, з яких: основного боргу - 90 000,00 грн, заборгованість по сплаті комунальних платежів - 7199,76 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 1143,30 грн та судовий збір - 1458,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати орендних платежів за період з березня 2022 року по листопад 2022 року не виконав, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість з орендної плати за користування приміщенням у розмірі 90 000,00 грн та заборгованість за комунальні послуги у розмірі 7 199,76 грн. Стосовно позовних вимог в частині стягнення матеріальних збитків у розмірі 162,903,20 у зв`язку з погіршенням стану орендованого приміщення, суд першої інстанції вважав їх необґрунтованими та зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: протиправних дій відповідача, розміру збитків, а також наявності прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків. Тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ФОП Строкач І.Г. та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Строкач Іван Григорович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що повноваження Дегтярьової Оксани Петрівни на представництво інтересів ФОП Строкач І.Г. належним чином не підтверджені, оскільки ордер серії ВІ "1118569 від 23.12.2022 не містить підпису Дегтярьової О.П. та підпису керівника адковатського об`єднання «Ваш надійний адвокат», а також не містить відтистку печатки адвокатського об`єднання. Зазначає, що вказаний ордер, який був доданий у додатках до заяви про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив у даній справі був підписаний представником позивача за допомогою накладення її особистого електронного цифрового підпису.

Апелянт також звертає увагу, що відповідач був належним чином проінформованим щодо збільшення орендної плати, оскільки відповідно до умов договору позивач листом від 13.10.2021 повідомив відповідача про зміну розміру орендної плати, який з 01.02.2022 буде становити 35 000,00 грн. Оскільки відповідач за місцемзнаходження не отримує листи, даний лист позивач безпосередньо надав працівнику магазина «М`ясна гільдія», за адресою приміщення, яке було здано в оренду відповідачу вул.Білоруська, буд. 30.

Крім того, апелянт не погоджується із судом першої інтанції щодо відмови у задоволенні позивачу у стягненні матеріальних збитків у розмірі 162 903,20 грн., оскільки вважає, що доданий до позовної заяви висновок експерта за результатами будівельно-технічної експертизи є належним та обґрунтованим доказом та є підтвердженням наявності збитків, завданих відповідачем ФОП Строкачу І.Г. та саме з ініціативи відповідача було здійснене перепланування, переобладнання нежитлового приміщення, яке орендувалося у позивача, пошкоджено охоронну та пожежну сигналізацію.

Скаржник також вказує, що висновок експерта № 14/07/22 за результатами будівельно-технічної експертизи від 14.07.2022 безпосередньо пов`язаний з розглядом даної справи та був виготовлений на замовлення позивача, тому вважає, що підлягають стягненню судові витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням будівельно-технічної експертизи.

Апелянт не погоджується також з висновком суду щодо задоволеного розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 1 143,30 грн, оскільки вважає, що адвокатом Адвокатського об`єднання «Ваш надійний адвокат» Дергтярьовою О.П. належним чином та в повній мірі було надано правничу допомогу позивачу щодо підготовки позовної заяви у даній справі.

Крім того, апелянт просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у суді апеляційної станції за складання апеляційної скарги у розмірі 7 800 грн.

Відзив ФОП Бабич М.Л. на апеляційну скаргу ФОП Строкача І.Г.

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги ФОП Строкача І.Г., відповідач надала до суду 06.06.2023 відзив на апеляційну скаргу, якому зазначає, що апелянтом в апеляційній скарзі не зазначено в чому конкретно полягає незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції; не зазначено, які саме обставини судом встановлені неправильно; які саме обставини не досліджені чи неправильно досліджені судом першої інстанції.

Також відповідач вказує, що у апелянта відсутні правові підстави для збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку, жодних доказів про погодження з відповідачем зміни орендної плати за користування приміщенням апелянтом не надано. Реальною підставою для збільшення розміру орендної плати є бажання позивача збільшити обсяг надходження від здачі об`єкта в оренду, а такої підстави зміни орендної плати договором №020120-46 від 02.01.2020 не передбачено.

Відповідач також звертає увагу, що апелянтом належними та допустимими доказами не доведено того факту, що відповідач завдала йому збитків на суму 162 903, 20 грн. А висновок експерта від 14.07.2022 не підтверджує наявність у діях відповідача складу господарського правопорушення . Витрати за проведення будівельно- технічної експертизи не відносяться до судових витрат, дана експертиза була проведена за власною ініціативою та для власних потреб апелянта, та витрати на оплату послуг експерта було понесено до відкриття провадження у даній справі.

Крім того, відповідач зазначає, що апелянт заявляє вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 800, 00 грн. за складання апеляційної скарги, проте, на думку відповідача, такі витрати є завищеними та не відповідають критерію розумності їхнього розміру.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Бабич М.Л. та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Бабич Марина Леонідівна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено такий доказ, як лист від 23.05.2022, що призвело до неправильного встановлення обставин справи в частині підстав розірвання договору оренди, а саме договір оренди було розірвано у зв`язку з настанням для відповідача обставин форс-мажорних обставин (п.13 договору), а не дострокового розірвання за бажанням сторони договору (п.3.4 договору).

Факт отримання даного листа визнається позивачем у листі № 3 від 05.06.2022, у якому він визнає факт припинення договору оренди 01.06.2022. Однак, даний лист досліджений судом не був, що привело до неправильного встановлення обставин справи в частині дати закінчення строку дії договору оренди та впливає на визначення розміру несплаченої відповідачем орендної плати. Таким чином, у зв`язку з недослідженням судом зазначених доказів, на думку відповідача, суд неправильно встановив дату закінчення строку дії договору оренди № 020120-46 від 01.01.2020, а саме з 31.12.2022, а не з 01.06.2022. Отже, стягненню підлягала орендна плата за три календарних місяці лютий-квітень у розмірі 10 000,00 грн.

Також, апелянт звертає увагу, що відподно до п.4.5 договору оренди відповідач відшкодовує орендодавцю суму витрат комунальних платежів пропорційно до займаної площі на підставі рахунків, наданих орендодавцем у строк трьох днів з дня або надлиання такого рахунку. Проте, позивачем не доведено, що надані ним в якості доказів рахунки дійсно стосуються тих витрат, які зобов`язався відшкодувати відповідач, а саме витрат з водопостачання, споживання теплової енергії і експлуатаційних витрат. Також, на думку відповідача, позивачем не доведено, що суми, вказані ним у рахунках на оплату, дійсно є пропорційними займаній площі, а також не доведено, чи дійсно надані позивачем рахунки були надані або надіслані відповідачу. У зв`язку з чим, у відповідача не виникло обов`язку на відшкодування позивачу заборгованості за комунальні платежі у розмірі 7 199,76 грн.

Крім того, відповідач зауважує, що питання стягнення з позивача суми витрат на правову допомогу, понесених відповідачем судом першої інстанції не розглядалось взагалі.

Заперечення ФОП СтрокачаІ.Г. на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги ФОП Бабич М.Л., позивач надав до суду 13.06.2023 свої заперечення, в яких зазначає, що йому дійсно була відома електронна адреса для листування з відповідачем stolyar@gkaliance.com, яка належить невідомій йому особі Столяр Юлії. Але позивач звертає увагу, що йому була невідома офіційна електронна адреса відповідача, яка повинна вказуватись користувачем у електронному кабінеті ЄСІТС або електронна пошта, що повинна міститись у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Тому, позивач вважає належним повідомлення відповідача через працівника третьої особи, за адресою приміщення, яке було здано в оренду відповідачу вул.Білоруська, буд. 30, оскільки позивач вбачає пов`язаність відповідача з третью особою.

Відповідь на заперечення ФОП Строкача І.Г.

Не погоджуючись із запереченнями ФОП Строкача І.Г. відповідач зазначила, що позивачу була відома електронна адреса Бабич М.Л., оскільки нею на електрону адресу Строкача І.Г. було надіслано лист-повідомлення №230522 щодо розірвання договору оренди № 020120-46 від 02.01.2020. У свою чергу Строкач І.Г. визнав факт отримання такого листа-повідомлення і надав відповідь на нього у листах № 3 від 05.06.2022 та №5 від 06.06.2022, тому, на думку відповідача, Строкач І.Г. визнав таку електронну адресу як належний засіб зв`язку з відповідачем, тому доводи позивача про те, що така електронна адреса не належить відповідачу вважає необгрутованими.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Строкача Івана Григоровича на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі № 906/1035/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Строкача Івана Григоровича на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі №906/1035/22 та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 09.05.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бабич Марини Леонідівни на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі № 906/1035/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бабич Марини Леонідівни на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі № 906/1035/22 та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Розгляд апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Строкача Івана Григоровича та Фізичної особи-підприємця Бабич Марини Леонідівни ухвалено здійснювати в одному провадженні.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційних скарг у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 та 12.05.2023, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційних скарг по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 906/1035/22 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.01.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Строкачем Іваном Григоровичем, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Бабич Мариною Леонідівною, як орендарем, укладено договір оренди нежитлового приміщення № 020120-46 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендарю у тимчасове платне користування нежитлове приміщення на строк встановлений договором, а орендар, у свою чергу, зобов`язується прийняти приміщення у користування та сплачувати орендну плату та інші платежі на умовах договору.

Відповідно до п.1.2. договору приміщення передається орендарю для використання за цільовим призначенням, а саме для розміщення магазину продовольчих товарів.

Пунктом 1.5. договору визначено, що орендодавець є власником приміщення на підставі договору купівлі-продажу приміщення від 19 травня 1998 року за реєстровим № 1417-П.

Відповідно до п. 2.1. договору місце знаходження приміщення: м. Київ, вул. Білоруська, 30. Орендне приміщення розташоване на I поверсі і займає 94,0 кв.м. згідно поверхового плану будівлі (поверховий план будівлі додається до договору).

За змістом п. 2.2. договору сторони домовились, що вартість об`єкта оренди з урахуванням індексації складає: 3 000 000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.3. договору характеристика приміщення та його стан зазначається сторонами у актах приймання передачі на момент передачі приміщення в користування та його повернення.

Згідно з п. 2.4. договору на момент підписання договору приміщення перебуває у технічно справному стані, придатному для використання за цільовим призначенням згідно договору.

Відповідно до п. 3.1. договору строк договору починається з дня передачі приміщення орендарю та підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення (додаток №1, який є невід`ємною частиною даного договору)

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що орендар має право, не пояснюючи причини, розірвати договір у односторонньому порядку, письмово попередивши орендодавця за два місяці до дати розірвання договору.

Строк дії договору припиняється в інших випадках, передбачених договором, або чинним законодавством (п. 3.5. договору).

Статтею 4 договору позивач та відповідач визначили розмір плати за користування приміщенням та порядок розрахунків. Зокрема, п. 4.1. договору передбачено щомісячну орендну плату за користування приміщенням - 10 000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 4.2. договору орендар протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня підписання акту прийому-передачі нежитлових приміщень, перераховує в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця авансом плату за останній місяць користування приміщенням, у розмірі 10 000,00 грн без ПДВ на підставі відповідного рахунку орендодавця.

Пунктом 4.3. договору визначено, що орендна плата сплачується за час фактичного користування приміщенням. Якщо час фактичного використання приміщення менше ніж календарний місяць, орендна плата сплачується пропорційно фактичному часу використання приміщення.

Відповідно до п. 4.4. договору орендна плата сплачується орендарем до 7-го числа кожного місяця на поточний рахунок орендодавця.

За умовами п. 4.5. договору орендар зобов`язується відшкодувати орендодавцю суму витрат, пов`язаних з водопостачанням, споживанням теплової енергії, експлуатаційні витрати, щомісячно, шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця грошової суми, що розраховується пропорційно займаної площі орендарем, згідно наданих орендодавцем рахунків протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання або надсилання такого рахунку. Один раз на рік сплачується податок на нерухоме майно - земельний податок в розмірі 1/3 від суми наданої в податковому повідомленні ГУ ДПС м. Києва.

Згідно з п. 4.6. договору перегляд розміру орендної плати може бути змінений на протязі строку дії даного договору в разі зміни в податковому законодавстві України, що призводить до збільшення податкових платежів орендодавця у вигляді сплати їм податку з доходу, що надходить від орендаря у вигляді орендної плати, але не частіше одного разу на рік.

Відповідно до п. 5.1. договору орендодавець зобов`язаний передати приміщення орендарю, а орендар прийняти його на протязі одного дня після підписання договору, про що сторони складають акт приймання-передачі приміщення.

Вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами акту приймання-передачі приміщення. В акті зазначається: відповідність площі займаного приміщення згідно поверхового плану; технічний стан приміщення; показники лічильників (х/водопостачання, електроенергії) на час підписання договору (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.3., 5.4. договору орендар повинен повернути приміщення в 3-денний термін з дати закінчення строку дії договору, а орендодавець прийняти таке приміщення в стані не гіршому, що існував на день його передачі орендарю, з урахуванням нормального зносу. Сторони погоджуються, що у випадку, якщо після закінчення строку договору, орендодавець ігнорує повернення приміщення (відмовляється від зустрічі сторін, не відповідає на листи), електронні та телефонні зв`язки та інше), то орендар має право створити комісію у складі свого уповноваженого представника та незалежного представника від комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» для складання відповідного акту. Цей акт комісії є підставою для: передання приміщення на зберігання третій особі; визнання договору оренди таким, що припинив свою дію.

У відповідності до п. 8.1.4. договору орендар має право вимагати припинення цього договору у випадках і на підставах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

За змістом п. 8.1.5. договору орендар має право передавати в оренду приміщення без письмової згоди орендодавця на строк, що не перевищує строк дії цього договору, за умови дотримання положення даного договору.

Відповідно до п. 12.1. договору договір набуває чинності з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення повноважними представниками сторін та з моменту передачі приміщення за цим актом. Договір діє два роки одинадцять місяців з моменту набуття договором чинності.

Згідно з п. 13.1. договору випадками, що звільняють сторони від відповідальності вважаються стихійні лиха природного характеру ґ9повінь, пожежі, землетруси, сніжний занос, обвал і т.п.), суспільні явища (війна, збройний конфлікт, інтервенція, блокада і т.п.), а також акти органів влади і управління, що безпосередньо впливають на виконання сторонами договірних зобов`язань (заборона експорту/імпорту, скасування раніше виданої ліцензії т.п.).

Сторона, що посилається на будь-які обставини, зазначені у п.13.1 цього договору зобов`язана негайно (у продовж не більш трьох днів) сповісти іншу сторону по телефону, факсу, телеграфу тощо про настання і припинення дії цієї обставини з наведенням належних доказів. Належним доказом є документ, виданий Торгово-промисловою палатою чи іншим компетентним органом, що підтверджує настання таких обставин ( п.13.2 договору).

Зміни та доповнення до цього договору повинні бути складені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Всі повідомлення, що направляються сторонами один-одному, відповідно до цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі і будуть вважатися направленими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим (цінним) листом, телеграфом, по телетайпу, або доставлені особисто за вказаними у реквізитах адресами сторін (п. 14.2., 14.3. договору).

Пунктом 14.9. договору визначено, що орендар має право передавати об`єкт оренди в суборенду.

За актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 02.01.2020 орендодавець прийняв, а орендар прийняв нежитлове приміщення площею 94 кв.м, яке розміщено на 1 поверсі згідно поверхового плану будинку (план за поверхами), за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 30.

Позивач зазначив, що починаючи з лютого 2022 року по листопад 2022 року відповідач припинив виконувати зобов`язання по оплаті орендної плати та комунальних послуг, відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором у розмірі 347 199,76 грн, яка складається із: заборгованості з орендної плати - 340 000,00 грн та заборгованості за комунальні платежі - 7199,76 грн.

Звертаючись з позовними вимогами позивач послався на неналежне виконання відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати орендної плати за користування приміщенням за договором у розмірі 340 000,00 грн та комунальних послуг у розмірі 7199,76 грн. Крім того, у зв`язку з погіршенням стану орендованого приміщення позивач просив суд стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 162 903,20 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений між Фізичною особою-підприємцем Строкачем Іваном Григоровичем та Фізичною особою-підприємцем Бабич Мариною Леонідівною за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 283 Господарського кодексу України).

У статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Суд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування з щомісячною орендною платою у розмірі 10 000,00 грн нежитлове приміщення площею 94 кв м, яке розміщено на 1 поверсі, за адресою: м.Київ, вул.Білоруська, 30, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 02.01.2020.

Як зазначає позивач, починаючи з лютого 2022 року по листопад 2022 року відповідач припинив виконувати зобов`язання по оплаті орендної плати та комунальних послуг та за рахунками позивача відповідач має заборгованість з орендної плати у розмірі 340 000,00 грн та заборгованість за комунальні платежі у розмірі 7 199,76 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що приміщення відповідачем було звільнено 01.06.2022 у зв`язку з припиненням дії договору, про що позивача було повідомлено листом № 230522 від 23.05.2022.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Суд першої інстанції встановив, що зі змісту договору оренди вбачається, що сторонами погоджено, в тому числі, предмет договору, місце, термін оренди, порядок передачі та повернення майна, вартість оренди і порядок оплати, зобов`язання сторін, відповідальність сторін, термін дії договору.

Так, щомісячна орендна плата за користування приміщенням складає 10 000,00 грн (п. 4.1. договору).

Строк дії договору становить два роки і одинадцять місяців з моменту набуття договором чинності.

Договір набуває чинності з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення (п. 12.1. договору).

Судом встановлено, що акт приймання-передачі приміщення підписаний сторонами 02 січня 2020 року. Відповідно термін дії договору до 02.12.2022 року. Таким чином, позивач має право на одержання орендної плати за користування приміщенням протягом всього строку дії договору, в тому числі, за лютий - листопад 2022 року.

Таким чином, доводи відповідача про розірвання договору та припинення його дії з 01.06.2022 колегія суддів оцінює критично з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів направлення повідомлення про розірвання договору в порядку, визначеному пунктами 3.4. та 14.3. договору. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази надіслання за два місяці до дати розірвання договору відповідачем на адресу позивача повідомлення рекомендованим (цінним) листом, телеграфом, по телетайпу, або доставлене особисто за вказаними у реквізитах договору адресами сторін.

Стосовно листа ФОП Бабич М.Л. №230522 від 23.05.2022 на адресу ФОП Строкач І.Г. про розірвання договору оренди № 020120-46 від 02.01.2020 починаючи з 01.06.2022 у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (п.13 договору), то колегія суддів не приймає його до увагу, оскільки відповідно умов договору сторона, яка посилається на будь які форс-мажорні обставини зобов`язана негайно сповістити іншу сторону по телефону, факсу, телеграфу, тощо про їх настання з наведенням належних доказів. Належним доказом є документ, виданий Торгово-промисловою палатою чи іншим компетентним органом, що підтверджує настання таких обставин. Проте, відповідачем не додано до матеріалів справи належних доказів про настання форс-мажорних обставин.

Крім того, позивач листом №3 від 05.06.2022 надав відповідь на лист Бабич М.Л. від 23.05.2022 та повідомив, що для припинення строку дії договору з 01.06.2022 відповідачу необхідно оплатити суму орендної плати та комунальні платежі згідно виставлених рахунків строком на 01.06.2022, а також відновити зроблене перепланування у нежитловому приміщенні або компенсувати відновлювані роботи за власні кошти, що передбачено у листі-погодженні від 15.01.2020 до договору оренди приміщення №020120-46 від 02.01.2020, що відповідачем було проігнаровано.

Отже, укладений між сторонами договір оренди нежитлового приміщення № 020120-46 від 02.01.2020 розірвано не було.

Частиною першою статті 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч. 1-6 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Пунктом 14.2. договору сторони визначили, що зміни та доповнення до договору повинні бути складені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

З огляду на вказне вище, колегія суддів критично оцінює доводи позивача про зміну розміру орендної плати з 10 000,00 грн. до 35 000,00 грн, оскільки суду не надано доказів письмового погодження між позивачем та відповідачем змін та доповнень умов договору в частині такої істотної умови договору оренди як орендна плата. Крім того, відсутні докази особистого отримання відповідачем як стороною договору листа-повідомлення про зміну розміру орендних платежів. Разом із тим, долучений до матеріалів справи лист-повідомлення № 1 від 13.10.2021 не містить жодних обґрунтувань підстав зміни орендної плати у відповідності до умов договору, а також не містить підпису відповідача/його представника про погодження зміни розміру орендної плати за користування приміщенням.

Також, колегія суддів звертає увагу, що пунктом п. 4.6. договору оренди нежитлового приміщення №020120-46 від 02.01.2020 чітко передбачено, що перегляд розміру орендної плати може бути змінений на протязі строку дії даного договору в разі зміни в податковому законодавстві України, що призводить до збільшення податкових платежів орендодавця у вигляді сплати ним податку з доходу, що надходить від орендаря у вигляді орендної плати, але не частіше одного разу на рік.

Проте, з моменту укладення договору (02.01.2020) до моменту звернення апелянта до суду (03.11.2022), в тому числі і на період прийняття апелянтом рішення про зміну розміру орендної плати, жодних змін до податкового законодавства України, в частині податку з доходів суб`єкта підприємницької діяльності та в частині інших податків не вносилось. Таким чином, п. 4.6 договору не може слугувати підставою для зміни розміру орендної плати.

Посилання позивача у апеляційній скарзі на те, що підставою для прийняття ним рішення про збільшення розміру орендної плати слугував той факт, що апелянт зобов`язаний кожного місяця сплачувати певні податки, а оплата апелянтом даних витрат у сукупності кожного місяця складала досить значну частину суму коштів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки розмір податкових зобов`язань станом на дату прийняття рішення про зміну розміру орендної плати у порівнянні з розміром податкових зобов`язань станом на дату укладення договору оренди не змінювався.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір щомісячного орендного платежу протягом всього строку дії договору складає 10 000,00 грн. за кожний календарний місяць, заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період становить 90 000,00 грн (9 - кількість місяців прострочки) х 10 000,00 грн (розмір орендної плати за місяць).

Доказів сплати заборгованості у розмірі 90 000,00 грн. (платіжних доручень, квитанцій, меморіальних ордерів, прибуткових касових ордерів, виписок про рух коштів на банківських рахунках тощо) відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати станом на момент прийняття рішення за період з березня 2022 року по листопад 2022 року у розмірі 90 000,00 грн.

Стосовно заборгованості відповідача за комунальні послуги у розмірі 7199,76 грн колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження заборгованості з оплати комунальних послуг позивач надав до суду рахунки на оплату: № 1/1 від 04 січня 2022 року на суму 1146,50 грн, № 40 від 27 квітня 2022 року на суму 786,50 грн, № 42 від 30 травня 2022 року на суму 786,50 грн, № 98 від 12 вересня 2022 року на суму 467,70 грн, № 117 від 31 жовтня 2022 року на суму 467,70 грн, № 14/2 від 14 лютого 2022 року на суму 1250,10 грн, № 23/2 від 01 березня 2022 року на суму 756,10 грн, № 66/1 від 14 червня 2022 року на суму 525,20 грн, № 67/1 від 14 липня 2022 року на суму 506,88 грн, № 80 від 04 серпня 2022 року на суму 506,58 грн.

Відповідно до п. 4.5. договору орендар зобов`язується відшкодувати орендодавцю суму витрат, пов`язаних з водопостачанням, споживанням теплової енергії, експлуатаційні витрати, щомісячно, шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця грошової суми, що розраховується пропорційно займаної площі орендарем, згідно наданих орендодавцем рахунків протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання або надсилання такого рахунку. Один раз на рік сплачується податок на нерухоме майно - земельний податок в розмірі 1/3 від суми наданої в податковому повідомленні ГУ ДПС м. Києва.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Умова укладеного між сторонами договору щодо обов`язку відповідача здійснити оплату на підставі рахунку, наданого позивачем не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Отже, виставлення позивачем рахунків не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як виставлення рахунків є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.

В матеріалах справи відсутні докази виставлення позивачем на користь відповідача рахунків на оплату комунальних послуг, протее, на думку колегії суддів, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплати заборгованості.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 910/17876/19, від 31.03.2021 року у справі № 910/17881/19, від 08.12.2021 року у справі № 910/5953/17, від 15.12.2021 року у справі № 910/4908/21).

Також одним із принципів цивільного права є принцип заборони суперечливої поведінки. Верховний Суд неодноразово зазначав, що добросовісність (п. 6 частини першої ст. 3 ЦК) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17, від 30.11.2021 року у справі № 910/4224/21).

Добросовісність поведінки орендаря визначається у виконанні обов`язку, передбаченого договором, у вигляді сплати суми орендної плати та інших платежів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати комунальних послуг у розмірі 7199,76 грн, тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті комунальних послуг у розмірі 7199,76 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 162 903,20 грн колегія суддів зазначає наступне.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

На підставі викладеного, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у справах про стягнення збитків (постанови від 04.12.2020 № 910/8124/19, від 18.02.2020 № 910/7984/16), колегія суддів зазначає, для застосування такого виду господарської санкції як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.

При цьому, відсутність хоча б одного з вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Проте, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявності усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: протиправних дій відповідача, розміру збитків, а також наявності прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків.

Позивачем взагалі не вказано та не доведено факт протиправної поведінки відповідача та в чому саме полягає така протиправна поведінка відповідача, яка призвела до завдання, на думку позивача, збитків. Також, позивачем не доведено розмір збитків та наявність прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків.

Так, предметом доказування щодо вимог про стягнення матеріальних збитків є наявність або відсутність в діях відповідача всіх трьох складових складу господарського правопорушення.

На підтвердження завдання відповідачем матеріальних збитків позивач надав суду копію висновку судового експерта Стасюк М.Ю. від 14.07.2022 року № 14/07/22 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи. Втім, вказаний висновок експерта є неналежним доказом, оскільки він не підтверджує наявність в діях відповідача складу господарського правовопорушення.

За таких обставин, враховуючи відсутність повного складу правопорушення, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків у розмірі 162 903,20 грн, що відповідає матеріалам справи, встановленим обставинам та вимогам закону, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення матеріальних збитків у розмірі 162 903,20 грн є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 97 199,76 грн, з них: заборгованості з орендної плати - 90 000,00 грн та заборгованості по сплаті комунальних платежів - 7199,76 грн.

Також, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що повноваження Дегтярьової Оксани Петрівни на представництво інтересів ФОП Строкач І.Г. при подання заяви про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив, належним чином не підтверджені, оскільки ордер серії ВІ "1118569 від 23.12.2022 не містить підпису Дегтярьової О.П. та підпису керівника адковатського об`єднання «Ваш надійний адвокат», а також не містить відтистку печатки адвокатського об`єднання, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Ордер на надання правової допомоги, яким адвокат підтверджує свої повноваження, має бути оформлений відповідно до вимог, встановлених Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженим рішення Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 року.

Судом першої інстанції встановлено, що подана заява у системі «Електронний суд» сформована Дегтярьовою Оксаною Петрівною.

У поданій заяві Дегтярьова Оксана Петрівна зазначає, що є представником позивача - Фізичної особи-підприємця Строкача Івана Григоровича.

На підтвердження повноважень представника до заяви додано ордер серії ВІ № 1118569 від 23.12.2022.

Відповідно до п. 12 Положення про ордер, ордер містить наступні реквізити:

12.1. Серію, порядковий номер ордера;

12.2. Прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога;

12.3. Посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа;

12.4. Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

12.5. Прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане;

12.6. Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро / адвокатського об`єднання та його місцезнаходження);

12.7. Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро / адвокатського об`єднання, яке видає ордер;

12.8. Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги;

12.9. Дату видачі ордера;

12.10. Підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат");

12.11. Підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі "Адвокат");

12.12. Підпис керівника адвокатського бюро / адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро / адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро / адвокатським об`єднанням;

12.13. Двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ;

12.14. Реквізити 12.1, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.

Верховний Суд у своїх рішеннях дотримується позиції про те, що в разі коли ордер на надання правової допомоги не містить обов`язкових реквізитів, то він не може вважатися належним документом для здійснення представництва, а тому адвокат, який його надав, не мав права підпису (ухвали КГС ВС від 02.04.2018 року у справі № 910/11162/17, від 07.08.2018 року у справі № 905/2497/17, від 23.02.2018 року у справі № 13/187, від 16.04.2018 року у справі № 922/1676/15, від 21.05.2018 року у справі № 18/257, від 09.08 2018 року у справі № 916/3266/17, від 12.09.2018 року у справі № 905/2865/17, від 02.05.2018 року у справі № 910/16014/17, від 30.03.2018 року у справі № 908/1843/17).

Як встановлено судом, ордер серії ВІ № 1118569 від 23.12.2022 не містить підпису адвоката Дегтярьової Оксани Петрівни, яка надає правову допомогу у даній справі, підпису керівника Адвокатського об`єднання «Ваш надійний адвокат» та відтиску печатки адвокатського об`єднання, отже ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1118569 не містить обов`язкових реквізитів, визначених п. 12 Положення про ордер.

За наведених обставин, повноваження Дегтярьової Оксани Петрівни на представництво інтересів Фізичної особи-підприємця Строкача Івана Григоровича, в тому числі на подання заяви про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив у даній справі належним чином не підтверджені.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо судових витрат.

Колегія суддів вважає, що відмовляючи у покладенні на відповідача витрат на проведення експертизи у розмірі 9000,00 грн, суд першої інстанції дійшов вірних висновків з огляду на наступне.

Склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (ч. 1 ст. 41 ГПК України). Сторонами в господарському процесі є позивач та відповідач (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

Таким чином Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на підготовку висновку експерта у розмірі 9000,00 грн.

Зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені позивачем витрати були необхідними (неминучими).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення вимог щодо стягнення з відповідач на користь позивача розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 1 143,30 грн з огляду на наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідач; у разі відмови у позові - на відповідача; у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.

Судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «Ваш надійний адвокат» та Фізичною-особою підприємцем Строкач Іваном Григоровичем укладено договір про надання правової допомоги №09 від 06.07.2018 відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. договору клієнт оплачує правничу допомогу, що надається адвокатським об`єднанням на підставі рахунків у відповідності до вартості та обсягу наданої послуги, зазначеної у додатку №1 до даного договору.

Згідно з актом надання послуг № 7 від 15.08.2022 виконавцем були виконані наступні роботи (надані послуги), а саме: складання позовної заяви про стягнення позовної заяви та завдання майнової шкодм з ФОП Бабич М.Л. у розмірі 6 000,00 грн.

Виконавцем виставлено замовнику рахунок на оплату №6 від 18.07.2022 за послугу надання правничої допомоги за позовом про стягнення заборгованості та завданої майнової шкоди з ФОП Бабич М.Л. вартістю 6 000,00 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 98 від 01.08.2022 за надання правничої допомоги за рахунком №6 від 18.07.2022 сплачено 6 000,00 грн».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Дослідивши опис наданих послуг адвоката, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів (позовної заяви), їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що заявлена до стягнення сума 6 000,00 грн. є адекватною та співмірною зі ступенем складності справи, ціною позову та значенням справи для сторін, обсягом виконаних адвокатом робіт для надання правничої допомоги.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу з урахуванням часткового задоволення позову підлягають стягненню у розмірі 1 143,30 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Крім того, апелянт Строкач І.Г. просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у суді апеляційної станції за складання апеляційної скарги у розмірі 7 800 грн.

Такі вимоги представника позивача колегія суддів вважає неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга Строкач Івана Григоровича на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі № 906/1035/22 підлягає залишенню без задоволення, судові витрати покладаються на позивача.

Стосовно посилання відповідача у апеляційній скарзі, що питання стягнення з позивача суми витрат на правову допомогу, понесених відповідачем у суді першої інстанції, судом не розглядалось взагалі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що очікує понести витрати на правничу допомогу згідно додатку 3 до договору про надання правової допомоги. Як зазначено у п.3 додатку до договору варість послуг за цією додатковою угодою сплачується по факту надання послуг на підставі акту приймання-передачі наданих послуг у строк п`яти днів з дня підписання акту. Проте, на момент ухвалення судового рішення відповідач не надав до матеріалів справи акту приймання-передачі наданих послуг з їх обґрунтуванням та належних доказів на підтвердження їх фактичного розміру. Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для розгляду питання про стягнення витрат на правову допомогу.

Інші доводи, викладені учасниками справи не входять до предмету доказування у даній справі, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин, вірно встановлених судом першої інстанції.

На переконання суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункуту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтами не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються у своїх апеляційних скараг. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Строкача Івана Григоровича та Фізичної особи-підприємця Бабич Марини Леонідівни на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі № 906/1035/22 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі № 906/1035/22 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянтів в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Строкача Івана Григоровича та Фізичної особи-підприємця Бабич Марини Леонідівни на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі № 906/1035/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі № 906/1035/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи № 906/1035/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім