Постанова

від 21.09.2023 по справі 910/4887/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. Справа №910/4887/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

представники сторін:

від позивача: Слюсар С.В.

від відповідача: Петрощук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 (повний текст складено 27.07.2023)

у справі №910/4887/23 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд"

про стягнення 3 904 989,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" (далі - ТОВ "Нарні-Трейд") пені у розмірі 3 904 989,58 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "Укргазвидобування" посилається на порушення ТОВ "Нарні-Трейд" умов договору поставки від 12.10.2022 №УГВ790/30-22, в частині прострочення виконання зобов`язання з поставки метанолу, у зв`язку з чим позивач, на підставі пункту 7.9 договору, здійснив нарахування пені у розмірі 3 904 989,58 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Нарні-Трейд" на користь АТ "Укргазвидобування" 950 000,00 грн пені та 48 423,92 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, дійшов висновку, що пеня, нарахована на вартість непоставленого товару у сумі 44 217 767,35 грн за загальний період з 11.12.2022 по 20.02.2023 та на вартість несвоєчасно поставленого товару за видатковою накладною від 20.01.2023 №64 за період з 11.12.2022 по 19.01.2023 (з урахуванням її часткової оплати) становить 3 227 897,02 грн. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо зменшення розміру пені до 950 000,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, АТ "Укргазвидобування" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/4887/23, в частині відмови позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/4887/23, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі позивач стверджує, що місцевим господарським судом, при ухваленні рішення від 18.07.2023 у справі №910/4887/23, здійснено помилкові висновки щодо кількості недопоставленого товару, його вартості та відповідно здійснено невірний розрахунок пені, що суперечить положенням розділу 3 спірного договору, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Крім того, позивач зазначає, що оскільки відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду належних доказів щодо винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір неустойки, чим неправильно застосував частину 1 статті 233 ГК України та частину 3 статті 551 ЦК України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 апеляційну скаргу АТ "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/4887/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/4887/23.

28 серпня 2023 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/4887/23.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 №09.1-08/3425/23, у зв`язку з перебуванням суддів Демидової А.М. та Ходаківської І.П., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 справу №910/4887/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Сітайло Л.Г., судді: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 прийнято апеляційну скаргу АТ "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/4887/23 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/4887/23. Встановлено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, заперечень, клопотань та письмових пояснень - до 18.09.2023. Справу №910/4887/23 призначено до розгляду на 21.09.2023.

Відповідач, у порядку статті 263 ГПК України своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

До початку судового засідання, призначеного на 21.09.2023, на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування вищенаведеного клопотання представник відповідача посилається на те, що станом на 21.09.2023 ТОВ "Нарні-Трейд" не отримано апеляційну скаргу позивача, та з метою ознайомлення з матеріалами справи №910/4887/23 для надання відзиву на апеляційну скаргу, просить суд відкласти розгляд справи на інший час.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що згідно з описом вкладення у цінний лист №0100111272624 вбачається, що апеляційну скаргу з додатками 07.08.2023 направлено ТОВ "Нарні-Трейд" за адресою: 02092, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 35-А. Також, вищевказана адреса зазначена представником відповідача й у клопотанні про відкладення розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з інформацією з офіційного вебсайту АТ "Укрпошта" вищенаведене поштове відправлення не вручено під час доставки та 24.08.2023 повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Колегія суддів зауважує, що на суб`єкта підприємницької діяльності покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної з здійснюваною ним господарською діяльністю.

Схожа за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №904/6063/17 та 11.12.2018 у справі №921/6/18.

Крім того, подаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, представник відповідача жодним чином не обґрунтовує, чому ТОВ "Нарні-Трейд" не скористалось правом на ознайомлення з матеріалами справи завчасно, оскільки апеляційне провадження відкрито ще 30.08.2023. Отже, відповідач мав достатньо часу для ознайомленням з апеляційної скаргою та для подання до суду всіх необхідних доказів в підтвердження обґрунтованості своїх заперечень.

Беручи до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, і судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 21.09.2023 представник позивача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача заперечила проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просила залишити без змін оскаржуване рішення.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.10.2022 між ТОВ "Нарні-Трейд" (постачальник) та АТ "Укргазвидобування" (покупець) укладено договір поставки №УГВ790/30-22, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві метанол, згідно з ІМРСА в загальній кількості 2000 тонн +0/-5%, відповідно до специфікації/-ій, що додається/ються до Договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації/-ях, яка/які є додатком №1 до договору та яка/які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору індикативна ціна за одиницю товару становить 46 249,99 грн. в т.ч. ПДВ - 7 708,33 грн, та розрахована на основі курсу гривні України до Євро, оголошеного Національним Банком України на дату комерційної пропозиції (індикативна дата), та який становить 35,6361 (індикативний курс). Загальна попередня вартість договору становить 92 499 984,00 грн, в т.ч. ПДВ - 15 416 664,00 грн.

За умовами пункту 4.1 договору розрахунки проводяться у валюті договору шляхом переказу коштів на рахунок постачальнику на умовах оплати покупцем, на протязі 14 календарних днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної чи акта коригування вартості товару (у випадку перерахунку ціни за одиницю товару відповідно до пункту 3.3 договору - для резидентів України), та пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу)/рахунку новою ціною товару, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікації/-ях. Для резидентів України оплата здійснюється з урахуванням положень розділу 3 даного договору.

До рахунка або рахунка на оплату з новою ціною за одиницю товару (у випадку перерахунку ціни за одиницю товару, відповідно до пункту 3.3 даного договору - для резидентів України) додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна чи акт коригування вартості товару (у випадку перерахунку ціни за одиницю товару, відповідно до пункту 3.3 даного договору - для резидентів України). Покупець не здійснює оплату за прийнятий товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця, у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) або рахунку на оплату з новою ціною за одиницю товару (у випадку перерахунку ціни за одиницю товару, відповідно до пункту 3.3 даного договору - для резидентів України) чи його неналежного оформлення (пункт 4.2 договору).

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що строк поставки, умови та місце поставки товару, кількість товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/-ях до цього договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.

Датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є його невід`ємною частиною або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття (пункт 5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.10 договору передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову /видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов`язаний усунути недоліки та оплатити документально підтверджені витрати покупця, спричинені такими недоліками.

За умовами пункту 6.2.4 договору покупець має право відмовитись від товару, який не поставлений в строк, вказаний у специфікації/ях.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 28.02.2023 (включно) (пункт 10.1 договору).

Також, між сторонами договору підписано специфікацію товару (додаток №1 до договору), у якій сторони погодили найменування товару, кількість, ціну та загальну вартість товару, а саме: метанол ІМРСА в кількості - 2000 т. (+0/-5%) за ціною за одиницю - 38 541,66 грн (без ПДВ), загальною вартістю 92 499 984,00 грн (з ПДВ).

У пункті 2 специфікації сторони погодили умови поставки товару - DDP ІНКОТЕРМС 2010 (склади УГВ), а саме: філію, найменування вантажоотримувача, місце розвантаження, кількість тон та автоцистерн, а також орієнтований період прибуття на склад. Зазначені місця розвантаження можуть бути змінені в письмових розпорядженнях покупця.

Пунктом 3 специфікації сторони встановили загальний строк поставки товару до - 10.12.2022.

Згідно з пунктом 6 специфікації відвантаження товару проводиться за письмовим розпорядженням позивача на основі специфікації.

На виконання умов договору, у строк до 10.12.2022 відповідачем поставлено позивачу 436,1 тонн метанолу, що підтверджується видатковими накладними: від 20.10.2022 №238, від 20.10.2022 №239, від 22.10.2022 №245, від 23.10.2022 №246, від 23.10.2022 №247, від 31.10.2022 №262, від 02.11.2022 №268, від 03.11.2022 №269, від 03.11.2022 №274, від 04.11.2022 №273; від 04.11.2022 №275, від 04.11.2022 №276, від 09.11.2022 №284, від 14.11.2022 №288, від 14.11.2022 №289, від 15.11.2022 №300, вiд 29.11.2022 №321, вiд 30.11.2022 №324.

Після 10.12.2022 відповідачем поставлено позивачу 507,81 тон метанолу, що підтверджується видатковими накладними: від 04.01.2023 №5, від 04.01.2023 №6, від 09.01.2023 №14, від 09.01.2023 №16, від 09.01.2023 №17, від 10.01.2023 №22, від 10.01.2023 №26, від 11.01.2023 №28, від 11.01.2023 №29, від 11.01.2023 №32, від 12.01.2023 №36, від 12.01.2023 №38, від 12.01.2023 №40, від 13.01.2023 №43, від 13.01.2023 №45, від 18.01.2023 №54, від 19.01.2023 №57, від 19.01.2023 №58, від 19.01.2023 №61, від 20.01.2023 №63, від 20.01.2023 №64.

Решта метанолу у кількості 1056,09 тонн відповідачем позивачу не поставлено.

Прострочення поставки товару тривало з 11.12.2022 по 20.02.2023, з урахуванням встановленого у пункті 3 специфікації строку поставки товару та відмови позивача від поставки товару.

Листом від 21.02.2023 №30.6-022-913 АТ "Укргазвидобування" повідомило відповідача про відмову від товару в кількості 1056,09 тон, в зв`язку з тим, що ТОВ "Нарні-Трейд" не виконало свої зобов`язання за договором, в частині поставки товару в строки, визначені в пункті 3 специфікації до договору та керуючись пунктом 6.2.4 договору.

Відповідач визнав факт прострочення виконання зобов`язання в частині порушення строку поставки товару, встановленого пунктом 3 специфікації.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем умов договору поставки від 12.10.2022 №УГВ790/30-22, в частині прострочення поставки метанолу, з огляду на що просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 904 989,58 грн, у тому числі: 364,55 грн пені, з урахування часткового погашення відповідачем пені, нарахованої за несвоєчасно поставлений товар за видатковою накладною від 20.01.2023 №64, вартістю 1 271 031,12 грн; 3 904 625,03 грн пені, нарахованої за непоставлений товар вартістю 53 488 014,12 грн, на підставі пункту 7.9 договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти та оплатити такий товар на умовах викладених у спірному договорі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, останнім порушено виконання зобов`язання щодо поставки позивачу обумовленого спірним договором товару у строк, встановлений пунктом 3 специфікації.

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним з видів господарських санкцій, згідно з частиною 2 статті 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню.

Розмір штрафних санкцій, відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 7.9 договору, за порушення постачальником строків виконання зобов`язань з поставки товару, які зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення. Під терміном "вартість" розуміється вартість, розрахована відповідно до умов Розділу 3 договору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені, судом першої інстанції вірно встановлено, що її нараховано на вартість товару 53 488 014,12 грн, яка виходячи із кількості непоставленого товару 1056,09 тон розрахована за ціною 50 647,21 грн.

Разом із тим, пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна за одиницю товару зазначається у відповідній специфікації/ях до договору.

Як зазначалось вище, сторонами договору у специфікації встановлено ціну та загальну вартість товару, а саме: Метанол ІМРСА в кількості 2000 т. (+0/-5%) за ціною 38 541,66 грн (без ПДВ).

Додаткових угод щодо зміни ціни товару сторонами укладено не було.

Твердження позивача, що місцевим господарським судом здійснено помилкові висновки щодо вартості недопоставленого товару та відповідно здійснено невірний розрахунок пені, що суперечить положенням розділу 3 договору відхиляються судовою колегією з огляду на таке.

За умовами пункту 3.3 договору, у випадку, якщо на дату виставлення рахунку постачальником (якщо договором передбачена оплата на умовах попередньої оплати (часткової попередньої оплати)) або на дату підписання сторонами акта приймання-передачі товару чи видаткової накладної (якщо договором передбачена оплата по факту прийняття товару) курс гривні України до євро, оголошений Національним Банком України змінився по відношенню до індикативного курсу (в будь-який бік) більше ніж на 2%, ціна за одиницю товару розраховується за наступною формулою:

Ц = Цін * (К1/К0), де:

Ц - нова ціна за одиницю товару;

Цін - індикативна ціна за одиницю товару;

К1 - курс гривні України до Євро, оголошений Національним Банком України на дату виставлення рахунку постачальником (якщо договором передбачена оплата на умовах попередньої оплати (часткової попередньої оплати)) або на дату підписання сторонами акта приймання-передачі товару чи видаткової накладної (якщо договором передбачена оплата по факту прийняття товару);

К0 - індикативний курс гривні України до Євро, який зазначено в пункті 3.2 договору.

Разом із тим, у матеріалах справи будь-які рахунки виставлені постачальником або підписанні сторонами акти приймання-передачі щодо товару у кількості 1056,09 тон відсутні. Вказаний товар взагалі не був поставлений позивачу.

Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при розрахунку пені підлягає застосуванню ціна товару, визначена специфікацією - 38 541,66 грн (без ПДВ).

У той же час, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що місцевий господарський суд розрахував кількість непоставленого товару, з урахуванням можливості недопоставки 5%, що не є вірним, оскільки толеранс вираховується на загальний обсяг поставленого товару та дає право, а не зобов`язує постачальника поставити товар меншої кількості в межах зазначеного толерансу.

Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок, дійшла висновку, що вартість непоставленого відповідачем товару у кількості 1056,09 тон становить 48 844 154,05 грн з розрахунку: 1056,09 тон х 38 541,66 грн + 20% ПДВ.

Сума пені, розрахована на вартість несвоєчасно поставленого за видатковою накладною від 20.01.2023 №64 у розмірі 1 271 031,12 грн (з урахування узгодженої в акті №24 ціни продажу партії товарів) за період з 11.12.2022 по 19.01.2023 становить 50 841,24 грн, яка була оплачена відповідачем в сумі 50 476,69 грн, а отже заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача пеня у сумі 364,55 грн є обґрунтованою.

Таким чином, згідно з розрахунком суду апеляційної інстанції, пеня, нарахована на вартість непоставленого товару у розмірі 48 844 154,05 грн за загальний період з 11.12.2022 по 20.02.2023 та на вартість несвоєчасно поставленого товару за видатковою накладною від 20.01.2023 №64 за період з 11.12.2022 по 19.01.2023 (з урахуванням часткової оплати) становить 3 517 143,64 грн.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення пені до 950 000,00 грн, з чим не погоджуються позивач, який просить позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши доводи та заперечення сторін щодо зменшення пені до 950 000,00 грн, суд за наслідками апеляційного розгляду, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (частина 1 статті 233 ГК України).

На підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ "Нарні-Трейд" визнало, що прострочило поставку товару.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2020 у справі №918/289/19, про неврахування судами якої скаржник вказує у касаційній скарзі, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань. При цьому, надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (пункт 8.28).

Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Як зазначалось вище, згідно зі статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що при зменшенні розміру штрафу у даній справі до 950 000,00 грн судом першої інстанції не були враховані майнові інтереси позивача, а також не дотримано розумний баланс між інтересами позивача та відповідача.

Виходячи з наведеного, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з огляду на необхідність забезпечення інтересів обох сторін, колегія суддів вважає наявними правові підстави для зменшення пені на 50% від вірно розрахованої судом апеляційної інстанції суми 3 517 143,64 грн.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/4887/23 підлягає частковому задоволенню.

Розподіляючи судовий збір судом враховується, що судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки, на підставі статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, покладається на сторін пропорційно задоволених вимог, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Згідно з вимогами статті 129 ГПК України судовий збір за подання позову підлягає стягненню пропорційно задоволених позовних вимог.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/4887/23 задовольнити частково.

2. Частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 по справі №910/4887/23, виклавши резолютивну частину зазначеного рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" (02092, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 35-А; ідентифікаційний код 42793528) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) 1 758 571 (один мільйон сімсот п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят одну) грн 82 коп. пені та 52 757 (п`ятдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят сім) грн 15 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" (02092, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 35-А; ідентифікаційний код 42793528) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) 57 760 (п`ятдесят сім тисяч сімсот шістдесят) грн 73 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/4887/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 26.09.2023.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Гаврилюк

Б.О. Ткаченко