Постанова

від 16.01.2024 по справі 910/4887/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4887/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Баранця О.М., Кондратової І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача: Малярчука Ю.Б.,

від відповідача: Петрощук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" та Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва

в складі судді Шкурдової Л.М.

від 18.07.2023

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючої - Сітайло Л.Г., суддів - Гаврилюка О.М., Ткаченка Б.О.

від 21.09.2023

у справі за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд"

про стягнення 3 904 989,58 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (надалі - Позивач, Скаржник-1) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" (надалі - Відповідач, Скаржник-2) про стягнення пені за договором поставки від 12.10.2022 № УГВ790/30-22 (надалі - Договір) у розмірі 3 904 989,58 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач послався на порушення Відповідачем умов Договору в частині прострочення виконання зобов`язання з поставки метанолу, на підставі чого Позивач відповідно до пункту 7.9 Договору здійснив нарахування пені у розмірі 3 904 989,58 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 910/4887/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 950 000,00 грн пені та 48 423,92 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що:

- відповідно до розрахунку, здійсненого судом, пеня, нарахована на вартість непоставленого товару в сумі 44 217 767,35 грн за загальний період із 11 грудня 2022 року до 20 лютого 2023 року та на вартість несвоєчасно поставленого товару за видатковою накладною № 64 від 20.01.2023 за період з 11 грудня 2022 року до 19 січня 2023 року (з урахуванням її часткової оплати), становить 3 227 897,02 грн;

- 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, який триває дотепер. 10 жовтня 2022 року відбувся перший масований ракетний обстріл енергетичної інфраструктури України. Обстріли продовжувалися надалі, унаслідок чого виник значний дефіцит електричної потужності. Операторами систем розподілу введено графіки погодинних та аварійних відключень споживачів електроенергії. Наведені обставини спричинили затримки на митниці при розмитненні товару;

- затримка поставки товару на строк, за який Позивачем нараховано пеню, виникла не лише з вини Відповідача. Ненадання Позивачем графіків розвантаження товару та перемовини сторін за ініціативою Позивача щодо зменшення ціни товару, під час яких Відповідач мав сподівання на ненарахування йому штрафних санкцій, спричинило затягування часу поставки. Крім того, Відповідач виконав своє зобов`язання щодо поставки товару більше ніж на 50 %, був готовий продовжувати здійснювати поставку, однак Позивач відмовився від товару;

- зважаючи на право суду щодо зменшення пені, оскільки предметом Договору є товар, поставлений через митний кордон України, затримка при митному оформлені на якому не залежала від волі Відповідача, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), ураховуючи поведінку самого Відповідача, яким вживалися заходи як щодо поставки товару одразу після виникнення такої можливості, так і щодо добросовісного повідомлення Позивача про затримку поставки товару, з метою забезпечення балансу інтересів сторін суд дійшов висновку про зменшення розміру пені з 3 228 261,57 грн до 950 000,00 грн.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 910/4887/23 скасовано частково. Викладено його резолютивну частину в новій редакції, згідно з якою позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 758 571,82 грн пені та 52 757,15 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 57 760, 73 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:

- суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що при розрахунку пені підлягає застосуванню ціна товару, визначена специфікацією, - 38 541,66 грн без ПДВ за одиницю товару (тонну метанолу). Водночас толеранс вираховується на загальний обсяг поставленого товару та надає право, а не зобов`язує постачальника поставити товар меншої кількості в межах зазначеного толерансу (+0/-5 %);

- згідно з розрахунком суду апеляційної інстанції пеня, нарахована на вартість непоставленого товару в розмірі 48 844 154,05 грн за загальний період з 11 грудня 2022 року до 20 лютого 2023 року та на вартість несвоєчасно поставленого товару за видатковою накладною № 64 від 20.01.2023 за період з 11 грудня 2022 року до 19 січня 2023 року (з урахуванням часткової оплати), становить 3 517 143,64 грн;

- при зменшенні розміру пені до 950 000,00 грн судом першої інстанції не були враховані майнові інтереси Позивача, а також не дотримано розумний баланс між інтересами сторін. Виходячи з наведеного, ураховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), та з огляду на потребу забезпечення інтересів обох сторін, наявні правові підстави для зменшення пені на 50 % від правильно розрахованої судом апеляційної інстанції суми (з 3 517 143,64 грн до 1 758 571,82 грн).

Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та виклад їх позицій

7. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі № 910/4887/23, у якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

8. Підставою касаційного оскарження Скаржник-1 визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) - неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме частини першої статті 233 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20, від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21.

9. Скаржник-1 зазначає, що суди дійшли помилкових висновків про зменшення розміру пені, чим порушили норми матеріального права, здійснили помилкові висновки щодо вартості непоставленого товару, що призвело до хибного розрахунку пені. Вказане суперечить положенням розділу 3 Договору, статті 193 ГК України, статті 526 ЦК України та статей 79, 86 ГПК України. Разом із цим суди порушили норми процесуального права, а саме частину першу статті 74, статті 79, 86, 236 ГПК України.

10. Правом на подання відзиву на касаційну скаргу Скаржника-1 Відповідач не скористався.

11. Відповідач також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023, у якій просить зазначене судове рішення скасувати та направити справу № 910/4887/23 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

12. Підставами касаційного оскарження Скаржник-2 визначив:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 17-14-01/1494 (925/154/22), від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1076/19;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України - порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (частини першої статті 42 ГПК України) щодо відмови у задоволенні клопотання Відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, надання часу для подання відзиву на апеляційну скаргу та відкладення розгляду справи.

13. Позивач подав відзив на касаційну скаргу Скаржника-2, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

14. 12 жовтня 2022 року між Позивачем (покупець) та Відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки № УГВ790/30-22.

15. Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві метанол згідно з ІМРСА у загальній кількості 2 000 тонн +0/-5 % (надалі - Товар) відповідно до специфікації/-ій, що додається/ються до Договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти та оплатити такий Товар. Під поставкою сторони розуміють передачу Товару постачальником для прийняття покупцем.

16. Найменування Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказуються у специфікації/-ях (надалі - Специфікація/-ії), яка є додатком № 1 до Договору та яка/які є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору).

17. Згідно з пунктом 3.2 Договору індикативна ціна за одиницю Товару становить 46 249,99 грн, у тому числі ПДВ - 7 708,33 грн, та розрахована на основі курсу гривні України до євро, оголошеного Національним банком України на дату комерційної пропозиції (індикативна дата), та який становить 35,6361 (індикативний курс). Загальна попередня вартість Договору становить 92 499 984,00 грн, у тому числі ПДВ - 15 416 664,00 грн.

18. Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що строк поставки, умови та місце поставки Товару, кількість Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/-ях до цього Договору. Здійснення поставки Товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені Договором.

19. Датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі Товару, форма якого наведена в додатку № 3 до Договору, який є його невід`ємною частиною, або видаткової накладної. Датою передачі постачальником Товару для прийняття покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки, зазначена у відповідному товаротранспортному документі або дата підписання сторонами акта приймання-передачі Товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття (пункт 5.2 Договору).

20. Згідно з пунктом 5.10 Договору передача та отримання Товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта/актів приймання-передачі Товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків Товару або товаросупровідної документації покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі Товару або видаткову /видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов`язаний усунути недоліки та оплатити документально підтверджені витрати покупця, спричинені такими недоліками.

21. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 28 лютого 2023 року (включно) (пункт 10.1 Договору).

22. Сторонами Договору підписано Специфікацію Товару (додаток № 1 до Договору), якою погоджено найменування Товару, кількість, ціну та загальну вартість Товару, а саме: Метанол ІМРСА у кількості 2 000 тонн (+0/-5 %) за ціною 38 541,66 грн (без ПДВ), загальною вартістю 92 499 984,00 грн (з ПДВ).

23. Пунктом 2 Специфікації сторони погодили умови поставки Товару - DDP ІНКОТЕРМС 2010 (склади УГВ), а саме: філію, найменування вантажоотримувача, місце розвантаження, кількість тонн та автоцистерн, а також орієнтовний період прибуття на склад. Зазначені місця розвантаження можуть бути змінені в письмових розпорядженнях покупця.

24. Пунктом 3 Специфікації сторони погодили загальний строк поставки Товару до 10 грудня 2022 року.

25. Пунктом 6 Специфікації сторони погодили, що відвантаження Товару проводиться за письмовим розпорядженням позивача на основі Специфікації.

26. У строк до 10 грудня 2022 року Відповідач поставив Позивачу 436,1 тонну метанолу, що підтверджується видатковими накладними № 238 від 20.10.2022, № 239 від 20.10.2022, № 245 від 22.10.2022, № 246 від 23.10.2022, № 247 від 23.10.2022, № 262 від 31.10.2022, № 268 від 02.11.2022, № 269 від 03.11.2022, № 274 від 03.11.2022, № 273 від 04.11.2022; № 275 від 04.11.2022, № 276 від 04.11.2022, № 284 від 09.11.2022, № 288 від 14.11.2022, № 289 від 14.11.2022, № 300 від 15.11.2022, № 321 вiд 29.11.2022, № 324 вiд 30.11.2022.

27. Після 10 грудня 2022 року Відповідач поставив Позивачу 507,81 тонн метанолу, що підтверджується видатковими накладними № 5 від 04.01.2023, № 6 від 04.01.2023, № 14 від 09.01.2023, № 16 від 09.01.2023, № 17 від 09.01.2023, № 22 від 10.01.2023, № 26 від 10.01.2023, № 28 від 11.01.2023, № 29 від 11.01.2023, № 32 від 11.01.2023, № 36 від 12.01.2023, № 38 від 12.01.2023, № 40 від 12.01.2023, № 43 від 13.01.2023, № 45 від 13.01.2023, № 54 від 18.01.2023, № 57 від 19.01.2023, № 58 від 19.01.2023, № 61 від 19.01.2023, № 63 від 20.01.2023, № 64 від 20.01.2023.

28. Решту метанолу в кількості 1 056,09/956,09 тонн (з урахуванням можливості недопоставки 5 %) Відповідач не поставив Позивачу.

29. Таким чином, Товар у кількості 507,81 тонн Відповідач поставив Позивачу з простроченням строку, встановленого пунктом 3 Специфікації, а Товар у кількості 1056,09/956,09 тонн (з урахуванням можливості недопоставки 5 %) Відповідач не поставив Позивачу. Прострочення поставки Товару тривало з 11 грудня 2022 року до 20 лютого 2023 року з урахуванням строку, встановленого пунктом 3 Специфікації, та відмови Позивача від поставки Товару.

30. Відповідно до пункту 6.2.4 Договору покупець має право відмовитися від Товару, який не поставлений у строк, вказаний у Специфікації/ях.

31. Листом від 21.02.2023 № 30.6-022-913 Позивач, керуючись пунктом 6.2.4 Договору, повідомив Відповідача про відмову від Товару в кількості 1 056,09 тонн, оскільки Відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором у частині поставки Товару в строки, визначені пунктом 3 Специфікації.

32. Відповідач визнав факт прострочення виконання зобов`язання в частині порушення строку поставки Товару, встановленого пунктом 3 Специфікації.

33. Пунктом 7.9 Договору сторони погодили, що за порушення постачальником строків виконання зобов`язань з поставки Товару, які зазначені у Договорі, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення. Під терміном "вартість" розуміється вартість, розрахована відповідно до умов розділу 3 Договору.

34. Предметом позову є стягнення пені у розмірі 3 904 989,58 грн, що включає: 364,55 грн пені, з урахуванням часткового погашення Відповідачем пені, яка була нарахована за несвоєчасно поставлений Товар за видатковою накладною № 64 від 20.01.2023 вартістю 1 271 031,12 грн; 3 904 625,03 грн пені, яка була нарахована за непоставлений Товар вартістю 53 488 014,12 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій

35. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив у межах доводів та вимог касаційних скарг, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві Скаржника-1, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов наступних висновків.

36. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

37. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

38. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини перша, третя статті 626 ЦК України).

39. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 627 ЦК України).

40. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

41. За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

42. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

43. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

44. Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

45. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (Стаття 610 ЦК України).

46. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

47. Суди попередніх інстанцій встановили, а Скаржник-2 не заперечував, що Товар у кількості 507,81 тонн був поставлений Скаржнику-1 з простроченням строку, встановленого пунктом 3 Специфікації; Товар у кількості 1056,09/956,09 тонн (з урахуванням можливості недопоставки 5 %) Скаржник-2 не поставив Скаржнику-1. Прострочення поставки Товару тривало з 11 грудня 2022 року до 20 лютого 2023 року з урахуванням строку, встановленого пунктом 3 Специфікації, та відмови Скаржника-1 від поставки Товару.

У свою чергу, поставка Товару за видатковою накладною № 64 була здійснена 20 січня 2023 року, отже період прострочення поставки за цією накладною тривав з 11 грудня 2022 року до 19 січня 2023 року.

48. За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

49. Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

50. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

51. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

52. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню.

53. Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

54. Суди встановили, що згідно з пунктом 7.9 Договору за порушення строків виконання зобов`язань з поставки Товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення. Під терміном "вартість" розуміється вартість, розрахована відповідно до умов розділу 3 Договору.

55. Унаслідок прострочення Скаржником-2 виконання зобов`язання з поставки Товару за Договором Скаржник-1 нарахував пеню в розмірі 3 904 989,58 грн.

56. Господарський суд міста Києва здійснив власний розрахунок пені та визначив, що її загальний розмір становить 3 227 897,02 грн. Водночас Північний апеляційний господарський суд встановив, що загальний розмір пені складає 3 517 143,64 грн.

57. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Договору ціна за одиницю товару зазначається у відповідній Специфікації/ях до Договору. Таким чином, при розрахунку пені підлягає застосуванню ціна товару, визначена Специфікацією, - 38 541,66 грн без ПДВ за одиницю Товару (тонну метанолу). Додаткові угоди щодо зміни ціни Товару сторонами не укладалися.

58. Разом із тим Північний апеляційний господарський суд зауважив, що оскільки толеранс вираховується на загальний обсяг поставленого Товару та надає право, а не зобов`язує постачальника поставити Товар меншої кількості в межах зазначеного толерансу (+0/-5 %), можливість недопоставки не повинна враховуватися при здійсненні розрахунку вартості непоставленого Товару.

59. Скаржник-1 стверджує про помилковість розрахунку пені судами обох інстанцій, посилаючись на власний розрахунок ціни Товару та пені з наведенням відповідних формул. Скаржник-1 вважає, що оскільки поставка Товару не відбулася, розрахунок пені має здійснюватися від ціни Товару, розрахованої на дату пред`явлення вимоги (21 лютого 2023 року).

60. Верховний Суд відхиляє наведені Скаржником-1 аргументи та зазначає, що переоцінка доказів не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

61. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

62. Крім того, Скаржник-1 належним чином не обґрунтував порушення норм матеріального права у частині обрахунку пені та не навів висновки Верховного Суду з цього питання, які, на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій.

63. Суд зауважує, що неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципу розумності та справедливості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 916/3232/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16 та інших.

64. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

65. За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

66. Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

67. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)).

68. У цій справі, керуючись частиною першою статті 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України, суд першої інстанції зменшив розмір пені до 950 000,00 грн, тобто на 70,57 % від загальної суми, що була визначена ним.

69. Разом із тим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру пені до 1 758 571,82 грн, тобто на 50 % від загальної суми, що була визначена ним.

70. Скаржник-1 заперечує наявність підстав для зменшення розміру пені, зазначає, що позовні вимоги підлягали задоволенню у повному обсязі, посилаючись на неврахування судами висновків щодо застосування частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20, від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21:

- у справі № 924/709/17 Верховний Суд зауважив, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду. За відсутності виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання;

- у справі № 922/266/20 наголошується, що чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності;

- у справі № 905/1409/21 наводиться висновок, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, ураховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

71. Аналіз висновків Верховного Суду стосовно зменшення розміру пені в справах, на які посилається Скаржник-1, свідчить, що з них неможливо виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин відповідних справ та застосувати у цій справі. Більш того, Верховний Суд у наведених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду в питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Отже, відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16.

72. З огляду на встановлені у цій справі обставини Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про зменшення пені. Зменшення пені на 50 % є обґрунтованим, відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

73. У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

74. Водночас Суд звертає увагу, що у питанні зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин.

75. На підставі викладеного вище Верховний Суд вважає, що:

- право на зменшення розміру пені, надане статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України, було обґрунтовано застосовано судами у цій справі (№ 910/4887/23);

- обсяг зменшення пені, визначений судом апеляційної інстанції відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

76. З цих підстав Суд також відхиляє доводи Скаржника-2 щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції статей 233 ГК України та статті 551 ЦК України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 17-14-01/1494 (925/154/22), від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1076/19:

- у справі № 17-14-01/1494 (925/154/22) Верховний Суд виснував, що положення статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні;

- у справах № 917/791/18, № 904/5830/18, № 902/855/18, № 918/116/19, № 909/1076/19 зазначається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки у розумінні частини 3 статті 551 ЦК України, є правом суду. За відсутності у законі переліку виняткових обставин (обставин, які мають істотне значення), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у справі № 902/855/18 додатково стверджується, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

77. Суд вкотре зауважує, що висновки, наведені Верховним Судом у справах про зменшення пені, зокрема в перелічених Скаржником-2 справах, неможливо відокремити від обставин, за яких вони були зроблені, та застосувати їх у цій справі (№ 910/4887/23). Сутність дискреції суду при зменшенні розміру пені полягає в можливості обрання одного з декількох можливих варіантів реалізації суддівського розсуду, однак це не означає, що правомірним є лише один конкретний варіант реалізації дискреції.

78. Суд додатково звертає увагу Скаржника-2, що надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (пункт 8.28 постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19).

79. Скаржник-2 також стверджує про порушення судом апеляційної інстанції частини першої статті 42 ГПК України, мотивуючи це відмовою у задоволенні його клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, надання часу для подання відзиву на апеляційну скаргу та відкладення розгляду справи.

80. Згідно зі статтею 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

81. Засадами (принципами) господарського судочинства є також рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2 частини третьої статті 2, стаття 7 ГПК України), розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

82. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з описом вкладення у цінний лист № 0100111272624 апеляційну скаргу з додатками було направлено Скаржнику-2 07 серпня 2023 року за адресою: 02092, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 35-А. Ця адреса також зазначалася представником Скаржником-2 у клопотанні про відкладення розгляду справи.

Згідно з інформацією з офіційного вебсайту Акціонерного товариства "Укрпошта" поштове відправлення не вручено під час доставки та 24 серпня 2023 року повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Подаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, представник Скаржника-2 жодним чином не обґрунтував, чому Скаржник-2 не скористався правом на ознайомлення з матеріалами справи завчасно, оскільки апеляційне провадження було відкрито 30 серпня 2023 року (тоді як постанову суду апеляційної інстанції ухвалено 21 вересня 2023 року). Отже, Скаржник-2 мав достатньо часу для ознайомлення з апеляційної скаргою та подання до суду всіх необхідних доказів на підтвердження обґрунтованості своїх заперечень.

83. Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

84. За змістом частини сьомої статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

85. У постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 зазначається, що на суб`єкта підприємницької діяльності покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із господарською діяльністю, що ним здійснюється.

86. Отже, сам лише факт неотримання Скаржником-2 поштової кореспонденції, яку суд апеляційної інстанції з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася у зв`язку із закінченням терміну зберігання, не може вважатися самостійною і достатньою причиною для відкладення судового засідання. Зазначена обставина залежала від волевиявлення самого Скаржника-2 та не була зумовлена будь-якими об`єктивними та непереборними причинами.

87. У засіданні, що відбулося 21 вересня 2023 року, взяли участь представники обох сторін. Представник Скаржника-2 заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

88. На підставі цього Верховний Суд відхиляє доводи Скаржника-2, якими обґрунтовується підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

89. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилаються Скаржники, не суперечать висновкам, яких дійшов суд апеляційної інстанції за результатами розгляду цієї справи з урахуванням встановлених у ній фактичних обставин.

90. Інші аргументи касаційних скарг не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції та не спростовують їх.

91. У справі "Салов проти України" (пункт 89 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005, заява № 65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, заява № 49684/99). Разом із тим статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Отже, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (пункт 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v." від 09.12.1994, заява серія A № 303-A).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

92. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

93. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

94. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та викладене у її редакції рішення суду першої інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

95. Частиною третьою статті 332 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

96. Оскільки ухвалою Верховного Суду від 20.12.2023 зупинено виконання постанови суду апеляційної інстанції до закінчення її перегляду в касаційному порядку, виконання зазначеної постанови слід поновити.

Судові витрти

97. Понесені Скаржниками судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на Скаржників, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" та Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі № 910/4887/23 - залишити без змін.

2. Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі № 910/4887/23.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

І. Кондратова