Постанова

від 27.09.2023 по справі 910/5849/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. Справа№ 910/5849/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

секретар судового засідання Мельничук О.С.,

представники сторін:

від позивача - Романюк І.І.,

від відповідача 1 - не з`явились,

від відповідача 2 - не з`явились,

розглядає апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 (повний текст ухвали складено 05.04.2023)

про відмову у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, поновлення строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи

у справі № 910/5849/22 (суддя Ващенко Т.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд"

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс"

2. ОСОБА_1

про визнання договору недійсним та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" та ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та витребування майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 року відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.03.2023 року.

20.03.2023 року до Господарського суду міста Києва, від позивача у справі, надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, поновлення строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач отримав докази, які мають важливе значення для розгляду справи, вже після закриття підготовчого провадження, водночас, долучення доказів можливе лише на стадії підготовчого провадження. З цих же підстав позивач просив поновити йому процесуальний строк для подання доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" про повернення до стадії підготовчого провадження відмовлено, в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" про поновлення процесуального строку для подання доказів відмовлено, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" докази залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою мав вказати усі докази, які, на його думку, мають значення для розгляду справи і вирішення даного спору по суті, та зазначити про їх відсутність у позивача, чого зроблено не було.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 року скасувати та прийняти нове рішення, яким клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, постановленою у зв`язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та з порушенням норм процесуального права. Зокрема, доводи апеляційної скарга по своїй суті аналогічні доводам, які були викладені у клопотанні про повернення до стадії підготовчого провадження, поновлення строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, а саме те, що докази, про долучення яких було заявлено, були відсутні у позивача, і надійшли йому з незалежних від позивача обставин вже після закриття судом підготовчого провадження у даній справі, а тому з поважних причин не могли бути подані до закриття підготовчого провадження у справі. Поряд з цим, скаржник зазначає, що дані докази мають важливе значення для всебічного та об`єктивного розгляду та вирішення справи.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 року у справі № 910/5849/22, апеляційну скаргу та додані до неї матеріали повернуто скаржнику.

Не погодившись із вказаною ухвалою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.08.2023 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 року у справі №910/5849/22 скасовано, справу №910/5849/22 направлено для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп.

08.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 року у справі №910/5849/22 та призначено її розгляд на 27.09.2023 року.

22.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу апеляційної скарги.

В судовому засіданні 27.09.2023 року представник позивач надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Частиною 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Співставляючи стадії процесу доказування та стадії судового процесу, судова колегія враховує, що згідно із статтею 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

За змістом статей 181, 182 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У главі 3 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Відповідно до статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Тобто, вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження, не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу.

Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Господарським процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Разом з тим Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".

Звертаючись до практики Верховного Суду, колегія суддів враховує, що у пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок:

"Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18".

З врахуванням наведених правових висновків, Верховний Суд в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20 також зазначив про те, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження після його закриття, виходячи з фактів неотримання відповідачем копій ухвали від 09.06.2020 про відкриття провадження у справі, ухвали від 15.07.2020 про відкладення розгляду справи, ухвали від 11.08.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, які (ухвали) повернулися до господарського суду, що підтверджується наявними у справі доказами. При цьому господарськими судами було враховано клопотання відповідача про відновлення підготовчого провадження, яке (клопотання) обґрунтовується тим, що про судову справу відповідач дізнався тоді, коли підготовче провадження вже було закрито, що позбавило його можливості надати відзив на позовну заяву та скористатися іншими правами, наданими сторонам на стадії підготовчого провадження.

Тобто, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть повернутися до стадії вчинення тих чи інших процесуальних дій, які за загальним правилом можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, й після закриття підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21.

В обґрунтування підстав для повернення до стадії підготовчого провадження у даній справі позивач зазначив, що він отримав докази, які мають важливе значення для розгляду справи, вже після закриття підготовчого провадження, водночас, долучення доказів можливе лише на стадії підготовчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст.77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Господарський процесуальний кодекс України встановлює строки та порядок подання сторонами у справі доказів.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 2, 3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

З відповідних положень ст.80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом додаткових доказів незалежно від причин їх неподання позивачем. Навпаки, саме допущення такої можливості судом матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 19.10.2021 у справі №903/533/21, від 16.09.2022 року у справі №913/703/20 та у постанові від 26.07.2023 року у справі 911/1638/22.

Отже, за загальним правилом позивач повинен був подати до суду усі наявні докази разом з поданням позовної заяви у встановлені судом строки.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, пунктом 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява має містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач знав про наявність відповідних доказів, оскільки до позовної заяви долучено інформаційну довідку №288507280 від 06.12.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з якої вбачається, що підставою набуття права власності відповідачем 2 нерухомого майна був договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 19.07.2021 року.

Згідно зі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновок, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою мав вказати усі докази, які, на його думку, мають значення для розгляду справи і вирішення даного спору по суті, та зазначити про їх відсутність у позивача, чого зроблено не було.

Колегія суддів також враховує, що у судовому засіданні 07.02.2023 року, в якому господарський суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження, був присутній представник позивача Крилевець Є.С., який на питання суду про можливість закрити підготовче засідання та призначення справи до судового розгляду по суті зазначив про можливість закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті. Вказане вбачається з протоколу судового засідання від 07.02.2023 року у справі №910/5849/22. (т.1, а.с. 220-222).

Отже, колегія суддів зазначає, що як слідує з протоколу судового засідання, будь-яких клопотань, у тому числі і про продовження стадії підготовчого провадження, вчинення певних процесуальних дій, витребування доказів, позивач не заявляв.

Оскільки викладені у апеляційній скарзі доводи про неправильне застосування норм процесуального права не отримали підтвердження, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги зокрема також стосуються обставин справи, які необхідно встановлювати під час розгляду справи по суті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, питання вичерпності висновків суду, позиція колегії суддів ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284, ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 року у справі № 910/5849/22 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 року у справі № 910/5849/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.09.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир