Постанова

від 27.09.2023 по справі 189/339/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6441/23 Справа № 189/339/23 Суддя у1-йінстанції - Степанова О.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про дострокове розірвання договору оренди землі від 01.08.2015 року б/н

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Покровського районногосуду Дніпропетровської області від 09 травня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Відродження про стягнення заборгованості та дострокове розірвання договору оренди землі від 01 серпня 2015 року б/н. В процесі розгляду справи позов був уточнений і позивач просив про дострокове розірвання договору оренди землі від 01.08.2015 року б/н. В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що 01.08.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Відродження» було укладено договір про оренду земельної ділянки площею 5,4834 га, кадастровий номер: 1224255100:03:001:0047, яка розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №7005307 від 15.09.2014 року, строк дії договору оренди до 31.12.2025 року. На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом №542 від 23.09.2022 року ОСОБА_1 є спадкоємцем майна орендодавця, а саме: земельної ділянки площею 5,4834 га, кадастровий номер: 1224255100:03:001:0047, яка розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області. Так, у відповідача була наявна заборгованість по сплаті орендної плати за період користування земельною ділянкою площею 5,4834 га з 2020 по 2022 рік, в зв`язку з чим, 04.11.2022 року позивачем було направлено на адресу ТОВ «Відродження» рекомендований лист з вимогою щодо сплати заборгованості за Договором в розмірі 51140,43 грн. Після чого, відповідачем було частково сплачено заборгованість за користування земельною ділянкою в 2020 році в розмірі 14850,00 грн., та вже після звернення до суду з даним позовом, відповідачем була сплачена заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 36451,11 грн., двома рівними частинами 13.02.2023 року та 23.02.2023 року, що підтверджується платіжними дорученнями №400 та №616. Внесення відповідачем заборгованості, зазначеної в позовній заяві на користь позивача, після виникнення судового спору свідчить про визнання відповідачем факту несвоєчасного внесення орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 01.08.2015 року. В зв`язку з чим, позивач просить достроково розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.08.2015 року б/н у зв`язку з невиконанням ТОВ «Відродження» обов`язку щодо своєчасного внесення орендної плати, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати (а.с.1-2).

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Відродження» про дострокове розірвання договору оренди землі від 01.08.2015 року б/н відмовлено (а.с. 91-93).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі (а.с.97-98).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Відродження» було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 5,4834 га, кадастровий номер 1224255100:03:001:0047, який було зареєстровано державним реєстратором Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, номер запису про інше речове право: 7005307. Строк дії договору до 31.12.2025 року (а.с.10-11,12).

Крім того, 01.08.2015 року між сторонами було складено Акт приймання-передачі земельної ділянки, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 5,4834 га, кадастровий номер: 1224255100:03:001:0047 (а.с.11 зворотній бік).

Так, відповідно до п.4.1 Договору оренди земельної ділянки від 01.08.2015 року за кожен рік використання землі Орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі, що становить 10200,00 грн. Сплачується орендна плата до 30 листопада кожного року дії договору оренди.

Відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за законом №542 від 23.09.2022 року, ОСОБА_1 став власником земельної ділянки загальною площею 5,4834 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224255100:03:001:0047, яка розташована на території Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, власником якої була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Позивач набув права власності на земельну ділянку площею 5,4834 га, кадастровий номер 1224255100:03:001:0047 23.09.2022 року, однак, свій обов`язок щодо повідомлення про зміну власника земельної ділянки, визначений ст.148-1 ЗК України та ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» позивач не виконав.

ОСОБА_1 повідомив ТОВ «Відродження» 04.11.2022 року шляхом направлення вимоги щодо сплати орендної плати, в якій зазначив, що він являється спадкоємцем майна орендодавця (а.с.8, 19).

Після отримання повідомлення від ОСОБА_1 02.12.2022 року ТОВ «Відродження» було сплачено на рахунок позивача орендну плату за земельну ділянку за 2020 рік в сумі 14850,00 грн. (а.с.9).

Крім того, відповідачем було сплачено на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати, яка зазначена в позові (а саме, 17820,00 грн. за 2021 рік та 17820,00 грн. за 2022 рік), двома рівними частинами 13.02.2023 року та 23.02.2023 року, що підтверджується платіжними дорученнями №400 та №616 (а.с.42,43).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 набув 23.09.2022 року, вимоги ст.148-1 ЗК України та ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» позивач не виконав, будь - яких об`єктивних чи поважних причин щодо несвоєчасного повідомлення про набуття права власності на земельну ділянку судом не встановлено, суд приходить до висновку, що така обов`язкова вимога для розірвання договору як систематичність (два та більше рази) несплати орендної плати відсутня, оскільки позивач набув право власності на земельну ділянку лише 23.09.2022 року, відповідач не був обізнаний про зміну власника орендованої земельної ділянки, на користь якого можна було б сплатити орендну плату за 2020-2022 роки.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду 1 інстанції.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частиною 4 ст.32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, відповідно до приписів ст. 14 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, істотні умови договору оренди землі, серед яких і орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно ст.410 ЦК України землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування землею.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 33 вказаного Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Таким чином, а ні Договором оренди, а ні Законом України «Про оренду землі» не передбачено такої підстави для припинення договору, як зміна власника землі.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати, на що і посилається позивач у даному позові.

Згідно зі статтями 13,15,21 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Також відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В той же час відповідно до ст.13 Конституції України і ст.319 ЦК України власність зобов`язує.

Кожне право вимагає від його суб`єкта активних дій для його реалізації. Так, відповідно особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України. Таке повідомлення має містити відомості про: кадастровий номер, місце розташування та площу земельної ділянки; прізвище, ім`я, по батькові нового власника; місце проживання (знаходження) нового власника, його поштова адреса; платіжні реквізити (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Несплата орендної плати у разі відсутності даних про орендодавця не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати і бути підставою для розірвання такого правочину.

Вказані правові висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17 (провадження? № 61-12745сво18).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивач набув права власності на земельну ділянку площею 5,4834 га, кадастровий номер 1224255100:03:001:0047 23.09.2022 року, однак, свій обов`язок щодо повідомлення про зміну власника земельної ділянки, визначений ст.148-1 ЗК України та ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» позивач не виконав.

Таким чином, право на отримання орендної плати у ОСОБА_1 виникло з моменту отримання ним спадщини, тобто з 23.09.2022 року, про набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді площею 5,4834 га, кадастровий номер 1224255100:03:001:0047 ОСОБА_1 повідомив ТОВ «Відродження» лише 04.11.2022 року шляхом направлення вимоги щодо сплати орендної плати, в якій зазначив, що він являється спадкоємцем майна орендодавця.

Посилання апелянта, що заборгованість зі сплати орендної плати за Договором у відповідача виникла ще до набуття позивачем права власності на земельну ділянку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки за життя ОСОБА_2 не заявляла про порушення такого права.

Доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог, неправильного застосування норм матеріального права, стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Покровськогорайонного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: