Постанова

від 27.09.2023 по справі 908/341/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2023 року м.Дніпро Справа № 908/341/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Долгальова Тимура Едуардовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2023р. (суддя Азізбекян Т.А., м.Запоріжжя) у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Долгальова Тимура Едуардовича

до Фізичної особи-підприємця Лахнік Дмитра Ігоровича

про стягнення 201 875,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Долгальов Тимур Едуардович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Лахнік Дмитра Ігоровича про стягнення 201 875,00 грн, перерахованих згідно з платіжних доручень № 2638 від 04.11.2022, № 2637 від 04.11.2022, № 2595 від 08.09.2022.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ФОП Долгальов Т.Е., згідно платіжних доручень № 2638 від 04.11.2022, № 2637 від 04.11.2022 та № 2595 від 08.09.2022, перераховано ФОП Лахнік Д.І. грошові кошти у загальному розмірі 201875,00 грн.

Вказана сума була перерахована помилково, оскільки жодних діючих договорів між сторонами спору не існувало, не укладалося та жодних грошових зобов`язань ФОП Долгальов Т.Е. перед ФОП Лахнік Д.І. не має. Таким чином, ФОП Лахнік Д.І. безпідставно заволодів майном Долгальов Т.Е., яким є грошові кошти у розмірі 201 875,00 грн, а тому позивач набув права, відповідно до ст. ст. 1212,1213,1214 Цивільного кодексу України на повернення грошових коштів.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.06.2023р. в позові відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фізична особа-підприємець Долгальова Тимура Едуардовича, в якій просить рішення суду від 05.06.2023р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник вважає рішення суду від 05.06.2023 року таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке містить невідповідність обставинам справи, оскільки суд не врахував відсутність договірних зобов`язань між сторонами.

ФОП Долгальов Т.Е. помилково перерахував на рахунок ФОП Лахнік Д.І. грошові кошти на загальну суму 201 875,00 грн за платіжними дорученнями №2638 від 04.11.2022, №2637 від 04.11.2022, №2595 від 08.09.2022, що, на думку скаржника, підтверджується відсутністю між сторонами жодних діючих договорів та грошових зобов`язань. І, як наслідок, скаржник зазначає, що відповідно до ст.ст.1212, 1213, 1214 ЦК України, він набуває право на повернення грошових коштів, яким відповідач заволодів без достатньої правової підстави.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги, позивач зазначає, що відсутність договірних правовідносин між сторонами спору підтверджується тим, що відповідач не поставив жодного товару, не надав жодної послуги на користь позивача, що підтверджується відсутністю підписаних накладних, актів про їх отримання. Позивач наголошує, що відповідач не надав жодного доказу, на якому міститься підпис позивача або є його законне волевиявлення на наявність договірних відносин з позивачем як підставу отримання зазначених грошових коштів.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідач вказує на те, що довгий час ФОП Лахнік Д.І. мав партнерські бізнес стосунки із ОСОБА_1 , яка через ФОП-ів (серед яких є ФОП Довгальов Т.Е.) закуповувала товар відповідача та реалізовувала їх кінцевим споживачам. Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали сталі бізнес стосунки, операції проводились без укладення договорів, шляхом виставлення заявок, проведення оплати та відвантажень. В підтвердження цього до матеріалів справи надавались скріншоти листування із мобільного застосунку Vіbеr.

Відповідач зазначає, що у суді першої інстанції, позивач: не зміг пояснити звідки взяв реквізити ФОП Лахнік Д.І., та куди саме спрямовувались ці помилкові перекази коштів; не залучив у якості свідка та не надав жодної інформації про бухгалтера, який здійснив ці помилкові перекази; та чому ФОП Довгальов Т.Е. не звернувся до банківської установи задля повернення грошових коштів. А також, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами помилковість оплат за платіжними дорученнями №2638 від 04.11.2022, №2637 від 04.11.2022, №2595 від 08.09.2022 на загальну суму 201 875,00 грн.

Здійснення трьох оплат (одна у вересні 2022 року і ще дві у листопаді 2022 року, з однаковим призначенням платежу з ідентичною опискою у слові зідно), на думку відповідача, відноситься до принципу балансу вірогідностей та не можуть трактуватися як помилкові. Відповідач посилається на судову практику про принцип доказування вірогідності доказів (у справі 904/2357/20, а також ЄСПЛ від 23.08.2016 Дж.К. та ін. проти Швеції, ЄСПЛ від 15.11.2007 Бендерський проти України). До того ж, на думку відповідача, оскільки позивач не вжив дій задля досудового врегулювання спору через банківську установу щодо повернення помилково перерахованих коштів, - то порушив вимогу дотримання добросовісності та принцип суперечливої поведінки.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/341/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Долгальова Тимура Едуардовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2023р. у справі №908/341/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи №908/341/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.07.2023р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Долгальова Тимура Едуардовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2023р. у справі № 908/341/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Долгальова Тимура Едуардовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.09.2023 р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Орєшкіної Е.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2023 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Долгальова Тимура Едуардовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2023р. у справі № 908/341/23 прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

Фізичною особою - підприємцем Долгальов Т.Е. згідно платіжного доручення № 2638 від 04.11.2022 перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи - підприємця Лахнік Дмитро Ігорович суму коштів у розмірі 67 875,00 грн з призначенням платежу: «оплата зідно договору».

Згідно платіжного доручення № 2637 від 04.11.2022 Фізичною особою підприємцем Долгальов Т.Е. перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи підприємця Лахнік Дмитро Ігорович суму коштів у розмірі 84 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата зідно договору».

Фізичною особою підприємцем Долгальов Т.Е. згідно платіжного доручення № 2595 від 08.09.2022 перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи - підприємця Лахнік Дмитро Ігорович суму коштів у розмірі 50 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата зідно договору».

Отже, позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховано грошові кошти у загальному розмірі 201875,00 грн.

Як вказує позивач вказана сума була перерахована ФОП Долгальов Т.Е. на рахунок ФОП Лахнік Л помилково, оскільки жодних діючих договорів між сторонами спору не існувало, не укладалося та жодних грошових зобов`язань ФОП Долгальов Т.Е. перед ФОП Лахнік Д.І. не має.

ФОП Долгальов Т.Е. направлено на адресу ФОП Лахнік Д.І. вимогу від 19.12.2022 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 201875,00 грн. згідно платіжних доручень № 2638 від 04.11.2022; № 2637 від 04.11.2022; 2595 від 08.09.2022, що підтверджується поштовим описом та чеком. Вимога залишена відповідачем без реагування, грошові кошти у добровільному порядку ФОП Лахнік Д.І. не повернуті.

Отримання від позивача коштів у загальному розмірі 201875,00 грн. не заперечується відповідачем.

Відсутність дій відповідача щодо повернення коштів стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення у цій справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що між сторонами справи існує спір щодо правової природи перерахування грошових коштів, проте позивач не довів, що набуття відповідачем грошових коштів є безпідставним внаслідок помилки їх перерахування.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав (кондикційні зобов`язання).

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.11.2021р. у справі № 552/5874/19, від 23.01.2020р. у справі № 910/3395/19.

Щодо досліджуваної справи, то відповідач, посилаючись на наявність між сторонами господарських правовідносин не надає належних доказів, які б підтверджували факт вчинення самим ФОП Лахніком Д.І. дій з виконання зі свого боку зобов`язань (поставка товару, надання послуг тощо) на суму, яка є предметом спору.

У цьому зв`язку, суд зауважує, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, при розгляді справи слід дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару, обставини здійснення перевезення товару поставленого за видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності позивача/відповідача тощо (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2019р. у справі №905/49/15, від 29.11.2019р. у справі №914/2267/18).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такі факти повинні оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства.

У даному випадку, будь-яких первинних документів бухгалтерського обліку, які б засвідчували факт вчинення відповідачем на корить позивача відповідної господарської операції, зокрема, з поставки товарів чи надання послуг, до матеріалів справи не надано.

Одночасно, ч.ч.1, 2 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У матеріалах цієї справи відсутні докази, і Відповідачем не зазначено, на виконання якого саме зобов`язання (договору) були перераховані кошти позивачем, предмет такого договору та його ціна.

Отже, відповідачем обставин стосовно наявності певної правової підстави для перерахування ФОП Долгальовим Т.Е. спірних коштів ФОП Лахніку Д.М. не доведені, належні докази в обґрунтування цієї обставини не надані.

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, зокрема, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів існування між сторонами договірних відносин на перерахування коштів, фактичне проведення позивачем перерахування цих коштів і отримання їх відповідачем, необхідно кваліфікувати правовідносини, що склалися між сторонами як кондикційні, що врегульовані ст.1212 ЦК України та з огляду на неповернення вказаних коштів відповідачем суд дійшов необґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи Відповідача про те, що у відносинах між ФОП Лахніком Д.І та ФОП Долгальовим Т.Е. виступав посередник, зокрема, Завадська А.Г., а також про те, що позивач є підконтрольним останній, мають характер припущень, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому, наявність у Відповідача господарських взаємовідносин із Заводською А.Г. не спростовує факту відсутності правових підстав для перерахування ФОП Долгальовим Т.Е. грошових коштів у загальній сумі 201875,00 грн. ФОП Лахніку Д.І. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження волевиявлення позивача, яке засвідчено його підписом, на встановлення договірних відносин з відповідачем, на виконання яких позивачем було перераховано вказану суму.

Скріншоти листування з мобільного застосунку Viber, яким відповідач, у тому числі, підтверджує факт листування з Завадською А.Г. з приводу поставки товару, також не доводять наявність договірних відносин відповідача із позивачем ФОП Долгальовим Т.Е. у даній справі, який є самостійним суб`єктом господарювання та виступає у цивільних та господарських правовідносинах від свого імені.

Одночасно, відповідачем не доведений факт представництва позивачем цивільних прав та інтересів Завадської А.Г. у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в сукупності дає підстави для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Долгальова Тимура Едуардовича.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

10. Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Долгальова Тимура Едуардовича задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2023р. у справі №908/341/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лахнік Дмитра Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Долгальова Тимура Едуардовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), грошові кошти у загальному розмірі 201 875,00 грн. (двісті одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять гривень 00коп.) та судовий збір, у розмірі за подання позову 3028,12 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 12 коп.), про що видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лахнік Дмитра Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Долгальова Тимура Едуардовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), судовий збір за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, у розмірі 4542,20 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 20 коп.), про що видати наказ.

Видачу відповідних наказу, з урахуванням всіх необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя О.В. Чус