Рішення

від 21.09.2023 по справі 902/571/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2023 р. Cправа № 902/571/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Логистикс" (вул. Васильківська, буд. 30Д, м. Київ, 03022)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНІФРУТ" (вул. Тиверська, буд. 79, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300)

про стягнення 353 331,79 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Скрипко Є.В. згідно ордеру (в режимі відеоконференції);

відповідача не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 01081-2 від 18.04.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Логистикс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНІФРУТ" про стягнення заборгованості за Договором №17-01 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 17.01.2022 та штрафні санкції, що разом в сумі складають 353 331,79 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором №17-01 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 17.01.2022 в частині оплати наданих послуг.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

У зв`язку з виявленими недоліками позовної заяви, що перешкоджали вирішенню питанню відкриття провадження у справі, суд, ухвалою від 01.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Логистикс" залишив без руху встановивши позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

10.05.2023 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Логистикс" про усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 176 ГПК України, суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 174 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду від 10.05.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи №902/571/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2023 справу №902/571/23 розподілено судді Тварковському А.А.

Суд, ухвалою від 15.05.2023, відкрив провадження у справі за правилами загального підготовчого провадження з призначенням підготовчого засідання на 30.05.2023.

На підставі заяви судді Тварковського А.А. № 902/571/23/794/23 від 25.05.2023, розпорядженням заступника керівника апарату суду від 25.05.2023, на підставі п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та ч.3 п. 6 Порядку автоматизованого розподілу судових справ в Господарському суді Вінницької області, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/571/23 для передачі раніше визначеному складу суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2023, справу № 902/571/23 розподілено судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 26.05.2023 прийняв справу № 902/571/23 до свого провадження та повідомив учасників справи, що підготовче судове засідання, призначено на 30.05.2023.

У визначену судом дату (30.05.2023) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії в Господарському суді Вінницької області, про що складений акт № 4/2023 від 30.05.2023, який долучено до матеріалів справи.

Суд, ухвалою від 30.05.2023 повідомив учасників справи про підготовче судове засідання, яке призначено на 06.07.2023.

За результатами судового засідання 06.07.2023, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 06.07.2023 про відкладення підготовчого засідання на 18.07.2023.

Протокольною ухвалою від 18.07.2023 суд відклав підготовчого засідання на 02.08.2023.

18.07.2023 до суду надійшла заява №01081-9 від 11.07.2023 представника позивача - адвоката Скрипка Є.В. про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої при формуванні позовних вимог було допущено помилку в розмірі нарахованої пені, тому позивач викладає прохальну частину позовної заяви в новій редакції та просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 17-01 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 17.01.2022, яка складається з: 196 940,00 грн - суми основного боргу за період з 22.02.2022 по 04.05.2023; 53 151,76 грн - інфляційного збільшення за прострочення грошового зобов`язання за період з 22.02.2022 по 04.05.2023; 7 073,65 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 22.02.2022 по 04.05.2023; 32 751,39 грн - пені за подвійною обліковою ставкою Національного банку України за період з 22.02.2022 по 22.08.2022.

В судовому засіданні 02.08.2023, суд, дослідивши заяву №01081-9 від 11.07.2023 представника позивача - адвоката Скрипка Є.В. про зменшення розміру позовних вимог, прийняв її до розгляду, як таку, що подана з дотриманням вимог ст. 46 ГПК України.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 21.09.2023, про що 02.08.2022 постановлено протокольну ухвалу.

Суд, ухвалою від 02.08.2023, постановив судове засідання 21.09.2023 провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області, забезпечив участь представника позивача у розгляді справи у судовому засіданні 21.09.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На визначену судом дату в судове засідання з`явився представник позивача в режимі відеоконференції.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зауважує, що ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 19.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2330001506649.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.09.2023 суд провів стадії дослідження доказів і судових дебатів, повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення судового рішення, повідомивши представника позивача про орієнтовний час повернення з нарадчої кімнати.

На проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судове засідання 21.09.2023 представник позивача не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОНІФРУТ" (відповідач, за Договором Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал-Логистикс" (позивач, за Договором Виконавець) укладено Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №17-01. (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору, Виконавець зобов`язується організовувати та надати послуги з перевезення вантажів Замовника рефрижераторними дорожніми транспортними засобами та надавати інші транспортно-експедиційні і додаткові послуги відповідно до вимог Замовника, що пов`язані з перевезенням вантажів по території України, а також у міжнародному сполученні, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1.2. Договору послуги зазначені в п. 1.1. цього Договору мають здійснюватися Виконавцем у відповідності до чинного законодавства України, зокрема Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України «Про автомобільний транспорт», «Про транспортно-експедиційну діяльність», Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 362 від « 14» жовтня 1997 року (надалі - Правила), а також діючими міжнародними нормативно-правовими актами в сфері вантажних автоперевезень, як-от конвенціями КДПГ та МДП.

Умови кожної окремої перевезення, маршрут, терміни і вартість такого перевезення, температурний режим вантажу, зазначаються Замовником в разової Заявки (Замовлення), яка передається Перевізнику засобами телефонного, факсимільного або електронного зв`язку (Е-Маіl) з обов`язковим обміном оригіналами в майбутньому. (п. 1.3. Договору)

Найменування, кількість і ціна Послуги визначаються в рахунках або актах виконаних робіт, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, якщо Сторони не домовились про інше, Виконавець зобов`язується надавати під перевезення вантажів Замовника вантажні транспортні засоби.

Виконавець відповідає за якість (дотримання температурного режиму) та масу нетто вантажу, який був завантажений, упакований (палетомісця) та/або опломбований Замовником. (п. 2.3. Договору)

Згідно п. 3.2. Договору адреса завантаження та розвантаження вантажу, дані про маршрут, дати, кількість та вага вантажу обов`язково зазначаються в Товарно-транспортних накладних (або СМК).

Пунктом 4.2.8. Договору визначено, що всі перевезення здійснюються Виконавцем з суворим дотриманням санітарно-гігієнічних норм і правил, встановлених законодавством.

Відповідно до п. 4.2.16. Договору Виконавець зобов`язаний надати Замовнику належно оформлений підписаний представниками вантажоодержуача товаросупровідний пакет документів встановленої форми (ТТН (CMR), видаткова накладна, тощо) протягом 2 (двох) календарних днів з моменту доставки товару до Магазину по внутрішньо обласним маршрутам, та протягом 4 (чотирьох) календарних днів з моменту доставки товару до Магазину по регіональним (виїзд за межі області) маршрутам. Для міжнародних перевезень строк надання документів становить 10 (десять) календарних днів.

Розділом 5 Договору визначено порядок розрахунків, згідно з яким: вартість послуг визначається в Заявках та/або Додаткових угодах до цього Договору (п. 5.1.); розрахунки між Виконавцем і Замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товарно-транспортної накладної, рахунку, акту виконаних робіт, заявки оформлених згідно нормативних документів (п. 5.2.); Сторони визначають загальну вартість послуг в рахунках та актах виконаних робіт відповідно до фактично наданих послуг у звітному періоді (п. 5.3.); рахунок на оплату виписується Виконавцем і надається Замовнику після надання послуг. Сторони підписують акт виконаних робіт по факту надання транспортно-експедиційних послуг (п. 5.4.); Акт виконаних робіт повинен бути підписаний Замовником та повернутий Виконавцю протягом 14 днів з дати його отримання. У випадку відсутності у строк 7 календарних днів з моменту отримання письмових зауважень Замовника, послуги вважаються виконаними належним чином, а Акт затвердженим і таким, відносно якого у Замовника немає зауважень.

За змістом п. 6.2.1. Договору за порушення Замовником термінів оплати послуг, він сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НВУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Сторонами погоджено, що підписання Договору шляхом направлення на електронну адресу сканованої копії іншій Стороні має силу оригіналу. (п. 11.1. Договору)

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорено та не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За доводами позивача, на виконання умов зазначеного Договору відповідачу надано послуги з міжнародного перевезення вантажів на загальну на суму 196 940,00 грн, на підтвердження чого надає наступні Акти надання послуг та міжнародні транспортні накладні (CMR):

Акт надання послуг № 36 від 31.01.2022 на суму 47 493,00 грн та CMR А №13;

Акт надання послуг № 37 від 02.02.2022 на суму 52 388,00 грн та CMR А № 22;

Акт надання послуг № 45 від 06.02.2022 на суму 48 059,00 грн. та CMR А № 26;

Акт надання послуг № 51 від 08.02.2022 на суму 49 000,00 грн. та CMR А № 4Ф.

Вказані Акти надання послуг підписані позивачем та відповідачем. Претензій щодо якості чи вартості наданих послуг матеріали справи не містять, а отже вказані в Актах послуги прийняті відповідачем без зауважень.

27.03.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 01801-1 від 27.03.2023, в якій ставив вимогу виконати свої зобов`язання за Договором перевезення вантажу автомобільним транспортом № 17-01 від 17.01.2022 належним чином та перерахувати суму заборгованості за Договором у розмірі 196 940,00 грн у строк протягом десяти днів з моменту отримання претензії.

Відповідно до витягу з офіційному веб-сайту ДП "Укрпошта", відповідачем претензія отримана 04.04.2023, проте залишена без відповіді та виконання.

З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг з перевезення вантажів. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг перевезення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи характер спору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати норми, що регулюють діяльність з перевезення вантажів.

Згідно з нормами статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з положеннями статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до приписів статті 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Пунктом І статті 9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезений, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як визначено нормами статті 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Суд встановив, що позивач виконав договірні зобов`язання забезпечивши своєчасну доставку вантажів у визначені пункти розвантаження. Такий висновок суд зробив оцінивши наявні у матеріалах справи Акти надання послуг та міжнародні транспортні накладні (CMR).

У відповідності до п.5.2 Договору розрахунки між Виконавцем і Замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товарно-транспортної накладної, рахунку, акту виконаних робіт, заявки оформлених згідно нормативних документів.

З аналізу вказаного пункту Договору випливає, що строк виконання зобов`язань по оплаті наданих послуг перевезення виникає з моменту отримання Замовником обумовлених п. 5.3. Договору документів.

Слід зазначити, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем означених документів. При цьому, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, можна констатувати факт отримання відповідачем таких документів датою підписання відповідних Актів надання послуг.

Відтак, зобов`язання по оплаті наданих Виконавцем в межах Договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №17-01 від 17.01.2022 послуг, підлягало виконанню у наступні строки:

за Актом надання послуг № 36 від 31.01.2022 - до 14.02.2022 (включно);

за Актом надання послуг № 37 від 02.02.2022 - до 16.02.2022 (включно);

за Актом надання послуг № 45 від 06.02.2022 - до 20.02.2022 (включно);

за Актом надання послуг № 51 від 08.02.2022 - до 22.02.2022 (включно).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення оплати наданих позивачем послуг перевезення, а також не надано суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу у розмірі 196 940,00 грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором щодо оплати вартості наданих послуг перевезення.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строки, а також приймаючи до уваги викладені вище обставини та доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором перевезення вантажу автомобільним транспортом №17-01 від 17.01.2022 у розмірі 196 940,00 грн. обґрунтованими та законними.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 32 751,39 грн пені, 53 151,76 грн інфляційний втрат та 7 073,65 грн 3% річних (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 32 751,39 грн пені нарахованої за період з 22.02.2022 по 22.08.2022, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 6.2.1. Договору сторони узгодили, що за порушення Замовником термінів оплати послуг, він сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НВУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З долученого до матеріалів справи розрахунку слідує, що позивачем здійснено нарахування пені на загальну суму заборгованості за Актами надання послуг в сукупності, без врахування строків оплати, передбачених п. 5.2. Договору.

Тоді як з положень наведених вище норм та умов Договору, прострочення виконання зобов`язань за Актом надання послуг № 36 від 31.01.2022 - настало 15.02.2022, за Актом надання послуг № 37 від 02.02.2022 - 17.02.2022, за Актом надання послуг № 45 від 06.02.2022 - 21.02.2022, за Актом надання послуг № 51 від 08.02.2022 - 23.02.2022.

Тому, визначивши період нарахування пені з 22.02.2022 по 22.08.2022, позивачем допущено помилки у визначенні початку прострочення.

Здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням положень ч. 6 ст. 236 ГК України та умов Договору, судом отримано 32 233,35 грн пені. При цьому, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення з відповідача пені в розмірі 31 871,32 грн. (розрахунок додається)

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 53 151,76 грн інфляційних втрат та 7 073,65 грн - 3% річних за період з 22.02.2022 по 04.05.2023, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом виявлено помилки в періодах нарахування. При цьому така помилка не вплинула на загальну суму інфляційних втрат заявлених до стягнення, тому зазначена вимога підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі в сумі 53 151,76 грн. Тоді як за результатами перерахунку трьох процентів річних судом отримано 7 057,47 грн (розрахунок додається), що є меншим заявленого позивачем. Відтак зазначена вимога підлягає до задоволення в розмірі визначеному судом.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню, з підстав, наведених вище.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Звертаючись до суду з ціною позову в розмірі 353 331,79 грн позивачем сплачено 5 299,98 грн судового збору.

В заяві про зменшення розміру позовних вимог позивачем визначено ціну позову 289 916,80 грн, розмір судового збору з якої становить 4 348,75 грн.

За наведеного, позивач, в силу п.1 ч. 1 ст. 7 цього Закону України "Про судовий збір", за відповідним клопотанням, має право на повернення 951,23 грн сплаченого судового збору.

Згідно приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 4 335,31 грн.

Окрім того, з урахуванням заявлення позивачем в позовній заяві витрати на професійну правничу допомогу, зважаючи на заяву представника позивача, озвучену в судовому засіданні 21.09.2023, про надання часу для подання доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про встановлення 5-ти денного строку для подання відповідних доказів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення, з призначенням судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНІФРУТ" (вул. Тиверська, буд. 79, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300; код ЄДРПОУ 36802282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Логистикс" (вул. Васильківська, буд. 30Д, м. Київ, 03022; код ЄДРПОУ 43898363) 196 940 грн 00 коп. - основного боргу; 31 871 грн 32 коп. - пені; 7 057 грн 47 коп. - 3% річних; 53 151 грн 76 коп. - інфляційних втрат та 4 335 грн. 31 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 221 ГПК України для вирішення питань про судові витрати на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 06.10.2023 об 11:30 год.

Для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу встановити позивачу строк п`ять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення. Зобов`язати позивача у цей же строк надіслати належним чином завірені копії вказаних доказів відповідачу.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та відомі суду адреси електронної пошти представника позивача - aoinvicta@gmail.com, jekaskrypko@gmail.com.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 27 вересня 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Васильківська, буд. 30Д, м. Київ, 03022)

3 - відповідачу (вул. Тиверська, буд. 79, смт Тиврів, Вінницька область, 23300)