Рішення

від 26.09.2023 по справі 903/666/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 вересня 2023 року Справа № 903/666/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маневичіагробуд"

про визнання трудових відносин припиненими

встановив: позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Маневичіагробуд" (відповідача), в якому просить визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ "Маневичіагробуд" припиненими з 19.12.2022 року у зв`язку із звільненням з посади генерального директора ТОВ "Маневичіагробуд" за власним бажанням, в порядку частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України.

Позивач зазначив, що орієнтовний розрахунок понесених судових витрат та які очікуються становить: судовий збір в сумі 2684грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн,

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18).

Позивач - як генеральний директор товариства, не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про його звільнення з посади генерального директора.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18).

Відсутність рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення позивача з посади генерального директора, а також те, що загальні збори учасників товариства не відбулися з підстав, які не залежали від волі позивача, стало причиною його звернення до суду.

Ухвалою суду від 11.07.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.08.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 05.09.2023р.

Ухвалою суду від 05.09.2023 відкладено розгляд справи на 26.09.2023.

22.09.2023 від позивача надійшло клопотання, в якому останній повідомив, що підтримує позов та просить розгляд справи провести без його участі.

Ухвали суду, що направлялись на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ), повернулися на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 7 ст.120 ГПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, на офіційному веб-сайті судової влади України 18.08.2023 та 07.09.2023 судом також було розміщене оголошення про розгляд справи у суді.

Згідно ч.4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає, що виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Аналогічна правова позиція щодо повідомлення сторони у справі та повернення кореспонденції суду із причиною "відсутній за вказаною адресою" викладена, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.05.2023 у справі N 755/17944/18.

Відповідач відзиву на позов не надав, позову не оспорив.

Інших клопотань та заяв від сторін не надійшло.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами за відсутності представників сторін.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

Згідно рішення загальних зборів ТОВ «Маневичіагробуд» від 26.11.2018 року, яке оформлене протоколом №12 від 26.11.2018, позивача - ОСОБА_1 було призначено на посаду генерального директора ТОВ «Маневичіагробуд».

На підставі зазначеного рішення, 28.11.2018 року у відповідності до наказу №14/1-к від 28.11.2018 року, позивач приступив до виконання обов`язків генерального директора, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Маневичіагробуд».

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розмір статутного (складеного) капіталу (райового фонду): 486959грн.; засновниками (учасниками) юридичної особи - ТОВ «Маневичіагробуд» є ОСОБА_2 , розмір частки засновника (учасника) 243479,50грн та ОСОБА_3 , розмір частки засновника (учасника) 243479,50грн.

Позивач зазначає, що протягом 2018-2022 років він належним чином виконував посадові обов`язки генерального директора ТОВ «Маневичіагробуд», але у зв`язку з фактичним усуненням учасників відповідача від участі у діяльності підприємства, втратив зацікавленість у перебуванні на вказаній посаді та вирішив припинити трудові відносини з товариством. Належного зв`язку із засновниками (учасниками) ТОВ «Маневичіагробуд» позивач немає, що є перешкодою у вільному (прямому) звільненні з посади генерального директора за власним бажанням (відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України).

16.11.2022 від імені виконавчого органу ТОВ «Маневичіагробуд», яким є генеральний директор, ОСОБА_1 поштою надіслав всім учасникам товариства, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «Маневичіагробуд». Загальні збори мали відбутися 19.12.2022 о 10-00 год. за адресою: АДРЕСА_2 . В повідомлені був зазначений порядок денний загальних зборів учасників, а саме: звільнення генерального директора Товариства на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням 19.12.2022; організація проведення державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Надіслання повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства підтверджується накладними Укрпошти, фіскальними чеками та описами вкладення до листа від 19.11.2022.

В подальшому, 05.12.2022 позивачем на адресу всіх учасників ТОВ «Маневичіагробуд» було направлено заяву про звільнення за власним бажанням від 05.12.2022 на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, що підтверджується накладними Укрпошти, фіскальними чеками та описами вкладення до листа від 05.12.2022.

Позивач вказує, що 19.12.2022 на загальні збори ТОВ «Маневичіагробуд» жоден з учасників товариства не з`явився, що унеможливило проведення загальних зборів та прийняття рішення щодо звільнення позивача з посади генерального директора. Загальними зборами учасників відповідача заява про звільнення за власним бажанням з посади генерального директора не розглянута і питання про припинення трудових відносин не було вирішено. Такі дії (бездіяльність) свідчать про порушення прав позивача, зокрема права бути звільненим із займаної посади за власним бажанням.

Звертаючись із позовом до суду позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між ним та відповідачем у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з відсутністю рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Частиною 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

За приписами частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Отже, питання щодо звільнення директора товариства, який є його виконавчим органом, вирішується виключно на загальних зборах учасників товариства.

Згідно з частинами 1-3 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" відповідно до яких праву директора на звільнення кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі N 758/1861/18.

Відповідно до положень частин 1-5 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі N 911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Позивачем надіслано повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ "Маневичіагробуд" та заяву про його звільнення на адреси засновників (учасників) товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які володіють по 50% статутного капіталу товариства кожен, що вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем як генеральним директором ТОВ "Маневичіагробуд", дотримано порядок скликання загальних зборів учасників відповідача та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів.

Надані позивачем докази направлення засновникам (учасникам) повідомлення про скликання загальних зборів суд визнає належними та допустимими, що свідчить про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством.

Суд зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. 43 Конституції України).

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 N 14-рп/2004, від 16.10.2007 N 8-рп/2007 та від 29.01.2008 N 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

З огляду на те, що загальні збори учасників товариства для розгляду питання щодо звільнення позивача не відбулися, відтак такі дії є прямим порушенням гарантованого позивачу Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження засновників (учасників) про бажання звільнитися за власним бажанням, з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як згідно ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання припиненими трудових відносин між позивачем та відповідачем є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.86, 129, 202, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маневичіагробуд" (43026, Волинська обл, м.Луцьк, вул.Кравчука, буд.46Д, кв.28, код ЄДРПОУ 03583083,) припиненими з 19.12.2022 року, у зв`язку із звільненням з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Маневичіагробуд" за власним бажанням, в порядку частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маневичіагробуд" (43026, Волинська обл, м.Луцьк, вул.Кравчука, буд.46Д, кв.28, код ЄДРПОУ 03583083) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 2684грн витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 27.09.2023.

Суддя О. Г. Слободян