Рішення

від 13.09.2023 по справі 910/7121/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2023Справа № 910/7121/23за позовом Міністерства оборони України

до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес"

про стягнення 1 069 944 199,40 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Рєпкіна Ю.Є.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/289 від 29.08.2022, яка складається з 622 060 580,00 грн - суми попередньої оплати, 250 601 548,95 грн - пені та 124 412 116,50 грн - штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.06.2023.

20.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 27.06.2023 відкладено підготовче засідання на 26.07.2023.

06.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

19.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача 622 060 580,00 грн - суми попередньої оплати, 323 471 502,90 грн - пені та 124 412 116,50 грн - штрафу.

19.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про залучення третьої особи.

Протокольною ухвалою суду від 26.07.2023 прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, відкладено підготовче засідання на 29.08.2023.

08.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

24.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Протокольною ухвалою суду від 29.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.09.2023.

У судовому засіданні 13.09.2023 суд заслухав вступні слова представників сторін, дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 13.09.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.08.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" Державним підприємством "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" (виконавець) було укладено державний контракт на поставку (закупку) товарів оборонного призначення №403/1/22/289, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товари, зазначені у Специфікації товарів оборонного призначення, що поставляються за державним контрактом, що постачаються з іноземної держави з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти їх через визначеного вантажоодержувача та оплатити такі товари.

Згідно п. 2.1 контракту в редакції додаткової угоди №2 від 29.12.2022, орієнтовна вартість товару на момент укладення контракту без урахування податку на додану вартість становить 1 777 315 950,00 грн.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставлених товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення виконавцем рахунку на оплату товарів та документів, зазначених у пункті 2.7 контракту (за умови надходження бюджетних коштів на рахунки Міністерства оборони України). У разі поставки товарів партіями, замовник проводить його оплату на тих самих умовах, що визначені в абзаці першому цього пункту Контракту. Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною встановленою сторонами, яка зазначається у специфікації.

У відповідності до п. 2.8 договору, відповідно до вимог абзаців 4 та 5 пункту 1 постанови КМУ від 04.12.2019 №1070 на підставі рішення замовника розрахунки за товар можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97% від вартості (ціни) товару на строк не більше як на дев`ять місяців з дати перерахування коштів на рахунок виконавця у такому порядку: перша частина попередньої оплати у розмірі до 35% від вартості товарів за контрактом на підставі рахунку, наданого виконавцем; друга частина попередньої оплати у розмірі до 62% від вартості товарів за контрактом після отримання від виконавця повідомлення про готовність до відвантаження партії товарів. У разі проведення попередньої оплати, товари поставляються не пізніше строку поставки товарів, зазначеного у специфікації. Попередня оплата здійснюється на підставі рахунку, наданого виконавцем, шляхом перерахування коштів протягом 15 банківських днів після пред`явлення рахунку шляхом спрямування бюджетних коштів на рахунки, відкриті виконавцем на його ім`я в державному банку з подальшим використанням зазначених коштів виключно на цілі, визначені контрактом, з наданням підтвердних документів.

Згідно пункту 3.1 контракту, товари поставляються виконавцем відповідно до умов DDP на склад замовника згідно міжнародних правил тлумачення комерційних термінів INCOTERMS у редакції 2022 року та приймаються вантажоодержувачем на підставі товаросупровідних документів та видаткової накладної з подальшим оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі. В підтвердження про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком товарів вантажоодержувачем також виписується повідомлення-підтвердження. Вантажоодержувач надає замовнику через виконавця повідомлення-підтвердження на поставлені товари.

Відповідно до п. 4.1 договору, виконавець зобов`язаний поставити товари згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного у специфікації, та надати замовнику документи згідно п. 2.7 контракту.

Контракт набирає чинності з моменту підписання додаткової угоди щодо взяття бюджетних зобов`язань і діє до 31.12.2023 (п. 10.1 контракту в редакції додаткової угоди №2 від 29.12.2022).

Сторонами було підписано специфікацію товарів, що поставляється за державним контрактом (додаток 1 до контракту), відповідно до якої визначено строк поставки товару загальною вартістю 1 777 315 950,00 грн до 15.12.2022.

Позивач звернувся до відповідача із претензією №403/5/1/11906 від 19.12.2022, у якій вимагав сплатити штрафні санкції за прострочення поставки товару за контрактом.

Відповідач у відповідь на претензію листом №Pr05.3/4189 від 27.12.2022 повідомив позивача про отримання висновку про істотні зміни обстави щодо контракту з метою продовження строку дії контракту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним здійснена попередня оплата за договором, проте відповідач не виконав умови контракту та не поставив визначені у специфікації товари у встановлений строк, та не повернув суму попередньої оплати, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення попередньої оплати, пені та штрафу.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що він належним чином приступив до виконання зобов`язань за договором, уклав зовнішньоекономічний контракт на поставку товару із іноземним постачальником, проте поставка товару іноземним постачальником виявилася неможливою через неотримання експортної ліцензії країни виробника. Відповідач вважає вимог позивача про повернення попередньої оплати безпідставними та необґрунтованими, оскільки такі вимоги не містять правових підстав для їх повернення через відсутність відмови позивача від прийняття товару за контрактом. Окрім того, відповідач просить зменшити розмір заявлених до стягнення пені та штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

За приписом статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Укладений сторонами контракт за своєю правовою природою є договором поставки товару.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов договору, позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату у сумі 622 060 580,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №403/1/700 від 03.11.2022.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 статті 693 ЦК України).

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання з передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Отже, позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, що передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Будь-які змін до договору щодо строків поставки товару сторони не вносили.

Таким чином, у постачальника виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 16.12.2022.

Аналогічна правова позиція щодо визначення дати виникнення у постачальника зобов`язань з повернення суми попередньої оплати викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Суд зазначає, що наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, так відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов`язку - доказів повернення позивачу грошових коштів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене вище суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для повернення попередньої оплати за договором.

Окрім того, відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відтак, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо поважності причин прострочення поставки товару через неможливість виконання зовнішньоекономічного контракту.

Суд також відзначає, що перерахування попередньої оплати - є правом замовника, і реалізації такого права не впливає на обов`язок виконавця поставити товар. У даному випадку позивачем зазначено різні правові підстави для стягнення штрафу та пені (п. 7.2 договору) та часткової попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 323 471 502,90 грн за період з 16.12.2022 до 15.06.2023 та штраф у розмірі 124 412 116,50 грн, за порушення зобов`язань в частині своєчасної поставки товарів виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставлених товарів, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу суд дійшов висновку, що розмір штрафу та пені є обґрунтованим та арифметично правильним.

При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17, де зазначено, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

Враховуючи, що відповідач є невід`ємною часиною оборонно-промислового комплексу України, спеціальним державним суб`єктом господарювання у здійсненні військово-технічного співробітництва з іноземними державами, та враховуючи стратегічну важливість діяльності відповідача в умовах воєнного стану, беручи до уваги тяжке фінансове становище підприємства відповідача, що підтверджується фінансовим звітом за 2023 рік, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, суд дійшов висновку зменшити розмір пені та штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на 5 %.

Зробивши перерахунок штрафу та пені з урахування зменшення їх розміру на 50%, суд дійшов висновку, що підлягає стягненню з відповідача штраф у розмірі 62 206 058,25 грн та пеня у розмірі 161 735 751,45 грн.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Міністерства оборони України - задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ - 05311609) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ - 00034022) 622 060 580 (шістсот двадцять два мільйони шістдесят тисяч п`ятсот вісімдесят) грн - суми попередньої оплати, 161 735 751 (сто шістдесят один мільйон сімсот тридцять п`ять тисяч сімсот п`ятдесят одна) грн 45 коп. - пені, 62 206 058 (шістдесят два мільйони двісті шість тисяч п`ятдесят вісім) грн 25 коп. - штрафу та 939 400 (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста) грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.09.2023.

Суддя Н.І. Зеленіна