Рішення

від 13.09.2023 по справі 910/14470/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2023Справа № 910/14470/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Апартментс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватного акціонерного товариства "Укроліяжирпром"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Делівері"

про скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсними акту та свідоцтва, та витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Рєпкіна Ю.Є.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Апартментс" про: скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56761310 від 23.02.2021, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39020150 від 28.12.2017, прийняте Державним реєстратором КП "Центр державної реєстрації" м. Києва Демченко Мариною Олександрівною; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57466742 від 05.04.2021, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою Ольгою Леонідівною; визнання недійсним акту 63818418 про передачу об`єкта нерухомого майна (незавершеного будівництва), а саме - незавершене будівництво, Адміністративно-офісний центр і бібліотека, відсоток готовності складає 4,8%, заг. площею 2675,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1452227680000, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єфремова Академіка, буд. 5, стягувачу в рахунок погашення боргу (ВП №63818039) та передачу стягувачу ТОВ "Київ Апартментс" майна в рахунок погашення боргу, які складені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лисенком С.О. від 23.12.2020; визнання недійсним свідоцтвв про право власності на об`єкт нерухомого майна (незавершеного будівництва), а саме - незавершене будівництво, Адміністративно-офісний центр і бібліотека, відсоток готовності складає 4,8%, заг. площею 2675,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1452227680000, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єфремова Академіка, буд. 5 за ТОВ "Київ Апартментс" серія та номер: 512, видане 23.02.2021, видавник: приватний нотаріус Войтовський В.С., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56761310 від 23.02.2021, приватний нотаріус Войтовський В.С.; витребування з незаконного володіння ТОВ "Київ Апартментс" на користь ТОВ "Імека-Консалтинг" об`єкт нерухомого майна (незавершеного будівництва), а саме - незавершене будівництво, Адміністративно-офісний центр і бібліотека, відсоток готовності складає 4,8%, заг. площею 2675.4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1452227680000, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єфремова Академіка, буд. 5.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.01.2023.

У зв`язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці, підготовче засідання призначене на 25.01.2023 не відбулося.

Ухвалою суду від 27.03.2023 призначено підготовче засідання на 05.04.2023.

04.04.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі та заява про збільшення розміру позовних вимог.

05.04.2023 у підготовчому засіданні від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 05.04.2023 відкладено підготовче засідання на 25.04.2023.

24.04.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 25.04.2023 залучено до участі у справі у процесуальному статусі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Укроліяжирпром" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Делівері"; відмовлено у прийнятті до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" про збільшення розміру позовних вимог від 04.04.2023; задоволено клопотання позивача про витребування доказів від 23.12.2022 та витребувано докази; задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 17.05.2023.

16.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача та відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 17.05.2023 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про продовження процесуального строку від 27.04.2023 та відкладено підготовче засідання на 31.05.2023.

Ухвалою суду від 31.05.2023 повторно витребувано докази та відкладено підготовче засідання на 27.06.2023.

22.06.2023 через відділ діловодства суду від приватного виконавця Лисенко Сергія Олексійовича надійшли матеріали виконавчого провадження №63818039.

Протокольною ухвалою суду від 27.06.2023 відкладено підготовче засідання на 26.07.2023.

28.06.2023 через відділ діловодства суду від приватного нотаріуса Войтовського В.С. надійшли документи, які були затребувані судом.

28.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про долучення документів на виконання ухвали суду від 31.05.2023.

04.07.2023 через відділ діловодства суду від приватного нотаріуса Зубкової О.Л. надійшли пояснення щодо витребуваних доказів.

21.07.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

25.07.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

Протокольною ухвалою суду від 26.07.2023 відкладено підготовче засідання на 29.08.2023.

07.08.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення.

Протокольною ухвалою суду від 29.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.09.2023.

11.09.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

У судовому засіданні 13.09.2023 суд заслухав вступні слова представників сторін, дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

У судовому засіданні 13.09.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі №6/291 визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтінг" (код ЄДРПОУ - 25637276) на об`єкт незавершеного будівництва адміністративно-офісного центру за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 5, будівельною готовністю "нульовий цикл" (фундамент) вартістю 4 998 288,40 грн.

29.12.2012 було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер майна 38912967) за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, буд. 5; підстава виникнення права власності - рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 апеляційну скаргу ВАТ "Укроліяжирпром" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі №6/291 скасовано; у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 касаційну скаргу ТОВ "Імека-Консалтинг" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 у справі №6/291 та додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 скасовано повністю; апеляційне провадження щодо здійснення перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 припинено.

ТОВ "Фірма Т.М.М." звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі №6/291, у якій просило скасувати рішення суду та відмовити позивачу в позові.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017 апеляційну скаргу ТОВ "Фірма "Т.М.М." задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

28.12.2017 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39020150, яким зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 5, відсоток готовності 4,8%, за Приватним акціонерним товариством "Укроліяжирпром"; підставами для державної реєстрації визначено договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 23.12.1998, розпорядження Київської міської державної адміністрації №473 від 04.03.1998, дозвіл на виконання будівельних робіт №125-Лн від 24.05.1999, довідка ТОВ "Проекттехсервісбуд" від 26.08.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі №6/291 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 у справі №6/291.

25.01.2018 ТОВ "Імека-Консалтінг" звернулося до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 за нововиявленими обставинами, в якій просило заяву задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 скасувати та припинити апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.08.2018, у задоволенні заяви ТОВ "Імека-Консалтинг" від 25.01.2018 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 відмовлено.

23.12.2020 приватним виконавцем Лисенко С.О. було винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні №63818039, якою постановлено, зокрема, передати стягувачу - ТОВ "Київ Апартментс" в рахунок погашення заборгованості, майно - незавершене будівництво, відсоток готовності 4,8%, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, що належить боржнику - ПрАТ "Укроліяжирпром", на підставі: договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 23.12.1998, розпорядження Київської міської державної адміністрації №473 від 04.03.1998, дозволу на виконання будівельних робіт №125-Лн від 24.05.1999, довідки ТОВ "Проекттехсервісбуд" від 26.08.2016, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291, ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі №6/291 та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 у справі №6/291.

23.02.2021 приватним нотаріусом Войтовським В.С., на підставі акту №63818418 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (ВП №63818039), складеного приватним виконавцем Лисенком С.О. 23.12.2020, було видано свідоцтво №512, яким посвідчено, що ТОВ "Київ Апартментс" належить на праві власності майно, що складається з об`єкта незавершеного будівництва, відсоток готовності 4,8%, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, площею 2 675,4 кв.м., яке передано в рахунок погашення боргу, що раніше належало ПрАТ "Укроліяжирпром".

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.02.2021, індексний номер 56761310, було зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, відсоток готовності 4,8%, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Апартментс"; підставою для державної реєстрації є свідоцтво №512 від 23.02.2021, видане приватним нотаріусом Войтовським В.С.

22.02.2021 ТОВ "Імека- Консалтинг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016, в якій просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Фірма Т.М.М." на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009, рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 залишити в силі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Імека-Консалтинг" від 22.02.2021 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2021 касаційну скаргу ТОВ "Імека-Консалтинг" задоволено частково; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі №6/291 скасовано з передачею справи до Північного апеляційного господарського суду для нового розгляду заяви ТОВ "Імека-Консалтинг" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у цій справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №6/291, заяву ТОВ "Імека-Консалтинг" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 скасовано; апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фірма "Т.М.М." на рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2009 у цій справі закрито.

Постановою приватного нотаріуса Забавської Н.В. про відмову у вчиненні реєстраційної дії №01-30/199 від 05.10.2022 було відмовлено директору ТОВ "Імека-Консалтинг" у вчиненні реєстраційної дії - державної реєстрації права власності на нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, будівельною готовністю "нульовий цикл" (фундамент), вартістю 4 998 288,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є власником об`єкта незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, будівельною готовністю "нульовий цикл" (фундамент), вартістю 4 998 288,40 грн, на підставі рішення суду від 16.07.2009 у справі №6/291. Вказаний об`єкт було відчужено без згоди позивача як власника майна на підставі рішення суду, яке було у подальшому скасоване. Позивач вважає, що документи, на підставі яких відбувалася державна реєстрація права власності відповідача на спірний об`єкт незавершеного будівництва, як і сама державна реєстрація речового права, є незаконними та порушують право позивача на вільне володіння майном.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що на момент набуття права власності за ПрАТ "Укроліяжирпром" рішення суду, за яким набувалося право власності, було чинним і законним. Відповідач набув право власності на спірне майно в процесі виконавчого провадження в рахунок погашення заборгованості ПрАТ "Укроліяжирпром" перед відповідачем, та відповідачем було компенсовано різницю вартості об`єкта згідно незалежної оцінки. Окрім того, спірне майно ніколи не було зареєстровано за позивачем як власником. За вказаних обставин відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 і 376. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів. При цьому, стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 02.05.2018 у справі №914/904/17 та від 27.06.2022 у справі №904/8186/17.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №5023/1704/12).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

При цьому, незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися (постанова Верховного Суду від 15.02.2021 у справі №907/62/20).

Стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №522/1029/18 від 26.01.2020).

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Верховний Суд у постанові від 22.02.2022 по справі №44/459-б наголосив, що в ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі №6/291 визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтінг" (код ЄДРПОУ - 25637276) на об`єкт незавершеного будівництва адміністративно-офісного центру за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 5, будівельною готовністю "нульовий цикл" (фундамент) вартістю 4 998 288,40 грн.

У зазначеному рішенні встановлені наступні обставини:

"Товариством з обмеженою відповідальністю "Святошинінвестбуд" було укладено два договори генерального підряду на будівництво адміністративно-офісного центру і введення його в експлуатацію на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 5, а саме: договір №508/1 від 19.05.2005 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укоінвестбуд", та договір №07 від 01.08.2005 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Литий камінь".

01.03.2009 між ТОВ "Імека-Консалтинг" та ТОВ "Укоінвестбуд" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ "Укоінвестбуд" відступив на користь ТОВ "Імека-Консалтинг" право вимоги за договором №508/1 від 19.05.2005, який було укладено між ТОВ "Укоінвестбуд" та ТОВ "Святошинінвестбуд". Окрім того, в той же день, ТОВ "Імека-Консалтинг" було укладено договір з ТОВ "Литий камінь" про відступлення права вимоги за договором №07 від 01.08.2005, який було укладено між ТОВ "Литий камінь" та ТОВ "Святошинінвестбуд".

Таким чином, внаслідок укладення вищевказаних договорів відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, у зв`язку з чим стороною за договором №508/1 від 19.05.2005 та за договором №07 від 01.08.2005 стало ТОВ "Імека-Консалтинг".

Всього між ТОВ "Святошинінвестбуд" та ТОВ "Укоінвестбуд" по договору №508/1 від 19.05.2005 підписано актів виконаних робіт на загальну суму 1 334 661,60 грн. Крім того, по договору генерального підряду №07 від 01.08.2005 між ТОВ "Святошинінвестбуд" та ТОВ "Литий камінь" підписано актів виконаних робіт на загальну суму 3 663 626,40 грн.

Відповідачем зобов`язання по договорам не виконано, факту оплати на користь ТОВ "Імека-Консалтинг" суми заборгованості за виконані підрядні роботи документально не підтверджено, що, відповідно, свідчить, що оплата будівельних робіт ТОВ "Імека-Консалтинг" не здійснювалась, а отже зобов`язання ТОВ "Святошинінвестбуд" що випливають з договорів генерального підряду №508/1 від 19.05.2005 та №07 від 01.08.2005 не виконані.

У ході судового розгляду було встановлено, що підрядник виконував будівельні роботи на об`єкті за власний рахунок із власних матеріалів. Замовник розрахунків за проведені роботи не виконав, документів, які спростовують право власності ТОВ "Імека-Консалтинг" на матеріали не надав. Таким чином, в силу ч. 3 ст. 331 ЦК України, ТОВ "Імека-Консалтинг" є власником будівельних матеріалів, які були використанні під час будівництва.".

На підставі зазначеного рішення, 29.12.2012 позивачем було зареєстровано право власності на спірне майно - об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, буд. 5. Означене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017 апеляційну скаргу ТОВ "Фірма "Т.М.М." задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

28.12.2017 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39020150, яким зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, буд. 5, відсоток готовності 4,8%, за Приватним акціонерним товариством "Укроліяжирпром" на підставі договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 23.12.1998, розпорядження КМДА №473 від 04.03.1998, дозволу на виконання будівельних робіт №125-Лн від 24.05.1994, довідки №177/26/16 від 26.08.2016, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291, ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі №6/291 та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 у справі №6/291.

23.12.2020 приватним виконавцем Лисенко С.О. було винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні №63818039, якою постановлено, зокрема, передати стягувачу - ТОВ "Київ Апартментс" в рахунок погашення заборгованості, майно - незавершене будівництво, відсоток готовності 4,8%, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, що належить боржнику - ПрАТ "Укроліяжирпром", на підставі договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 23.12.1998, розпорядження КМДА №473 від 04.03.1998, дозволу на виконання будівельних робіт №125-Лн від 24.05.1994, довідки №177/26/16 від 26.08.2016, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291, ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі №6/291 та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 у справі №6/291.

23.02.2021 приватним нотаріусом Войтовським В.С., на підставі акту №63818418 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (ВП №63818039), складеного приватним виконавцем Лисенком С.О. 23.12.2020, було видано свідоцтво №512, яким посвідчено, що ТОВ "Київ Апартментс" належить на праві власності майно, що складається з об`єкта незавершеного будівництва, відсоток готовності 4,8%, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, площею 2 675,4 кв.м., яке передано в рахунок погашення боргу, що раніше належало ПрАТ "Укроліяжирпром".

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.02.2021, індексний номер 56761310, було зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, відсоток готовності 4,8%, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Апартментс"; підставою для державної реєстрації є свідоцтво №512 від 23.02.2021, видане приватним нотаріусом Войтовським В.С.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №6/291, заяву ТОВ "Імека-Консалтинг" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 скасовано; апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фірма "Т.М.М." на рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2009 у цій справі закрито.

Слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 конкретизувала свої висновки щодо наслідків скасування судового рішення та зазначила, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків із моменту його ухвалення, але його скасування саме собою (тобто без установлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які вчинено на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.

Отже, Велика Палата Верховного Суду чітко висловила свою позицію про те, що певні юридичні факти, які були під час дії судового рішення, не втрачають своєї законності та залишаються незмінними попри подальше скасування цього судового рішення.

Таким чином, реєстрація права власності за ПрАТ "Укроліяжирпром" на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, буд. 5, відсоток готовності 4,8%, та подальше відчуження майна в рахунок погашення заборгованості на користь відповідача не втратили свою законність.

Проте, як уже зазначалося судом, за позивачем на підставі рішення суду від 16.07.2009 у справі №6/291 за позивачем визнано право власності на об`єкт незавершеного будівництва адміністративно-офісного центру за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 5, будівельною готовністю "нульовий цикл" (фундамент) вартістю 4 998 288,40 грн.

Позивачем не додано до матеріалів справ належних та допустимих доказів на підтвердження того, що це один і той самий, незмінний об`єкт. За відсутності доказів суд позбавлений можливості ідентифікувати спірне майно та встановити відповідність об`єкта готовністю 4,8% - об`єкту готовністю "нульовий цикл" (фундамент) вартістю 4 998 288,40 грн.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №610/1030/18).

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів статті 388 ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17.

Судом встановлено, що під час набуття відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, відсоток готовності 4,8%, право власності на указаний об`єкт було зареєстровано за ПрАТ "Укроліяжирпром".

Окрім того, варто відмітити, що відповідачем у межах виконавчого провадження було відшкодовано різницю між вартістю об`єкта нерухомого майна та сумою заборгованості, в рахунок погашення якої передавалося майно. Тобто, набуття відповідачем права власності на майно мало оплатний характер.

Відповідач не міг передбачити наявність спору щодо такого майна, оскільки в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент прийняття відповідачем майна у власність були відсутні відомості щодо обтяжень цього майна; власником майна було зареєстровано ПрАТ "Укроліяжирпром".

Окрім того, на час переходу права власності на майно було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Окрім того, відповідач не був учасником справи №6/291 та не міг бути обізнаним про прийняте судове рішення у даній справі.

Відтак, у момент переходу права власності до відповідача, сторонами правочину було дотримано всі вимоги законодавства.

У постановах від 20.03.2019 у справі №521/8368/15-ц та від 18.03.2020 року у справі №199/7375/16-ц Верховний Суд, посилаючись на те, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, дійшов висновку про те, що задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у добросовісного набувача на користь міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

При оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна судом враховано, що відповідач набув право власності на майно в процесі виконавчого провадження.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про витребування у відповідача майна у порядку статей 387, 388 ЦК України.

Окрім того, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Апартментс" про скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсними акту та свідоцтва, та витребування майна з чужого незаконного володіння.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.09.2023.

Суддя Н.І. Зеленіна