Ухвала

від 20.09.2023 по справі 914/2579/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.09.2023 Справа № 914/2579/19

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», місто Львів

на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича, місто Київ

у справі 914/2579/19

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз», місто Київ

до відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», місто Львів

про стягнення 1 154 691 284,86 грн.

За участю представників:

від заявника (відповідача): не з`явився

від позивача: Косинська Л.В. адвокат (довіреність №1-3225 від 05.12.2022; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №7740/10 від 19.04.2019) присутня в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку;

від приватного виконавця: Крайчинський С.С. приватний виконавець, присутній в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» подано скаргу б/н від 19.06.2023 (вх.№2493/23 від 27.06.2023) з вимогами: 1) Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича по прийняттю до виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2579/19 від 02.12.2022 року; 2) Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича від 08.06.2023 про відкриття виконавчого провадження №71978999 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2579/19 від 02.12.2022 року.

Ухвалою суду від 17.07.2023 прийнято скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича (б/н від 19.06.2023 (вх.№2493/23 від 27.06.2023)) до розгляду та призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 23.08.2023 на 13:30 год.

Ухвалою від 23.08.2023 суд відклав розгляд скарги на 20.09.2023 о 10:00 год., постановив провести судове засідання для розгляду скарги, призначене на 20.09.2023 о 10:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https:vkz.court.gov.ua).

Заявник/боржник (АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз») явки уповноваженого представника в судове засідання 20.09.2023 не забезпечив. Ухвалою суду від 23.08.2023 явка представника боржника не визнавалась судом обов`язковою.

Представник стягувача (АТ «Укртрансгаз») в судове засідання 20.09.2023 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку з`явилася, в судовому засіданні заперечила проти задоволення скарги та просила відмовити у задоволенні скарги, з підстав наведених у письмових запереченнях.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Крайчинський Сергій Станіславович в судове засідання 20.09.2023 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку з`явився, в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги та просив відмовити у задоволенні скарги, з підстав наведених у письмових запереченнях.

Відповідно до частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання не заявлено.

В судовому засіданні 20.09.2023 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Аргументи учасників справи.

Правова позиція скаржника (стягувача).

Скарга мотивована тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження №71978999 від 08.06.2023 є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження виконавець не міг володіти інформацією щодо наявності у боржника грошових коштів на рахунках, відкритих у місті Києві, а відтак приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з порушенням правил щодо визначення місця виконання цього виконавчого документу, оскільки, належне скаржнику майно не знаходиться на території округу міста Києва, в якому приватний виконавець Крайчинський С.С. має право вчиняти виконавчі дії.

Скаржник стверджує, що з матеріалів виконавчого провадження №71978999, розміщених в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП), йому стало відомо, що підставою для відкриття виконавчого провадження стала інформація стягувача, зазначена в заяві про відкриття виконавчого провадження про наявність відкритого розрахункового рахунку № НОМЕР_1 в АБ «Кліринговий дім» (04070, місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 5, літера «А»). До вказаної заяви стягувачем долучено копію договору №350790-47711-22 від 12.12.2022, укладеного між Сокальською міською радою Львівської області та АТ «Львівгаз», яку стягувач отримав з онлайн-платформи «Dozorro».

Скаржник зазначає, що наявність у боржника банківських рахунків не свідчить про наявність у боржника майна в такому банку та не є таким майном при цьому покликається на правову позицію Верховного Суду у постановах від 06.04.2021 у справі №640/25005/19 та від 29.01.2021 у справі №160/12729/19.

На думку скаржника, в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України, враховуючи положення статті 24 Закону №1404-VІІІ, майном є саме грошові кошти, а не банківські рахунки.

Зокрема зазначає про те, що перевірка наявності коштів на банківських рахунках боржника виконавчою службою можлива лише після відкриття виконавчого провадження, оскільки дана дія є складовою виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення у справі, що власне і було зроблено приватним виконавцем шляхом скерування відповідних запитів (відповідь Державної фіскальної служби України від 08.06.2023 з посиланням на АСВП №71978999).

Приватний виконавець на момент відкриття виконавчого провадження володів лише інформацією щодо місцезнаходження боржника, яке не належить до його виконавчого округу. Сама по собі наявність рахунку не свідчить про наявність у боржника майна у вигляді власних грошових коштів на території міста Києва.

З огляду на вказане скаржник просить суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича по прийняттю до виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2579/19 від 02.12.2022 року та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича від 08.06.2023 про відкриття виконавчого провадження №71978999 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2579/19 від 02.12.2022 року.

Правова позиція приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича.

Приватний виконавець заперечив проти поданої скарги з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Зокрема, зазначив, що боржником не вказано, за захистом якого саме права чи інтересу звернулося товариство до суду, на підставі яких доказів та норм матеріального права зроблено висновок, що початок примусового виконання судового рішення у справі №914/2579/19, яке набрало законної сили, не за визначеним місцем його виконання та іншим органом державної виконавчої служби порушує права АТ «Львівгаз», як боржника у зазначеному виконавчому проваджені. При цьому виконавець посилається на правову позицію Верховного суду в постанові №641/8314/17 від 22.04.2020.

Крім того, зазначив, згідно з пунктом 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом МЮУ №512/5 від 02.04.2012 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, які містять відомості, що становлять державну таємницю, рішення Вищого антикорупційного суду про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» (у разі визначення Кабінетом Міністрів України порядку виконання такого рішення примусово відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»), а також рішення, за якими сума зобов`язання становить п`ятдесят та більше мільйонів гривень чи еквівалентну суму в іноземній валюті або двадцять п`ять та більше мільйонів гривень чи еквівалентну суму в іноземній валюті, якщо місцем виконання рішення є місто Київ.

Оскільки загальна сума боргу у справі №914/2579/19 становить 1 154 691 284,86 грн, вказане рішення суду за підпорядкуванням державного органу примусового виконання рішення має бути відкрито у місті Києві відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, тому відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва для боржника не порушує його права в контексті обов`язковості виконання рішення суду.

Щодо правомірності своїх дій приватний виконавець покликається на приписи частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що приватний виконавець має передбачені законом повноваження відкривати виконавче провадження і за місцезнаходженням майна боржника. Таким чином твердження скаржника щодо права приватного виконавця на відкриття виконавчого провадження виключно лише за місцезнаходженням особи боржника є помилковими і не відповідають дійсності.

Зокрема зазначає, що безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку в банку.

Виконавець стверджує, що відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», в заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо). Отже, на думку виконавця, виконавче провадження може бути відкрите за місцезнаходженням безготівкових грошових коштів боржника.

Зазначає, що з огляду на частину 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, в тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах, що також зазначається в роз`ясненні Міністерства юстиції України №23123/16620 33 18/20.5.1 від 11.06.2018.

Виконавець стверджує, що в заяві про примусове виконання рішення від 07.06.2023 стягувачем зазначено, що відповідно до інформації щодо проведених процедур закупівлі отриманої і онлайн-платформи «Dozorro», а саме відповідно до відомостей зазначених в укладеному договорі № 35G790-47711-22 від 12.12.2022, боржником відкрито розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АБ «Кліринговий Дім», що знаходиться в місті Києві. Виходячи з вищевказаного, безготівкові грошові кошти боржника знаходяться на території виконавчого округу міста Києва, а отже приватний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ.

Оскільки до приватного виконавця надійшов виконавчий документ в заяві до якого стягувачем зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу міста Києва, у приватного виконавця відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа стягувачу з підстав «пред`явлення не за місцем виконання». З огляду на вказане, 08.06.2023 приватним виконавцем, за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого документу, у відповідності до вимог статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71978999 з примусового виконання Наказу Господарського суду Львівської області від 02.12.2022 у справі №914/2579/19.

На підставі вказаного приватний виконавець просить суд відмовити у задоволенні скарги повністю.

Правова позиція стягувача (АТ «Укртрансгаз»).

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» заперечило проти поданої скарги з підстав, зазначених у письмових запереченнях (за вих. №1001ВИХ-23-5321 від 27.06.2023 (вх.№16735/23 від 05.07.2023) та за вих. №1001вих-23-5947 від 24.07.2023 (вх.№18552/23 від 26.07.2023)).

Зокрема зазначає, що в заяві про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 02.12.2022 у справі № 914/2579/19 стягувачем було зазначено, що відповідно до інформації щодо проведених процедур закупівлі отриманої з онлайн-платформи «Dozorro», а саме відповідно до відомостей зазначених в укладеному договорі № 35G790-47711-22 від 12.12.2022, боржником відкрито розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АБ «Кліринговий Дім», що знаходиться в місті Києві. Відповідно до вимог п. 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень до заяви про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 02.12.2022 АТ «Укртрансгаз» долучено копію договору № 35G790-47711-22 від 12.12.2022 щодо місця відкриття рахунку.

Таким чином, на думку стягувача, оскільки до приватного виконавця надійшов виконавчий документ у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу міста Києва, у приватного виконавця не було правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

Зокрема зазначає, що безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, є об`єктом права власності в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України.

Таким чином, на думку стягувача, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що з врахуванням положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. При цьому покликається на правову позицію викладену в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №905/3542/15, від 01.08.2019 у справі №910/13508/15, від 19.08.2019 у справі №922/1293/15.

Крім того, стягувач заперечив, проти наведеної боржником судової практики, що викладена в постановах Верховного Суду від 06.04.2021 в рамках справи №640/25005/19 та від 29.01.2021 в рамках справи № 160/12729/19, адже правовідносини не є подібними.

АТ «Укртрансгаз», як стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення довів обставини знаходження майна боржника в межах виконавчого органу приватного виконавця Крайчинського С.С., надавши до заяви докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

Враховуючи викладене, стягувач просить суд відмовити у задоволенні скарги повністю.

Розглянувши матеріали скарги, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.02.2021 року у справі №914/2579/19 у задоволенні позову відмовлено повністю. Судовий збір покладено на позивача.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 року рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2021 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Вирішено стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 972 489 963,55 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 134 739 968,69 грн пені, 12 512 750,49 грн 3% річних та 34 948 602,13 грн інфляційних втрат. Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладено на відповідача. Зокрема, вказаною постановою вирішено стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 672 350,00 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 1 008 525,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарським судом Львівської області видано два накази від 02.12.2022 року про примусове виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 року у справі №914/2579/19, а саме:

- про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 972 489 963,55 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 134 739 968,69 грн пені, 12 512 750,49 грн 3% річних та 34 948 602,13 грн інфляційних втрат.

- про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 672 350,00 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 1 008 525,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

07.06.2023 АТ «Укртрансгаз» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 02.12.2022 у справі №914/2579/19. У поданій заяві стягувачем зазначено, що відповідно до інформації щодо проведених процедур закупівлі отриманої з онлайн-платформи «Dozorro», а саме відповідно до відомостей зазначених в укладеному договорі № 35G790-47711-22 від 12.12.2022, боржником відкрито розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АБ «Кліринговий Дім», що знаходиться в місті Києві. До зазначеної заяви стягувачем долучено оригінал наказу Господарського суду Львівської області від 02.12.2022 у справі №914/2579/19 та копію договору № 35G790-47711-22 від 12.12.2022.

08.06.2023 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Крайчинським Сергій Станіславович, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №71978999 з виконання наказу №914/2579/19 виданого 02.12.2022 Господарським судом Львівської області про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 972 489 963,55 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 134 739 968,69 грн пені, 12 512 750,49 грн 3% річних та 34 948 602,13 грн інфляційних втрат.

Скаржник зазначає, що наявність у боржника банківських рахунків не свідчить про наявність у боржника майна в такому банку та не є таким майном при цьому покликається на правову позицію Верховного Суду у постановах від 06.04.2021 у справі №640/25005/19 та від 29.01.2021 у справі №160/12729/19.

На думку скаржника, в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України, враховуючи положення статті 24 Закону №1404-VІІІ, майном є саме грошові кошти, а не банківські рахунки.

Зокрема зазначає про те, що перевірка наявності коштів на банківських рахунках боржника виконавчою службою можлива лише після відкриття виконавчого провадження, оскільки дана дія є складовою виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення у справі, що власне і було зроблено приватним виконавцем шляхом скерування відповідних запитів (відповідь Державної фіскальної служби України від 08.06.2023 з посиланням на АСВП №71978999).

Приватний виконавець на момент відкриття виконавчого провадження володів лише інформацією щодо місцезнаходження боржника, яке не належить до його виконавчого округу. Сама по собі наявність рахунку не свідчить про наявність у боржника майна у вигляді власних грошових коштів на території міста Києва.

З огляду на вказане скаржник просить суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича по прийняттю до виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2579/19 від 02.12.2022 року та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича від 08.06.2023 про відкриття виконавчого провадження №71978999 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2579/19 від 02.12.2022 року.

При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, інших посадових осіб органів державної виконавчої служби та приватних виконавців під час виконання судових рішень врегульовано розділом VІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Господарського процесуального кодексу України (статті 339-345).

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В силу норм частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями частини 1 статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 19 Закону, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Статтею 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Отже, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах у яких розташований його виконавчий округ.

Водночас частиною 2 статті 24 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

З вищенаведених положень частини 2 статті 24 Закону слідує, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Відповідно до положень статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом визнається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Грошові кошти є особливим різновидом рухомого майна.

Статтею 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Пунктом 3.1. статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

За змістом пункту 6.2 статті 6 наведеного Закону, особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для убезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

З огляду на вищезазначене, безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, є об`єктом права власності в розумінні стаття 190 Цивільного кодексу України.

Таким чином, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що з врахуванням положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові № 905/3542/15 викладеною в постанові від 10.09.2018.

Стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15.

АТ «Укртрансгаз» (стягувач) в заяві про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 02.12.2022 у справі № 914/2579/19 зазначив, що відповідно до інформації щодо проведених процедур закупівлі отриманої з онлайн-платформи «Dozorro», а саме відповідно до відомостей зазначених в укладеному договорі № 35G790-47711-22 від 12.12.2022, боржником відкрито розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АБ «Кліринговий Дім», що знаходиться в місті Києві. Відповідно до вимог п. 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень до заяви про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 02.12.2022 АТ «Укртрансгаз» долучив копію договору № 35G790-47711-22 від 12.12.2022 щодо місця відкриття рахунку.

08.06.2023 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Крайчинським Сергій Станіславович, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №71978999 з виконання наказу №914/2579/19 виданого 02.12.2022 Господарським судом Львівської області про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 972 489 963,55 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 134 739 968,69 грн пені, 12 512 750,49 грн 3% річних та 34 948 602,13 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом пункту 21 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

З аналізу цих норм Закону України «Про виконавче провадження», а також зокрема в цілому статей 13, 18, 26, 36, 48 Закону У країни «Про виконавче провадження», вбачається, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документу до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.

Чинне спеціальне законодавство, що визначає порядок пред`явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна.

З огляду на викладене до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа у виконавця відсутній будь-який механізм, передбачений чинним законодавством, спрямований на перевірку відомостей щодо стану банківських рахунків боржника.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника виконавець має дослідити цей критерій не в ракурсі фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а саме для встановлення обставини наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками: по доданим стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказам місцезнаходження майна боржника на такій території.

Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні, зазначеному стягувачем, у тому числі і грошових коштів, відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.

За результатом дослідження цих доказів виконавець приймає одне з рішень: про відкриття виконавчого провадження відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» або про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов`язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.

Отже, у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця.

З огляду на те, що АТ «Укртрансгаз» (стягувач) звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 02.12.2022 у справі №914/2579/19 в обґрунтування підстав звернення до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва за місцезнаходженням майна боржника, зазначив, що боржник має відкритий рахунок у банку АБ «Кліринговий Дім» та вказав номер рахунку, а також долучив докази наведеного, беручи до уваги те, що безготівкові грошові кошти АТ «Львівгаз» знаходяться на території виконавчого округу міста Києва, тому відсутні підстави вважати, що приватний виконавець Крайчинський Сергій Станіславович порушив вимоги закону при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження.

Встановивши місцезнаходження майна боржника, зокрема, грошових коштів, та з урахуванням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», вимог глави XIII Цивільного кодексу України, зокрема статей 190, 192 Цивільного кодексу України, в розумінні якої грошові кошти є майном та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» приватний виконавець мав право приймати до виконання наказ суду за місцезнаходженням майна боржника, а саме грошових коштів боржника на рахунках у банківських установах міста Києва, та не порушив вимог щодо територіальності з відкриття ним виконавчого провадження.

Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15, від 01.08.2019 у справі № 910/13508/15, від 19.08.2019у справі № 922/1293/15, від 01.10.2020 у справі № 914/3703/15.

Отже приватний виконавець Крайчинський Сергій Станіславович діяв відповідно до вимог закону.

Безпідставним є покликання скаржника на правову позицію, що викладена в постановах Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №640/25005/19 та від 29.01.2021 в у справі № 160/12729/19, адже правовідносини не є подібними. Наведена скаржником судова практика стосується правовідносин за якими стягувач, звертаючись до приватного виконавця із заявою про примусове виконання судового рішення вказав, що боржник має банківські рахунки у місті Києві, однак не вказав їх та в яких банках вони відкриті, жодних документів, що підтверджують наявність конкретних банківських рахунків у місті Києві, до вказаної заяви не було додано. Матеріали справи містили лише документи про здійснення відповідної перевірки приватним виконавцем після відкриття виконавчого провадження. Отже, у вказаній скаржником/боржником судовій практиці, приватний виконавець на момент відкриття виконавчого провадження володів лише інформацією щодо місцезнаходження боржника, яке не належить до його виконавчого округу.

Відповідно до положень статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до положень наведеної норми процесуального права за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи скаржника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними або доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З аналізу статті 343 Господарського процесуального кодексу України слідує, що норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби/приватних виконавців. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 21.05.2021 у справі № 915/64/15; від 25.06.2021 у справі №905/2214-908/5734; від 15.07.2021 у справі № 924/408/19; від 24.11.2021 у справі № 908/3994/14; від 11.04.2022 у справі № 916/3134/19; від 04.08.2022 у справі № 910/11419/20.

З урахуванням наведеного, суд розглянувши подану скаргу дійшов висновку, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Крайчинський Сергій Станіславович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до закону, тому відсутні правові підстави для її задоволення.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

У задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича щодо прийняття до виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2579/19 від 02.12.2022 та скасування постанови відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначенні статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст ухвали

складено 25.09.2023.

Суддя Сухович Ю.О.