Рішення

від 27.09.2023 по справі 917/864/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2023 Справа № 917/864/23

Суддя Погрібна С.В., після виходу з відпустки, розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ Млинок", вул. Профспілкова, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліборесурс", вул. Київська, 36 кв. 23, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 448 147,76 грн,

без виклику сторін,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ Млинок", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліборесурс" про стягнення 286 000,00 грн основного боргу, 25 462,06 грн 3% річних, 136 685,70 інфляційних за Договором поставки № 16-05/18 від 15.05.2018.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченої приписами частини 4 статті 250 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали; роз`яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 ГПК України).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліборесурс" (вул. Київська, 36 кв. 23, м. Кременчук, Полтавська область), однак повернулась без вручення адресату з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою.

Адреса зазначена у позові відповідає адресі місця реєстрації відповідача (згідно відомостей з ЄДР).

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Ухвала Господарського суду Полтавської області про відкриття провадження у справі також була розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Відповідач наданим йому правом на судовий захист не скористався, відзив на позов не надав, обставини викладені у позові не спростував.

Господарським судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Рішення виноситься суддею з урахуванням строку перебування судді у тривалій відпустці.

Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

15 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТФ МЛИНОК» (Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАХЛІБОРЕСУРС» (Покупець) укладено договір поставки № 16-05/18 (Договір, а.с. 10-13).

Згідно п.1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставляти товар (борошно житнє обдирне, борошно вищого, першого ґатунку, борошно 2 г. та висівки пшеничні) відповідно з поданим Покупцем замовленням, Покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно сплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. Договору, право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Покупець оплачує поставлену Постачальником продукцію по ціні, визначеній в рахунках-фактури та видаткових накладних до цього Договору.

На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв узгоджений товар, а саме борошно вищого ґатунку на загальну суму 1 233 400, 18 грн, що підтверджується наступними копіями документів, наявними в матеріалах справи:

-видаткова накладна № 88 від 30 квітня 2020 р., товарно-транспортна накладна № 88 від 30 квітня 2020 р., рахунок на оплату № 89 від 30 квітня 2020 р.;

-видаткова накладна № 95 від 13 травня 2020 р., товарно-транспортна накладна № 95 від 13 травня 2020 р., рахунок на оплату № 95 від 13 травня 2020 р.;

-видаткова накладна № 119 від 26 травня 2020 р., товарно-транспортна накладна № 119 від 26 травня 2020 р., рахунок на оплату № 120 від 26 травня 2020 р.;

-видаткова накладна № 129 від 31 травня 2020 р., товарно-транспортна накладна № 129 від 31 травня 2020 р., рахунок на оплату № 130 від 31 травня 2020 р.

-видаткова накладна № 154 від 09 червня 2020 р., товарно-транспортна накладна №154 від 09 червня 2020 р., рахунок на оплату № 155 від 09 червня 2020 р.

-видаткова накладна № 185 від 24 червня 2020 р., товарно-транспортна накладна № 185 від 24 червня 2020 р., рахунок на оплату № 185 від 24 червня 2020 р.

Порядок розрахунків між сторонами визначений розділом 5 Договору, згідно якого:

-загальна сума Договору складає суму товару, який отриманий за всіма накладними (п. 5.1.);

-ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ, за винятком товарів (операцій), які звільняються від оподаткування на додану вартість відповідно до чинного законодавства (п. 5.2.);

-ціна на товар визначається на підставі товарної накладної і може бути змінена виключно при попередньому узгодженні з Покупцем не менше ніж за 7 (Сім) календарних днів до зміни ціни (п. 5.3.);

-покупець проводить оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з моменту отримання товару (п. 5.4.).

Проте, як вказує позивач, всупереч положенням Договору, відповідач за отриманий товар розрахувався частково.

Відповідач здійснив оплату замовленого товару на загальну суму 947 400,18 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями (а.с. 32-50).

Так, Видаткова накладна № 154 від 09 червня 2020 р. на загальну суму 215 000,10 грн. не оплачена повністю, частковий розрахунок здійснено з порушенням строку оплати. Строк оплати - 16.06.2020.

Оплати здійснено наступним чином:

- 30.06.2020 - 15000,00 грн згідно платіжної інструкції № 284 від 30.06.2020 на загальну суму 50000,00 грн;

- 14.07.2020 - 50000,00 грн згідно платіжної інструкції № 299 від 14.07.2020 на загальну суму 50000,00 грн;

- 01.09.2020 - 9200,09 грн згідно платіжної інструкції № 375 від 01.09.2020 на загальну суму 9200,09 грн;

- 08.09.2020 - 15000,00 грн згідно платіжної інструкції № 394 від 08.09.2020 на загальну суму 15 000,00 грн;

- 18.09.2020 - 5000,00 грн згідно платіжної інструкції № 412 від 18.09.2020 на загальну суму 5000,00 грн;

- 16.10.2020 - 10000, 00 грн згідно платіжної інструкції № 429 від 16.10.2020 на загальну суму 10000,00 грн;

- 22.10.2020 - 10000, 00 грн згідно платіжної інструкції № 445 від 22.10.2020 на загальну суму 10000,00 грн;

- 12.05.2021 - 4000, 00 грн згідно платіжної інструкції № 58 від 12.05.2021 на загальну суму 4000,00 грн.

Всього на суму 118 200,10 грн. Залишок заборгованості за вказаною видатковою накладною станом на дату подання позову становить 96 800,00 грн (215 000,10- 118 200,10).

Видаткованакладна № 185 від 24 червня 2020р. на загальну суму 189200,09 грн не оплачена. Строк оплати - 01.07.2020.

Станом на дату подання позову оплата товару за видатковою накладною № 185 від 24 червня 2020 р. в розмірі 189 200,00 грн не проведена.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором становить 286 000,00 грн, згідно розрахунку: 96800,00 грн+189200,00 грн=286000,00 грн.

У зв`язку із виникненням боргу позивачем на адресу відповідача було направлено Претензію № від 02.12.2020 та № 2 від 02.09.2022 з вимогою погасити заборгованість..

Однак, відповідачем товар не оплачений, будь-яких претензій відносно якості, кількості чи асортименту відповідачем (Покупць) не заявлено, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 286 000,00 грн основного боргу, 25 462,06 грн 3% річних та 136 685,70 грн інфляційних нарахувань.

Розрахунок штрафних санкцій наведений позивачем у додатках до позовної заяви (а.с. 65-66).

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські Договори.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Зазначені положення викладені і в статті 193 ГК України.

Враховуючи правову природу укладених між сторонами Договорів, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Стаття 663 ЦК України визначає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки товару, відповідач же свої зобов`язання, щодо повної оплати не виконав.

Поставка Товару підтверджена наявними в матеріалах справи доказами. Строк оплати визнається судом таким, що настав.

Враховуючи викладене вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 286 000,00 грн є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, відповідачем не спростована, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Відповідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши методику розрахунку інфляційних нарахувань та 3 % річних, здійснену позивачем, дійшов висновку про його правомірність.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 25 462,06 грн 3% річних та 136 685,70 грн інфляційних нарахувань.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В позовній заяві позивач вказує, що докази на понесення витрат на правничу допомогу будуть надані у визначений Кодексом строк.

Вказане буде враховано судом після подачі відповідних доказів та прийнятті додаткового рішення по справі.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліборесурс" (вул. Київська, 36 кв. 23, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код 39997453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ Млинок" (вул. Профспілкова, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код 37411387) 286 000,00 грн основного боргу, 25 462,06 грн 3% річних, 136 685,70 інфляційних втрат та 6722,22 грн витрат по сплаті судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення підписано 27.09.2023.

СуддяПогрібна С.В