Рішення

від 26.09.2023 по справі 128/558/21

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/558/21

РІШЕННЯ

Іменем України

26.09.2023 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Фольварковій Н.О.,

без участі учасників цивільної справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Маркет» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області із вищевказаною позовною заявою, в якій зазначила, що між нею та ТОВ «Кредит Маркет» було укладено договір, відповідно до якого нею було отримано кредит на суму 10000 грн.00 коп., однак позивач вважає договір укладений між нею та ТОВ «Кредит Маркет» недійсним, зважаючи на таке.

Позивач вказує, що при укладенні вищевказаного кредитного договору буди порушені її права як споживача згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних» , зокрема: 1) їй як споживачу, не була надана інформація, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг, також працівники ТОВ «Кредит Маркет» при видачі кредитних коштів не ознайомлюють позичальника з умовами кредитування та всіма ризиками; не існує будь-якого окремого документу, де викладена інформація передбачена вищезазначеними законами, на якому б стояв її підпис про ознайомлення з такою інформацією; 2) відповідачем також був порушений п. 5 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яке полягає в тому, що позивач вважає несправедливими умови кредитного договору, зокрема згідно додатку до Кредитного Договору зазначена реальна річна процентна ставка за кредитом від суми кредиту. Поряд з цим згідно Договором при порушенні позичальником своїх зобов`язань за цим Договором, в тому числі у разі прострочення встановленого у цьому Договорі строку повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Позичальник на вимогу кредитодавця сплачує на його користь пеню у розмірі 3.0% (три цілих нуль десятих процентів) від простроченої в оплаті суми за кожен день такого прострочення, тобто сума компенсації становить майже 100%, що є несправедливою умовою, та є всі підстави для визнання п.4.3 Кредитного договору не дійсним.

Вказує, що п. 4.1 Кредитного договору не відповідає вимогам ст.61 Конституції України, щодо подвійної відповідальності за невиконання зобов`язання, а саме, як передбачено умовами Кредитного договору у разі порушення позичальником виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за ним Договором, він зобов`язується сплатити на користь Фінансової Установи пеню у розмірі 3 % ( три проценти) від залишку суми кредиту за кожен день прострочення повернення кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником умов Договору до моменту повного погашення заборгованості за кредитом. Поряд з цим, відповідно до Кредитного договору у разі порушення виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів за цим Договором та у разі, якщо встановлена процентна ставка за користування кредитом. Тобто фактично, відповідно до умов договору за одне правопорушення, а саме: порушення ним виконання зобов`язань, щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів, він повинен сплачувати пеню двічі.

Позивач також зазначає, що наявні порушення норм, встановлених абз.5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», адже відповідач не повідомляв її про умови та строки обробки її персональних даних, оскільки з аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана нею згода на обробку персональних даних позивача є безстроковою та безвідкличною.

Вказує, що оскільки надання коштів з умовою сплати процентів - це фінансова послуга, яка потребує наявності ліцензії, то кошти в позику під процент або в кредит можуть надавати лише фінустанови - резиденти або нерезиденти, на яких вимога щодо отримання ліцензії для надання таких послуг на території України не поширюється.

Вважає, що договір укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Маркет» є недійсним та укладений з порушенням норм законодавства, тому просить суд вказаний договір визнати недійсним.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 15.03.2021 відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче засідання.

24.05.2021 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області закрито підготовче засідання у даній цивільній справі, призначено справу до судового розгляду.

11.09.2023 позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася; при цьому в матеріалах справи міститься заява останньої, в якій позивач просить розгляд даної справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі ( а.с.14).

Представник відповідача ТОВ «Кредит Маркет» до судового засідання повторно не з`явився, по невідомим суду причинам, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлявся судом належним чином. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

У зв`язку з викладеним, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників цивільної справи.

Вивчивши позов, дослідивши матеріали цивільної справи , суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що підлягає відмові у задоволенні, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 24.05.2021, серед іншого, відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів, а саме документів, що підтверджують отримання нею листа щодо сукупної вартості вказаних кредитних зобов`язань, відносно кредитного договору з відміткою про ознайомлення та договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредит Маркет», оскільки позивачем не виконано вимоги п.4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України, а саме - в клопотаннях про витребування доказів не зазначено, які заходи нею вживалися для отримання даних доказів самостійно та причини неможливості самостійного отримання цих доказів (а.с.25).

Копію вищевказаної ухвали суду було скеровано позивачу ОСОБА_1 25.05.2021 на її електронну адресу, зазначену останньою у позовній заяві: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить підтвердження про направлення копії ухвали (а.с.26).

Жодних доказів на підтвердження факту існування договірних відносин з ТОВ «Кредит Маркет», позивач ОСОБА_1 суду до теперішнього часу не надала, з повторним клопотанням про витребування доказів відповідно до ст. 84 ЦПК України не зверталася.

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного:

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими.

Таким чином, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

За змістом ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підставі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що між нею та ТОВ «Кредит Маркет» був укладений договір, відповідно до якого вона отримала кредит на суму 10 000,00 грн.; при цьому позивачем не зазначено взагалі дату укладення та номер договору.

Окрім того, позивач у позовній заяві зазначила, що вважає несправедливими умови кредитного договору, зокрема згідно додатку до Кредитного Договору зазначена реальна річна процентна ставка за кредитом від суми кредиту. Поряд з цим згідно договором при порушенні позичальником своїх зобов`язань за цим Договором, в тому числі у разі прострочення встановленого у цьому Договорі строку повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Позичальник на вимогу кредитодавця сплачує на його користь пеню у розмірі 3.0% (три цілих нуль десятих процентів) від простроченої в оплаті суми за кожен день такого прострочення.

Водночас до позовної заяви ОСОБА_1 також не надала доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем дійсно існують договірні відносини, зокрема не надано ані додаток до кредитного договору та ані сам кредитний договір, тому в суду відсутня можливість пересвідчитися в тому, що він дійсно укладений з порушеннями вимог законодавства, як про це зазначає позивач.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не надано належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів того, що між нею та відповідачем дійсно існують договірні відносини.

Крім того, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в суду немає правових підстав для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2013 року в справі № 6-94цс13).

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволені позову за необґрунтованістю.

Також , суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.263-268 ЦПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Олена САЄНКО