Ухвала

від 21.09.2023 по справі 308/12525/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12525/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

за участю секретаря судових засідань Чейпеш В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник адвокат Колотуха Іван Олексійович, на дії заступника начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ),-

встановив:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник адвокат Колотуха Іван Олексійович, на дії заступника начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

В обгрунтування скарги посилаються на наступне, в ході виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого листа № 308/2160/17 виданого 11.02.2020р., по стягненню боргу на користь стягувачів з боржника ОСОБА_3 та збору доказів про майновий стан боржника було виявлено рішення ВК Холміківської сільської ради від 20 грудня 2012 р. № 201 Про присвоєння поштової адреси та оформлення права власності на житловий будинок, яким присвоїно поштову адресу будинку (літ. А) АДРЕСА_1 та оформлено право власності на вказане майно за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно відомостей інвентарної справи такий будинок має всього 47м.кв., та по суті є непридатним до проживання у разі виділення частки в натурі, оскільки не зможе забезпечити мінімальну санітарну площу для виділення окремої квартири та не забезпечить погашення боргу через малу вартість. Згідно рішення ВК Холміківської сільської ради від 20 грудня 2012 р. № 200 Про присвоєння поштової адреси та оформлення права власності на житловий будинок присвоїно поштову адресу літній кухні зі спорудами АДРЕСА_1 та оформлено право власності на вказане майно за сім`єю ОСОБА_5 . Таким чином, майно за № 20А та № 20 не підлягає та не придатне до реалізації в рахунок погашення боргу ОСОБА_3 . Разом з тим, в ході виконавчого провадження було отримано відповідь від 25.03.2020р. стосовно зареєстрованих осіб: В будинку по АДРЕСА_1 - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, вже з відповіді за 12.02.2022 року у будинку по АДРЕСА_1 з`явився зареєстрований ОСОБА_9 2020р.н.

Очевидно, що ці особи могли бути зареєстровані в іншому місці і набагато раніше. Однак ОСОБА_3 тільки після того як зрозумів, що суд не виграє і виконавче провадження не відмінить, зареєстрував вказаних осіб з метою перешкоджанню виконанню рішенню суду. При цьому, ОСОБА_3 , як боржник, зареєстрований у квартирі своєї тещі в АДРЕСА_2 .

Однак державним виконавцем відмовлено в передачі будинку 20б на реалізацію з прилюдних торгів. У своїй відповіді № 55283 від 09.08.2022 заступником начальника відділу Ужгородського MB ДВС відмовлено у зверненні стягнення на будинок боржника № 20б.

Заявники в судове засідання не з`явились, від представника заявників надійшла заява про розгляд скарги у їх відсутності.

Заступник начальника Ужгородського МВ ДВС в судове засідання не з`явився про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку, про наявність на розгляді скарги обізнаний про що свідчать матеріали скарги, причини неявки суду не повідомив, будь яких заяв чи клопотань не подав.

Боржник, в судове засідання не з`явився про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку, причини неявки суду не повідомив, будь яких заяв чи клопотань не подав.

Згідно з ч.2 ст. 450 ЦПК України,неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини:

На виконанні Ужгородського МВ ДВС перебуває зведене виконавче провадження № 68402895 про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 459000 гривень.

В процесі виконання рішення суду за вищевказаним виконавчим листом, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника від 10.12.2021 року, відповідно до якої накладено арешт на все належне боржнику ОСОБА_3 майно.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну Діялнку № НВ-2104352622020 від 07.05.2020 року вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 2124887403:02:002:0141, розташована в АДРЕСА_1 є приватною власністю та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Згідно повідомлення Ужгородського районного Бюро технічної інвентаризації від 17.03.2020 року за № 77/01-12 ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане виконавчим комітетом Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 31.12.2012 року на житловий будинок з прибудовою та надбудовою та належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .

Згідно довідки Холмківської сільської ради від 25.03.2020 року за № 172/02-23 вбачається, що згідно по господарської книги сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки Холмківської сільської ради від 12.02.2022 року за № 02-24/629/2 вбачається, що згідно по господарської книги сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 , 1975 р.н., ОСОБА_7 , 2001 р.н., ОСОБА_8 , 1992 р.н. та ОСОБА_9 , 2020 р.н.

17.05.2022 року державний виконавець звернувся до Холмківської територіальної громади з проханням надати дозвіл на реалізацію будинку за адресою: АДРЕСА_1 де зареєстрований неповнолітній ОСОБА_9 , 2020 року народження.

24.05.2022 року державним виконавцем отримано відповідь Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про відмову у наданні дозволу на реалізацію будинку де зареєстрований неповнолітній ОСОБА_9 .

У пункті 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1ст. 18 ЦПК Українивизначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

ЄСПЛ вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1ст.2 ЦПК України).

Відповідно дост.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1, ч.6ст.48 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

При цьому,статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. Та в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до ч.3ст.17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно з ч.2ст.18 Закону України «Про охорону дитинства»діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно дост.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розд. ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5(далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від ід 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

У постанові від 26.10.2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.

З матеріалів скарги вбачається, що вказане майно не є іпотечним майном, арешт на таке накладено державним виконавцем в процесі примусового виконання судового рішення.

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти.

Як вбачається з матеріалів скарги, виконавець звертався до відповідного органу опіки та піклування, щодо отримання дозволу, на передання майна на реалізацію, разом з тим отримав відмову.

Докази, звернення державного виконавця з відповідним поданням до суду, в матеріалах скарги відсутні.

Суд вирішуючи вказане питання повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від ід 15 лютого 2023 року в справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22).

За матеріалами справи встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований неповнолітній ОСОБА_9 , 2020 року народження. Дата реєстрації дитини за спірною адресою державним виконавцем не з`ясовувалась, однак аналіз матеріалів скарги, дає підстави дійти висновку, що така реєстрація відбулась в проміжку від 25.03.2020 року по 18.02.2022 року .

Разом з тим, за матеріалами скарги не вбачається, чи має малолітня дитина інше житлове приміщення, право користування на яке зареєстроване у визначеному законом порядку.

При цьому, суд наголошує, що орган опіки та піклування, посадові особи якого несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, відмовив у наданні відповідного дозволу.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що державний виконавець звертався із відповідним клопотанням до органу опіки та піклування та отримав відмову, із відповідним поданням подання до суду не звертався, заявником при подачі скарги не з`ясовано наявність або відстуність у малолітньої дитини іншого зареєстрованого у встановленому порядку житла, не містять такої інформації і надані копії виконавчого провадження, вказане спірне майно не є іпотечним майно, що дозволяє передавати його на реалізацію без дозволу органів опіки і піклування, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення скарги про зобов`язання державного виконавця передати на примусову реалізацію арештоване майна, в якому зареєстровані малолітні діти без дозволу органу опіки та піклування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,76-80,89,258-260,354,435,447, 450 ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження», суд

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник адвокат Колотуха Іван Олексійович, на дії заступника начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ),-відмовити .

Апеляційна скарга на ухвалу може бути поданапротягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя К.С. Дегтяренко