Рішення

від 25.09.2023 по справі 730/670/23

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/670/23

Провадження № 2/730/173/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Ріхтера В.В.,

з участю секретаря судового засідання Магомедової О.В.,

представника позивача ТОВ «Агрікор Холдінг» - адвоката Атавіна Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Злагода-2016» про визнаннянедійсним договоруоренди землі,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ «Агрікор Холдинг» звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , ФГ «Злагода-2016», в якому просить визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки, укладений 22липня 2019 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Злагода-2016», згідно якого ОСОБА_1 передав ФГ «Злагода-2016» в оренду земельну ділянку загальною площею 1,6995 га (кадастровий номер 7420889600:08:001:0311), що розташована на території Ядутинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в період дії договору оренди земельної ділянки між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ОСОБА_1 до позивача звернулося ФГ «Злагода-2016» з пропозицією обміну земельними ділянками, що перебувають у нього в оренді, в тому числі і з кадастровим номером 7420889600:08:001:0311. Таким чином, одна і та ж земельна ділянка стала предметом договорів оренди землі, укладених з різними орендарями. На основі вищезазначеного, вважає, що договір оренди земельної ділянки, укладений 22 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ФГ «Злагода-2016», кадастровий номер 7420889600:08:001:0311, необхідно визнати недійсним з моменту його укладення, оскільки його зміст грубо порушує норми чинного законодавства.

ІІ. Процесуальні дії у цивільній справі.

19 червня 2023 року позовна заява надійшла на адресу Борзнянського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; задоволено клопотання позивача про витребування від Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області копії реєстраційної справи, заведеної щодо реєстрації 23.07.2019 року речового права за номером запису про інше речове право 32538773, а також від ОСОБА_1 та ФГ «Злагода-2016» копії договору оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ «Злагода-2016» від 22 липня 2019 року.

07 липня 2023 року на виконання вимог ухвали суду від 21.06.2023р. державний реєстратор Височанської сільської ради надіслав до суду затребувані документи.

20 липня 2023 року від представника відповідача ФГ «Злагода-2016» Дмитренка В.М. до суду надійшло клопотання про перехід від розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін до розгляду з повідомленням (викликом) сторін.

21 липня 2023 року судом постановлено ухвалу про перехід від розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін до розгляду з повідомленням (викликом) сторін у даній справі та призначено судове засідання.

IІІ. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Додатково пояснив, вважає, що ОСОБА_1 не мав права укладати договір оренди з ФГ «Злагода-2016», оскільки ще діяв договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрікор Холдинг», який, ураховуючи чинне законодавство, ще діє на час розгляду справи у суді. Договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрікор Холдинг» був належним чином зареєстрованим у ДЗК у 2012 році, строк його дії, у відповідності до законодавства, мав би бути мінімум до 2022 року, оскільки договір вважається укладеним з моменту його державної реєстрації, а не з моменту підписання. Незважаючи на підписання договору у 2009 році, він діє з 2012 року. Також ТОВ «Агрікор Холдинг» направляло ОСОБА_1 лист-пропозицію щодо укладання нового договору, однак він такий лист проігнорував. Зазначає, що ТОВ «Агрікор Холдинг» за користування земельною ділянкою сплатило ОСОБА_1 кошти за 2019-2022 роки у повному обсязі, що документально підтверджується. З 2009 року по 2012 рік підприємство також обробляло земельну ділянку, договір діяв, кошти ОСОБА_1 сплачувалися, у нього претензій не було. У 2019 році ОСОБА_1 пропозицію щодо продовження строку договору не надсилали, оскільки вважають, що він діє до 2022 року.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, незважаючи навіть на те, що судом його явка була визнана обов`язковою, про день та час розгляду справи повідомлявся.

Представник ОСОБА_1 адвокат Лук`яненко Р.В. в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає, вважає, що договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрікор Холдинг» вичерпав свою дію ще у 2019 року, оскільки він був укладений у 2009 році на строк 10 років, а тому, перешкод укладати договір з ФГ «Злагода-2016» у ОСОБА_1 не було. Строк дії договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрікор Холдинг» з 2009 по 2019 рік підтверджується відомостями з ДЗК. Також, переконує, що на даний час ділянка обробляється ФГ «Злагода-2016», за що ОСОБА_1 виплачуються кошти. Також, додатково зазначила, що ОСОБА_1 не звертався до ТОВ «Агрікор Холдинг» з питання продовження дії договору. На момент укладення договору між ОСОБА_1 та ФГ «Злагода-2016» жодних даних у реєстрі речових прав щодо діючого договору оренди не було. Під час реєстрації договору реєстратор нічого не сказала з даного приводу. Враховуючи, що договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрікор Холдинг» закінчив свою дію у березні 2019 року, то укладати договір з ФГ «Злагода-2016» у липні 2019 року у ОСОБА_2 перешкод не було.

Відповідач ФГ «Злагода-2016» свого представника в судове засідання жодного разу не направив, хоча саме за клопотанням ФГ «Злагода-2016» суд перейшов від розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в спрощений порядок з викликом сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників позивача та відповідача, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 06 березня 2009 року між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди на земельну ділянку площею 1,70 га, кадастровий номер 7420889600:08:001:0311 (а.с. 15-16).

27 грудня 2012 року даний договір було зареєстровано в Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 74208004011951 (а.с. 16/зворот).

Згідно п. 8 зазначеного договору термін його дії становить 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пункт 42 вказаного договору передбачає, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

18 листопада 2022 року позивач направив лист-повідомлення про автоматичне продовження договору оренди у зв`язку з дією воєнного стану, відповідно до п. 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції від 24.03.2022 року. В даному листі також пропонувалося продовжити термін дії договорів на новий строк. На даний лист ОСОБА_1 заперечень не надіслав.

Також, судом встановлено, що 24 квітня 2023 року до ТОВ «Агрікор Холдинг» звернулося ФГ «Злагода-2016» з пропозицією обміну земельними ділянками, що перебувають у нього в оренді, в тому числі і з кадастровим номером 7420889600:08:001:0311. При цьому були приєднані копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно витягу з ДРРПНМ від 25.07.2019 року, індексний номер 175065524, на вказану земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 22.07.2019 року зареєстроване речове право оренди номер запису про інше речове право: 32538778. Тобто, 22.07.2019 року між ОСОБА_1 та ФГ «Злагода-2016» було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7420889600:08:001:0311 (а.с. 46-61, 96-108).

Вказані обставини сторонами визнаються та заперечень з даного приводу немає.

Таким чином, одна і та ж земельна ділянка стала предметом договорів оренди землі, укладених з різними орендарями.

Перед судом, фактично, на вирішення поставлено лише одне питання, чи правомірно укладено договір оренди земельної ділянки між ФГ «Злагода-2016» та ОСОБА_1 через призму дії договору ТОВ «Агрікор Холдинг» та ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цьогоКодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

У цій справі суд відзначає вкрай низьку роботу представників, як позивача, так і відповідача, оскільки останні зайняли пасивну позицію у справі.

Сам ОСОБА_1 до суду жодного разу не з`явився, свої пояснення не надав.

Як ТОВ «Агрікор Холдинг», так і ФГ «Злагода-2016», стверджують, що саме вони обробляють земельну ділянку з кадастровим номером 7420889600:08:001:0311, за що сплачуються ОСОБА_1 відповідні кошти.

З даного приводу представник ТОВ «Агрікор Холдинг» надав суду відповідні докази (а.с. 73-77, 88), однак суд такі докази у цій справі не оцінює, оскільки вони не стосуються предмету спору між сторонами, а також подані до суду з порушенням встановленого строку для подання доказів.

Також, майнові відносини між сторонами, можуть бути вирішені шляхом переговорів, та, в разі неуспішності таких, останні не позбавлені права звернутися до суду за захистом своїх прав.

З цих же підстав суд не надає оцінку доказам, які надав суду представник відповідача (а.с. 85-87).

Так, за змістом положень частин другої та четвертої статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Виходячи з положень ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадків, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх клопотанням.

За сталою практикою Верховного суду, сторони на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами.

У цій справі ані представник позивача, ані представник відповідача взагалі не порушували перед судом питання про поновлення строку подачі доказів.

А тому, суд переходить до надання оцінки правомірності укладеного договору оренди земельної ділянки між ФГ «Злагода-2016» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 14 Закону України «Про оренду землі»визначає, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 2ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Форма Типового Договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220.

Відповідно дост. 16 Закону України «Про оренду землі», укладання договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно дост. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною четвертоюстатті 124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом положень статей210,638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2ст. 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокремаЗК України,Законом України «Про оренду землі».

Згідно зіст. 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав ( в тому числі, в редакції, що діяла на момент виниклих правовідносин право власності та право постійно го користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється).

Статтями18,20 Закону України «Про оренду землі»(у редакції, чинній на час укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ОСОБА_1 ) встановлено укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності.

Таким чином, на час укладення та реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ФГ «Злагода-2016» був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ОСОБА_1 , від 6 березня 2009 року, зареєстрований 27 грудня 2012 року.

Статтею 126 ЗК України, ч. 5 ст. 6, ст. 17 Закону України «Про оренду землі»у редакціях, чинних на час виникнення орендних правовідносин за оспорюваним правочином, установлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 10 якого встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Вирішуючи виниклі правовідносини між сторонами у цій справі, суд керується висновками ВП/ВС у справі № 322/1178/17 від 15 січня 2020р., де зроблено висновок, що договір орендиземлі вважаєтьсяукладеним тарозпочинає своюдію змоменту державноїреєстрації такогодоговору,а нез моменту нотаріального посвідчення чи підписання сторонами.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду підтвердила у постанові від 18квітня 2023 року у справі № 357/8277/19.

Також, суд бере до уваги висновок ВП ВС у справі № 587/2110/16-ц від 20 березня 2019 року, де суд дійшов висновку, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує у позивача на підставі договору з одним із відповідачів, та було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами, підлягає захисту, оскільки одна й та сама ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними з різними орендарями. Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою.

У даному випадку, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки виникло у 2012 році і не припинялось, тобто є первинним порівняно із зареєстрованим 25 липня 2019 року правом оренди ФГ «Злагода-2016». Зазначена позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання права - є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів у випадку їх порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на встановлений судом факт порушення права позивача, в тому числі, подвійною реєстрацією речового права, суд вважає, що належним захистом порушеного права, також, було б визнання за ТОВ «Агрікор Холдинг» право володіння та користування земельною ділянкою площею 1,6995 га (кадастровий номер 7420889600:08:001:0311), що розташована на території Ядутинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області на підставі договору оренди землі від 6 березня 2009 року, укладеного між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ОСОБА_1 .

Однак, у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі № 235/499/17 зазначено, що аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у межах, сформульованих позивачем.

Окремо суд звертає увагу на те, що строк дії договору оренди земельної ділянки між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ОСОБА_1 закінчувався 27.12.2022 року.

Верховна Рада України 19 жовтня 2022 року ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», який набув чинності з 19 листопада 2022 року. Зазначеним вище законом було внесено низку змін до п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, зокрема, уточнено приписи щодо набуття та оформлення права оренди земельних ділянок в умовах воєнного стану. Так, уважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного станудо набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

Таким чином, суд погоджується з представником позивача, що, з урахуванням п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, строк дії договору між ТОВ «Агрікор Холдинг» та ОСОБА_1 закінчується 27.12.2023 року та на день розгляду справи у суді він є діючим.

Відповідно до ст. 33Закону України «Про оренду землі»після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особа ми на укладення договору оренди землі на новий строк, а тому, ТОВ «Агрікор Холдинг» має переважне право укладання договору оренди на новий строк, яке має бути реалізоване шляхом направлення ним орендодавцю листа із проектом додаткової угоди за місяць до спливу строку (ВСУ від 23 березня 2016 року № 6-146цс16).

Порушення вказаного права є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (ВСУ від 12 жовтня 2016р. у справі № 6-1282цс16). Одночасно, переважне право орендаря на продовження договору оренди не є абсолютним (ВС/КЦС № 625/166/18 від 18.04.2019р)

Крім того, у цій справі, суд акцентує увагу ОСОБА_1 , що п. «ї» ст. 211 ЗК України, передбачає відповідальність суб`єкта права за порушення земельного законодавства у випадку «ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них». Відтак, власник земельної ділянки не позбавлений можливості звернутися із позовом про розірвання договору оренди землі із підстав протиправного збільшення строку оренди.

У зв`язку із задоволенням позову, в силу ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача 2684,00 грн. витрат по сплаті судового збору при подачі позову.

Керуючись статями 11, 12, 13, 81, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки, укладений 22липня 2019 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Злагода-2016», згідно якого ОСОБА_1 передав ФГ «Злагода-2016» в оренду земельну ділянку загальною площею 1,6995 га (кадастровий номер 7420889600:08:001:0311), що розташована на території Ядутинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Стягнути з ОСОБА_1 та ФГ«Злагода-2016»в солідарномупорядку накористь ТОВ«Агрікор Холдинг» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 27 вересня 2023 року.

Суддя Ріхтер В.В.