Постанова

від 21.02.2024 по справі 730/670/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 лютого 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 730/670/23

Головуючий у першій інстанції - Ріхтер В. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/173/24

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРІКОР

ХОЛДИНГ"

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство

"Злагода-2016"

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Ріхтера В.В. від 25 вересня 2023 року, місце ухвалення рішення м.Борзна, дата складання повного тексту рішення - 27 вересня 2023 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІКОР ХОЛДИНГ" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Злагода-2016" про визнання недійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФГ "Злагода-2016" про визнання недійсним договору оренди землі. В обґрунтування вимог заявленого позову ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" вказувало, що 06.03.2019 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Ядутинської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, загальною площею 1,6995 га, кадастровий номер 7420889600:08:001:0311, та належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЧН №018476 від 20.06.2003 року. За актами про передачу та прийом від 06.03.2009 року, земельна ділянка передана орендодавцем орендарю. Реєстрація вказаного договору оренди земельної ділянки була здійснена 27.12.2012 року. Згідно п.8 укладеного договору, термін його дії становив 10 років, при цьому даним договором було передбачено переважне право орендаря поновлення договору на новий строк. За положеннями статті 18 Закону України "Про оренду землі", договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Позивач вказував, що 18.11.2022 року ним було направлено лист-повідомлення про автоматичне продовження договору оренди, у зв`язку із дією воєнного стану. В даному листі також пропонувалося продовжити термін дії договору на новий строк. При цьому, ОСОБА_1 не надіслав заперечень на даний лист. Позивач зазначає, що договір оренди землі на вказану земельну ділянку діяв до 27.12.2023 року. Позивач стверджував, що в період дії договору оренди, Товариство належним чином виконувало всі його умови, вчасно та в повному обсязі сплачувало орендну плату, використовувало земельну ділянку за призначенням. За доводами позивача, в період дії договору оренди земельної ділянки між ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 до позивача звернулося ФГ "Злагода-2016", із пропозицією обміну земельними ділянками, які перебувають у нього в оренді, в тому числі, і з кадастровим номером 7420889600:08:001:0311. Позивач вказує, що йому стало відомо, що одна і та ж земельна ділянка є предметом договорів оренди землі, укладених із різними орендарями. За доводами позивача, договір оренди земельної ділянки, укладений 22.07.2019 року між ОСОБА_1 та ФГ "Злагода-2016", кадастровий номер 7420889600:08:001:0311, грубо порушує права позивача та норми чинного законодавства. За наведених обставин, ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" просило визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки, укладений 22.07.2019 року між ОСОБА_1 та ФГ "Злагода-2016", згідно якого ОСОБА_1 передав ФГ "Злагода-2016" в оренду земельну ділянку загальною площею 1,6995 га, кадастровий номер 7420889600:08:001:0311, яка розташована на території Ядутинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25.09.2023 року задоволено позов ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" до ОСОБА_1 , ФГ "Злагода-2016" про визнання недійсним договору оренди землі. Судом визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки, укладений 22.07.2019 року між ОСОБА_1 та ФГ "Злагода-2016", згідно якого ОСОБА_1 передав ФГ "Злагода-2016" в оренду земельну ділянку загальною площею 1,6995 га, кадастровий номер 7420889600:08:001:0311, яка розташована на території Ядутинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області. Стягнуто з ОСОБА_1 та ФГ "Злагода-2016", в солідарному порядку, на користь ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ'' судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 25.09.2023 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог заявленого позову ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 25.09.2023 року є незаконним, необґрунтованим, його висновки не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що договір оренди земельної ділянки, укладений 06.03.2009 року між позивачем та ОСОБА_1 , було зареєстровано 27.12.2012 року, при цьому, відповідно до відомостей з Державного реєстру земель термін дії вказаного договору - до 06.03.2019 року. Апелянт стверджує, що при реєстрації права оренди на підставі договору оренди від 22.07.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Злагода-2016", іншого зареєстрованого права оренди в реєстрі виявлено не було, в тому числі, враховуючи відомості ДЗК. За доводами апелянта, суд першої інстанції не надав оцінки доказам, які були надані представником відповідача, з підстав несвоєчасного подання. За наведених обставин, апелянт вважає, що на час укладення та реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ФГ "Злагода-2016", іншого чинного договору оренди цього ж об`єкта не було, і тому висновок суду першої інстанції про одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку, є помилковим.

Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги, що відповідач ФГ "Злагода-2016" рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25.09.2023 року у даній цивільній справі не оскаржує, вказане рішення суду першої інстанції від 25.09.2023 року апеляційний суд переглядає в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25.09.2023 року, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 25.09.2023 року.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду даної справи, не з`явився. 21.02.2024 року на електронну пошту Чернігівського апеляційного суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю його явки. Як вбачається із акту Чернігівського апеляційного суду від 21.02.2024 року, дана заява ОСОБА_1 не скріплена електронним цифровим підписом.

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду даної справи, оскільки жодних належних доказів на підтвердження обставин, на які посилається ОСОБА_1 у поданій заяві про відкладення розгляду даної справи, ним апеляційному суду не надано. За даних обставин, причини неявки відповідача ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не можна визнати поважними, і тому відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 , та відповідно для відкладення розгляду справи.

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судове засідання апеляційного суду представник ФГ "Злагода-2016", належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду справи, не з`явився. Від позивача ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ", належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду даної справи, надійшла заява про розгляд справи без участі представника Товариства. Згідно положень ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 06.03.2009 року між ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,70 га, кадастровий номер 7420889600:08:001:0311 (а.с.15-16).

27.12.2012 року даний договір було зареєстровано у Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис №74208004011951 (а.с.16, зворот). Згідно п.8 зазначеного договору, термін його дії становить 10 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Пункт 42 вказаного договору передбачає, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

18.11.2022 року позивач направив лист-повідомлення про автоматичне продовження договору оренди, у зв`язку з дією воєнного стану, відповідно до п.27 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, в редакції від 24.03.2022 року. В даному листі також пропонувалося продовжити термін дії договору на новий строк. На даний лист ОСОБА_1 заперечень не надіслав.

24.04.2023 року до ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" звернулося ФГ "Злагода-2016", із пропозицією обміну земельними ділянками, які перебувають у нього в оренді, в тому числі, і з кадастровим номером 7420889600:08:001:0311. При цьому, до вказаної пропозиції були приєднані копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.07.2019 року, індексний номер 175065524, на вказану земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 22.07.2019 року зареєстроване речове право оренди - номер запису про інше речове право: 32538778. Таким чином, 22.07.2019 року між ОСОБА_1 та ФГ "Злагода-2016" було укладено договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 7420889600:08:001:0311, та зареєстровано речове право оренди ФГ "Злагода-2016" на вказану земельну ділянку (а.с.46-61, 96-108).

Як вбачається із оскаржуваного ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції від 25.09.2023 року, задовольняючи вимоги заявленого ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" до ОСОБА_1 , ФГ "Злагода-2016" позову про визнання недійсним договору оренди землі, суд першої інстанції вказав, що перед судом, фактично, на вирішення поставлено лише одне питання, чи правомірно укладено договір оренди земельної ділянки між ФГ "Злагода-2016" та ОСОБА_1 , через призму дії договору ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 . З урахуванням положень статей: 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки між ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 ), згідно яких договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, суд першої інстанції зазначив, що строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності. Таким чином, на час укладення та реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ФГ "Злагода-2016", був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 , від 06.03.2009 року, зареєстрований 27.12.2012 року. Вирішуючи правовідносини між сторонами спору у даній справі, суд першої інстанції керувався висновками постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №322/1178/17 від 15.01.2020 року, які були підтверджені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 року у справі №357/8277/19, відносно того, що договір оренди землі вважається укладеним та розпочинає свою дію з моменту державної реєстрації такого договору, а не з моменту нотаріального посвідчення чи підписання сторонами. Судом першої інстанції до уваги також було прийнято висновок постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №587/2110/16-ц від 20.03.2019 року, відносно того, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує у позивача на підставі договору з одним із відповідачів, та було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами, підлягає захисту, оскільки одна і та сама ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями. Судом першої інстанції вказано, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дії, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованою земельною ділянкою; укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендарю реалізувати його право користування відповідною ділянкою. Суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, і є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки виникло у 2012 році, і не припинялось, тобто, є первинним порівняно із зареєстрованим 25.07.2019 року правом оренди ФГ "Злагода-2016". При цьому, з огляду на встановлений судом факт порушення права позивача, в тому числі, подвійною реєстрацією речового права, суд першої інстанції вважав, що належним захистом порушеного права, також, було б визнання за ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" право володіння та користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 06.03.2009 року. Однак, з урахуванням принципу диспозитивності та висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у межах, сформульованих позивачем. Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що строк дії договору оренди земельної ділянки між ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 закінчувався 27.12.2022 року. Разом з тим, суд погодився із доводами позивача, відносно того, що, з урахуванням п.27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, строк дії договору між ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 закінчується 27.12.2023 року, та на день розгляду справи в суді, він є діючим. Враховуючи, що ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" має переважне право укладання договору оренди на новий строк, суд першої інстанції зазначив, що порушення вказаного права є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. Судом першої інстанції вказано, що п.'' ї '' статті 211 Земельного кодексу України, передбачає відповідальність суб`єкта права за порушення земельного законодавства у випадку "ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них". Відтак, власник земельної ділянки не позбавлений можливості звернутися із позовом про розірвання договору оренди землі із підстав протиправного збільшення строку оренди.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 25.09.2023 року про задоволення вимог заявленого ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" позову про визнання недійсним договору оренди землі, не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 25.09.2023 року, у оскаржуваній апелянтом частині, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що договір оренди земельної ділянки, укладений 06.03.2009 року між позивачем та ОСОБА_1 , було зареєстровано 27.12.2012 року, при цьому, відповідно до відомостей з Державного реєстру земель термін дії вказаного договору - до 06.03.2019 року. Апелянт стверджує, що при реєстрації права оренди на підставі договору оренди від 22.07.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Злагода-2016", іншого зареєстрованого права оренди в реєстрі виявлено не було, в тому числі, враховуючи відомості ДЗК. За доводами апелянта, суд першої інстанції не надав оцінки доказам, які були надані представником відповідача, з підстав несвоєчасного подання. За наведених обставин, апелянт вважає, що на час укладення та реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ФГ "Злагода-2016", іншого чинного договору оренди цього ж об`єкта не було, і тому висновок суду першої інстанції про одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку, є помилковим.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Разом з тим, повноваження власника певним чином обмежуються, оскільки згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Стаття 11 ЦК України визначає перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією із таких підстав, відповідно до п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч.1 статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій, четвертій статті 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частинах першій та другій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, Земельним кодексом України, Законом України від 06.10.1998 року №161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону №161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, строковим та оплатним.

Переважною більшістю правовідносин, урегульованих нормами цивільного законодавства, є відносини, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплене у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2016 року у справі № 6-643цс16 зробив наступні висновки: '' … Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.''

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 року у справі №357/8277/19 не знайшла підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 13.06.2016 року у справі № 6-643цс16, в частині того, що договір є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, право оренди виникає з моменту його державної реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.03.2009 року між ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,70 га, кадастровий номер 7420889600:08:001:0311 (а.с.15-16).

27.12.2012 року даний договір було зареєстровано в Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис №74208004011951 (а.с.16, зворот). Згідно п.8 зазначеного договору, термін його дії становить 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Пункт 42 вказаного договору передбачає, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Першим Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та рішенням Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 року "Стретч проти Сполученого Королівства" (Stretch vs. The United Kingdom, заява № 44277/98) встановлено, що "правомірні очікування" мають статус майна і позбавлення сторони правовідносин її правомірних очікувань є неприпустимим.

Таким чином, сторона договору оренди від 06.03.2009 року ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ", після його укладення першою отримує легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури, а також реалізацію права користування земельною ділянкою протягом усього погодженого строку за умови належного виконання сторонами договору його умов, тобто 10 років з дня проведення державної реєстрації договору (п.42 договору), яка була здійснена 27.12.2012 року.

Строк дії договору оренди земельної ділянки між ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 закінчувався 27.12.2022 року.

Верховна Рада України 19.10.2022 року ухвалила Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", який набув чинності з 19.11.2022 року. Зазначеним вище законом було внесено низку змін до п.27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, зокрема, уточнено приписи щодо набуття та оформлення права оренди земельних ділянок в умовах воєнного стану. Так, уважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель'', щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

Таким чином, з урахуванням п.27 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, строк дії договору між ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 закінчувався 27.12.2023 року.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особа ми на укладення договору оренди землі на новий строк, і тому, ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" має переважне право укладання договору оренди на новий строк, яке має бути реалізоване шляхом направлення ним орендодавцю листа із проектом додаткової угоди за місяць до спливу строку.

18.11.2022 року позивач направив лист-повідомлення про автоматичне продовження договору оренди, у зв`язку із дією воєнного стану, відповідно до п.27 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, в редакції від 24.03.2022 року. В даному листі також пропонувалося продовжити термін дії договору на новий строк. На даний лист ОСОБА_1 заперечень не надіслав.

24.04.2023 року до ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" звернулося ФГ "Злагода-2016", із пропозицією обміну земельними ділянками, які перебувають у нього в оренді, в тому числі, і з кадастровим номером 7420889600:08:001:0311. При цьому, до вказаної пропозиції були приєднані копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.07.2019 року, індексний номер 175065524, на вказану земельну ділянку, на підставі договору оренди землі від 22.07.2019 року зареєстроване речове право оренди - номер запису про інше речове право: 32538778. Таким чином, 22.07.2019 року між ОСОБА_1 та ФГ "Злагода-2016" було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7420889600:08:001:0311 та зареєстроване речове право оренди ФГ "Злагода-2016" на вказану земельну ділянку (а.с.46-61, 96-108).

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (ч.2 статті 24 Закону №161-XIV); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 20.03.2019 року у справі №587/2110/16-ц, від 10.04.2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 02.10.2019 року у справі №587/2331/16-ц, від 15.01.2020 року у справі №587/2326/16-ц, від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18).

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В обґрунтування вимог заявленого позову (а.с.2-6), ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" вказувало, що йому стало відомо, що орендована ним у ОСОБА_1 за договором від 06.03.2009 року земельна ділянка стала предметом договору оренди землі, укладеного 22.07.2019 року між ОСОБА_1 та ФГ "Злагода-2016", кадастровий номер 7420889600:08:001:0311, що порушує права позивача та норми чинного законодавства.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із практикою Великої Палати Верховного Суду, а саме, постанови від: 20.03.2019 року у справі №587/2110/16-ц, провадження № 14-25цс19, від 19.02.2020 року у справі №387/515/18, провадження № 14-430цс19, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі №610/1030/18 конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, визначивши, що якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.

За відсутності реєстрації права оренди первинного орендаря у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі за договором оренди, укладеним у період дії первинного договору, підлягають задоволенню, якщо на час ухвалення рішення суду первинний орендар матиме чинне право оренди та зможе його зареєструвати.

Стосовно даної цивільної справи, необхідно зазначити, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду, та на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 25.09.2023 року, у позивача право оренди земельної ділянки не закінчилось. Зокрема, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено у оскаржуваному рішенні від 25.09.2023 року, що із врахуванням п.27 розділу Х ''Перехідні положення'' Земельного кодексу України, строк дії договору між позивачем та ОСОБА_1 закінчується 27.12.2023 року. При цьому, власник земельної ділянки - відповідач ОСОБА_1 протягом всього терміну його дії не заявляв вимог ні про розірвання договору оренди із позивачем, ні про визнання його недійсним, натомість, позивач добросовісно виконував умови укладеного із позивачем договору, в тому числі, і щодо своєчасної сплати орендної плати орендодавцю.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що згідно відомостей з Державного реєстру земель, термін дії вказаного договору - до 06.03.2019 року, і при реєстрації права оренди на підставі договору оренди від 22.07.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Злагода-2016", іншого зареєстрованого права оренди в реєстрі виявлено не було, в тому числі, враховуючи відомості ДЗК, є необґрунтованими, та не можуть нівелювати наявності законного права ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" на користування земельною ділянкою в період чинної дії укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" договору оренди земельної ділянки від 06.03.2009 року.

У контексті приписів норм права, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних, документально підтверджених обставин справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 25.09.2023 року відносно того, що, із врахуванням приписів статей: 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки між ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 ), згідно яких договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності. Таким чином, на час укладення та реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ФГ "Злагода-2016", був чинним договір оренди цього ж об`єкта, а саме, земельної ділянки, укладений між ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 , від 06.03.2009 року, зареєстрований 27.12.2012 року. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами у даній справі, суд першої інстанції керувався висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №322/1178/17, які були підтверджені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 року у справі № 357/8277/19, відносно того, що договір оренди землі вважається укладеним, та розпочинає свою дію з моменту державної реєстрації такого договору, а не з моменту нотаріального посвідчення чи підписання сторонами. При вирішенні даного спору по суті судом першої інстанції також було враховано висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №587/2110/16-ц, відносно того, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує у позивача на підставі договору з одним із відповідачів, та було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами, підлягає захисту, оскільки одна і та сама ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними з різними орендарями. Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у оскаржуваному рішенні від 25.09.2023 року, що у даному випадку, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження Державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, і є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки виникло у 2012 році, і не припинялось, тобто є первинним, порівняно із зареєстрованим 25.07.2019 року правом оренди ФГ "Злагода-2016". Суд першої інстанції було звернуто увагу на ті обставини, що строк дії договору оренди земельної ділянки між ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 закінчувався 27.12.2022 року. Разом з тим, суд першої інстанції погодився із доводами позивача, відносно того, що, з урахуванням п.27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, строк дії договору між ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 закінчується 27.12.2023 року, та на день розгляду даної справи судом першої інстанції, він є діючим. Враховуючи, що ТОВ "АГРІКОР ХОЛДИНГ" має переважне право укладання договору оренди на новий строк, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що порушення вказаного права є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки дані висновки суду першої інстанції узгоджуються із фактичними обставинами справи, які є документально підтвердженими, та нормами права, які регламентують спірні правовідносини.

За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25.09.2023 року, у оскаржуваній апелянтом ОСОБА_1 частині, необхідно залишити без змін.

Приймаючи до уваги, що відповідач ФГ "Злагода-2016" рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27.09.2023 року у даній справі не оскаржує, дане рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, переглядає в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2023 року, у оскаржуваній частині, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: