Рішення

від 18.09.2023 по справі 280/3120/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 вересня 2023 року Справа № 280/3120/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Келюх.К.С.

за участю:

представника позивача Хижня Л.Є.

представника відповідача Курочкіної Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Запоріжжі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" (пров. Туристський, буд. 5, м. Запоріжжя, 69032, код ЄДРПОУ 00384147)

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків (пр. Поля Олександра, 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод» (далі позивач або ПрАТ «Пологівський ОЕЗ») до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «В4» від 25 квітня 2023 року № 314/32-00-07-03-18 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 035 415,00 грн. (три мільйони тридцять п`ять тисяч чотириста п`ятнадцять гривень 00 копійок);

визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «ПН» від 25 квітня 2023 року № 316/32-00-07-03-18.

Обґрунтування позовних вимог викладено позивачем у позовній заяві, в якій зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі необґрунтованих та таких, що не відповідають нормам Податкового кодексу України, висновків про порушення позивачем:

- пп. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, абз. в) п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем начебто завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 3035415 грн.,

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не складено податкові накладні за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлений Податковим кодексом України термін.

Ухвалою суду від 22.05.2023 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.06.2023.

Заперечення проти позовних вимог викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву від 07.06.2023. Відповідач вважає, що вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню, а доводи, наведені в позовній заяві, є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам діючого законодавства. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.06.2023 клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів задоволено частково. Підготовче засідання у справі, призначене на 19 червня 2023 року, вирішено провести в режимі відеоконференції.

Від позивача надійшла Відповідь на відзив відповідача на позовну заяву від 12.06.2023.

Від відповідача надійшли додаткові пояснення від 14.06.2023.

Протокольною ухвалою суду від 19.06.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 28.08.2023.

Протокольною ухвалою суду від 28.08.2023 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.09.2023.

Від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача від 30.08.2023.

Від позивача надійшли додаткові пояснення від 05.09.2023.

Протокольною ухвалою суду від 11.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2023.

Ухвалою суду від 14.09.2023 клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів задоволено частково. Судове засідання у справі, призначене на 18 вересня 2023 року, вирішено провести в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2023 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях позивача, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» (код ЄДРПОУ 00384147) зареєстроване як юридична особа 31.07.1995, номер запису 10921200000000003, основний вид діяльності (за КВЕД)10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; перебуває на податковому обліку з 31.07.1995.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 43968079) в період з 09.02.2023 по 22.02.2023 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за серпень 2022 року з урахуванням уточнюючих розрахунків.

Результати перевірки оформлені актом від 08.03.2023 р. № 154/32-00-07-03-13/00384147 документальної позапланової невиїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (далі за текстом- акт перевірки).

Згідно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ встановлено порушення позивачем:

- пп. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, абз. в) п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами), в результаті чого ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 3179828 грн.

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами), в результаті чого ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» перевищено граничний термін реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 198937,34 грн.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами), в результаті чого ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» не складено податкові накладні за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами) та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлений Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами) термін;

- пп. 5 п. 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21.

З висновками акта перевірки позивач не погодився. Позивач надав відповідачу заперечення від 03.04.2023 р. № 0304/04-1 на акт перевірки, в яких просив відповідача визнати необґрунтованими зазначені в акті перевірки висновки щодо порушення позивачем:

- пп. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, абз. в) п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем начебто завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 3035415 грн.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не складено податкові накладні за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлений Податковим кодексом України термін.

У своїх Запереченнях на акт перевірки позивач не заперечував тверджень відповідача щодо завищення від`ємного значення з ПДВ на суму 144413 грн., що сталося внаслідок:

- заниження суми податкових зобов`язань за операціями, які не використані в господарській діяльності, на загальну суму 143429 грн. (щодо надання благодійної/гуманітарної допомоги);

- врахування в складі податкового кредиту операцій при відсутності можливості їх здійснення на загальну суму 800 грн., а саме: ПП «КУЛЕРОВА ФАНКІ КОМПАНІ» (код за ЄДРПОУ 41384716) сума ПДВ 800,00 грн. (щодо придбання кулера);

- завищення суми податкового кредиту за червень 2022 року по операціям позивача з ПрАТ «Аптеки Запоріжжя» (ІПН 197733088278) на суму ПДВ 184 грн.

Таким чином, відповідач в акті перевірки констатував порушення позивачем Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 3179828 грн. Позивач не заперечував тверджень відповідача щодо завищення від`ємного значення з ПДВ на суму 144413 грн. Різниця між зазначеними сумами становить: 3179828 грн. 144413 грн. = 3035415 грн.

Саме в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 035 415 грн. позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми В4 від 25 квітня 2023 року № 314/32-00-07-03-18.

За результатом розгляду Заперечень позивача відповідачем прийнято лист від 18.04.2023 року вих. № 2363/6/32-00-07-03-03, відповідно до якого висновки відповідача, викладені в акті перевірки, викладено в наступній редакції:

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, встановлено порушення ПрАТ «Пологівський ОЕЗ»:

- пп. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, абз. в) п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами), в результаті чого ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 3179828 грн.

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами), в результаті чого ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» перевищено граничний термін реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 198937,34 грн.

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами), в результаті чого ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» не складено податкові накладні за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами) та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлений Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами) термін на загальну суму 3178844 грн.;

- пп. 5 п. 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21.

Висновки перевіряючих стосовно порушень, викладених в акті перевірки, з урахуванням розгляду заперечень від ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» правомірними та такими, що відповідають нормам діючого податкового законодавства та цивільного права.

Відповідачем винесено та направлено позивачу наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми В4 від 25 квітня 2023 року № 314/32-00-07-03-18, яким встановлено порушення пп. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, абз. в) п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3179828,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення форми ПН від 25 квітня 2023 року № 316/32-00-07-03-18, яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного терміну, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України, податкових накладних та/або розрахунків коригування на суму ПДВ три мільйони сто сімдесят вісім тисяч вісімсот сорок три гривні сімдесят дев`ять копійок та застосовано до позивача штраф у сумі 40800,00 грн. (сорок тисяч вісімсот гривень 00 копійок).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 03.05.2023.

Вважаючи протиправними прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача та законність декларування ним від`ємного значення податку на додану вартість за серпень 2022 року судом встановлено наступне.

Позивачем укладено договори на отримання послуг оренди рухомого складу, а саме:

- з ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) від 01.06.2020 р. № 01/06/2020;

- з ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) від 21.09.2020 р. № 21/09/2020;

- з Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» (код ЄДРПОУ 31243671) від 25.06.2019 р. № 851/9.

На виконання умов договорів, укладених позивачем з ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» (код ЄДРПОУ 31243671) протягом періоду з березня по липень 2022 року позивачем отримано в оренду рухомий склад (залізничні вагони та цистерни) та отримано послуги з оренди.

За цими операціями позивачем сформовано податковий кредит в сумі 3156280,00 грн. ПДВ.

Частина рухомого складу (залізничні вагони), отриманого ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» в оренду від ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) та Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» (код ЄДРПОУ 31243671) на підставі вищезазначених договорів, була передана позивачем в оренду (суборенду) ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» (код ЄДРПОУ 00373942) та UAB Baltic Rail Group (Литва).

Так, позивачем укладено договори на надання послуг оренди рухомого складу, а саме:

- з ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» (код ЄДРПОУ 00373942) від 14.04.2022 р. № 14/04/2022;

- з UAB Baltic Rail Group (Литва) від 10.03.2022 р. № BRG-2022/03.

На виконання умов договорів, укладених позивачем з ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» (код ЄДРПОУ 00373942) та UAB Baltic Rail Group (Литва), протягом періоду з березня по липень 2022 року позивачем було надано в оренду (суборенду) рухомий склад (залізничні вагони) та надано послуги з оренди (суборенди). За цими операціями позивачем було нараховано собі податкові зобов`язання в розмірі 1049025,00 грн. ПДВ.

Позивачем за господарськими відносинами з UAB Baltic Rail Group (Литва) відповідно до вищезазначеного договору оренди було складено та зареєстровано наступні податкові накладні та віднесено відповідні суми ПДВ до складу своїх податкових зобов`язань:

- податкова накладна від 31.03.2022 р. № 12;

- податкова накладна від 30.04.2022 р. № 14;

- податкова накладна від 31.05.2022 р. № 15;

- податкова накладна від 30.06.2022 р. № 8;

- податкова накладна від 30.06.2022 р. № 9;

- податкова накладна від 31.07.2022 р. № 17;

- податкова накладна від 31.07.2022 р. № 18;

- податкова накладна від 31.08.2022 р. № 14;

- податкова накладна від 31.08.2022 р. № 15.

07.09.2021 між позивачем та ТОВ «Саноіл-Трейдінг» (код ЄДРПОУ 33561148) укладено Договір № 787/21 на переробку соняшнику на давальницьких умовах. Відповідно до умов цього договору ТОВ «Саноіл-Трейдінг», як замовник, зобов`язалося поставити позивачу, як виконавцю, насіння соняшнику та здійснити вибірку продукції (олія та шрот соняшникові, вироблені в результаті переробки насіння соняшнику) та/або концентрату соняшникового, а позивач, як виконавець, зобов`язався переробити поставлене замовником насіння соняшнику, виконати роботи з рафінації та/або роботи з гранулювання, здійснити зберігання продукції (олія та шрот соняшникові) та/або концентрату соняшникового, здійснити відвантаження замовнику продукції та/або концентрату соняшникового.

На підставі вказаного Договору № 787/21 на переробку на давальницьких умовах від 07.09.2021 ТОВ «Саноіл-Трейдінг» поставляло позивачу насіння соняшнику, а позивач надавав ТОВ «Саноіл-Трейдінг» послуги з переробки отриманого насіння соняшнику на готову продукцію (олія, шрот, концентрат фосфатидний соняшникові), зберігання виготовленої продукції та її відвантаження (завантаження) замовнику в залізничний транспорт. Надання зазначених послуг підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) до вказаного Договору на переробку соняшнику на давальницьких умовах.

Відвантаження (завантаження) готової продукції позивачем у залізничний транспорт підтверджується наказами на відпуск продукції зі складу позивача.

Виготовлена позивачем для ТОВ «Саноіл-Трейдінг» готова продукція (олія, шрот, концентрат фосфатидний соняшникові), що завантажувалася у залізничний транспорт, повинна була транспортуватися відповідно до вказівок ТОВ «Саноіл-Трейдінг» на підставі Договору транспортного експедирування № 11/21 від 12.01.2021, укладеного між позивачем та ТОВ «Саноіл-Трейдінг». Надання позивачем відповідних послуг з транспортного експедирування підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) до Договору транспортного експедирування № 11/21 від 12.01.2021.

24.02.2022 розпочалася військова агресія російської федерації проти України. Це стало підставою для введення в Україні воєнного стану із 5 години 30 хвилин 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Внаслідок військової агресії російської федерації проти України з початку березня 2022 року територія Пологівського району Запорізької області, включаючи територію Пологівської міської територіальної громади, була окупована військовими підрозділами російської федерації. Територія місцезнаходження позивача також була окупована військовими підрозділами російської федерації з початку березня 2022 року.

Частина залізничних вагонів та цистерн, орендована позивачем у ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) та Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» (код ЄДРПОУ 31243671), залишилась на тимчасово окупованій військовими підрозділами російської федерації території міста Пологи Запорізької області, а саме на території, де фактично розташований майновий (виробничий) комплекс позивача.

Так, станом на 03.03.2023 (дата тимчасової окупації території міста Пологи Запорізької області військовими підрозділами російської федерації) на території позивача (Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вул. Ломоносова, 36) знаходились залізничні вагони та цистерни, що орендувалися позивачем, а саме:

- залізничні вагони-зерновози (19 штук) моделі 19-7053-02, орендовані позивачем у ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) на підставі Договору від 01.06.2020 р. № 01/06/2020;

- залізничні цистерни (62 штуки) моделі 15-1755П, орендовані позивачем у ТОВ«А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) на підставі Договору від 21.09.2020 р. № 21/09/2020;

- залізничні вагони-зерновози (60 штук) моделі 19-7053-02, орендовані позивачем у Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» (код ЄДРПОУ 31243671) на підставі Договору № 851/9 від 25.06.2019 р.

Зазначене підтверджується довідкою позивача від 15.05.2023.

При цьому, позивачем було повернуто з оренди 60 залізничних вагонів, орендованих у Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» (код ЄДРПОУ 31243671) відповідно до актів прийому-передачі від 28.02.2022 та від 02.03.2022 до Договору № 851/9 від 25.06.2019.

У зв`язку з окупацією міста Пологи Запорізької області військовими підрозділами російської федерації частина орендованого у ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) рухомого складу (вагони та цистерни), завантаженого готовою продукцією (олія та шрот соняшникові) та відправленого на адресу ТОВ«Саноіл-Трейдінг», затрималася в дорозі. На момент розгляду цієї справи завантажені готовою продукцією (олія та шрот соняшникові) вагони та цистерни знаходяться в дорозі, в очікуванні завершення господарської операції з перевезення готової продукції на адресу ТОВ «Саноіл-Трейдінг». Позивач очікує завершення цієї розпочатої господарської операції.

Копії вищезазначених документів додавалися позивачем до заперечень на акт перевірки.

Щодо заниження податкових зобов`язань за операціями, місце постачання яких розташоване за межами митної території України.

Позивачем укладено договір на надання послуг оренди рухомого складу від 10.03.2022 р. № BRG-2022/03 з UAB Baltic Rail Group (Литва). Відповідно до зазначеного договору позивач надав нерезиденту в оренду (користування) залізничні вагони.

В акті перевірки відповідач зазначає, що в ході перевірки не встановлено протягом березня серпня 2022 року визначення ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» податкових зобов`язань та складених податкових накладних з урахуванням вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України та зазначенням в номенклатурі: «Оренда вагонів, модель 19-70-53-02». Виходячи з наведеного, на порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» занижено суму податкових зобов`язань за операціями, місце постачання яких розташоване за межами митної території України.

Суд критично ставиться до зазначених тверджень відповідача, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивачем за господарськими відносинами з UAB Baltic Rail Group (Литва) відповідно до договору на надання послуг оренди рухомого складу від 10.03.2022 р. № BRG-2022/03 було складено та зареєстровано наступні податкові накладні та віднесено відповідні суми ПДВ до складу своїх податкових зобов`язань:

-податкова накладна від 31.03.2022 р. № 12;

-податкова накладна від 30.04.2022 р. № 14;

-податкова накладна від 31.05.2022 р. № 15;

-податкова накладна від 30.06.2022 р. № 8;

-податкова накладна від 30.06.2022 р. № 9;

-податкова накладна від 31.07.2022 р. № 17;

-податкова накладна від 31.07.2022 р. № 18;

-податкова накладна від 31.08.2022 р. № 14;

-податкова накладна від 31.08.2022 р. № 15.

Наводячи свої доводи та міркування щодо неправомірності та неможливості використання позивачем у своїй господарській діяльності частини орендованого у ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) та Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» (код ЄДРПОУ 31243671) рухомого складу (залізничні вагони та цистерни) відповідач не навів жодних обгрунтованих доводів щодо неправдивості та безпідставності зазначеної ним в акті перевірки інформації про заниження позивачем податкових зобов`язань за операціями, місце постачання яких розташоване за межами митної території України.

В акті перевірки відповідачем неодноразово зазначено, що позивач:

- завищив податкові зобов`язання віднісши до рядка 1.1 (колонка Б) Декларації (Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою) на суму 80879,00 грн. за ПН від 31.08.2022 № 14 чим занизив податкові зобов`язання показника 4.1 (Колонка Б) Декларації (нараховано податкових зобов`язань відповідно до п. 198.2 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України). У зв`язку з цим відповідач вказує на порушення позивачем пп.5 п.3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженої наказом Мінфіну України від 28.01.2016 № 21.

- занизив суму податкових зобов`язань за цими господарськими операціями, що вплинуло на формування рядка 16.1 Декларації за рахунок завищення від`ємного значення податкових періодів березень-липень 2022 року.

На підтвердження своїх тверджень відповідачем додано до відзиву на позовну заяву роздруківки податкових декларацій за лютий серпень 2022 року.

Суд критично ставиться до зазначених тверджень відповідача, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивачем подані на реєстрацію зведені податкові накладні, а саме:

1) від 31.03.2022 № 12, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) 11.01.2023, сума ПДВ за якою складає 9853,89 грн.

2) від 30.04.2022 № 14, яка зареєстрована в ЄРПН 11.01.2023, сума ПДВ за якою складає 72 404,54 грн.

3) від 31.05.2022 № 15, яка зареєстрована в ЄРПН 11.01.2023, сума ПДВ за якою складає 73 830,67 грн.

4) від 30.06.2022 № 8, яка зареєстрована в ЄРПН 11.01.2023, сума ПДВ за якою складає 61013,51 грн.

5) від 30.06.2022 № 9, яка зареєстрована в ЄРПН 12.01.2023, сума ПДВ за якою складає 120175,95 грн.

6) від 31.07.2022 №17, яка зареєстрована в ЄРПН 11.01.2023, сума ПДВ за якою складає 71 891,60 грн.

7) від 31.07.2022 № 18, яка зареєстрована в ЄРПН 12.01.2023, сума ПДВ за якою складає 117 704,52 грн.

8) від 31.08.2022 № 14, яка зареєстрована в ЄРПН 11.01.2023, сума ПДВ за якою складає 80 878,68 грн.

9) від 31.08.2022 № 15, яка зареєстрована в ЄРПН 12.01.2023, сума ПДВ за якою складає 118058, 66 грн.

Зазначені зведені податкові накладні разом з квитанціями, що підтверджують їх реєстрацію у відповідні дати наявні в матеріалах справи.

Складання зазначених зведених податкових накладних та подання їх на реєстрацію до ЄРПН відбулося відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307.

Зведені податкові накладні від 31.03.2022 № 12, від 30.04.2022 № 14, від 31.05.2022 № 15, від 30.06.2022 № 8, від 31.07.2022 №17, від 31.08.2022 № 14 у графі «Зведена податкова накладна» містять код ознаки: «1», помітку «X» та тип причини: «13».

Зведені податкові накладні від 30.06.2022 № 9, від 31.07.2022 № 18, від 31.08.2022 № 15 у графі «Зведена податкова накладна» містять код ознаки: «1», помітку «X» та тип причини: «15».

Отже, зазначені зведені податкові накладні складені з урахуванням вимог п.198.5 ст.198 ПК України, а база оподаткування за послугами зазначеними в цих зведених податкових накладних визначена позивачем відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України, тобто виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

На виконання зазначеного припису ПК України позивачем самостійно виявлено помилки у податковій звітності з ПДВ за період з березня по серпень 2022 року та 16.01.2023 надіслано відповідачу Уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за відповідні податкові періоди разом з необхідними додатками (довідками про суми від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду), далі уточнюючі розрахунки.

Роздруківки уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за податкові періоди з березня по серпень 2022 року разом з необхідними додатками та квитанціями про їх прийняття відповідачем наявні в матеріалах справи.

Уточнюючими розрахунками позивачем внесено зміни до:

1) рядку 1.1 (колонка Б) декларації з ПДВ за відповідний період (Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою) шляхом збільшення зазначеного у ньому показника на суму ПДВ, зазначену у зведених податкових накладних, складених у відповідному періоді;

2) рядку 9 (колонка Б) декларації з ПДВ за відповідний період (Усього за розділом І) шляхом збільшення зазначеного у ньому показника на суму ПДВ, зазначену у зведених податкових накладних, складених у відповідному періоді;

3) рядку 19 декларації з ПДВ за відповідний період (Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду (рядок 17-рядок 9 декларації (позитивне значення)) шляхом зменшення зазначеного у ньому показника на суму ПДВ, зазначену у зведених податкових накладних, складених у відповідному періоді.

У колонці «4» (Показник, який уточнюється) зазначений не показник з колонки «4» або «5» рядку 17 (Усього за розділом ІІ) відповідного податкового періоду, а показник колонки «5» рядку 19 попереднього податкового періоду (уточненого Уточнюючим розрахунком).

4) рядку 20 декларації з ПДВ за відповідний період (Cума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка шляхом зменшення зазначеного у ньому показника на суму ПДВ, зазначену у зведених податкових накладних, складених у відповідному періоді.

У колонці «4» (Показник, який уточнюється) зазначений показник колонки «4» попереднього податкового періоду (уточненого Уточнюючим розрахунком), а в показнику колонки «5» - показник, зменшений на суму ПДВ, зазначену у зведених податкових накладних, складених за відповідний податковий період.

5) рядку 20.3 декларації з ПДВ за відповідний період (зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2)) шляхом зменшення зазначеного у ньому показника на суму ПДВ, зазначену у зведених податкових накладних, складених у відповідному періоді.

У колонці «4» (Показник, який уточнюється) зазначений показник колонки «4» попереднього податкового періоду (уточненого Уточнюючим розрахунком), а в показнику колонки «5» - показник, зменшений на суму ПДВ, зазначену у зведених податкових накладних, складених за відповідний податковий період.

6) рядку 21 декларації з ПДВ за відповідний період (Cума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 уточнюючого розрахунку) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) шляхом зменшення зазначеного у ньому показника на суму ПДВ, зазначену у зведених податкових накладних, складених у відповідному періоді.

У колонці «4» (Показник, який уточнюється) зазначений показник колонки «4» попереднього податкового періоду (уточненого Уточнюючим розрахунком), а в показнику колонки «5» - показник, зменшений на суму ПДВ, зазначену у зведених податкових накладних, складених за відповідний податковий період.

Отже, незважаючи на незмінність показника рядка 16.1 (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) у податкових періодах з березня по серпень 2022 року суми податкового кредиту та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, зменшувалися позивачем шляхом подання уточнюючих розрахунків.

Суд погоджується з доводами позивача, що при складанні та поданні у січні 2023 уточнюючих розрахунків за березень-серпень 2022 року у позивача були відсутні підстави корегувати показники рядку 16.1 податкових декларацій за відповідні періоди.

Суд звертає увагу, що віднесення позивачем при складанні декларацій з ПДВ за березень-липень 2022 сум ПДВ за вищезазначеними зведеними податковими накладними до рядка 1.1 (колонка Б) (Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою) замість рядка 4.1 (Колонка Б) (Нараховано податкових зобов`язань відповідно до п. 198.2 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України) не вплинуло на загальну суму податкових зобов`язань, визначених позивачем у відповідних податкових періодах та зазначених у показнику рядків 9 (Усього податкових зобов`язань) цих декларацій.

На момент проведення відповідачем перевірки, а також подання відзиву на позовну заяву відповідачу було відомо про складання позивачем та реєстрацію в ЄРПН вищезазначених зведених податкових накладних, а також подання позивачем уточнюючих розрахунків за березень-серпень 2022 року. При цьому, під час проведення відповідачем перевірки позивача відповідач не використав зазначену інформацію, що міститься в інформаційно-телекомунікаційних системах, які створені і ведуться контролюючими органами, зокрема в ЄРПН та Електронному кабінеті платника.

За таких умов, суд погоджується з доводами позивача, що у відповідача відсутні правові підстави для зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ позивача, розрахованого з урахуванням операцій, місце постачання яких розташоване за межами митної території України.

Суд звертає увагу, що підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 25.04.2023 № 316/32-00-07-03-18 є начебто встановлення ним факту не складення та не реєстрації позивачем податкових накладних за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198 ПК України по операціям з оренди вагонів та надання гуманітарної допомоги.

При цьому, при здійсненні перевірки розрахунків штрафної (фінансової) санкції до вказаного податкового повідомлення-рішення відповідача (за інформацією про суми ПДВ та даних щодо обсягів постачання) у співставленні з даними, наведеними в акті перевірки, за наявними у справі матеріалами та з наданих відповідачем пояснень не видається можливим з`ясувати, за якими саме операціями (з оренди вагонів чи надання гуманітарної допомоги) позивач мав скласти вказані у цьому розрахунку конкретні податкові накладні.

Враховуючи, що позивач склав і зареєстрував зведені податкові накладні за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198 ПК України (за операціями, місце постачання яких розташоване за межами митної території України) та не має обов`язку нараховувати собі податкові зобов`язання з ПДВ, оформляти та реєструвати відповідні зведені податкові накладні відповідно до підпункту г) пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України (за операціями з оренди частини орендованого рухомого складу (залізничних вагонів та цистерн), що знаходиться на тимчасово окупованій території України (місто Пологи Запорізької області), твердження відповідача про порушення позивачем приписів ст. 1201 ПК України, на думку суду, є необґрунтованими.

При цьому позивачем представлені та містяться в матеріалах справи пояснення та документальні докази щодо вищезазначених обставин.

Щодо порушень Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а також не складено позивачем та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлений Податковим кодексом України термін податкові накладні.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача форми «В4» від 25.04.2023 № 314/32-00-07-03-18 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3035415,00 грн. та форми «ПН» від 25.04.2023 № 316/32-00-07-03-18.

Дослідивши матеріали справи та аргументацію позивача та відповідача суд погоджується з доводами позивача щодо правомірності та можливості використання ним у своїй господарській діяльності частини орендованого у ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) та Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» (код ЄДРПОУ 31243671) рухомого складу (залізничних вагонів та цистерн), що знаходиться на тимчасово окупованій території України (місто Пологи Запорізької області) та відхиляє аргументи відповідача щодо протилежного, виходячи з їх необґрунтованості.

Позивач використовував орендований рухомий склад (залізничні вагони та цистерни) у своїй господарській діяльності з метою виконання своїх господарських зобов`язань перед ТОВ «Саноіл-Трейдінг» згідно договору транспортного експедирування № 11/21 від 12.01.2021, а саме послуг щодо транспортного експедирування готової продукції (олії та шроту соняшникових), виробленої позивачем з сировини ТОВ «Саноіл-Трейдінг» (насіння соняшнику) на підставі укладеного між ними Договору № 787/21 на переробку соняшнику на давальницьких умовах від 07.09.2021.

У зв`язку з окупацією міста Пологи Запорізької області військовими підрозділами російської федерації частина орендованого у ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) рухомого складу (вагони та цистерни), завантаженого готовою продукцією (олія та шрот соняшникові) та відправленого на адресу ТОВ«Саноіл-Трейдінг», затрималася в дорозі. На момент розгляду цієї справи завантажені готовою продукцією (олія та шрот соняшникові) вагони та цистерни знаходяться в дорозі, в очікуванні завершення господарської операції з перевезення готової продукції на адресу ТОВ «Саноіл-Трейдінг». Позивач очікує завершення цієї розпочатої господарської операції.

Позивачем укладено договори на отримання послуг оренди рухомого складу з ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) від 01.06.2020 № 01/06/2020 та від 21.09.2020 № 21/09/2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення зазначених договорів на отримання послуг оренди рухомого складу позивач зобов`язаний негайно повернути наймодавцю вагони. У разі порушення цієї норми Цивільного кодексу України про повернення орендованого рухомого складу для позивача настали б негативні наслідки у вигляді обов`язку сплати ним неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, далі ЦК України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19 сформував таку правову позицію щодо застосування частини ч. 2 ст.785 ЦК України.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору оренди та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмету найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини оренди з неправомірного користування майном можуть регулюватися положеннями договорів, які визначають наслідки неправомірного користування майном та нормами законодавства, які в імперативному порядку застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання в сфері орендних відносин.

В розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка), яка передбачена статтею 785 ЦК України, є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Частина 2 статті 785 ЦК України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцю у разі припинення договору найму та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки дія такої санкції поширюється на весь час неправомірного користування майном, а також щодо незастосування до неї положень статті 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки частиною другою статті 785 ЦК України передбачено інше (дію санкції на весь період неправомірного користування майном).

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 19.04.2021 р. у справі №910/11131/19 сформував наступну правову позицію.

Яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору оренди, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №924/599/19 неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України. Оскільки неустойка, заявлена на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, до якої застосовуються приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, то до неустойки у розмірі подвійної орендної плати передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 914/730/17 та від 30.10.2019 у справі № 924/80/19.

Отже, оренда позивачем рухомого складу (залізничних вагонів та цистерн) у ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) є його господарською діяльністю, оскільки господарська операція розпочата і має триваючий характер. Ця оренда (правовідносини щодо оренди) триває і спрямована на уникнення позивачем додаткових витрат у вигляді сплати неустойки у подвійному розмірі орендної плати.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Застосовуючи норму підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України у системному зв`язку з нормою підпункту 14.1.36, згідно з якою господарська діяльність має спрямованість на отримання доходу, Верховний Суд (постанови від 12.03.2019 (справа №826/14489/16), від 19.04.2019 (справа N803/236/15-а), від 21.10.2019 (справа N0540/7843/18-а), від 09.10.2020 (справа N826/11085/18), від 18.11.2021 (справа №815/1057/15)) сформулював висновок, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.

Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

В постанові від 23.04.2019 у справі №804/6788/14 Верховний Суд, розвиваючи судову доктрину розумної економічної причини (ділової мети), зробив такий висновок: «…із визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Відповідно, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення».

Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ підпункт 14.1.231 ПК України доповнено абзацом другим наступного змісту: «Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.»

З урахуванням вищезазначеного розірвання позивачем договорів на отримання послуг оренди рухомого складу, укладених з ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084), без можливості їх поверненння наймодавцю та з виникненням обов`язку по сплаті неустойки у подвійному розмірі орендної плати порушувало б вимоги ПК України щодо дотримання розумної економічної причини (ділової мети) здійснення господарських операцій.

Отже, оренда позивачем рухомого складу відповідає розумній економічній причині (діловій меті) під час здійснення господарської діяльності. Розірвання зазначених договорів буде суперечити розумній економічній причині (діловій меті) під час здійснення господарської діяльності.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених у запереченнях на додаткові пояснення позивача від 30.08.2023, про те, що можливо припустити, що майно, яке знаходилось на окупованій російськими загарбниками території могло використовуватися безпосередньо в цілях російського уряду чи у власних інтересах російських окупантів.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 73-76 КАС України докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Чинне законодавство України не відносить припущення контролюючих органів до доказів, в тому числі належних, допустимих, достовірних і достатніх. Доказів на підтвердження цього припущення відповідач суду не надав.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених у запереченнях на додаткові пояснення позивача від 30.08.2023, про те, що позивач не мав ніякої юридичної можливості здійснювати будь-яку господарську діяльність на окупованій території України. У зв`язку з цим, дані операції не можуть носити характер господарських операцій, бо вони тимчасово позбавляють права власності суб`єкта господарювання на це майно.

Суд погоджується з доводами позивача, що у період з березня по серпень 2022 року, а також станом на сьогодні чинне законодавство не забороняє здійснювати економічну (в тому числі господарську) діяльність юридичним особам, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована після 24.02.2022 територія.

У період з березня по січень 2023 року місцезнаходження позивача було зареєстроване за адресою: Україна, 70600, Запорізька обл., Пологівський район, місто Пологи, вул. Ломоносова, будинок 36.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права,Конституціїта законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4) надра під територіями, зазначеними упунктах 1,2і3цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченоїпунктом 3частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території) положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченоїпунктами 1і2частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними упункті 3частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Воєнний стан в Україні введений із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану на території України», затвердженим Законом України«Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022№ 2102-IX, та діє до сьогоднішнього дня.

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України 06.12.22 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Кабінет Міністрів Українипостановляє: установити, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно здодаткомза погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, всю територію Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області (до складу якої входить м. Пологи) визнано тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 03.03.2022 року.

Проте, станом на сьогодні Кабінетом Міністрів Українине прийнято рішення про поширення статті 13 Закону України«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окуповані території визначені Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Таким чином, дія статті 13 Закону України«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не поширюється на тимчасово окуповані після 24.02.2022 року території України, в тому числі на територію міста Пологи Запорізької області.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що останній мав юридичну можливість здійснювати господарську діяльність, в тому числі вищезазначені господарські операції з оренди рухомого складу, на тимчасово окупованій території міста Пологи Запорізької області.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 2001.3 статті 2001цього Кодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Тобто, підставою для формування показників податкового кредиту в податковій декларації - є податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання йому юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ІV від 16.07.1999р.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704). Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд зазначає, що Податковим кодексом України чітко визначені первинні документи, на підставі яких формується податковий кредит та, відповідно, показники податкової звітності з ПДВ.

Залізничні вагони та цистерни, орендовані позивачем у ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) на підставі Договору № 01/06/2020 від 01.06.2020 та Договору 21/09/2020 від 21.09.2020, та які залишились з початку тимчасової окупації території міста Пологи Запорізької області на цій території, не повинні вважатися використаними позивачем в неоподатковуваних податком на додану вартість операціях або операціях, що не є господарською діяльністю позивача.

Позивач протягом березня-липня 2022 року використовував частину орендованого у ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084) рухомого складу (залізничні вагони та цистерни), що знаходився на тимчасово окупованій території міста Пологи Запорізької області, у своїй господарській діяльності з метою виконання своїх господарських зобов`язань перед ТОВ «Саноіл-Трейдінг» та отримання прибутку.

Отже, висновки відповідача про те, що позивачем начебто не використовувалась у його господарській діяльності частина орендованого у інших осіб рухомого складу (залізничні вагони та цистерни), є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, позивачем правомірно та законно відносено відповідні суми ПДВ (сплачені в сумі орендної плати за отримувані послуги з оренди) до складу свого податкового кредиту. Відповідні господарські операції є оподатковуваними господарськими операціями та здійснювались в межах здійснення позивачем своєї господарської діяльності.

Позивач не мав обов`язку нараховувати собі податкові зобов`язання з ПДВ, оформляти та реєструвати відповідні зведені податкові накладні відповідно до підпункту г) пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПКУ.

На підставі наявних в матеріалах справи документів суд приходить до висновку, що позивач в повному обсязі виконував вимоги Податкового кодексу України та правомірно формував показники свого податкового кредиту та від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим резюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Відтак усі сумніви, що стосуються предмету доказування та обов`язок щодо спростування яких в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України покладається саме на податковий орган, тлумачаться судом на користь позивача.

Отже, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та зменшенні від`ємного значення з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідач діяв поза межами чинного законодавства України.

Суд зазначає, що жодні наведені відповідачем факти і докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з контрагентами, зокрема з ТОВ «А`рейллогістикс» (код ЄДРПОУ 43067084), Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» (код ЄДРПОУ 31243671), ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» (код ЄДРПОУ 00373942) та UAB Baltic Rail Group (Литва), не відповідають дійсному економічному змісту.

Судом під час судового розгляду встановлено, що всі господарські операції були проведені в межах цивільного, господарського та податкового законодавства. При укладанні договорів, зазначених в акті перевірки, сторонами були виконані необхідні умови, перераховані кошти, оформлені первинні документи, зареєстровані податкові накладні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами повністю відповідає положенням Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податковому кодексу України, Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) і містить у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відповідно до ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані позивачем докази, суд дійшов висновку, що висновки відповідача, зокрема зазначені в акті перевірки від 08.03.2023 р. № 154/32-00-07-03-13/00384147 та листі відповідача від 18.04.2023 року вих. № 2363/6/32-00-07-03-03, про порушення позивачем:

- пп. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, абз. в) п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем начебто завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 3035415 грн.,

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем не складено податкові накладні за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 ПК України та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлений ПК України термін, - є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам ПК України.

За таких умов, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, а відтак підлягають скасуванню.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують наведені позивачем аргументи та доводи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржувані позивачем висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в акті перевірки від 08.03.2023 р. № 154/32-00-07-03-13/00384147 та листі від 18.04.2023 року вих. № 2363/6/32-00-07-03-03, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 29524,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 11 травня 2023 р. № 396.

Суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року*, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2023 року в Україні змінився прожитковий мінімум для працездатних осіб і це вплинуло на ставку судового збору. Так,розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2684 грн. Тобто максимальна сума судового збору у даній справі складає 26840 грн.

Відтак, судовий збір у розмірі 26840 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Окрім того, суд зазначає, що право та порядок повернення судового збору внесеного у більшому розмірі, ніж встановлено законом, передбачено ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013.

Керуючись ст.ст. 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" (пров. Туристський, буд. 5, м. Запоріжжя, 69032, код ЄДРПОУ 00384147) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків (пр. Поля Олександра, 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми В4 від 25 квітня 2023 року № 314/32-00-07-03-18 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 035 415,00 грн. (три мільйони тридцять п`ять тисяч чотириста п`ятнадцять гривень 00 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми ПН від 25 квітня 2023 року № 316/32-00-07-03-18.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків (пр. Поля Олександра, 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" (пров. Туристський, буд. 5, м. Запоріжжя, 69032, код ЄДРПОУ 00384147) судовий збір у розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 27.09.2023.

Суддя А.В. Сіпака