Постанова

від 26.09.2023 по справі 240/32015/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/32015/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Роман Миколайович

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

26 вересня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Баранівської міської ради на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Баранівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Баранівської міської ради в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:

-визнати протиправними та скасувати розпорядження міського голови Баранівської міської ради від 10.09.2021 року № 199-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити позивача з 10.09.2021 року на посаді начальника відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Баранівської міської ради;

- стягнути з Баранівської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.09.2021 року по дату набрання законної сили рішення суду по даній справі;

- рішення в частині поновлення на посаді та стягнення суми середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання;

- стягнути з Баранівської міської ради на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 28872,00 грн., як компенсацію за не виплачену премію;

- стягнути з Баранівської міської ради на користь позивача моральну шкоду в розмірі 71000,00 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови Баранівської міської ради від 10.09.2021 року № 199-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Баранівської міської ради з 10.09.2021 року.

Стягнуто з Баранівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.09.2021 року до 10.04.2023 року в сумі 283973 грн. 40 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 06.01.2017 року перебувала на посаді начальника відділу культури, молоді та спорту Баранівської міської ради Житомирської області.

На підставі рішення Баранівської міської ради від 09.07.2021 року №516 створено юридичну особу публічного права - «Гуманітарний відділ Баранівської міської ради Баранівського району Житомирської області» шляхом реорганізації (злиття) відділу освіти Баранівської міської ради (код ЕДРПОУ 41067499) та відділу культури, сім`ї,молоді та спорту Баранівської міської ради (код ЕДРПОУ 41081259).

Припинено юридичні особи - відділ освіти Баранівської міської ради (код ЕДРПОУ 41067499) та відділу культури, сім`ї,молоді та спорту Баранівської міської ради (код ЕДРПОУ 41081259) шляхом їх реорганізації (злиття) у гуманітарний відділ Баранівської міської ради Баранівського району Житомирської області.

Визначено місцезнаходження юридичної особи «Гуманітарний відділ Баранівської міської ради Баранівського району Житомирської області» наступну адресу: Житомирська область, Баранівський район, м.Баранівка, вул.Соборна,20.

Встановлено, що Гуманітарний відділ Баранівської міської ради Баранівського району Житомирської області є правонаступником всього майна, усіх прав та обов`язків відділу освіти Баранівської міської ради (код ЕДРПОУ 41067499) та відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Баранівської міської ради (код ЕДРПОУ 41081259).

За таких обставин, розпорядженням міського голови Баранівської міської ради від 17.07.2021 року №194-од затверджено план заходів щодо реорганізації відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Баранівської міської ради (код ЕДРПОУ 41081259) та затверджено склад комісії з реорганізації відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Баранівської міської ради, головою якої визначено ОСОБА_1 .

Так, розпорядженням міського голови Баранівської міської ради від 09.07.2021 року №151-к, позивача попереджено про майбутнє звільнення з посади у зв`язку із ліквідацією утворенням гуманітарного відділу Баранівської міської ради та запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад у новоствореному відділі Баранівської міської ради, які розміщені на офіційному сайті Баранівської міської ради.

27.08.2021року позивачка звернулась до голови Баранівської міської ради із заявою перевести її на посаду головного спеціаліста гуманітарного відділу Баранівської міської рада.

Розпорядженням міського голови Баранівської міської ради від 10.09.2021 року №199-к «Про звільнення ОСОБА_1 » 10.09.2021 позивача звільнено з посади начальника відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Баранівської міської ради у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до п 1ст. 40 Кодексу законів про працю.

У подальшому, відповідач замінив позивачку у складі ліквідаційної комісії відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Баранівської міської ради на іншу особу.

Листом від 15.09.2021 року відповідач повідомив позивача про те, що станом на 15.09.2021 року переведення її на посаду головного спеціаліста з питань культури, сім`ї, молоді та спорту гуманітарного відділу Баранівської міської ради неможливе, оскільки не проведено реєстрацію гуманітарного відділу Баранівської міської ради, як окремої юридичної особи станом на 15.09.2021 року.

16.09.2021 року позивач звернулась до відповідача із двома зверненнями, в одному із яких повторно просила перевести її на посаду головного спеціаліста гуманітарного відділу Баранівської міської ради після реєстрації відділу як юридичної особи (вхідний номер 156 від 16.09.2021 року), а в іншому просила надати перелік вакантних посад у структурі міської ради, особливо у гуманітарному відділу Баранівської міської ради до моменту її звільнення, оскільки такого переліку до звільнення не надавалось (вхідний номер 157 від 16.09.2021 року). Однак, відповіді не отримала.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись нормами чинного законодавства дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Так, правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначення загальних засад діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування наведені в Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-II (Закон №2493-II).

Статтею 1 Закону №2493-ІІ визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст. 2 Закону №2493-ІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з ст. 3 Закону №2493-ІІ посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

При цьому, ч. 3 ст. 7 Закону №2493-III визначено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Пунктом 1ст. 40 КЗпП Українивизначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2ст. 40 КЗпП Українипередбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Положеннями ч. ч. 1-3ст. 49-2 КЗпП Українипередбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно дост. 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, роботодавець одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати, відповідно до своєї кваліфікації.

Умовою припинення трудових відносин з підстав, передбачених п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України, є, зокрема, ліквідація підприємства, установи, організації (державного органу) або їхня реорганізація, що поєднана зі скороченням штату/чисельності працівників та/або змінами в організації роботи (праці), унаслідок яких працівник надалі об`єктивно не може виконувати посадові обов`язки за посадою, яку обіймав до запровадження змін в організації праці, а щодо переведення на іншу посаду він або заперечує або для цього об`єктивно немає можливості.

Колегія суддів враховує, що п.1 ч.1ст.40КЗпП Українипередбачено декілька самостійних підстав для розірвання трудового договору з працівником за ініціативою власника, як при ліквідації, так і реорганізації чи скороченні чисельності працівників або скороченні штату працівників.

При цьому, вживані у вказаній нормі поняття "ліквідація", "реорганізація", "скорочення чисельності або штату працівників", стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

За таких обставин підставою для розірвання з працівником трудового договору на підставі п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП Україниможе мати місце лише у разі ліквідації чи реорганізації саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

Натомість, ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи.

Так, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 09.07.2020 у справі № 809/2894/13-а та від 20.05.2021 у справі № 420/4573/19, наголошував на тому, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст.40, ч. 3 ст.49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з дня попередження позивача про майбутнє вивільнення та включно до дати звільнення із займаної посади 10.09.2021, позивачу не було запропоновано жодної іншої вакантної посади у відповідному органі місцевого самоврядування, тоді як посади в структурі Баранівської міської ради були та відповідали освітньо-кваліфікаційному рівню і досвіду роботи позивача.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний запропонувати ОСОБА_1 відповідну посаду, але не зробив цього із суб`єктивних причин, вважаючи, що позивачка не відповідає цій посаді через те, що раніше виконувала дещо інші функціональні обов`язки.

Водночас вирішення питання про наявність у того чи іншого працівника переважного права на залишення на роботі може здійснюватися лише після того, коли двом або більше працівникам буде запропоновано відповідну вакантну посаду і такі працівники нададуть згоду на її зайняття. При цьому відповідач, як роботодавець, не вправі вибірково підходити до процедури вивільнення працівників, пропонуючи новоутворені вакансії одним працівникам та утримуючись від пропонування іншим.

Крім того, відповідно до ч. 2, 3 ст.ст. 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

У разі необхідності, за згодою сторін, посадова особа місцевого самоврядування може бути переведена на рівнозначну чи нижчу посаду або посаду радника чи консультанта без конкурсного відбору.

Частиною 5ст. 22 Закону України "Про державну службу"передбачена можливість переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу посаду (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення без обов`язкового проведення конкурсу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посада начальника відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Баранівської міської ради, яку позивач займала до звільнення відноситься до посади державної служби. Жодних претензій чи зауважень до виконання нею обов`язків відповідач не пред`являв, до дисциплінарної відповідальності за невиконання покладених обов`язків не притягував.

Тобто, відповідач, без оголошення конкурсу, мав запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади, оскільки на момент її звільнення у штатному розписі Баранівської міської ради були посади, які б вона могла займати.

При цьому, про переведення на вакантну посаду ОСОБА_1 подавала відповідну заяву до Баранівської міської ради, однак відповідач відмовив у ії задоволенні, мотивувавши можливістю прийняти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад у новоствореному відділі Баранівської міської ради.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що звільнення позивача відбулося незаконно, без дотримання прав і гарантій працівника при наступному вивільненні та з порушенням передбаченої процедури, а тому розпорядження міського голови Баранівської міської ради від 10.09.2021 року № 199-к «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1ст. 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України "Про запобігання корупції"іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто, орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі (незалежно від скорочення посади, яку обіймав позивач).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №821/3795/15-а.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність поновлення позивачки на посаді начальника відділу культури, сім`ї, молоді та спорту Баранівської міської ради з дня її звільнення, тобто з 10.09.2021 року.

Крім того, згідно з ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Так, порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (Порядок №100).

Відповідно до абзаців 3, 4 п. 2, п. 8 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з п. 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Відповідно до абз. 2 п. 8 Порядку №100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно довідки Баранівської міської ради середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 718,92 грн.

Так, час вимушеного прогулу позивача становить 395 робочих днів, а саме з 11.09.2021 по 10.04.2023, тому сума, яку належить стягнути з Баранівської міської ради на користь позивача, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, становить 283973,40 грн.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Крім того, у апеляційній скарзі позивачем не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Баранівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.