Постанова

від 27.09.2023 по справі 380/7100/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/7100/23 пров. № А/857/12742/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «Девік Транс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року в справі №360/7100/23 за адміністративним позовом приватного підприємства «Девік Транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

суддя в 1-й інстанції Сподарик Н.І.,

час ухвалення рішення 12.06.2023 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року приватне підприємство «Девік Транс» (далі ПП «Девік Транс», позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (далі відповідач) про визнати протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №349422 від 16.12.2022.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким позивач, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ПП «Девік Транс» не є автомобільним перевізником, а надає транспортно-експедиторські послуги та виступає експедитором. Підприємство не має у власності та не орендує вантажних автомобілів, відповідно не має найманих водіїв. Товарно-транспортна накладна №5 від 02.11.2022 та товарно-транспортна накладна №4 від 30.10.2022 містить невідповідні дані щодо автомобільного перевізника. Вантажовідправником помилково зазначено перевізником ПП «Девік Транс». ПП «Девік Транс» не організовувало та не виконувало перевезення згідно вищезазначеної товарно-транспортної накладної №5 від 02.11.2022 та товарно-транспортної накладної №4 від 30.10.2022. Перевезення було організовано ПП «Девік», яке виступало експедитором у даному перевезенні та залучило фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , який фактично виконував перевезення вантажу і виступав автомобільним перевізником. Вважає, що оскаржувану постанову винесено на неналежного суб`єкта відповідальності. Також наголошує скаржник про те, що відповідачем не повідомлено позивача про час і дату розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене позивачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом, Приватне підприємство «Девік Транс» зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ40146519. Видами економічної діяльності позивача є: Основний: 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; Інші: 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів.

02.11.2022 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №004352 від 28.10.2022 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

У ході проведення вказаної перевірки зупинено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ ATEGO (державний номерний знак НОМЕР_1 ), який належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , водій: ОСОБА_3 .

Як стверджує відповідач, для перевірки водієм автотранспортного засобу надано такі документи: посвідчення водія серії НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу MERCEDES-BENZ ATEGO (державний номерний знак НОМЕР_1 ), серії НОМЕР_4 , товарно-транспортну накладну від 02.11.2022 №5. Вказані обставини не заперечуються позивачем.

За результатами перевірки, зокрема, складено: акт № 344367 від 02.11.2022 проведення перевірки додержання вимог і законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено, що водій здійснював вантажні перевезення згідно з ТТН № 5 від 02.11.2022, відстуня особиста чіп карта водія режиму праці та відпочинку водія. Порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки, визначених статтею 48 цього Закону.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 5 від 02.11.2022, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу, автомобільним перевізником зазначено ПП «Девік Транс».

Листом № 44322/33/24-22 від 01.12.2022 відповідач повідомив позивача про те, що розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відбудеться 14.12.2022 з 10:00 до 13:00 за адресою: Львівська область, м. Городок, вулиця Львівська, будинок 659 А/2.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ПП «Девік-Транс», 16.12.2022 винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 349422 за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 17000,00 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як видно з матеріалів розглядуваної справи, підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок інспекторів щодо надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Аналіз положеньЗакону України "Про автомобільний транспорт"дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Згідно приписів абзацу третього частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихстаттями 39і48цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 385 ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Згідно пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що положеннямиЗакону N 2344-IIIпередбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а такий документ, як тахокартка або картка водія є іншим документом, в розумінніст. 48 Закону N 2344-III, що повинен бути пред`явленим особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

У даному випадку автомобіль MERCEDES-BENZ ATEGO (державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_4 обладнаний діючим та повіреним тахографом, при цьому у водія відсутня особиста чіп-карта водія режиму праці та відпочинку.

Крім того сторонами як суду першої, так і апеляційної інстанції не надано доказів того, що водій позивача на дату перевірки мав у наявності таку картку.

При цьому, суд зауважує, що водій, при проведенні перевірки надав посадовим особам відповідача свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, товарно-транспортну накладну. Вказані обставини не заперечуються позивачем.

Більше того, відсутність у водія особистої чіп-карти режиму праці та відпочинку під час перевірки, підтверджується особистим підписом останнього в акті перевірки, ознайомлюючись з актом, цього факту не заперечив.

Так, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року по справі № 826/2239/16 дійшов висновку, що за відсутності документів, зокрема, посвідчення водія, товарно-транспортної накладної та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, оскільки документів, передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", водій посадовим особам Укртрансбезпеки під час проведення перевірки не надав, суд дійшов висновку про те, що позивачем порушено вимоги автомобільного законодавства та при цьому не наведено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної постанови.

При цьому, суд критично оцінює доводи позивача про те, що він не є перевізником, а відтак не є суб`єктом відповідальності з огляду на положення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Так, відповідно до вказаної норми у товарно-транспортній накладній обов`язково зазначається автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (надалі Правила № 363) визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Правила № 363 визначають, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11.1 Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 5 від 02.11.2022, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу, автомобільним перевізником зазначено ПП «Девік Транс».

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює та відхиляє доводи скаржника про помилковість зазначення в ТТН №5 від 02.11.2022р. перевізника ПП «Девік Транс», оскільки зазначена ТТН (зворот а.с.71), як і, за твердженням ПП «Девік» з листа позивачу від 27.03.2023р (а.с.28), виправлена ТТН (а.с.34) скріплена особистим підписом та печаткою вантажовідправника ФОП ОСОБА_5 , а не ТОВ «Віджи Продакшн».

Таким чином, позивач є перевізником у спірних правовідносинах, а відтак суб`єктом відповідальності за порушення норм законодавства про автомобільний транспорт.

Щодо покликання скаржника на неповідомлення його відповідачем про час і дату розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із абзацом першим п.26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1567) справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Абзацом другим п.26 Порядку № 1567 передбачено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Відповідно до абзацу першого п.27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Абзацом другим цієї ж норми встановлено, що за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як вбачається із трекінгу поштових відправлень Укрпошти лист про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт був доставлений позивачу у точку видачі/доставки 09.12.2022, а вручено особисто 04.01.2023.

Відтак, позивач не був повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

При цьому, судом беруться до уваги висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17, в якій зазначено наступне: «відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу».

Апеляційний суд вважає, що матеріалами справи стверджується, що позивачем здійснено порушенняположень Закону України "Про автомобільний транспорт"під час перевезення вантажу, яке є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 1ст. 60 цього Закону, а, відтак, не може бути підставою для скасування оспореної постанови з підстав неналежного повідомленням відповідачем про розгляд справи, а розцінює як уникнення від відповідальності, оскільки порушення вчинено 02.11.2022, про що було відомо позивачу, і у нього було достатньо часу для надання пояснень, та заперечень при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбувся 14.12.2022 року.

Разом з тим, апелянт не довів, що присутність його чи представника при розгляді даної справи відповідачем вплинуло б на результат розгляду.

Як наслідок, аргумент позивача щодо невчасного його повідомлення про час та місце розгляду згаданої справи не вказує на суттєве порушення, а тому відхиляється судом апеляційної інстанції.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу приватного підприємства «Девік Транс» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Девік Транс» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року в справі №360/7100/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 27 вересня 2023 року.