Ухвала

від 27.09.2023 по справі 160/3901/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа №160/3901/23

адміністративне провадження №К/990/30665/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі №160/3901/23 за позовом Приватного підприємства «ПРОМДЕТАЛЬ» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування висновку з оцінки впливу на довкілля в частині, -

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень у березні 2023 року Приватне підприємство «ПРОМДЕТАЛЬ» звернулось до суду із позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати виданий Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності «Будівництво та експлуатація гірничодобувного підприємства на базі запасів Ганнівського родовища (ділянки №1, №2)», опублікований 02 вересня 2022 року в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля (номер висновку 21/01-202112229172/1), реєстраційний номер справи про оцінку впливу на довкілля планової діяльності 202112229172 в частині підпунктів 1, 2, 3, 4, 5 пункту 1, та пункту 7, а саме:

підпункт 1 пункту 1: скорегувати межі ділянок № 1 та № 2 видобування корисних копалин Ганнівського родовища, що безпосередньо межують та частково перетинають межі Регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М. Л. Давидова., а також СЗЗ з урахуванням меж РЛП;

підпункт 2 пункту 1: по ресурсам корегування внести зміни до проекту розробки родовища;

підпункт 3 пункту 1: погодження відкоригованого проєкту здійснити додаткову оцінку впливу на довкілля;

підпункт 4 пункту 1: провести дослідження з урахуванням скорегованих даних по проведення додаткової оцінки впливу на довкілля на більш пізній стадії проектування, зокрема:

- ймовірного впливу планової діяльності з урахуванням наявності охоронних видів у Регіональному ландшафтному парку «Боковеньківський ім. М. Л. Давидова»;

- наявність видів та оселищ, занесених у список, що підлягають охороні в об`єкти Bokovenkivskyi Regional Landscape Park (UA 0000136) Смарагдової мережі;

підпункт 5 пункту 1: до корегування меж ділянок № 1 та № 2 видобування корисних копалин Ганнівського родовища, а також здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля не здійснювати планову діяльністю та знесення зелених насаджень.\

пункт 7:на суб`єкта покладено обов`язок із здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля на іншій стадії проектування **, а саме:

на підставі інформації, наведеної в Звіті з ОВД, не представляється можливим оцінити впливи на довкілля від будівництва та експлуатації гірничодобувного підприємства на базі запасів Ганнівського родовища (ділянки № 1, № 2), у зв`язку з чим визначення допустимості такої діяльності можливе після корегування меж ділянок № 1 та № 2, на яких передбачається реалізація планової діяльності, перед погодженням відкоригованого проекту розробки родовища.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року, позов задоволено.

На адресу Верховного Суду 07 вересня 2023 року надійшла касаційна скарга Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якій скаржник просить скасувати рішення

Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі №160/3901/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, приписами пп. 1-4 ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції відповідач вказує пункти 1,3 частини четвертої та підпункти «а, в, г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, скаржник вказує, що судами не враховано висновки Верховного Суду у справі № 480/2224/19.

Водночас судом апеляційної інстанції з посиланням на висновки Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі №480/2224/19 зауважено, що вирішальне значення у цій справі має питання доведеності належними та допустимими доказами факту того, що територія планової діяльності ПП «ПРОМДЕТАЛЬ» розташована в межах регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л, Давидова» та зачіпає (перетинається) території Смарагдової мережі.

З огляду на це, колегія суддів зауважує, що наведена скаржником постанова та оскаржувані судові рішення прийняті хоч і у подібних правовідносинах, проте за різних фактичних обставин справи, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції у справі № 160/3991/23.

Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Суд зауважує, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Також касаційна скарга відповідача обґрунтована посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд зазначає, що формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Відтак, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Відтак для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати підстави касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхиленні ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк не містить чітко зазначених підстав касаційного оскарження з відповідним обґрунтуванням.

Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Враховуючи вищезазначене, скаржнику необхідно зазначити підстави для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України з урахуванням предмету спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.

У випадку не усунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п. 1 ч.4 ст. 169 та ч. 2 ст. 332 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі №160/3901/23 - залишити без руху.

2. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог статті 330 КАС України касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді Л. В. Тацій

С. Г. Стеценко