Постанова

від 27.09.2023 по справі 520/15773/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 520/15773/2020

касаційне провадження № К/9901/32433/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року (головуючий суддя - Спірідонов М.О.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кононенко З.О.; судді: Калиновський В.А., Мінаєва О.М.)

у справі № 520/15773/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФ СИСТЕМ»

до Головного управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕФ СИСТЕМ» (далі - ТОВ «АЛЕФ СИСТЕМ», позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2020 року № 0000930402, № 0000940402, № 0000950402, № 0000960402.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Донецькій області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з визначеними в акті перевірки контрагентами. Наголошує, що судовими інстанціями не враховані правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладені у постановах від 30 серпня 2019 року у справі № 2а-12436/11/2670, від 12 березня 2019 року у справі № 826/14489/16, від 16 квітня 2020 року у справі № 810/734/17, від 16 квітня 2020 року у справі № 520/1536/19, від 26 березня 2019 року у справі № 826/5263/14, від 31 березня 2020 року у справі № 824/434/15.

Ухвалою від 22 жовтня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Донецькій області.

24 січня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Cудами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АЛЕФ СИСТЕМ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за декларацією за січень 2020 року, за результатами якої складено акт від 29 квітня 2020 року № 381/05-99-04-02/43039282.

Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлено порушення платником статті 44, пункту 46.5 статті 46, пункту 48.1 статті 48, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме:

- ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку;

- завищення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на 408 173,00 грн (січень 2020 року);

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету, (рядок 18) на 398 233,00 грн;

- завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, (рядок 21) на суму 2 072 107,00 грн (січень 2020 року);

- відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на дату виникнення податкових зобов`язань на загальну суму 137 908,07 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 22 травня 2020 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000930402, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на 408 173,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 102 043,25 грн;

№ 0000940402, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2 072 107,00 грн;

№ 0000950402, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 398 233,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 99 558,25 грн;

№ 0000960402, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 68 954,04 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Суди встановили, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯМІЛІДЕРГРУП» (Постачальник) у перевіряємий період був укладений договір поставки від 26 вересня 2019 року № ВПК-26/09/19-А.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; товарно-транспортних накладних; відомостей бухгалтерського обліку.

Також ТОВ «АЛЕФ СИСТЕМ» було укладено ряд договорів з суб`єктами господарювання для здійснення належного транспортування зернових культур, належного оформлення митних декларацій, а саме з такими юридичними особами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Логістик», Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ РЕЙЛ ЛОГІСТИКС», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВТ ГРЕЙН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАНАЙ ТРАНС-АГРО», а також складено відповідні первинні документи, які засвідчують факт подальшої реалізації придбаної платником сільськогосподарської продукції, в тому числі на експорт.

Крім того, позивачем надані копії інших первинних документів (платіжних доручень; видаткових накладних; податкових накладних; рахунків на оплату; товарно-транспортних накладних), які підтверджують дійсність господарських відносин між ТОВ «АЛЕФ-СИСТЕМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР-К», Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА.УА», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТІНВЕСТ», Приватним підприємством «АРЗАМІТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХМАШ-2», Товариством з обмеженою відповідальністю «АНАЛИТ ПРИБОР», Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-правнича компанія «А.П.К.», Товариством з обмеженою відповідальністю «Стела-Кіровоградбуд».

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб; судових рішень; вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «АЛЕФ СИСТЕМ» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Судами встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем вказані контрагенти мали статус юридичних осіб, платників податку на додану вартість, що свідчить про наявність у них спеціальної податкової правосуб`єктності.

В свою чергу, висновки контролюючого органу щодо відсутності реального характеру спірних господарських операцій базуються на дослідженні інформації баз даних Державної податкової служби України. При цьому, податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, має виключно інформативний характер.

Доводи контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали в достатній кількості ресурсів для провадження господарської діяльності правильно відхилено судами попередніх інстанцій. Адже, відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2019 року у справі № 2а-12436/11/2670, від 12 березня 2019 року у справі № 826/14489/16, від 16 квітня 2020 року у справі № 810/734/17, від 16 квітня 2020 року у справі № 520/1536/19, від 26 березня 2019 року у справі № 826/5263/14, від 31 березня 2020 року у справі № 824/434/15, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається відповідач у відповідній частині, встановлені інші обставини. Відповідні висновки сформовані за різних фактичних обставин з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами в підтвердження/відсутності складу податкових правопорушень.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду мають враховуватись, виходячи з конкретних обставин справ, які встановлені судами за результатами оцінки відповідних доказів.

За таких обставин доводи судових інстанцій про необ`єктивність висновку відповідача про неправомірність відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова