Ухвала

від 27.09.2023 по справі 487/6696/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/6696/23

Провадження № 2-о/487/184/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Сухаревич З.М., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), про встановлення факту смерті особи,

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2023 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), про встановлення факту смерті її батька: громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Журівка, Березанського району, Миколаївської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації в Ростовській області, Красносулинського району у хуторі Велика Федорівка.

25 вересня 2023 року вказану заяву передано судді Сухаревич З.М.

Вивчивши заяву, додані до неї документи, вважаю, що слід відмовити у відкритті провадження у справі, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

При цьому, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення факту, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Факт смерті особи у певний час за відмови органів реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті встановлюється за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів цивільного стану у реєстрації факту смерті, яка обумовлюється несвоєчасним зверненням до цих органів або відсутністю документів, які стверджують подію смерті.

При зверненні до суду заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Доказами, цього можуть бути: медичне свідоцтво, акт органів поліції, акт органів пожежного і водного нагляду та інші докази.

Аналогічна правова позиція викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року (справа № 478/1072/21).

Відповідно до ст. 49 ЦК України актом цивільного стану є, зокрема, смерть фізичної особи, яка підлягає державній реєстрації відповідно до закону та обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Заявником подано до заяви копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Російській Федерації, Ростовської області, Красносулінського району, х. Велика Федорівка, виданому уповноваженим органом Ростовської області, Російська Федерація.

Відповідно до п. 7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Разом з цим, відповідно до ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р., укладеної між державами членами СНД, зокрема, Україною і Російською Федерацією, та ратифікованою Законом України № 240/94-ВР від 10.11.1994 р., документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Дія вказаної Конвенції відповідно до Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» № 2783-IX від 01.12.2022 р., який набрав чинності 23.12.2023 р., була зупинена у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.

Так, дія Конвенції від 22 січня 1993 р. та Протоколу від 28 березня 1997 року зупинена з 27.12.2022 року.

Таким чином, з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка залишається чинною у відносинах України з росією і білоруссю.

Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 р. № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» було установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином, станом на день розгляду заяви, свідоцтво про смерть, видане на території російської федерації, не потребує будь-якої легалізації.

Як встановлено судом, факт смерті ОСОБА_2 в російський федерації, зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави.

Зазначене свідоцтво видано на підставі вимог чинного законодавства іноземної держави, на території якої помер батько заявниці, містить необхідні реквізити, в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04 лютого 2023 року № 107 не потребує засвідчення апостилем та подальшої легалізації, та вважається дійсним на території України.

У зв`язку з цим необхідність у реєстрації факту смерті ОСОБА_2 компетентними органами державної реєстрації актів цивільного стану України та видачі українського свідоцтва про смерть, відсутня.

Заявник не позбавлений можливості використовувати свідоцтво про смерть свого батька, видане компетентними органами іноземної держави, у будь-яких правовідносинах на території України. Доказів наявності у нього перешкод у цьому, не прийняття такого документа державними органами чи посадовими особами України не надано.

Повторна реєстрація смерті особи, законодавством України не передбачена.

Суд не може підміняти державний орган, приймаючи рішення, та вирішувати питання, які належать до компетенції іншого суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, не можливо встановити у судовому порядку факт смерті ОСОБА_2 , а тому така справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відтак, враховуючи викладені вище висновки, зазначена заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що подана заява не підлягає розгляду в окремому провадженні, а відтак суддя приходить до переконання про те, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись ч. 1 ст. 186, 257, 258, 260, 315, 353 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), про встановлення факту смерті особи відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено27 вересня 2023 року.

Суддя: З.М. Сухаревич