Постанова

від 21.09.2023 по справі 916/1594/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1594/22м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Турук Д.В.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Лобанов Р.М., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 20 березня 2023 року (повний текст складено 30.03.2023)

у справі № 916/1594/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНВУД"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ"

про: стягнення 460 613,61 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.,

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 21.09.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ГРІНВУД (також - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ПОРТАВИК ХОЛДИНГ (також - відповідач) про стягнення з останнього 460 613,61 грн., з яких: 358 896,42 грн. - сума основного боргу, 33 128,02 грн. пені, 59 515,65 грн. інфляційні витрати, 9 073,52 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ ГРІНВУД послалось на систематичне порушення відповідачем умов Договору поставки від 20.07.2018 №20/1-07-18 в частині оплати поставленого товару та надання звітності про реалізацію товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №916/1594/22 (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНВУД" задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ" на користь позивача 358 896,42 грн. - основного боргу, 33 128,02 грн. пені, 59 515,65 грн. інфляційних витрат, 9 073,52 грн. 3% річних, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 909,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, Господарський суд Одеської області дійшов до висновку про доведення позивачем обставин, на які він посилається, належними, достатніми та допустимими доказами.

Так, місцевим господарським судом було встановлено, що матеріали справи містять видаткові накладні, з підписами представників та печатками обох сторін, які засвідчують здійснення поставки обумовленого товару на користь відповідача. Водночас доказів оплати поставленого товару у матеріалах справи не міститься та відповідачем суду не надано, внаслідок чого суд визнав доведеною заборгованість ТОВ "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ" перед ТОВ "ГРІНВУД" в сумі 358 896,42 грн.

Також, судом першої інстанції було перевірено розрахунки штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат і встановлено що вони є правильними, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №916/1594/22 повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення процесуальних прав відповідача.

Разом з цим, відповідач не наводить жодного аргументу, у підтвердження вищезазначеного, крім посилання на відмову місцевого господарського суду у задоволенні заяви позивача про відкладення судового засідання, призначеного на 20.03.2023, з метою звернення за правовою допомогою до адвоката, чим, на переконання апелянта, порушив право останнього на правничу допомогу та право на справедливий суд.

Інших доводів в апеляційній скарзі ТОВ "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ" не наведено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №916/1594/22; у зв`язку із перебуванням судової колегії у щорічній відпустці продовжено розгляд зазначеної апеляційної скарги на розумний строк та призначено розгляд справи №916/1594/22 на 17 серпня 2023 о 10:00 год.

26.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "ГРІНВУД" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Позивач стверджує, що відповідачем прийнято товар без будь-яких зауважень, претензій щодо якості товару на адресу товариства не надходило. Щодо доводів відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано клопотання позивача про відкладення судового засідання, призначеного на 20.03.2023, з метою звернення за правовою допомогою до адвоката, то ТОВ "ГРІНВУД" зазначає, що такого клопотання позивача до суду не надавав. Навпаки, відповідне клопотання було заявлено з боку відповідача.

15.08.2023 від ТОВ «ПОРТАВИК ХОЛДИНГ» до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

17.08.2023 судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Разюк Г.П. з 15.08.2023 по 27.08.2023 у відпустці.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.08.2023 учасників справи №916/1594/22 повідомлено про те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі відбудеться 21 вересня 2023 року о 12:30 год.

Ухвалою суду від 29.08.2023 задоволено заяву представника ТОВ "ГРІНВУД" про надання йому можливості взяти участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon; визначено провести судове засідання 21.09.2023 у справі №916/1594/22 в режимі відеоконференції.

19.09.2023 від ТОВ «ПОРТАВИК ХОЛДИНГ» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення, в якому посилаючись на негативний вплив військової агресії РФ на ведення господарської дальності в України, відповідач зазначає про свої збитки через воєнні дії, ракетні обстріли, відсутність електроенергії тощо. Зауважуючи, що позивач також здійснює господарську діяльність в Україні, апелянт вважає за можливе знайти компроміс з ТОВ "ГРІНВУД", у зв`язку з чим відповідачу потрібен час для вжиття заходів порозуміння з позивачем шляхом укладення мирової угоди. Тому, ТОВ «ПОРТАВИК ХОЛДИНГ» просить відкласти апеляційний перегляд справи №916/1594/22 на іншу дату для можливості укладення з ТОВ "ГРІНВУД" мирової угоди у даній справі.

21.09.2023 у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) прийняв участь представник ТОВ "ГРІНВУД", який заперечував проти відкладення розгляду справи №916/1594/22 та зазначив, що жодного повідомлення про намір укласти мирову угоду від відповідача протягом часу апеляційного провадження до позивача не надходило, і позивач не має наміру укладати мирову угоду з відповідачем. Виклавши свою правову позицію по суті спору, представник ТОВ "ГРІНВУД" просив залишити рішення суду першої інстанції в силі як обґрунтоване та законне.

Представник ТОВ «ПОРТАВИК ХОЛДИНГ» у зазначене судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином; про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи заперечення ТОВ "ГРІНВУД" проти відкладення розгляду справи №916/1594/22 на іншу дату та позицію позивача проти укладення з відповідачем мирової угоди, відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «ПОРТАВИК ХОЛДИНГ» про відкладення розгляду справи та ухвалив розглянути справу у судовому засіданні 21.09.2023 з огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи; участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою; строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які приймають участь в засіданні суду апеляційної інстанції; відсутність представника відповідача (апелянта) у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

У судовому засіданні 21.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 20.07.2018 між ТОВ ГРІНВУД (Постачальник) та ТОВ ПОРТАВИК ХОЛДИНГ (Покупець) був укладений договір поставки продукції №20/1-07-18 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник протягом строку дії даного Договору передає у власність Покупцю товар, а Покупець на умовах та в порядку, визначених даним Договором, оплачує товар в кількості та за узгодженими цінами, вказаними в накладних, і приймає товар на їх підставі (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Накладні мають статус специфікацій, визначений п. 2 ст. 266 Господарського кодексу України та вважаються невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору Покупець зобов`язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах: оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній поступово, по мірі реалізації товару, з моменту підписання уповноваженим представником Покупця накладної на партію товару.

Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Постачальника, вказаний в даному Договорі в безготівковому порядку. Звітність про реалізацію товару Покупець надає наприкінці кожного місяця на електронну адресу Постачальника у відсканованому вигляді за підписом уповноваженої особи та печаткою Покупця. У випадку відсутності реалізації товару Покупець надсилає пустий звіт про реалізований товар в ті самі строки та в такому ж порядку, який зазначено вище, за підписом уповноваженої особи. Покупець зобов`язаний оплатити вартість реалізованого товару потягом 10-ти днів з моменту надання звіту.

За умовами п. 3.1. Договору, Покупець зобов`язаний прийняти товар, згідно з накладною, щомісячно надавати звіт про реалізований товар та оплачувати вартість реалізованого товару.

Положеннями п. 4.5. Договору сторони узгодили, що Покупець має право на повернення Постачальнику нереалізованого товару протягом дії цього Договору, але не пізніше 3-х місяців до кінця терміну придатності товару.

У разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань по даному Договору, сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України (п. 6.1 Договору).

Пунктом 6.2. Договору сторони дійшли згоди, що за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток, у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Покупець за даним Договором несе наступну відповідальність:

- за невиконання умов Розділу 2 даного Договору сплачує пеню від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений товар;

- за невиконання або порушення інших умов цього Договору, відповідальність Покупця встановлюється відповідно чинного законодавства України (п. 6.3. Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами зі строком чинності в один рік (п. 9.1. Договору). У разі, якщо сторони не заявили про своє бажання розірвати Договір не пізніш ніж за 30 календарних днів до моменту спливу терміну чинності Договору, він вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п. 9.2. Договору).

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору, протягом 20.01.2021-18.02.2022 ТОВ ГРІНВУД поставило ТОВ ПОРТАВИК ХОЛДИНГ товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками вказаних підприємств (т. 1, а.с. 67-233; т. 2, а.с. 1-73). Однак ТОВ ПОРТАВИК ХОЛДИНГ свої зобов`язання за Договором систематично не виконує.

Позивач вказує, що відповідач, в порушення п. 2.2. Договору, не надсилав позивачу щомісячно звіти про реалізований товар, у повному обсязі не оплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 302 863,01 грн., яка визнана відповідачем.

Так, до матеріалів справи надано підписаний 17.01.2022 сторонами акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.12.2021 заборгованість відповідача перед позивачем складає 302 863,01 грн. ( т. 2, а.с. 74).

06.07.2022 позивач направив відповідачу лист від 05.07.2022 №2669, в якому, посилаючись на п.11.4. Договору, повідомив ТОВ ПОРТАВИК ХОЛДИНГ про розірвання з 27.07.2022 Договору від 20.07.2018 №20/1-07-18, у зв`язку із систематичним невиконанням відповідачем обов`язку з оплати товару (т. 2, а.с. 75-76).

На підставі викладених обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, а також застосування правових наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника ТОВ ГРІНВУД, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст Договору, який укладений між ТОВ ГРІНВУД та ТОВ ПОРТАВИК ХОЛДИНГ, колегія суддів зазначає, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, правове регулювання якого здійснюється за правилами Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції та містить відомість про неї.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема видатковими накладними, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару.

Вказані видаткові накладні містять всі обов`язкові реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, посилання на Договір поставки, дату складання, найменування, кількість та вартість поставленої продукції, підписані представниками сторін без будь-яких зауважень, скріплені печатками підприємств.

Відповідач не заперечує факт отримання товару від позивача, про що свідчить також підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків.

За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України).

За правилами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже зазначалось вище, згідно з п. 2.2. Договору, Покупець зобов`язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах:оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній поступово, по мірі реалізації товару, з моменту підписання уповноваженим представником Покупця накладної на партію товару.

Також вказаним пунктом Договору визначено, що звітність про реалізацію товару Покупець надає Постачальнику наприкінці кожного місяця, а у випадку відсутності реалізації товару Покупець надсилає пустий звіт про реалізований товар в ті самі строки. Покупець зобов`язаний оплатити вартість реалізованого товару потягом 10-ти днів з моменту надання звіту.

Водночас пунктом 3.1. Договору, зобов`язано Покупця щомісячно надавати звіт про реалізований товар та оплачувати вартість реалізованого товару.

З аналізу наведених положень Договору поставки вбачається, що відповідач наприкінці кожного місяця зобов`язаний надсилати позивачу звіт про реалізацію товару і оплачувати вартість реалізованого товару протягом 10 днів з моменту надання звіту.

Таким чином, договором встановлено строк виконання відповідачем обов`язку з оплати товару, у разі його реалізації.

Разом із тим, за змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте, у даному випадку реалізація товару, в залежність від якої у п. 2.2 Договору поставлено його оплату, не може вважатися обставиною, яка має неминуче настати в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено та перевірено апеляційною колегією, що відповідачем не надано доказів звітування щодо реалізації отриманого за Договором товару, у той час як зі змісту Договору вбачається, що строків реалізації товару за відповідним правочином сторони не передбачили.

Оскільки строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 Цивільного кодексу України), то виходячи з положень ст. 530 Цивільного кодексу України, строк є встановленим у разі зазначення даного періоду у часі, або вказівки на подію, яка неминуче має настати. В інших випадках строк є не встановленим.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції виходить з того, що момент реалізації поставлено товару, з якою Договором пов`язаний момент обчислення строку оплати, в контексті ст. 530 Цивільного кодексу України, не є вказівкою на подію, яка неминуче має настати, оскільки настання даного моменту носить ймовірний, а не категоричний характер.

Разом з тим, зі змісту п. 2.2., п. 3.1. Договору вбачається, що у випадку відсутності реалізації товару протягом місяця відповідач зобов`язаний надіслати позивачу пустий звіт.

При цьому, відповідач може реалізувати своє право на повернення нереалізованого товару на підставі п. 4.5. Договору.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що умовами Договору поставки не передбачено строку оплати товару постачальнику, який нереалізований покупцем протягом місяця.

Позивачем не надано суду доказів реалізації відповідачем поставленого товару на спірну суму.

Докази повернення відповідачем позивачу товару, в порядку п.4.5. Договору, відсутні.

Отже, враховуючи предмет спору у цій справі та правило розподілу тягаря доказування між сторонами, відповідач, для звільнення себе від обов`язку оплати вартості товару, має довести належними та допустимими доказами, що отримана ним продукція ще не реалізована.

Проте, відповідачем не надано суду доказів наявності у нього нереалізованого товару на суму 302 863,01 грн.

За таких обставин, оскільки строк оплати товару та механізм його визначення умовами Договору належним чином не встановлено, апеляційна колегія зауважує, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором є таким, що настав, з моменту підписання спірних видаткових накладних.

Наведене цілком унормовується з положеннями п.1.2. Договору, відповідно до якого право власності та товар від Постачальника до Покупця переходить з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Таким чином, з огляду на викладене, підписання відповідачем видаткових накладних згідно Договору без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого позивачем товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов`язок по його оплаті у повному обсязі у сумі основного боргу, а саме: 302 863,01 грн., яка документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Водночас, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 33 128,02 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, яка узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойка (штраф, пені) - грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, пунктом 6.3. Договору передбачено, що за невиконання умов Розділу 2 даного Договору Покупець сплачує пеню від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений товар.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, апеляційна колегія зазначає, що при обрахунку суми останньої, ТОВ ГРІНВУД здійснено нарахування пені за періоди відносно кожній накладній окремо та з урахуванням обмеження (шестимісячного строку нарахування пені), встановленого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Апеляційний суд, здійснивши перевірку наданого розрахунку пені встановив, що він є арифметично правильним та таким, що відповідає матеріалам справи. Відтак, висновок Господарського суду Одеської області про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 33 128,02 грн. є правомірним.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача 59 515,65грн. інфляційних втрат та 9 073,52 грн. 3% річних.

Стосовно даного питання судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачеві.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 59 515,65грн. інфляційних втрат та 9 073,52 грн. 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції у наведеній частині також є обґрунтованим та законним.

Щодо доводів апелянта про те, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості судова колегія зазначає наступне.

За змістом положень п. 5 ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі має бути зазначено у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).

Проте, скаржником в його апеляційній скарзі взагалі не вказано жодної з передбаченої п. 5 ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України підстав, апелянт не зазначає жодного аргументу про незаконність та/або необгрунтованість оскаржуваного рішення в частині вирішення спору по суті. Відповідач не наводить обставин, які були неправильно оцінені судом, а також не вказує норми матеріального права, які були помилково застосовані або не застосовані судом першої інстанції при розгляді спірних правовідносин сторін.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Щодо посилання апелянта на відмову місцевого господарського суду у задоволенні заяви позивача про відкладення судового засідання, призначеного на 20.03.2023, з метою звернення за правовою допомогою до адвоката, чим, на переконання апелянта, порушив право останнього на правничу допомогу та право на справедливий суд.

Однак, як свідчать матеріали справи та підтверджує позивач, ТОВ ПОРТАВИК ХОЛДИНГ жодної заяви стосовно відкладення судового засідання для звернення за правовою допомогою до адвоката до суду не подавав. Протягом всього судового розгляду справи №916/1594/22 інтереси позивача представляв адвокат Кузьменко В.А.

Водночас, у матеріалах справи наявно декілька клопотань відповідача про відкладення розгляду справи, перше з яких подано до суду 16.02.2023 (задоволено судом першої інстанції), а друге 16.03.2023.

Саме клопотання відповідача від 16.03.2023 було обґрунтовано посиланням ТОВ ПОРТАВИК ХОЛДИНГ на потрібність останнього залучити адвоката для реалізації права відповідача на правничу допомогу.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що судове провадження за позовними вимогами ТОВ ГРІНВУД до ТОВ ПОРТАВИК ХОЛДИНГ було відкрито 30.08.2022 (т.2, а.с. 170-171). Тобто, до звернення відповідача з відповідним клопотанням справа розглядалася судом протягом більше ніж шести місяців.

Після отримання клопотання ТОВ ПОРТАВИК ХОЛДИНГ від 16.02.2023 суд першої інстанції відклав розгляд справи на 20.03.2023. Утім лише 16.03.2023 відповідач дійшов висновку, що йому необхідна професійна правнича допомога.

Разом з цим, судова колегія звертає увагу на те, що відповідач жодного разу не був присутній у будь-якому судовому засіданні при розгляді справи №916/1594/22 в суді першої інстанції. До суду апеляційної інстанції відповідач також не з`явився. Більш того, будучи апелянтом, ТОВ ПОРТАВИК ХОЛДИНГ, усвідомлюючи стверджену вище необхідність мати адвоката при розгляді даної справи, звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду самостійно. Будь-якого представника, крім особисто директора підприємства, ТОВ ПОРТАВИК ХОЛДИНГ в суді апеляційної інстанції не зазначено. Також судом першої інстанції враховується неодноразове подання відповідачем клопотання про відкладення в суді апеляційної інстанції, зокрема, для вирішення питання про укладення мирової угоди, стосовно якої позивач не має жодного уявлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (ч.ч. 2, 3, 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Слід враховувати, що наведений у ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Отже, у сукупності вищевикладеного, судова колегія вважає, що подання відповідачем неодноразових клопотань стосовно відкладення розгляду справи є формальними, не зважаючи на наведені підстави таких клопотань з боку відповідача; по суті такі клопотання є зловживанням процесуальними правами і направлено на затягування розгляду справи та, відповідно, відтермінування прийняття рішення по суті. У цьому контексті судова колегія погоджується з аргументами позивача, який наполягає на тому, що за півроку розгляду даної справи відповідач мав всі можливості «звернутися за правовою допомогою до адвоката», а подання ним вищезазначеної заяви було спробою затягнути судовий розгляд справи.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені правильно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №916/1594/22 за наведених скаржником доводів та мотивів апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №916/1594/22 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №916/1594/22 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 26.09.2023.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.