Ухвала

від 03.06.2024 по справі 916/1594/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"03" червня 2024 р.Справа № 916/1594/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши подання приватного виконавця Парфьонова Г.В. про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНВУД" (вул. Гната Юри, 9, кім. 414, Київ 148, 03148)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ" (вул. Просьолочна, 10, корпус А, офіс 74, Одеса, 65085)

про стягнення 460613,61 грн.

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНВУД" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ" про стягнення 460613,61 грн., з яких: 358896,42 грн. сума основного боргу, 33128,02 грн. пені, 59515,65 грн. інфляційні витрати, 9073,52 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки від 20.07.2018 №20/1-07-18 в частині оплати поставленого товару та надання звітності про реалізацію товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №916/1594/22 (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНВУД" задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ" на користь позивача 358896,42 грн. основного боргу, 33128,02 грн. пені, 59515,65 грн. інфляційних витрат, 9073,52 грн. 3% річних, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6909,20 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

04.10.2023 на виконання рішення суду видано наказ.

31.05.2024 до суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В. із поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області від 31.05.2024 №155 призначено повторний автоматизований розподіл подання у зв`язку із перебуванням судді Літвінова С.В. у період з 27.05.2024 по 7.06.2024 у відпустці.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказане подання розподілено судді Сулімовській М.Б. 31.05.2024 о 16:41:37.

За приписами ч.4 ст.337 ГПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Разом з тим, оскільки подання було передано на розгляд судді Сулімовській М.Б. 31.05.2024 після закінчення робочого дня, останнє розглянуто 03.06.2024, тобто в перший робочий день після 31.05.2024.

Розглянувши подання приватного виконавця, суд дійшов наступних висновків.

Як слідує з матеріалів справи, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. перебуває виконавче провадження №73075371 з примусового виконання наказу №916/1594/22, виданого 04.10.2023 Господарським судом Одеської області, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНВУД" 358896,42 грн. основного боргу, 33128,02 грн. пені, 59515,65 грн. інфляційних витрат, 9073,52 грн. 3% річних, та витрат по сплаті судового збору у розмірі 6909,20 грн.

17.10.2023 приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а також виклик на явку до приватного виконавця на прийом, зобов`язано надати достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати довідку з місця роботи; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів; достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них; достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки, з наданням копій підтверджуючих документів.

Як зазначає приватний виконавець Парфьонов Г.В., 17.10.2023 постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена ТОВ "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ" на адресу, зазначену у виконавчому документі, - м.Одеса, вул.Просьолочна, бу.10 корп.А, офіс 74.

Водночас, як вбачається з наданих приватним виконавцем матеріалів, керівник боржника Семак А.В. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем було направлено запити до реєстраційних установ з метою перевірки майнового стану боржника.

Згідно з відповіддю ДФС України, за боржником зареєстровано відкриті рахунки в АБ "Південний", АТ КБ "Приватбанк", у зв`язку з чим 17.10.2023 приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника.

Разом з тим, як зазначає заявник, коштів, достатніх для повного чи часткового задоволення вимог стягувача, виявлено не було. Інші рахунки, будь-яке рухоме та нерухоме майно за боржником не зареєстровано. В добровільному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконано.

Приватний виконавець стверджує, що станом на час звернення до суду із даним поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівник боржника-юридичної особи вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення, а саме: не подав виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема, про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, не надав пояснення за фактами невиконання рішення або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, що також свідчить про ухилення від виконання судового рішення та перешкоджанню приватному виконавцю у вчиненні виконавчих дій.

За наведеного, приватний виконавець просить задовольнити подання та тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон громадянина України - керівника боржника ТОВ "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ" ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За приписами ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

З наведеного слідує, що нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Як роз`яснив Верховний Суд України в листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Отже, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, а також самого боржника за місцем реєстрації не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Відповідно до вищевказаного листа Верховного Суду України, однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Таким чином, наявність самого лише зобов`язання не наділяє державного/приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, якщо не доведений факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Аналіз положень Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" дає підстави для висновку про те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте, як встановлено судом, у даному випадку приватним виконавцем встановлено відсутність у боржника майна та грошових коштів, за рахунок яких могло б бути виконано судове рішення у даній справі, що фактично свідчить про те, що відсутні докази свідомого ухилення боржника від виконання наказу, виданого на примусове виконання судового рішення у даній справі.

За змістом положень ст.337 ГПК України, господарському суду надано право постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи - боржника за невиконаним ним судовим рішенням, в той час як положеннями Закону України "Про виконавче провадження" виконавцю надано право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду як боржника - фізичної особи, так і керівника боржника - юридичної особи за межі України.

В листі Міністерства юстиції України від 26.12.2008 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" вказано, що, у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.

Оскільки ГПК України був прийнятий 15.07.2017, а Закон України "Про виконавче провадження" - 02.06.2016, то за вказаним роз`ясненням Міністерства юстиції України саме норми ГПК України є пріоритетними.

Відповідно до положень ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Суд зазначає про те, що боржником у цій справі за наказом, виданим на виконання рішення є Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ", а не фізична особа ОСОБА_1 .

Отже, незважаючи на те, що приватному виконавцю Законом України "Про виконавче провадження" надано право на звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України, проте положеннями ст. 337 ГПК України господарському суду фактично надано право постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України саме фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення, тобто право на постановлення ухвали яка б обмежувала право виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи саме господарський суд фактично не має.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу заявника на те, що відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення зазначеної статті повністю узгоджуються з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009 Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Також, статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 269, ст. 313 ЦК України, особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено та гарантовано Конституцією України.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. від 22.05.2024 №16911 про тимчасове обмеження керівника ТОВ "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ" Семак А.В. у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. від 22.05.2024 №16911 про тимчасове обмеження керівника ТОВ "ПОРТАВИК ХОЛДИНГ" Семак А.В. у праві виїзду за межі України відмовити.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала суду набрала законної сили 03.06.2024 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.