Ухвала

від 21.09.2023 по справі 210/1338/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/2166/23 Справа № 210/1338/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020040000000887 від 17.12.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 177 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року клопотання слідчого задоволено, накладено арешт на грошові кошти:

- на банківському рахунку НОМЕР_1 ? відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299;

- на банківських рахунках НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 , відкритих у АТ КБ «РАДАБАНК» МФО 306500.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що слідчим доведено необхідність накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках, відкритих на ім`я підозрюваного ОСОБА_7 , для досягнення цілей кримінального провадження, з метою усунення можливості їх приховування або передачі іншим особам та забезпечення можливої конфіскації як виду кримінального покарання.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що слідчим суддею не враховано, що слідчим у клопотанні не підтверджено обґрунтованість підозри, про яку повідомлено ОСОБА_7 , оскільки органом досудового розслідування не надано вагомих доказів, які б свідчили про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих злочинів. Вважає, що на даний час розмір завданої шкоди належним чином не встановлено.

Зауважує, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту з метою збереження речових доказів.

Слідчим суддею при розгляді клопотання не було з`ясовано всі обставини для арешту вказаних коштів, зокрема правову природу походження грошових коштів, розмір коштів, які потребують арешту, та який має бути співмірним завданій шкоді.

Акцентує увагу на тому, що слідчим не доведено, що арештовані кошти мають відношення до обставин, відображених в рамках кримінального провадження.

Вказує на те, що через арешт рахунків, які безпосередньо використовуються ОСОБА_7 як ФОП у своїй законній підприємницькій діяльності, він позбавлений можливості здійснювати закупівлю необхідного матеріалу для надання медичних послуг.

Учасники кримінального провадження до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися, про причини неявки не повідомили, апелянтом подана заява про розгляд справи за її відсутності. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що за правилами ч. 4 ст. 405 КПК України їх неявка не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача; перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд виходить з наступного.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно із положеннями ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів, дослідивши клопотання слідчого та надані до нього матеріали, погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для накладення арешту на грошові кошти, на рахунках у банківських установах з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, відкритих на ім`я підозрюваного ОСОБА_7 .

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні СВ ВП №3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 4202004000000887 від 17.12.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 177 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що директор ДП «СКТБ ІГТМ НАН України» (ідентифікаційний код юридичної особи 05411378) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , головний бухгалтер ДП «СКТБ ІГТМ НАН України» ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та директор ТОВ «Фірма «Размах» (ідентифікаційний код юридичної особи 13452086) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , використовуючи свої службові, владні повноваження, обов`язки, становище у незаконний спосіб, злочинних цілях, діючи за попередньою змовою групою осіб, відповідно до заздалегідь розподілених функцій та ролей, задля досягнення єдиного злочинного результату - незаконного збагачення при скоєнні кримінальних правопорушень проти власності у проміжок часу з 01.01.2016 по 31.12.2016 шляхом зловживання своїм службовим становищем незаконно отримали, тобто привласнили, чуже майно, а саме: бюджетні грошові кошти.

Внаслідок умисних, незаконних дій ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 державі в особі ДП «СКТБ ІГТМ НАН України», спричинено майнову шкоду на загальну суму 6 920 374,39 грн., що на час вчинення кримінального правопорушення у шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

28.04.2023 року в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_7 оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.

30.06.2023 року ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та оголошено нову підозру.

05 липня 2023 року року старший слідчий СВ ВП №3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт грошових коштів на рахунках у банківських установах, відкритих на ім`я підозрюваного ОСОБА_7 , з метою забезпечення конфіскації як виду покарання.

ОСОБА_7 , серед іншого, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, з конфіскацією майна,

Наявними матеріалами встановлено, що на ім`я підозрюваного ОСОБА_7 відкриті наступні банківські рахунки:

- рахунок НОМЕР_1 відкритий 13.07.2010 у АТ КБ «ПриватБанк»;

- рахунок НОМЕР_2 відкритий 22.10.2018 у АТ КБ «РАДАБАНК»;

- рахунок НОМЕР_3 відкритий 22.10.2018 у АТ КБ «РАДАБАНК»;

- рахунок НОМЕР_4 відкритий 22.10.2018 у АТ КБ «РАДАБАНК»;

- рахунок НОМЕР_5 відкритий 23.02.2018 у АК КБ «РАДАБАНК»;

- рахунок НОМЕР_6 відкритий 29.12.2022 у АТ КБ «РАДАБАНК»;

- рахунок НОМЕР_7 відкритий 06.04.2023 у АТ КБ «РАДАБАНК».

На думку колегії суддів, під час постановлення оскаржуваного рішення слідчий суддя мав достатні відомості про те, що вказані грошові коти, які перебувають на рахунках у банківських установах на ім`я ОСОБА_7 підлягають арешту з метою забезпечення конфіскації як виду покарання. Таким чином, слідчий суддя надав їм належну оцінку і прийняв законне та обгрунтоване рішення про арешт у такому статусі.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що наявними матеріалами провадження не підтверджується обгрунтованість підозри та причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому злочинів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обгрунтованість підозри щодо ОСОБА_7 підтверджується доданими до клопотання матеріалами, зокрема правочинами за підписом ОСОБА_7 та висновком експерта від 21.07.2022 року, зміст яких дозволяє грунтовно припускати, що ОСОБА_7 будучи директором ТОВ «Фірма «Размах» використовуючи свої службові, владні повноваження, обов`язки, становище, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчиняв незаконні дії з привласнення грошових коштів.

З наведених обставин слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_7 в обсязі, достатньому для вирішення питання про арешт грошових коштів на рахунках у банківських установах, відкритих на ім`я підозрюваного ОСОБА_7 , з яким колегія суддів погоджується.

При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що застосування забезпечувальних заходів є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

З огляду на вищенаведене не можуть бути прийняті до уваги доводи сторони захисту щодо необгрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, які зводяться до посилання на обставини, що підлягають встановленню у межах досудового розслідування і підлягають перевірці слідчим шляхом.

Одночасно належить зазначити, що питання встановлення точного розміру збитків, заподіяних протиправними діяннями, інкримінованими ОСОБА_7 також підлягає детальному з`ясуванню у межах досудового розслідування та не може слугувати підставою для не накладення арешту в рамках кримінального провадження у забезпечення конфіскації як виду покарання.

Накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках, відкритих на ім`я підозрюваного ОСОБА_7 , є необхідним для виконання цілей кримінального провадження, оскільки незастосування таких заходів може унеможливити виконання вироку в частині конфіскації майна у разі визнання цього підозрюваного винним.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України наклав арешт на майно з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв`язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020040000000887 від 17.12.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 177 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4