Рішення

від 11.09.2023 по справі 757/7440/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7440/22-ц

Категорія 38

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року Печерський районний суд м.Києва

в складі: головуючого судді Остапчук Т.В.

при секретарі Ковалівській В.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроклаас Компані» про стягнення заборгованості за договором позики, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроклаас Компані» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроклаас Компані» (далі - ТОВ «Агроклаас Компані») в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за Договором позики від 19.05.2021 у розмірі 14 236,24 доларів США, (що відповідає еквівалентові суми 390 072, 97 грн. за курсом НБУ який був на день підписання Договору позики від 19.05.2021), що складається з: за основним зобов`язанням 10 000,00 доларів США та неустойка (штрафні санкції) у розмірі 931,49 доларів США за основним зобов`язанням, а також заборгованість у розмірі 5 відсотків від тіла кредиту за кожен місяць користування грошовими коштами що становить 3 000,00 доларів США та неустойка (штрафні санкції) у розмірі 304,75 доларів США за зобов`язання по сплаті відсотків за користування грошовими коштами, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.05.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу ОСОБА_2 у власність до 19.08.2021 грошові кошти в сумі 10000,00 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти до 19.08.2021. Відповідач ТОВ «Агроклаас Компані» виступив поручителем за вказаним договором та взяв на себе зобов`язання щодо солідарної відповідальності перед позивачем в повному обсязі за несвоєчасне виконання відповідачем ОСОБА_2 усіх його зобов`язань за договором позики. Позивач зазначає, що будь-які додаткові угоди до дОговору між позичальником та позикодавцем не укладались. На дату звернення з даним позовом відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання не виконав, в зв`язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 14236,24 доларів США, що відповідає еквівалентові суми 390072,97 грн., а тому позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 11.07.2022 заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Муравського О.В. про забезпечення позову повернено заявнику.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2022 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

В грудні 2022 року ТОВ «Агроклаас Компані» звернулося до суду із зустрічним позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсними. В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що дійсно 19.05.2021 року між ТОВ «Агроклаас Компані», як поручителем, ОСОБА_1 , як кредитором та ОСОБА_2 , як боржником, укладено Договір поруки.

Відповідно до п.1.4. Договору поруки у разі порушення Боржником обов`язку за Договором позики, ОСОБА_2 та ТОВ «Агроклаас Компані» відповідають перед ОСОБА_1 , як солідарні боржники.

Та відповідно до п.2.1. Договору поруки, джерелом погашення заборгованості Поручителя та способом забезпечення суми позики за Договором поики від 19.05.2021 є все майно та активи ТОВ «Агроклаас Компані.

Так, відповідно до п.5.3 Статуту ТОВ «Агроклаас Компані», який затверджено Рішенням єдиного учасника ТОВ «Агроклаас Компані» №20-01/21 від 20.01.2021 року, який був чинним на момент укладення Договорів від 19.05.2021 року:

- єдиним Учасником Товариства є: ОСОБА_3 , яка володіє 100,00% статутного капіталу Товариства, що в грошовому виразі становить 1000 000,00 (один мільйон гривень 00 копійок) гривень.

Відповідно до п.9.6 зазначеного вище Статуту ТОВ «Агроклаас Компані» далі - Статут): «якщо Товариство має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції Зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформляється письмовим рішенням такого учасника».

Приписами пункту 9.10 зазначеного вище Статуту ТОВ «Агроклаас компані» зазначено, що збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. Однак, до виключної компетенції Зборів учасників належить:

Пункт 9.10.7. визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу Товариства;

Пункт 9.10.23. прийняття рішень про надання згоди на вчинення правочину, правочинів, укладення договорів, угод, вчинення інших дій та операцій або кількох взаємопов`язаних правочинів, договорів, угод, інших дій та операцій, ціна (вартість) яких перевищує 50,00% вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно Загальними Зборами учасників;

Пункт 9.10.24. прийняття рішень про надання згоди щодо придбання, оренди, відчуження, передачі в заставу (іпотеку), обтяження або вчинення інших правочинів чи декількох взаємопов`язаних правочинів щодо нерухомого майна Товариства (незалежно від його вартості) або таких правочинів чи декількох взаємопов`язаних правочинів, що можуть призвести до виникнення прав третіх осіб на будь-яке майно Товариства, вартість якого (незалежно від валюти платежу) перевищує 1 000 000,00 (один мільйон) гривень (або еквівалент цієї суми у іноземній валюті згідно із обмінним курсом, встановленим на дату вчинення відповідного правочину (або за курсом НБУ на найближчу попередню дату, якщо на дату вчинення правочину курс НБУ не встановлено);

Пункт 9.10.25. прийнятті рішень про надання згоди на вчинення правочину шодо якого є заінтересованість;

Пункт 9.10.26. надання попередньої згоди на вчинення Директором товариства будь-яких юридичних дій та/або правочинів, що перевищують його повноваження.

ОСОБА_2 був призначений на посаду директора ТОВ «Агроклаас Компані», наказом від 19 липня 2019 року №19/19-К «Про призначення на саду директора».

Про існування даного договору поруки стало відомо лише з матеріалів справи, після ознайомлення із ними представником ТОВ «Агроклаас Компані» у суді 02.12.2022 року. Вказані документи та вчинення такого правочину приховувалось від учасників ТОВ «Агроклаас Компані» та прав на вчинення такого правочину у ОСОБА_2 відповідно до Статуту не було.

ОСОБА_2 перебуваючи на посаді директора ТОВ «Агроклаас Компані» до ОСОБА_3 , як єдиного Засновника ТОВ «Агроклаас Компані» (код ЄДРПОУ), який володіє 100,00% статутного капіталу не звертався ні в усній, ні в письмовій формі на отримання дозволу на укладення Договору поруки від 19.05.2022 року, відповідно до якого джерелом погашення заборгованості та способом забезпечення суми позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є все майно та активи ТОВ «Агроклаас Компані».

Окрім того, вартість всього майна ТОВ «Агроклаас Компані» на дату підписання договору поруки від 19.05.2021 року значно перевищувала суму 1 000 000, 00 грн.

Ухвалою суду від 14.03.2023 зустрічний позов прийнято до провадження.

Позивач за первісним позовом у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся вчасно та належним чином. Адвокат Муравський О.В. 11.04.2023 року подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував. Відповідач-1 за зустрічним позовом відзив на позов не подав.

Від відповідача-1 за первісним та відповідача-2 за зустрічним позовом ОСОБА_2 відзив на позови не надходив до суду, копії належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження, разом з копіями позовних заяв з додатками, судом направлялися за місцем знаходження вказаним у позовних заявах. Останній в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідач-2 за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся вчасно та належним чином, відзив на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19.05.2021 укладено Договір позики.

Згідно з у мовами Договору ОСОБА_1 передавав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10 000,00 дол. США, що на день передачі грошей відповідала еквівалентові суми 274 000.00 грн. за курсом НБУ.

Відповідно до п. 1.1. Договору сторонами було домовлено, що за кожен місяць користування грошовими коштами Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю 5 (п`ять) процентів від суми позики, виплата яких за Договором повинна була сплачуватися Позичальником з червня 2021 року до 10 числа кожного місяця. Тобто, загальна сума відсотків за користування позикою за договором на день його укладення становила 1 500, 00 дол. США, що на день передачі грошей відповідала еквівалентові суми 41 100,00 грн. за курсом НБУ.

Відповідно до п. 4 Договору Позичальник зобов`язаний повернути всю суму позики в повному обсязі не пізніше 19 серпня 2021 року.

У п. 2 Договору зазначено, що підписанням цього Договору Позичальник, ОСОБА_2 підтверджує факт одержання ним від Позикодавця, ОСОБА_5 , суми позики. Належним чином підписаний Договір є доказом передання грошей від Позикодавця до Позичальника.

Згідно з п. 12 Договору цей Договір вважається укладеним з моменту передачі грошей.

Відповідно до п. 14 Договору будь-які зміни та доповнення до нього повинні бути викладені письмово у вигляді оформлення відповідної додаткової угоди до Договору.

Встановлено, що будь-які додаткові угоди до Договору між Позичальником Позикодавцем не укладались.

Станом на 09 лютого 2022 року Позичальником повністю не виконані умови Договору та не сплачена сума позики Позикодавцю.

Крім того, станом на 09 лютого 2022 року Позичальником також не виплачені в повному обсязі Позикодавцю відсотки за користування грошовими коштами, які Позичальник зобов`язаний був сплачувати з 10 червня 2021 року. Тобто, станом на 09.02.2022 Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами Позикодавця, доказів зворотного відповідачем-1 не надано.

З пояснень позивача вбачається та не заперечується відповідачами, що ОСОБА_2 сплачено тільки 500 дол. США, що відповідає еквівалентові суми 13 700, 00 грн. по курсу НБУ на день підписання договору позики, за перший місяць користування грошовими коштами Позивача.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа. - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути| позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторона строк.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не бере до уваги розрахунок наданий позивачем, як такий що виконаний не правильно, та наводить власний розрахунок.

Судом встановлено, що відповідно до договору позики від 19.05.2021 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сума заборгованості складає 10000,00 доларів США за основною сумою позики. Період несплати даних коштів становить з 20.08.2021 (наступний день після дати встановлено в п. 4 Договору позики, згідно якого позичальник зобов`язується повернути позику не пізніше 19.082021) по 02.02.2022 (дата подання позовної заяви до суду), відтак 3 відсотки річних складає суму в 137,26 доларів США від основної суми заборгованості за тілом позики. Пеня за вищевказаний період складає 794,23 доларів США від основної суми заборгованості за тілом позики.

Крім того, п. 1.1. Договору передбачено, що сторони домовились, що за кожен місяць користування грошовими коштами Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю 5 (п`ять) процентів від зазначеної суми. За домовленістю сторін виплата процентів за користування грошовими коштами здійснюється позичальником до 10 числа кожного місяця користування позикою починаючи з червня 2021 року. Відтак, ОСОБА_2 мав сплатити відсотки (10000,00* 5%=500 дол. США за кожен місяць) за користування коштами за період з 11.06.2021 по 02.02.2022 в розмірі 4000 доларів США (500 дол. США * 8 місяць = 4000 дол. США з урахуванням сплати ОСОБА_2 500 дол. США за перший місяць). Відтак 3 відсотки річних від суми заборгованості за користування грошовими коштами за період з 11.06.2021 (наступний день за датою визначеною договором позики як крайня для сплати процентів за користування позикою) по 02.02.2022 (дата звернення з позовом) складає 77,92 дол. США (3% = 4000(Сума боргу) ? 3(Процентна ставка (%) / 100% ? 237 (Кількість днів) / 365 (Кількість днів у році)).

Надалі суд наводить детальний розрахунок пені в розмірі 326,46 дол. США, яка виникла із суми боргу відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 4000 дол. США за період з 11.06.2021 по 02.02.2022:

Період розрахунку: з 11.06.2021 по 22.07.2021 - 42 дні [Розрахункова ставка] = 7,500% (облікова ставка НБУ) ? 2.000 = 15,000%, відтак, пеня = 4 000,00 дол. США (сума боргу) ? 15,000% (розрахункова ставка) / 100% ? 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 69,04 дол. США;

Період розрахунку: з 23.07.2021 по 09.09.2021 - 49 днів [Розрахункова ставка] = 8,000% (облікова ставка НБУ) ? 2.000 = 16,000%, відтак пеня = 4 000,00 грн. (сума боргу) ? 16,000% (розрахункова ставка) / 100% ? 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 85,92 дол. США;

Період розрахунку: з 10.09.2021 по 09.12.2021 - 91 день [Розрахункова ставка] = 8,500% (облікова ставка НБУ) ? 2.000 = 17,000%, відтак пеня = 4 000,00 грн. (сума боргу) ? 17,000% (розрахункова ставка) / 100% ? 91 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 169,53 дол. США;

Період розрахунку: з 10.12.2021 по 10.12.2021 - 1 день [Розрахункова ставка] = 9,000% (облікова ставка НБУ) ? 2.000 = 18,000%, відтак пеня = 4 000,00 грн. (сума боргу) ? 18,000% (розрахункова ставка) / 100% ? 1 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 1,97 дол. США.

Враховуючи вищевикладене загальна сума до стягнення складає 15335,87 дол. США.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає тільки грошова одиниця України іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (рішення Верховного

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII, Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР.

Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

У частині четвертій статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 наведено вичерпний перелік обставин, за яких особа, яка здійснює валютну операцію, має отримати на її здійснення індивідуальну ліцензію. Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 не передбачено обов`язку в отриманні індивідуальної ліцензії на передачу/отримання між фізичними особами - резидентами/нерезидентами, які перебувають в Україні, іноземної валюти в позику.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Такий правовий висновок викладений у постанові ВП ВС від 16.01.2019 року № 464/3790/16-ц.

Відтак, суд приходить до висновку про необхідність обрахунку 3 відсотків річних від суми заборгованості визначеної в іноземній валюті, зокрема, доларах США, а не її еквіваленті в національній валюті.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-134цс18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Також суд звертає увагу, що 19 травня 2021 року між ТОВ «Агроклаас Компані» як Поручителем, ОСОБА_6 , як кредитором та ОСОБА_2 як боржником, укладено договір поруки.

Відповідно до п. 1.4. Договору поруки у разі порушення Боржником обов`язку за Основним Договором, тобто Договором позики від 19.05.2021, ОСОБА_2 та ТОВ «Агреклаас Компані» відповідають перед ОСОБА_1 як солідарні боржники.

Також, відповідно до п. 2.1. даного Договору поруки, джерелом погашення заборговано Поручителя, Відповідача-2, є все майно та активи ТОВ «Агроклаас Компані».

Правилами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 531 ЦК України встановлено, що боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Суд приходить до висновку, що загальна сума заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_2 та ТОВ «Агроклаас Компані» як солідарних боржників.

Однак, суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, відтак до задоволення підлягає сума заявлена позивачем у позовних вимогах, а саме: 14 236, 24 дол. США (що відповідає еквівалентові суми 390072,97 грн. за курсом НБУ, який був на день підписання Договору позики від 19.05.2021).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказані витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем не надано жодних належних доказів, зокрема, акту приймання-передачі виконаних робіт, квитанції про сплату наданих послуг. До матеріалів справи долучено виключно ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, а отже дана вимога позивача не підлягає задоволенню.

Щодо вимог за зустрічним позовом ТОВ «Агроклаас Компані» про визнання недійсним Договору поруки від 19.05.2021 слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 Договору у порядку та на умовах визначених Договором позики від 19.05.2021 ТОВ «Агроклаас Компані» - Поручитель поручається перед ОСОБА_1 - Кредитор за виконання ОСОБА_2 - Боржником обов`язку щодо повернення суми позики, з урахуванням процентів, на умовах та на підставі Договору позики від 19.05.2021.

Згідно з п.1.4. Договору поруки у разі порушення Боржником обов`язку за Договором позики, ОСОБА_2 та ТОВ «Агроклаас Компані» відповідають перед ОСОБА_1 , як солідарні боржники.

Та відповідно до п.2.1. Договору поруки, джерелом погашення заборгованості Поручителя та способом забезпечення суми позики за Договором ики від 19.05.2021 є все майно та активи ТОВ «Агроклаас Компані».

Правилами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 531 ЦК України встановлено, що боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 627, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Суд не бере до уваги аргументи представника ТОВ «Агроклаас Компані» щодо того, що ОСОБА_2 перебуваючи на посаді директора ТОВ «Агроклаас Компані» до ОСОБА_3 , як єдиного Засновника ТОВ «Агроклаас Компані» (код ЄДРПОУ), який володіє 100,00% статутного капіталу не звертався ні в усній, ні в письмовій формі на отримання дозволу на укладення Договору поруки від 19.05.2021 року, що передбачено п. 9.10.23 згідно якого прийняття рішень про надання згоди на вчинення правочину, правочинів, укладення договорів, угод, вчинення інших дій та операцій або кількох взаємопов`язаних правочинів, договорів, угод, інших дій та операцій, ціна (вартість) яких перевищує 50,00% вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно Загальними Зборами учасників та п. 9.10.24 згідно якого прийняття рішень про надання згоди щодо придбання, оренди, відчуження, передачі в заставу (іпотеку), обтяження або вчинення інших правочинів чи декількох взаємопов`язаних правочинів щодо нерухомого майна Товариства (незалежно від його вартості) або таких правочинів чи декількох взаємопов`язаних правочинів, що можуть призвести до виникнення прав третіх осіб на будь-яке майно Товариства, вартість якого (незалежно від валюти платежу) перевищує 1 000 000,00 (один мільйон) гривень (або еквівалент цієї суми у іноземній валюті згідно із обмінним курсом, встановленим на дату вчинення відповідного правочину (або за курсом НБУ на найближчу попередню дату, якщо на дату вчинення правочину курс НБУ не встановлено), а відтак, договір поруки є недійсним, оскільки підписаний не уповноважено особою, з огляду на таке.

Відповідно до ст.. 8 Статуту ТОВ «Агроклаас Компані» органами Товариства є загальні збори учасника та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом Товариства. Директор є виконавчим органом Товариства. Директором може бути учасник Товариства або особа, яка не є учасником Товариства.

Єдиним Учасником Товариства є: ОСОБА_3 , яка володіє 100,00% статутного капіталу Товариства, що в грошовому виразі становить 1000 000,00 (один мільйон гривень 00 копійок) гривень.

Відповідно до п.9.6 зазначеного вище Статуту ТОВ «Агроклаас Компані» далі - Статут): «якщо Товариство має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції Зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформляється письмовим рішенням такого учасника».

Згідно з п. 10.5.5, п. 10.5.9, п. 10.6.2 та п. 10.6.3 директор Товариства здійснює серед іншого такі функції: прийняття рішень про використання фондів та майна Товариства з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом; прийняття рішень щодо вчинення Товариством правочинів, укладання договорів, угод, вчинення інших дій та операцій, або кількох взаємопов`язаних правочинів, договорів, угод, інших дій та операцій, ціна (вартість) яких не перевищує 1000000,00 (один мільйон) гривень (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті згідно з обмінним курсом, встановленим на дату вчинення відповідного правочину); вчиняти правочини (зокрема, укладати договори, контракти, угоди), в тому числі зовнішньоекономічні договори (контракти), з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом; розпоряджатися майном і коштами Товариства відповідно до закону та цього Статуту з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом.

Вивчивши Статут ТОВ «Агроклаас Компані» суд приходить до висновку що єдиними обмеженнями у діяльності директора є отримання дозволу загальних зборів, зокрема, на укладення договір ціна (вартість) яких перевищує 50,00 % вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу, а також отримання дозволу загальних зборів, зокрема, на укладення договір ціна (вартість) яких перевищує 1000000,00 (один мільйон) гривень.

Враховуючи що сума позики в розмірі 10000 дол. США, що відповідала еквівалентові суми 274000,00 грн. за курсом НБУ на момент укладання Договору, разом із відсотками за користування позикою в розмірі 1500 дол. США за період з 19.05.2021 по 19.08.2021 на який укладався Договір позики, що в еквіваленті становить 41100,00 грн. за курсом НБУ не перевищують 1000000,00 грн., а відомостей про вартість чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу позивачем за зустрічним позовом не надано, суд приходить до висновку що Директор ТОВ «Агроклаас Компані» - ОСОБА_2 мав повноваження на укладення договору поруки.

Інші підстави, передбачені ст.. 203 ЦК України, для визнання договору поруки недійсним судом не встановлені.

У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Агроклаас Компані» про визнання договору поруки недійсним не підлягають задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підстави для розподілу судових витрат за зустрічним позовом відсутні.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 1-16, 22,192,203,215,509,524,526,531,533,549,553,554,611,625,626,638,

1046-1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроклаас Компані» про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити.

Стягнути із солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Агроклаас Компані» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 19.05.2021 в розмірі 14 236,24 доларів США, (що відповідає еквівалентові суми 390 072, 97 грн. за курсом НБУ який був на день підписання Договору позики від 19.05.2021), а також судовий збір в сумі 3900 (три тисячі девятсот) грн. 73 коп.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроклаас Компані» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки, - відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом залишити за ТОВ «Агроклаас Компані» по фактично понесеним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 : місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

відповідач-1: ОСОБА_2 : місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2

відповідач-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроклаас Компані»: 01042, м. Київ, вул. Філатова, 10-а, оф. 2/12, ЄДРПОУ 42995756.

Суддя Остапчук Т.В.