Рішення

від 31.08.2023 по справі 295/7347/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/7347/23

Категорія 75

2/295/2043/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі: головуючого судді Лєдньова Д.М.

при секретарі - Заріцькому О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський молочний завод» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

Позивач звернувся в суд із позовом, в якому зазначив, що з 09.01.2023 року по 09.05.2023 року він працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Житомирський молочний завод» на посаді апаратника пастеризації та охолодження молочних продуктів.

За твердженням сторони, після нещасного випадку на виробництві, який стався із донькою позивача - працівницею того ж підприємства, з боку відповідача почався чинитись тиск.

Так, при виході на роботу 01.05.2023 року юристом Яриновською Н. позивачу було запропоновано отримати на вибір повістку з обов`язком явки до ТЦК або заяву про звільнення за ініціативою працівника.

В подальшому, 06.05.2023 року позивач не був допущений до робочого місця.

При виході на роботу 09.05.2023 року після повторної пропозиції написати заяву про звільнення за власною ініціативою позивачу видано трудову книжку із записом про звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.

Позивач звертає увагу, що не є суб`єктом, який може бути відповідальним в частині звільнення працівника за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, а наведена у наказі про звільнення нормативна підстава п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, не узгоджена зі змістом самого наказу та є немотивована.

Посилаючись на порушення трудових прав, позивач просить поновити його на роботі на посаді апаратника пастеризації та охолодження молочних продуктів, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що відповідач ОСОБА_1 18 04.2023 року заступив на зміну апаратника пастеризації та охолодження молочних продуктів та здійснював процес завантаження молочної продукції в резервуар для пастеризації.

Внаслідок порушення посадових обов`язків при виконанні технологічних операцій встановлена характеристика кислотності для продукції сироватки, перевищила 40 Т, що, у свою чергу, в подальшому призвело до зниження показників якості та вплинуло на вартість продажу.

У зв`язку із наведеним діями позивача підприємству було завдано збитків в сумі 7276,80 грн.

На ім`я директора товариства 19.04.2023 року надійшла службова записка від начальника цеху про виявлений факт невідповідності фізико-хімічним показникам сироватки.

20.04.2023 року за видатковою накладною та товарно-транспортною накладною контрагентом товариства був отриманий товар сироватка молочна згущена, з показниками кислотності вище 42 Т.

Наказом за № 36-Д від 02.05.2023 року призначено проведення службового розслідування.

Відповідач зауважує, що посадові обов`язки позивача передбачають нагляд та контроль за процесом пастеризації молочних продуктів, при цьому, в порушення інструкції особа не вчинили жодних дій на попередження обумовлених наслідків.

Сторона звертає увагу, що позивач відмовився надавати письмові пояснення та знайомитись з актом службового розслідування.

Посилаючись на відповідні обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач, представники сторін підтримали викладені у письмових заявах по суті спору вимоги та заперечення.

Судом встановлено наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Житомирський молочний завод» на посаді апаратника пастеризації та охолодження молочних продуктів у період з 09.01.2023 року по 09.05.2023 року.

Наказом № 82-К від 09.05.2023 року позивача звільнено із займаної посади з формулюванням згідно змісту наказу "за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п.2.ч.1 ст. 41 КЗпП України, а саме: нанесення матеріальної шкоди на суму 7276,80 грн."

В підстави видачу наказу покладено акт службового розслідування, згідно якого 18.04.2023 року під час перевірки лабораторією стану фізико-хімічних показників сироватки молочної згущеної демініразізованої на дільниці нанофільтрації у присутності начальника лабораторії ОСОБА_2 зафіксовано, що сироватка має високу кислотність та не відповідає хімічним показникам. Факт зафіксовано в журналі лабораторного контролю якості сироватки за 18.04.2023 року. В акті зауважено, що в порушення п.2 посадової інструкції апаратника пастеризації та охолодження молочних продуктів ОСОБА_1 виконував роботу з порушенням технологічного процесу, що призвело до відповідно їх ситуації.

В судовому засіданні досліджено наказ про службове розслідування від 02.05.2023 року за № 36-ОД, протокол погодження цін, складений між ТОВ «Житомирський молочний завод» та ПП «Імперіал плюс», видаткову накладну № М3-000012 від 20.04.2023 року, спеціалізовану товарну накладну на перевезення молочної сировини, товарно-транспортну накладну М122 від 20.04.2023 року, бухгалтерську довідку з відомостями про завдані збитки на суму 7276,80 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При оцінці доказів, наданих сторонами на підтримку власних позицій, суд зауважує про таке.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави розірвання трудового договору визначаються ст.ст. 40-41 КЗпП України.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбаченихстаттею 40цього Кодексу,трудовий договірз ініціативироботодавця можебути розірванийтакож увипадках:

-одноразового грубогопорушення трудовихобов`язківкерівником підприємства,установи,організації всіхформ власності(філіалу,представництва,відділення таіншого відокремленогопідрозділу),його заступниками,головним бухгалтеромпідприємства,установи,організації,його заступниками,а такожслужбовими особамиподаткових тамитних органів,яким присвоєноспеціальні звання,і службовимиособами центральнихорганів виконавчоївлади,що реалізуютьдержавну політикуу сферахдержавного фінансовогоконтролю таконтролю зацінами. винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця;

- винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця.

Як слідує зі змісту наказу про звільнення в підстави застосування дисциплінарного стягнення за описовим формулюванням покладається «вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків», тобто дій, передбачених п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що зазначена норма не може поширюватись за сферою регулювання на відносини між роботодавцем та особою, яка не займає наведені даної нормою посади.

Оскільки за вказівкою правової кваліфікації порушень у наказі про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідачем вказано саме п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України - винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця, суд вважає необхідним надати оцінку визначеним даної нормою для настання правових наслідків у вигляді розірвання трудового договору умовам на предмет їх існування або виникнення, а саме як: безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей; винна дія працівника; втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року по справі № 521/4221/16 зазначив, що «правовий аналіз норми матеріального права (п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України) дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов`язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей слідує, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей».

Зі змісту посадової інструкції апаратника пастеризаціїта охолодженнямолочних продуктів слідує, що в посадові обов`язки працівника покладається, крім іншого: 1) процес пастеризації молочних продуктів у пастеризаційних апаратах, завантаження та відслідковування якості сировини, яка надходить до апаратів з мето профілактики забруднення обладнання; 2) візуальний огляд резервуарів перед завантаженням та предмет чистоти та залишків миючих речовин, виклик мікробіологічної лабораторії для взяття змиві з обладнання.

Досліджуючи зміст посадової інструкції, зокрема пункт 2 інструкції, порушення якого зазначено в акті службового розслідування, проведеного за фактом виявлення невідповідності якості продукції, а також надаючи оцінку повідомленим сторонами у судовому засіданні обставинам за проявом фактичних конкретних дій та технологічних процедур, які покладались в обов`язки позивача, суд приходить до висновку, що такі технологічні операції не пов`язувались із підзвітністю характеру та наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Не є доведеними, на думку суду, і винність дій працівника у вигляді порушення технологічних операцій. Так, судом не отримано достатніх переконливих доказів з приводу того, що позивач ухилився від нагляду за обробкою резервуарів, журнал роботи працівників, які безпосередньо здійснюють очищення резервуарів перед навантаженням продукції, відповідачем суду не надано. Не є переконливими і доводи сторони відповідача з приводу того, що саме відсутність очищення стала безпосереднім причинно-наслідковим зв`язком із зміною якісних показників продукції. Вплив будь-яких операцій, у тому числі за температурним, часовим та іншими показниками, сторонами в судовому засіданні не доводився.

За таких обставин, оскільки судом не отримано доказів на підтвердженя існування підстав для застосування положень п.2 ч.1 ст .41 КЗпП України, звільнення позивача не можна визнати законним.

Відповідно до ч.ч.ч 1. 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до п.2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Зі змісту дослідженої судом довідки про дохід позивача слідує, що середньоденна заробітна плати за період березень-квітень 2023 року (43 робочих дні) становила 321,86 грн.

На день ухвалення рішення середній заробіток за час вимушеного прогулу становитиме: 82 робочих дні * 321,86 грн. = 26392,52 грн.

За таких обставин, суд поновлює ОСОБА_1 на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Житомирський молочний завод» на посаді апаратника пастеризації та охолодження молочних продуктів з 10.05.2023 року, стягує з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський молочний завод» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26392,52 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 2147,20 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Житомирський молочний завод», код ЄДРПОУ 41563679, адреса місцезнаходження: м. Житомир, проспект Незалежності, 45, на посаді апаратника пастеризації та охолодження молочних продуктів з 10.05.2023 року.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Житомирський молочнийзавод»,код ЄДРПОУ41563679,адреса місцезнаходження:м.Житомир,проспект Незалежності,45,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26392,66 грн.

Суму визначено без утримання податку. Стягнення і сплата прибуткового податку покладаються на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський молочний завод», код ЄДРПОУ 41563679, адреса місцезнаходження: м. Житомир, проспект Незалежності, 45, на користь держави судовий збір в розмірі 2147,20 грн.

Рішення про поновлення на роботі, а такожв частині стягнення заробітної плати в межах виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду буде виготовлено 05.09.2023 року.

Суддя: Д.М.Лєдньов