Ухвала

від 27.09.2023 по справі 465/459/20

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/459/20

1-кп/465/610/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Львові в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Івано-Франково, Яворівського району, Львівської області, громадянина України, директора Благодійної організації «Волонтерський рух України», одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадження Франківського районного суду м. Львова надійшов, затверджений прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіксальної служби управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017140000000023 від 20.01.2017року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 212КК України.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 від 27.01.2020року кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.

23.02.2023року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова №569/Р від 23.02.2023року, вказане кримінальне провадження передано судді ОСОБА_6

07.09.2023року на підставі протоколу перерозподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі,розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м.Львова №926/Р від 07.09.2023року, вказане кримінальне провадження передано судді ОСОБА_1 .

Від обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 надійшло до суду клопотання про звільненння обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

В судовому засіданні прокурор не заперечив щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши заявлене клопотання, наявні у суду матеріали кримінального провадження та обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з обвинувального акту, затвердженого 23.01.2020рокупрокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіксальної служби управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області ОСОБА_7 , ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, яке було вчинено ниму період з 18.06.2016 по 02.02.2017 року.

Відповідно до положення статті 12 КК України (в редакції від01.05.2016року) залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

Згідно санкції ч.2 ст. 212 КК України (в редакції від01.05.2016року), умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно ч.3 ст.12 КК України(в редакції від 01.05.2016року)злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Згідно з п.3 ч.1 ст.49 КК України (в редакції від 01.05.2016року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вирокомзаконної сили минули такі строки:п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018, внесені зміни до Кримінального кодексу України, зокрема, викладено у нових редакціях ст. 12 та частину першу ст. 49 КК України.

Відповідно до положення статті 12 КК України (в редакції ЗУ №2617-VIII від 22.11.2018) кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Згідно санкції ч.2 ст.212 КК України (в редакції на момент розгляду клопотання) - умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах,- карається штрафом від десяти тисяч до п`ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно ч.1 ст.12 КК України (в редакції на момент розгляду клопотання) кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Згідно ч. 3 ст. 12КК України (в редакції на момент розгляду клопотання) злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України (в редакції на момент розгляду клопотання)тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Згідно з п.5 ч.1 ст.49 КК України(в редакції на момент розгляду клопотання)особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Відвовідно до ч. 2 ст. 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

За таких обставин, враховуючи положення ст.4, ст.5 КК України, суд дійшов до переконання, що в даному випадку підлягає застосуванню закон про кримінальну відповідальність,який діяв на момент вчинення кримінального правопорушення,оскільки такі норми були начас вчиненнядіяння та поліпшують становище обвинуваченого.

Положеннями ч. 1 ст.44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.49 КК України (в редакції від 01.05.2016року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вирокомзаконної сили минули такі строки:п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Таким чином, згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких зупиняється в разі, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду, та переривається у випадку колиособа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-5 ст. 49 КК України).

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України (в редакції від 01.05.2016року) перебіг давності зупиняється,якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається,якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підстави, які б свідчили про зупинення або переривання вказаних строків, відсутні.

Встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, суд зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та його захисник подали до суду клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків давності. Клопотання обгрунтовують тим, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017140000000023 внесені 20.01.2017 року. 26.12.2019 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України. Відповідно до п.3 ч.1 ст 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п.2 цієї частини.

Верховний Суд у справі № 192/3301/16-к від 25.02.2021 року вказав, що системне тлумачення норм кримінального (ст. 49 КК) та процесуального закону (п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК) свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК у випадках, передбачених цією статтею, та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, яке може подаватися стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим, кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов`язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України

ОСОБА_4 погоджується із закриттям відносно нього кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (у зв`язку з закінченням строків давності) та враховуючи, що з дня порушення кримінальної справи минув 5-річний термін, просить суд кримінальне провадження відносно нього за ч. 2 ст. 212 ККУкраїни закрити у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності

Тому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 розуміє наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави та бажає бути звільненим від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Враховуючи те, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло понад 5 років, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю в зв`язку із закінченням строку давності, встановленого ст. 49 КК України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 на підставі ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Вирішуючи цивільний позов суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, чи підлягає задоволенню цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Таким чином, наведеними вище нормами кримінального процесуального закону встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

При цьому кримінальний процесуальний закон не передбачає вирішення питання щодо цивільного позову у разі закриття провадження по справі.

Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону, відтак такий слід залишити без розгляду.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст.100, 284, 314,370-372, 395 КПК України, ст.ст. 12, 49, 286 КК України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задоволити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42017140000000023 від 20.01.2017року - закрити.

Цивільний позовпрокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіксальної служби управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області ОСОБА_7 в інтересах держави в особі Галицької митниці Державної митної служби Українидо ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.

Речові докази: документи, вилучені з Львівської митниці ДФС, які подавались службовими особами БО «Волонтерський рух України» для проведення митних формальностей при ввезені гуманітарної допомоги на митну територію України та документи, які подавались службовими особами БО «Волонтерський рух України» в Міністерство соціальної політики України для визнання вантажів, ввезених на митну територію України, гуманітарною допомогою; матеріали виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги Італійської Республіки про опрацювання діяльності італійської компанії «TEDDY SPA» фактичного відправника товару, ввезеного БО «Волонтерський рух України» 18.06.2016 під виглядом гуманітарної допомоги на митну територію України; висновок експерта №1006 від 30.09.2019 судово-економічної експертизиу кримінальномупровадженні №42017140000000023акту №492/14-11/39452273від21.04.2017Прорезультати документальноїневиїзної перевіркиБлагодійної організації«Волонтерський рухУкраїни» (ЄДРПОУ39452273)дотримання вимогзаконодавства Україниз питаньдержавної митноїсправи помитних деклараціяхвід 17.10.2016№209000020/2016/006063тавід 28.10.2016№209000020/2016/006845тадодатки донього,МД 209000020/2016/006063IM40ААвід 17.10.2016,по якійпроводились митніформальності дляБО «Волонтерськийрух України»,а такожінші документи,які слугувалипідставою дляздійснення данихмитних формальностей;акт прийому-передачімайна №3від 18.11.2016,відповідно доякого БО«Волонтерський рухУкраїни» отрималамайно,яке булонадане натимчасове зберіганнязазначеній військовійчастині заадресою: АДРЕСА_2 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1