ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року
м. Харків
справа № 639/204/16
провадження №22-ц/818/1352/23
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого Тичкової О.Ю.
суддів Бурлака І.В., Яцина В.Б.,
за участі секретаря судового засідання Тітченко О.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - Державна установа «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України», Профспілковий комітет Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України», первинна профспілкова організація державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України», Харківська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я України
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 травня 2023 року постановлену у складі судді Рубіжного С.О.,-
УСТАНОВИВ:
В січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась. до Жовтневого районного суду м. Харкова із заявою про приведення виконавчого листа по справі №639/204/16-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова у відповідність із зазначеними вимогами ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування свої заяви посилалась на те, що постановою Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) від 06.06.2022 зазначено про неможливість примусового виконання листа, оскільки в державному реєстрі відсутні відомості щодо профспілкового комітету Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» та останній не може вважатися боржником в розумінні вимог закону України «Про виконавче провадження», а тому виконавчий лист повернутий без прийняття до виконання. Через відсутність коду ЄДРПОУ профспілковий комітет Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» не мав та не має статусу юридичної особи, та не мав права бути учасником цивільно-правових правовідносин.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.05.2023 в задоволенні заяви ОСОБА_2 про приведення виконавчого листа по справі № 639/204/16-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова у відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що фактично всі твердження та доводи заявника зводяться до заміни неналежного відповідача по справі, а заміна відповідача здійснюється відповідно до вимог ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Під час виконання рішення суду заміна відповідача по справі не передбачена.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, просила ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким привести виконавчий лист по справі №639/204/16 у відповідність із вимогам чинного законодавства в частині зазначення боржника.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що керівник профспілкової організації ОСОБА_3 , який понад 4 роки після ухвалення рішення по справі № 639/204/16-ц не перераховував ніякі грошові кошти позивачу, на виконання рішення суду від 21.02.2019, з урахуванням рішення профспілкового комітету, раптом, за день до ухвалення ухвали ОСОБА_4 від 25.05.2023, переказав через поштове відділення AT «Укрпошта» 24.05.2023 на ім`я ОСОБА_1 поштовий переказ на суму 903 грн. Зазначене є доказом того, що громадянин ОСОБА_5 знаходиться в тісному контакті з відповідачами.
Апелянт зазначив, що ОСОБА_5 неправомірно розглядав справу у судовому засіданні від 25.05.2023, чим навмисно порушив ч. 1 ст. 37 ЦПК України. Також зазначив, що судову повістку про виклик профспілкового комітету Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМ України» в судове засідання від 25.05.2023 отримав громадянин ОСОБА_6 , проте він не є уповноваженою особою через відсутність довіреності від профспілкового комітету Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМИ України». Беручи до уваги, що профспілковий комітет Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. 1.1. Мечникова НАМИ України» не є юридичною особою, ця структура не має юридичної адреси, зазначений відповідач не був повідомлений про час та місце судового розгляду справи. Суд немотивовано відмовив у задоволені клопотань представника заявниці да дійшов до висновків, що суперечать матеріалам справи та вимогам закону.
В апеляційній скарзі скаржник також просив: постановити окрему ухвалу та направити її до Вищої ради правосуддя з пропозицією розглянути питання про внесення подання до Вищої ради Юстиції про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Жовтневого районного суду м. Харкова;
постановити окремуухвалу танаправити їїдо Полтавськоїобласної прокуратурищодо проведенняперевірки тазанесення доЄдиного реєструдосудового розслідуваннявідомостей пофакту службовоїнедбалості суддіРубіжного С.
постановити окремуухвалу танаправити їїдо Харківськоїобласної прокуратурищодо проведенняперевірки тазанесення доЄдиного реєструдосудового розслідуваннявідомостей пофакту службовоїнедбалості суддів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 вчастині того,що цісудді нез`ясували,що профспілковийкомітет Державноїустанови «Інститутмікробіології таімунології ім.1.І.Мечникова НАМИУкраїни» неє належнимвідповідачем,а саме,що профспілковийкомітет Державноїустанови «Інститутмікробіології таімунології ім.І.І.Мечникова НАМИУкраїни» неє ніюридичною особою,ні фізичноюособою,у зв`язкуз тим,що можемати місцеправопорушення,передбачене ч.1ст.367КК України;
постановити окрему ухвалу та направити її до Харківської обласної прокуратури щодо проведення перевірки та занесення до Єдиного реєстру досудового розслідування відомостей по факту складання громадянкою ОСОБА_15 неналежного виконавчого документа - виконавчого листа №639/204/16-ц від 14.01.2021, що видав Жовтневий районний суд м. Харкова ;
постановити окрему ухвалу та направити її до Харківської обласної прокуратури щодо проведення перевірки та занесення до Єдиного реєстру досудового розслідування відомостей по факту зловживання службовим становищем, складання завідомо неправдивого офіційного документу, службової недбалості з боку працівника ОСОБА_16 у зв`язку з тим, що може мати місце правопорушення, передбачене ст. ст. 364, 366, 367 КК України.
07.07.2023 до суду Апеляційної інстанції надійшло клопотання від ОСОБА_1 в якому остання просила виконати імперативну норму ч.1 ст. 262 ЦПК України та постановити окрему ухвалу: щодо проведення перевірки та занесення до ЄРДР відомостей про факт введення в оману свідком ОСОБА_3 в частині нібито добровільного виконання рішення суду по цій справі, у зв`язку з тим, що може мати місце правопорушення передбачене ч.1 ст.384 КК України, яку направити до Харківської обласної прокуратури; про визнання недійсними довіреностей від 19.05.2016 , від 29.08.2019, від 30.09.2019 та від 03.10.2019 , які видано гр. ОСОБА_17 головою первинної профспілковї організації Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. I. І. Мечникова НАМ України» ОСОБА_3 ; щодо неповаги до суду з боку профспілкового комітету Держаної Установи «Інститут мікробіології та імунології ім. I.І. Мечников НАМН України» та притягти до відповідальності, передбаченої законом, за злісне ухилення від явки в суд при розгляді справи N° 639/204/16-ц.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_18 , який діяв в інтересах ОСОБА_19 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 року, частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України», профспілкового комітету Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України», первинної профспілкової організації державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України», Харківської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасно проведений розрахунок в частині виплати заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. Стягнуто з профспілкового комітету Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» на користь ОСОБА_1 необґрунтовано утримані членські внески в сумі 902 грн. 17 коп.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 березня 2019 року резолютивна частина рішення суду від 21 лютого 2019 доповнена абзацем 4 та стягнуто з профспілкового комітету Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» судовий збір в дохід держави в сумі 551 грн. 20 коп.
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 03 грудня 2020 року касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 року та постанова Харківського апеляційного від 05 червня 2019 року залишені без змін.
За змістом виконавчого листа від 14.01.2021 виданого на виконання Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.02.2019 видано 14.01.2021 боржником зазначений профспілковий комітет Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» ( т.12 а.с.68).
Як зазначено заявником 02.06.2023 було направлено на електрону пошту Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) заяву про примусове виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 року.
06.06.2023 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) Мельниченком І.О. складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання (т.13 а.с.68)
Згідно відповіді Міністерства юстиції України на запит про надання інформації за № ПШ-Л-1819/1931 від 07/05/21, у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості щодо Профспілкового комітету Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України».
26 квітня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яку ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 09 лютого 2022 року залишено без задоволення ( том 11 а. с 105-110)
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частинами 1, 3 та 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вимоги до виконавчого документа, а саме у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Забезпечення примусового виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).
Відповідно доч.1ст 48ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
За змістом заяви ОСОБА_18 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 25.04.2016, ухвали Жовтневого районного суду від 25.04.2016 ( т.1 а.с. 93-99а.с.114), рішенняЖовтневого районного суду міста Харкова від, постановХарківського апеляційного суду та Верховного Суду у справі № 639/204/16 профспілковий комітет державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова Національної академії медичних наук України» є відповідачем у справі з якого стягнуто на користь ОСОБА_1 необґрунтовано утримані членські внески у сумі 902 грн. 17 коп
Відповідно до ст. 4 закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому листі від 21.09.2019 зазначенні дані боржника - профспілкового комітету Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України», які містяться в матеріалах справи та ідентифікують відповідача. Код ЄДРПОУ у зазначеного відповідача відстутній оскільки він не має статусу ридичної особи.
Тому підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про приведення виконавчого листа від 21.02.2019 у відповідність із вимогами ст.4 Закону « Про виконавче провадження » відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження та доводи ОСОБА_1 фактично стосуються не правильно зазначеного відповідача у справі. А саме зазначення у виконавчому листі в якості боржника профспілкового комітету Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України», який не може бути відповідачем по справі тому що не має статусу юридичної особи.
Проте положеннями ЦПК України не передбачена заміна відповідача по справі під час виконання рішення суду.
Посилання заявниці про неможливість виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 року, як на підставу задоволення її заяви про приведення виконавчого листа відповідно до вимог закону, спростовуються матеріалами справи яким суд дав належну оцінку.
Так, звертаючись з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 року ОСОБА_1 , зазначила, що рішення суду у справі №639/204/16-ц виконано (т.9 а.с. 26 абз. 4).
В постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року надано оцінку доводам касаційної скарги ОСОБА_1 про відсутність у профспілкового комітету Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» статусу юридичної особи та зазначено : «… що не є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій посилання ОСОБА_1 на неправомірність стягнення грошових коштів зпрофспілкового комітету в зв`язку з неможливістю виконання рішення в цій справі, оскільки, якзазначає сама ж позивач у касаційній скарзі, на даний час рішення суду виконане, тобто її порушене право відновлене».
Згідно принципу римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.
По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Відповідно достатті 3 ЦК Українипринципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. (Постанова ВС від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18).)
Оскільки при зверненні до суду касаційної інстанції ОСОБА_1 посилалась на повне виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 року у справі №639/204/16-ц, її наступні твердження про неможливість виконання зазначеного рішення суперечать її попередній позиції та свідчать про зловживання наданими їй законом процесуальними правами.
Відповідно дост.385ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановленихстаттею 262цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу
Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Частиною десятою статті 262 ЦПК України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.
Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, анеобов`язком суду.
Апеляційний суд не встановив порушень, які б давали підстави для постановлення окремих ухвал у цій справі.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Ухвала суду постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зазначеним вимогам оскаржувана судова ухвала відповідає в повній мірі.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно достатті 141 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір»не вирішувалося.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 травня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2023 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді І.В.Бурлака
В.Б.Яцина
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.09.2023 |
Оприлюднено | 02.10.2023 |
Номер документу | 113789372 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Харківський апеляційний суд
Тичкова О. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні