Постанова

від 08.11.2007 по справі 14/388-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/388-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2007                                                                                   Справа № 14/388-07  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Білецька Л.М. (доповідач)

суддівНауменко І.М., Ясир Л.О.

при    секретарі    судового засідання:Марченко М.Ю.

за  участю   представників сторін:

від позивачаФедоріна Марина Анатоліївна представник, довіреність № б/н  від 03.09.07 року;

від відповідача-1:

від відповідача-2:Корнілов Олексій Олексійович довіреність №01/07 від 10.09.2007 року;Савченко Генадій Олександрович представник, довіреність №24  від 22.06.07 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційні скаргитовариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ВВ”, м. Дніпропетровськ та державного підприємства „Укрриба”, м. Київ

на рішеннявід  01.10.2007року

господарського суду Дніпропетровської області

у справі№ 14/388-07

за  позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Укрметфлюси”, м. Дніпропетровськ

до

В-1: товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ВВ”, м. ДніпропетровськВ-2: державного підприємства „Укрриба”, м. Київ

провизнання договору зберігання з правом користування №13/07 від 16.07.2007 року недійсним

В С Т А Н О В И В :

   Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2007р. по справі №  14/388-07 (суддя Панна С.П.) позов задоволено в повному обсязі.

   Визнано недійсним договір зберігання з право користування № 13/07, укладений 16.07.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВВ", м. Дніпропетровськ, і державним підприємством "Укрриба", м. Київ.

Стягнуто з Державного підприємства "Укрриба", м. Київ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрметфлюси", м. Дніпропетровськ 85 грн. - витрат на держмито, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  Рішення мотивовано тим, що відповідно до ст. 287 ГПК України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення. Передача в оренду спірного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду та без його дозволу, тому спірний договір укладено з порушенням чинного законодавства не вповноваженою на це особою, яка не мала права на прийняття рішення про передачу державного майна в оренду. Спірний договір не містить істотних умов, обов'язкових для договору оренди, перелік яких міститься в ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що є підставою, у відповідності до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання спірного правочину недійсним.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу або заяв про оренду нерухомого майна від двох або більше фізичних чи юридичних осіб, орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах. Порядок проведення конкурсу визначається Фондом державного майна України - для об'єктів, що перебувають у державній власності. Крім того, спірний договір суперечить ст. ст. 209, 793 Цивільного кодексу України, оскільки укладений на строк більше ніж три роки (п. 6.1 договору) і нотаріально посвідчений не був.

          Відповідач-1 –ТОВ „Фірма ”ВВ” не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій посилається на те, що:

-          порушені вимоги, що містяться у статті 4-3 ГПК України, ТОВ «ФІРМА ВВ»взагалі не мала можливості відстоювати свої законні права та інтереси у судовому процесі. До цього необхідно додати й ще один факт, який свідчить про упередженість при розгляді справи та ставлення до ТОВ «ФІРМА ВВ». 25 вересня 2007 року ТОВ «Фірма ВВ»заявило клопотання про залучення до участі у справі № 14/388-07 в якості відповідача Фонд Державного майна України;

-          судом було встановлено, що спірний договір не містить істотних умов, обов'язкових для договору оренди, перелік яких міститься в статті 284 Господарського кодексу України та статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що є підставою, у відповідності до статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, для визнання спірного правочину недійсним;

-          суд встановлює такий факт і тут же посилається на те, що порушені статті 209 та 793 ЦК України, оскільки договір не був посвідчений нотаріально. Але ж це твердження є повною несінитніцею, оскільки це є вимогою для договору оренди, для договору зберігання таких вимог не передбачена;

-          судом не було доведено взагалі, які інтереси та права позивача було порушено, що було підставою для звернення за захистом своїх інтересів. Під час судового засідання було встановлено, що відповідач- 2 ДП «УКРРИБА»ніяких прав та інтересів позивача не порушував, а тендер, на проведенні якого наполягав позивач не може провести, оскільки не має для цього юридичних підстав -положення про проведення тендеру не затверджено ФДМ України - власником майна. Отже, права позивача порушено не було, відповідно немає предмету спору та підстав для розгляду його в суді.

Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та припинити провадження по справі.

          Відповідач-2 –ДП „Укрриба” у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Фірма „ВВ” підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2007р. апеляційна скарга ТОВ „Фірма „ВВ” прийнята до провадження суду, її розгляд призначений на 08.11.2007року.

Згідно розпорядження голови судової палати № 856 від 08.11.2007р. справа № 14/388-07 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого -  Білецької Л.М.(доповідач), суддів –Науменко І.М., Ясир Л.О.

          Відповідач-2  - ДП „Укрриба” не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій посилається на те, що:

-          прийняте рішення винесено з порушенням норм матеріального права, викладені висновки не відповідають дійсним фактичним обставинам справи;

-          ДП „Укрриба” є державним водогосподарським підприємством, створеним з метою забезпечення ефективного використання та організації нагляду, контролю за технічною експлуатацією гідротехнічних споруд водних об'єктів рибницьких господарств;

-          ДП „Укрриба” самостійно має право здійснювати оперативно-господарську діяльність при використанні закріпленого на ним державного майна, а також захист своїх майнових прав.

Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, провадження по справі припинити за відсутністю предмета спору.

          Позивач –ТОВ Компанія „Укрметфлюси” надав відзив на апеляційні скарги відповідача-1 та відповідача-2 та вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, з дотриманням норм чинного законодавства. Просить апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2007р. апеляційна скарга ДП „Укрриба” прийнята до провадження суду, її розгляд призначений на 08.11.2007року.

Згідно розпорядження голови судової палати № 857 від 08.11.2007р. справа № 14/388-07 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого -  Білецької Л.М.(доповідач), суддів –Науменко І.М., Ясир Л.О.

          У судовому засіданні представники відповідача-1 та відповідача-2 підтримали доводи по апеляційним скаргам, просили апеляційні скарги задовольнити, рішення скасувати. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив апеляційні скарги не задовольняти, рішення залишити без змін.

          Вислухавши думку представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, інші матеріали справи, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду слід скасувати з таких підстав.

          З матеріалів справи видно, що позивач - ТОВ ”Компанія Укрметфлюси” звернулася до відповідачів, які уклали між собою договір зберігання, про визнання його недійсним. Посилався на те, що незважаючи на анулювання результатів конкурсу, за яким відповідач-1 був визнаний переможцем, відповідачі уклали договір з правом користування, який порушує позивача права як учасника конкурсу і претендента на укладення договору оренди. Вважаючи, що даний договір суперечить положенням Закону України “Про оренду державного і комунального майна” та Порядку № 2149 від 13.10.2004 року, нотаріально не посвідчений, позивач просив визнати договір недійсним.

          Суд першої інстанції погодився з доводами позивача і додатково встановив, що фактично між сторонами укладений договір оренди нерухомого майна, яке знаходиться у державній власності і перебуває на балансі ДП ”Укрриба”. Дійсною метою договору була не передача майна для його зберігання, а використання майна в оренді.

          Відповідно до ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства, установи, організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

          Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є право чин, який вчинено сторонами для приховування іншого право чину, який вони насправді вчи- нили. Якщо буде встановлено, що право чин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо право чину, який сторони насправді вчинили.

          Удаваний правочин як неправомірний може бути визнаний недійсним на  підставі ч.1 ст. 215 ЦК України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

          П. 17 Постанови пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978 р. №3 встановлено, що визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов'язує кожну сторону повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості  повернути одержане в натурі повернути його вартість у грошах.

          Визнаючи угоду недійсною, суд першої інстанції не вирішив питання про застосування реституції.

          Окрім того, необхідною умовою процесуального статусу позивача є порушення укладеною угодою його прав чи охоронюваних законом інтересів.

          Позивач у позові посилався тільки на порушення процедури проведення конкурсу, проте цього недостатньо, оскільки договір укладено не за результатами конкурсу. Листом від 15.05.2007 року позивача повідомлено про те, що результати конкурсу анульовано. Доказів проведення нового конкурсу, у якому б позивач був би переможцем, у справу не надано.

Таким чином, позивач не надав доказів на підтвердження того, яким чином оспорюваний договір порушує його права. Між тим, позивач не був стороною оспорюваного договору. Він не надав доказів того, що волевиявлення сторін  було спрямоване саме на укладення договору оренди. Той факт, що договором зберігання передбачено і користування майном не суперечить діючому законодавству, оскільки відповідно до ст. 944 ЦК України використання майна не допускається у разі незгоди поклажодавця, а по даному договору поклажодавець згоден з тим, щоб зберігач використовував належне йому майно, здане на зберігання.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, до прийняття судового рішення у справі тільки позивач має право змінити підставу позовних вимог. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилався тільки на недійсність договору, що не відповідає вимогам закону. На порушення норм процесуального права суд першої інстанції без відповідного клопотання позивача змінив підставу позову і визнав  недійсним договір як удаваний.

Таким чином,  рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а в задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу, суд, -  

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ВВ”, м. Дніпропетровськ та державного підприємства „Укрриба”, м. Київ - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2007 року у справі № 14/388-07-  скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.          

Головуючий суддя                                                                           Л.М.Білецька

Суддя                                                                                                І.М.Науменко

Суддя                                                                                                Л.О.Ясир

З оригіналом згідно

Помічник судді                                     О.В.Водопоєнко