Постанова

від 06.03.2008 по справі 14/388-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/388-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 березня 2008 р.                                                                                    № 14/388-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:С. Шевчук,С. Владимиренко, І. Воліка (доповідача),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Компанія Укрметфлюси"

на постановувід 08.11.2007 року

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№ 14/388-07

за позовомТОВ "Компанія Укрметфлюси"

до1)          ТОВ "Фірма ВВ",2)          Державного підприємства (ДП) "Укрриба"

провизнання недійсним договору зберігання з правом користування № 13/07 від 16.07.2007 року

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачаГрудік С.М. (директор),

відповідача-1Корнілов О.О. (дов. від 10.09.2007 року б/н),

відповідача-2Єрушніков Д.О. (дов. від 02.07.2007 року № 24),Стехун-Ноель Л.М. (дов. від 24.04.2007 року № 1)

та прокурор Генеральної прокуратури УкраїниСавицька О.В. (посв. № 231)

В судовому засіданні 28.02.2008 року було оголошено перерву до 15:40 06.03.2008 року для оголошення резолютивної частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Компанія Укрметфлюси" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору зберігання з правом користування                       № 13/07 від 16.07.2007 року, укладеного між ТОВ "Фірма ВВ" і ДП "Укрриба".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що даний договір є удаваною угодою, яку сторони уклали для приховування іншої угоди, а саме договору оренди гідротехнічних споруд. Разом з тим, позивач вказує, що оспорюваний договір в порушення законодавства укладено без дозволу Фонду державного майна України; орендар повинен був визначатися орендодавцем на конкурсних засадах; а також посилається на те, що для об'єктів, що перебувають у державній власності, порядок проведення конкурсу визначається Фондом державного майна України.

Доповідач: Волік І.М.

Крім того, ТОВ "Компанія Укрметфлюси" в обґрунтування заявленого позову зазначає, що конкурс на право оренди державного майна проведено в порушення п. п. 3, 5, 6 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.11.2004 року за                 № 1405/1004 та затвердженого наказом Фонду державного майна України 13.10.2004 року за № 2149.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2007 року по справі № 14/388-07 (суддя С. Панна) позовні вимоги задоволені, визнано недійсним договір зберігання з правом користування № 13/07, укладений 16.07.2007 року між ТОВ "Фірма ВВ" і ДП "Укрриба".

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з наступних обставин, що встановлені в ході судового розгляду.

16.07.2007 року відповідач-1 (ТОВ "Фірма ВВ") і відповідач-2 (ДП "Укрриба") уклали договір зберігання з правом користування за № 13/07, згідно з               п. 1.1 розділу 1 якого замовник (відповідач-2) передає, а зберігач (відповідач-1) приймає на відповідальне зберігання з правом користування відповідно до Акту приймання-передачі нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі               ДП "Укрриба" та розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с. Олександрівка, та Новомосковський р-н, с. Піщанка.

Згідно з п. 2.2 розділу 2 договору зберігач зобов'язаний за користування майном вносити плату щомісячно до 15 числа наступного місяця в розмірі                 16 050,00 грн., в тому числі ПДВ, на розрахунковий рахунок замовника з врахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до п. 3.1 розділу 3 договору зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі.

Згідно з п. 3.3 розділу 3 договору за згодою замовника зберігач має право передавати частину майна в користування іншій особі.

За відповідальне зберігання майна (згідно "Акту приймання-передачі державного майна") щомісячний розмір плати складає 10 грн., в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції.

Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року (п. 4.1 розділу 4 договору).

Відповідно до п. 6.1 розділу 6 договору цей договір діє з 16.07.2007 року до 16.07.2022 року і набуває чинності з дня його підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України правочин зміст якого суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства може бути визнано судом недійсним.

Виходячи зі змісту укладеного відповідачами договору, господарський суд першої інстанції зазначає, що фактично сторони уклали договір оренди нерухомого майна, яке знаходиться в державній власності та перебуває на балансі              ДП "Укрриба".

Так, умови договору, якими передбачено щомісячні платежі, що повинен здійснювати відповідач-1 (ТОВ "Фірма "ВВ") за користування переданого йому на певний строк майна.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України наймом (орендою) майна є передача його у користування наймачеві за плату на певний строк. Аналогічне визначення орендних відносин містить і стаття 283 Господарського кодексу України.

У зв'язку з наведеним, відхилені як безпідставні посилання відповідачів на те, що спірний договір є договором зберігання, за яким згідно зі ст. 944 Цивільного кодексу України зберігачу надано право користуватися річчю, переданою йому на зберігання поклажодавцем.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що дійсною метою спірного договору було не передача державного майна на зберігання, а здача майна в оренду з метою отримання відповідачем-1 (ТОВ "Фірмою ВВ") прибутку від його використання, оскільки предметом договору найма (оренди) є передача майна у платне користування для отримання наймачем прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, в той час як метою договору зберігання є забезпечення схоронності речі у тому вигляді, в якому її було передано на схов.

При прийнятті рішення у справі господарським судом встановлено, що ТОВ "Фірма ВВ" в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що воно отримувало якусь компенсацію за здійснення ним послуг по зберіганню прийнятого майна, а також, сторони не спростували тверджень позивача, що укладений ними договір є фактично договором оренди, за яким відповідач-1 перераховує відповідачу-2 саме орендну плату, а не здійснює якісь інші платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд вважає, що відповідачами укладено договір оренди.

Згідно зі ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Враховуючи, що передача в оренду спірного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, господарський суд першої інстанції доходить до висновку про те, що спірний договір укладено з порушенням чинного законодавства неуповноваженою на це особою, яка не мала права на прийняття рішення про передачу державного майна в оренду.

Крім того, господарський суд зазначає, що спірний договір не містить істотних умов, обов'язкових для договору оренди, перелік яких міститься в ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що є підставою відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання спірного правочину недійсним.

До того ж, згідно з вимогами ч. 7 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу або заяв про оренду нерухомого майна від двох або більше фізичних чи юридичних осіб, орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах.

Порядок проведення конкурсу визначається Фондом державного майна України - для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Крім того, господарський суд дійшов висновку, що спірний договір суперечить ст. ст. 209, 793 Цивільного кодексу України, оскільки укладений на строк більше ніж три роки (п. 6.1 договору), однак нотаріально не посвідчений.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2007 року (колегія суддів: Л.Білецька, І. Науменко, Л. Ясир) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2007 року у справі                   № 14/388-07 скасоване, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи постанову у справі, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

ТОВ "Компанія Укрметфлюси" звернулася з позовом до відповідачів, які уклали між собою договір зберігання, про визнання його недійсним, посилаючись при цьому на те, що незважаючи на анулювання результатів конкурсу, за яким відповідач-1 був визнаний переможцем, відповідачі уклали договір з правом користування, що порушує позивача права як учасника конкурсу і претендента на укладення договору оренди.

Вважаючи, що даний договір суперечить положенням Закону України “Про оренду державного і комунального майна” та Порядку № 2149 від 13.10.2004 року, а також нотаріально не посвідчений, позивач просив визнати договір недійсним.

Відповідно до ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства, установи, організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно зі ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Удаваний правочин як неправомірний може бути визнаний недійсним на  підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

При цьому, як зазначає господарський суд апеляційної інстанції, необхідною умовою процесуального статусу позивача є порушення укладеною угодою його прав чи охоронюваних законом інтересів.

Проте, позивач у позові посилався тільки на порушення процедури проведення конкурсу, чого недостатньо, оскільки договір укладено не за результатами конкурсу.

Листом від 15.05.2007 року позивача повідомлено про те, що результати конкурсу анульовано.

Доказів проведення нового конкурсу, у якому б позивач був би переможцем, господарському суду надано не було.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів на підтвердження того, яким чином оспорюваний договір порушує його права, адже, позивач не був стороною оспорюваного договору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України до прийняття судового рішення у справі тільки позивач має право змінити підставу позовних вимог.

Однак, господарським судом апеляційної інстанції зауважено, що як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилався тільки на недійсність договору, що не відповідає вимогам закону, проте в порушення норм процесуального права господарський суд першої інстанції без відповідного клопотання позивача змінив підставу позову і визнав недійсним договір як удаваний.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ "Компанія Укрметфлюси" посилається на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм права та просить про її скасування і залишення без змін рішення господарського суду першої інстанції.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ "Компанія Укрметфлюси" не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Як було зазначено вище, спірний договір зберігання з правом користування був укладений від 16.07.2007 року між ДП "Укрриба" та ТОВ "Фірма ВВ".

Оскільки позивач –ТОВ "Компанія Укрметфлюси" не є учасником спірного договору, то обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання  договору зберігання з правом користування № 13/07 від 16.07.2007 року недійсним) не призведе до захисту порушеного права, навіть якщо судом буде встановлено факт такого порушення, оскільки застосування наслідків недійсності угоди не поширюється на права позивача.

Способи захисту цивільних прав визначені ст. 16 Цивільного кодексу України. До них відносяться : 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позов про визнання недійсним договору, за яким позивач не є стороною у договорі, не є способом захисту порушеного права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку, що позов ТОВ "Компанія Укрметфлюси" про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 13/07 від 16.07.2007 року задоволенню не підлягає.

Оскаржувана у справі постанова прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Компанія Укрметфлюси" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2007 року у справі № 14/388-07 залишити без змін.

      Головуючий, суддя                                                              С. Шевчук

Судді :                                                                                   С. Владимиренко

                                                                                                         І. Волік