Постанова

від 27.09.2023 по справі 911/1591/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. Справа№ 911/1591/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 27.09.2023 у справі №911/1591/20 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксана Плюс»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.05.2023, повний текст якої складений 22.06.2023

про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксана Плюс»

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково

у справі № 911/1591/20 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксана Плюс»

про стягнення 546 369, 45 грн.

ВСТАНОВИВ:

15.05.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача (боржника) надійшла заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню частково б/н від 11.05.2023, у якій він просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню частково наказ суду від 22.01.2021 № 911/1591/20, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 170 013,68 грн. основної заборгованості.

В обґрунтування поданої заяви відповідач послався на те, що:

- ним платіжними дорученнями № 410 від 28.09.2020 та № 1 від 07.10.2020 (до ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі - примітка суду) було сплачено на користь позивача 170 013,68 грн., проте вказані платіжні доручення не були додані до матеріалів справи та, відповідно, враховані судом першої інстанції при вирішенні спору сторін по суті, оскільки представникам відповідача не було відомо про наявність такої часткової сплати;

- вказане свідчить про те, що на момент видачі наказу № 911/1591/20 від 22.01.2021 розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становив 200 000,00 грн., а зобов`язання відповідача перед позивачем зі сплати основного боргу в сумі 370 013,68 грн. є припиненим частково в межах сплаченої відповідачем суми в розмірі 170 013,68 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі № 911/1591/20 відмовлено у задоволенні заяви б/н від 11.05.2023 р. (вх. № 9449/23 від 15.05.2023 ) Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксана Плюс» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачем платіжні доручення не є належними та достатніми доказами, що підтверджують наявність обставин, передбачених ст. 328 ГПК України, оскільки відповідні платежі були здійснені відповідачем (боржником) ще до прийняття Господарським судом Київської області рішення від 09.12.2020 у справі № 911/1591/20, а самі платіжні доручення не були предметом дослідження, оцінки судом при розгляді справи № 911/1591/20, так як не були подані учасниками справи та відсутні у матеріалах справи станом на момент прийняття судом рішення у даній справі, а були подані відповідачем (боржником) разом із скаргою б/н від 18.11.2021 на бездіяльність державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), і їх прийняття та врахування на стадії виконання рішення суду призведе до перегляду фактичних обставин та відносин, які встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2020 у даній справі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Роксана Плюс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Київської області від 24.05.2023 у справі № 911/1591/20 та ухвалити нове рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню частково наказ суду від 22.01.2021 № 911/1591/20, а саме - в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксана Плюс» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» 170 013,68 грн. основної заборгованості.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- з системного аналізу ч. 1 ст. 328 ГПК України слідує, що наказ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню у наступних випадках: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суду постанові від 18.12.2019 по справі №465/7682/13-ц;

- що стосується добровільного (самостійного) виконання, то воно мало бути вчинене до видання наказу або до початку виконавчого провадження, оскільки з початку відкриття виконавчого провадження рішення господарського суду набрало законної сили та є обов`язковим на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»;

- часткова оплата була здійснена боржником за договором поставки №65 від 05.07.2019, заборгованість за яким була встановлена рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2020 у справі № 911/1591/20, до видачі наказу та відкриття виконавчого провадження, а тому є по своїй суті добровільним частковим погашенням заборгованості за договором, заборгованість за яким була встановлена рішенням у цій справі;

- суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що врахування платіжних доручень призведе до перегляду судового рішення, так як платіжні доручення, що надавались боржником до заяви є лише доказом, який підтверджує факт добровільної оплати частини заборгованості, яка підлягає стягненню з боржника за рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/1591/20 і не тягне за собою перегляд раніше встановлених фактів у рішенні;

- в даному випадку боржником реалізовано своє право на подання доказів, які підтверджують факти, викладені у заяві, при цьому саме рішення боржником не оскаржується та не ставиться під сумнів;

- ГПК України не визначено іншого механізму для зарахування коштів на виконання рішення суду у випадку, коли такі кошти сплачувались під час розгляду справи, але не були предметом розгляду під час суду та не враховувались в рішенні суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023, справу № 911/1591/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Тищенко А.І..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1591/20 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/1591/20.

20.07.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- зі змісту платіжних доручень слідує, що оплату відповідач здійснив з посиланням у призначенні платежу на акт звірки за спірним договором, однак не визначив повної інформації (спрямування коштів) в рахунок чого мають бути спрямовані сплачені ним та в рахунок погашення якої накладної;

- скаржник долучив неналежні та недопустимі докази намагаючись ввести суд в оману та зловживаючи своїми процесуальними правами з приводу того, що нібито ним були сплачені кошти і т.д., так як копії платіжних доручень та акту звірки заявником подано без належного завірення їх копій, і дані неналежні докази цілком обгрунтовано не були взяті судом до уваги.

- рішення суду у цій справі не оскаржувалось, набрало законної сили, частково виконане, а поданням заяви відповідач фактично намагається поставити під сумнів рішення суду, яке набрало законної сили, що є неприпустимим та свідчить про зловживання процесуальними правами;

- заявник дану заяву подав з пропуском строків позовної давності для її подачі, тому, у випадку задоволення апеляційної скарги, слід застосувати строк позовної давності,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, а у випадку задоволення апеляційної скарги - застосувати строк позовної давності, оскільки в суді першої інстанції заявляв про це у своєму запереченні.

Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач навів орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, який він понесе у зв`язку з розглядом апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції в сумі 50 000,00 грн.

27.07.2023 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження даної справи.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І., яка не є головуючою суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/2657/23 від 01.08.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1591/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксана Плюс» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі № 911/1591/20 та повідомлено про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення вказаної ухвали шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою/клопотанням з підтвердженням сплатити судового збору у розмірі 2 684,00 грн., про що надати відповідні докази.

15.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксана Плюс» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого, зокрема, додані докази сплати судового збору в зазначеному розмірі.

У період із 07.08.2023 по 25.08.2023 головуючий суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксана Плюс» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі № 911/1591/20, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.09.2023 о 14:15 год.

Станом на 27.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає зімін чи скасуванню, з наступних підстав.

У травні 2020 року Товариство з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксана Плюс» у якому просило стягнути з відповідача основний борг в сумі 470 013,68 грн. за договором поставки № 65 від 05.07.2019 та пеню в сумі 76 355,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати за поставлену продукцію та виконані монтажні роботи за договором поставки № 65 від 05.07.2019.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, проте про розгляд справи був повідомлений належним чином та неодноразово звертався до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач надав суду копії платіжних доручень № 363 від 29.07.2020 та № 379 від 18.08.2020 на загальну суму 100 000,00 грн., які свідчили про часткове погашення спірної заборгованості відповідачем після звернення позивача до суду з цим позовом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2020 у справі № 911/1591/20:

- провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн. основного боргу закрито;

- в іншій частині позовні вимоги задоволено частково та присуджено стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 370 013,68 грн., пеню у розмірі 71 377,99 грн. та судовий збір у розмірі 6 620,88 грн.;

- відмовлено в задоволенні інших позовних вимог.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції, встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленої продукції та виконаних монтажних робіт за договором поставки № 65 від 05.07.2019, з огляду на що останній має право на стягнення неоплаченої частини вартості вказаного товару та робіт, а також, нарахованих за прострочення виконання обов`язку по їх оплаті, пені.

Водночас з огляду на часткову сплату відповідачем суми основного боргу після звернення позивача до суду з цим позовом, суд першої інстанції позовні вимоги про стягнення основного боргу задовольнив частково в сумі 370 013,68 грн., а у частині стягнення 100 000,00 грн. основного боргу провадження у справі закрив відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

При перевірці виконаних позивачем розрахунків пені, суд першої інстанції встановив, що позивачем при розрахунку пені не було враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені були частково задоволені за уточненим розрахунком суду .

Вказане рішення сторонами оскаржено не було і 22.01.2021 на виконання цього рішення Господарським судом Київської області видано відповідний наказ.

15.05.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача (боржника) надійшла заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню частково б/н від 11.05.2023, у якій він просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню частково наказ суду від 22.01.2021 № 911/1591/20, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 170 013,68 грн. основної заборгованості.

В обґрунтування поданої заяви відповідач послався на те, що:

- ним платіжними дорученнями № 410 від 28.09.2020 та № 1 від 07.10.2020 (до ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі - примітка суду) було сплачено на користь позивача 170 013,68 грн., проте вказані платіжні доручення не були додані до матеріалів справи та, відповідно, враховані судом першої інстанції при вирішення спору сторін по суті, оскільки представникам відповідача не було відомо про наявність такої часткової сплати;

- вказане свідчить про те, що на момент видачі наказу № 911/1591/20 від 22.01.2021 розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становив 200 000,00 грн., а зобов`язання відповідача перед позивачем зі сплати основного боргу в сумі 370 013,68 грн. є припиненим частково в межах сплаченої відповідачем суми в розмірі 170 013,68 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі № 911/1591/20 відмовлено у задоволенні заяви б/н від 11.05.2023 р. (вх. № 9449/23 від 15.05.2023 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксана Плюс» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення вказаної заяви, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 328 ГПК України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 ГПК України).

Частиною 4 ст. 328 ГПК України встановлено, що про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Отже, за змістом положень чинного законодавства, в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2022 у справі № 917/244/21.

Вказане кореспондується з принципом правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).

У цій справі остаточним судовим рішенням, яке набрало законної сили у встановленому чинним законодавством порядку, встановлено, що станом на дату його ухвалення заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію та виконані монтажні роботи за договором поставки № 65 від 05.07.2019 становила 370 013,68 грн., проте відповідач, подаючи заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню частково, фактично намагається здійснити перегляд вказаного рішення, так як наслідком задоволення вказаної заяви буде встановлення того, що станом на дату ухвалення такого рішення заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію та виконані монтажні роботи за договором поставки № 65 від 05.07.2019 становить іншу суму, ніж визначено у рішенні, тобто зміна такого рішення.

Водночас права на вказане, суду при розгляді заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, не надано.

При цьому те, що ГПК України не визначено іншого механізму для зарахування коштів на виконання рішення суду у випадку, коли такі кошти сплачувались під час розгляду справи, але не були предметом розгляду під час справи та не враховувались в рішенні суду, не спростовує викладених вище висновків.

Слід окремо зазначити про те, що за імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій, в тому числі і неподання суду доказів та на тому, що матеріалами справи підтверджується те, що відповідач був обізнаний про розгляд цієї справи та, відповідно, мав можливість подати до суду будь-які докази.

Колегія суддів зауважує апелянтові на помилковість його тверджень про те, що в даному випадку боржником реалізовано своє право на подання доказів, які підтверджують факти, викладені у заяві, при цьому саме рішення боржником не оскаржується та не ставиться під сумнів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксана Плюс» про визнання таким, що не підлягає виконанню частково наказу суду від 22.01.2021 № 911/1591/20, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 170 013,68 грн. основної заборгованості.

Колегія суддів зауважує на тому, що апелянт не позбавлений права вимагати від позивача, в тому числі і в судовому порядку, коштів перехованих платіжними дорученнями № 410 від 28.09.2020 та № 1 від 07.10.2020.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, доказів на підтвердження своїх вимог суду не надав апеляційний суд погоджується з ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі № 911/1591/20, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксана Плюс» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксана Плюс» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі № 911/1591/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 24.05.2023 у справі № 911/1591/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1591/20.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 27.09.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала