Постанова

від 13.09.2023 по справі 920/198/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2023 р. Справа№ 920/198/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 13.09.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Підприємства "Укрспецсоцсервіс"

на рішення Господарського суду Сумської області від 30.05.2023 у справі №920/198/23 (суддя Яковенко В.В., повний текст рішення складено та підписано 30.05.2023)

за позовом Підприємства "Укрспецсоцсервіс"

до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області

про зобов`язання поновити договір оренди земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Укрспецсоцсервіс» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області, у якому просив суд зобов`язати відповідача поновити договір оренди земельної ділянки від 29.06.2016, зареєстрованого за № 30495177, на такий самий строк і на таких самих умовах із ставкою орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не зважаючи на його звернення до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, відповідач змінив умови договору оренди в частині розміру (ставки) орендної плати.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.05.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не дотримано встановленої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» процедури повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Підприємство «Укрспецсоцсервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 30.05.2023 у справі №920/198/23 за позовом Підприємства «Укрспецсоцсервіс» до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області про зобов`язання поновити договір оренди земельної ділянки повність та прийняти нове рішення, яким зобов`язати Садівську сільську раду Сумського району Сумської області поновити Договір оренди земельної ділянки від 29.06.2016 року, зареєстрованого за №30495177, на такий самий строк і на таких самих умовах, із ставкою орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийняте на підставі неповно досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та при недотриманні норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що орендар фактично продовжує користуватись земельною ділянкою майже як два роки після закінчення строку дії договору, а протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди не було, а тому договір вважається поновленим на той самий строку і на тих самих умовах.

20.06.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Підприємства «Укрспецсоцсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 30.05.2023 у справі №920/198/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №920/198/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 26.06.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Підприємства «Укрспецсоцсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 30.05.2023 у справі №920/198/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Сумської області надіслати матеріали справи №920/198/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

04.07.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 у справі №920/198/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства «Укрспецсоцсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 30.05.2023 та призначено до розгляду на 29.08.2023.

27.07.2023 до канцелярії суду від Садівської сільської ради Сумського району Сумської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги, яку просив суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що позивачем не надано проекту договору на продовження строку оренди на новий строк разом з листом від 21.04.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Підприємства «Укрспецсоцсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 30.05.2023 у справі 920/198/23 на 13.09.2023.

07.09.2023 до канцелярії суду від Садівської сільської ради Сумського району Сумської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

У судове засідання 13.09.2023 з`явився представник позивача, підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, натомість судом враховано подану ним заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням 9 сесії Садівської сільської ради Сумського району Сумської області 5 скликання від 21.06 2007 затверджено протокол конкурсної комісії про надання в оренду земельної ділянки площею 0,5 га у селі Сад по вулиці Шкільна (попередня назва 60 років Жовтня) під житлову багатоповерхову забудову із ставкою орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ТОВ «Сатва-Будмаркет» правонаступником якого є підприємство «Укрспецсоцсервіс» (до перейменування підприємство «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія»).

29 червня 2016 року на підставі рішення Садівської сільської ради Сумського району Сумської області від 08 квітня 2016 року, між позивачем і Садівською сільською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,5 га у селі Сад по вулиці Шкільна (попередня назва 60 років Жовтня), кадастровий номер земельної ділянки 5924786800:01:005:0032.

Відповідно до пункту 3 договору оренди земельної ділянки від 29 червня 2016 року на земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництва квартирного (багатоповерхового) житлового будинку (1-а черга) відсоток готовності якого становить 9%, забудовником якого є позивач.

Додаткова угода про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 29 червня 2016 року була підписана 19 грудня 2018 року у зв`язку із зміною найменування Підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів «Гармонія» на Підприємство «Укрмпецсоцсервіс», сторони домовились у договорі оренди земельної ділянки назву орендаря читати Підприємство «Укрспецсоцсервіс».

На підставі пункту 7 договору оренди земельної ділянки цю угоду укладено на п`ять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору.

Відповідно до пункту 8 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

21.04.2021 позивач письмово повідомив відповідача про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки від 29.06.2016, зареєстрованого за № 30495177.

За результатами розгляду листа-повідомлення орендаря про поновлення строку дії договору Садівська сільська рада Сумського району Сумської області на дев`ятій позачерговій сесії восьмого скликання ухвалила рішення від 18 червня 2021 року «Про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого за № 30495177 від 18.07.2016», яким встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У подальшому, за зверненнями позивача Садівська сільська рада ухвалила рішення від 15 липня 2022 року «Про внесення змін до рішення дев`ятої позачергової сесії Садівської сільської ради восьмого скликання від 18.06.2021 «Про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого за № 30495177 від 18.07.2016», згідно з яким орендарю встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач зазначає, що Садівська сільська рада Сумського району Сумської області про своє рішення від 15 липня 2022 року щодо зменшення розміру (ставки) орендної плати повідомила орендаря через декілька місяців листом № 04-15/3/1234 від 21 вересня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не зважаючи на його звернення до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, відповідач змінив умови договору оренди в частині розміру (ставки) орендної плати з 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 12%, а потім на 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач вважає, що поновлення договору оренди земельної ділянки має відбуватися у відповідності до положень статті 126-1 Земельного кодексу України, якою визначено, що якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові підстави та порядок поновлення договору оренди землі врегульовано положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».

16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким статтю 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Розділ ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення спірного договору 29.06.2016).

Відтак, в силу наведених приписів, твердження позивача про те, що поновлення договору оренди земельної ділянки має відбуватися у відповідності до положень ст. 126-1 Земельного кодексу України є помилковим.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано процедуру поновлення договору оренди землі на новий строк, шляхом реалізації переважного права орендаря перед іншими особами.

За умовами ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1-5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, орендар зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури і строків.

Отже, для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (чатини 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин 1-5 та частини 6 Закону України «Про оренду землі» є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами п.7 укладеного договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З метою використання свого переважного права щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 29.06.2016 позивач, як орендар, звернувся до відповідача із листом від 21.04.2021 щодо продовження договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Суд наголошує, що обов`язковою умовою реалізації переважного права на укладення договору оренди, згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є подання проекту договору до листа-повідомлення.

Тобто, відповідно до вказаної норми - до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Однак, як вбачається з копії листа орендаря від 21.04.2021 останній не містить відмітки про наявність будь-яких додатків у тому числі, проекту додаткової угоди. Зі змісту листа також не вбачається, що орендар подавав проект угоди.

Отже, матеріалами справи не підтверджується надіслання проекту додаткової угоди відповідачу.

Наведене також не спростовано позивачем у поданій апеляційній скарзі.

Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем не дотримано встановленої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» процедури повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.

Суд наголошує, що відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Враховуючи норму ст. 33 Закону України «Про оренду землі», для реалізації позивачем свого переважного права на продовження договору оренди, він мав подати лист-повідомлення (звернення) з проектом угоди для того, щоб відповідач мав можливість перевірити його на відповідність закону та узгодити істотні положення договору. При відсутності проекту договору по перше - звернення позивача не можна вважати належним (поданим у визначений законом спосіб) повідомленням про продовження договорів, по друге - за відсутності звернення, проведеного у визначений законом спосіб, втрачається і можливість реалізації переважного права на укладення договору.

У постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 міститься такий правовий висновок: «Якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону».

Підсумовуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених в мотивувальній частині, судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником у поданій апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Сумської області від 30.05.2023 у справі №920/198/23.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 30.05.2023 у справі №920/198/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Підприємства «Укрспецсоцсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 30.05.2023 у справі №920/198/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства "Укрспецсоцсервіс" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 30.05.2023 у справі №920/198/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 920/198/23 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2023.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв