Рішення

від 23.08.2023 по справі 911/988/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/988/23

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/988/23

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Вокзальна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМТК Трейд», м. Київ

про стягнення 483 055,03 грн

Представники:

від позивача Коваль В.Б., адвокат, ордер серії СВ № 1034738 від 30.03.2023;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Вокзальна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом (вх. № 856/23 від 03.04.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМТК Трейд» (надалі-відповідач) про стягнення 483 055,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю № УЗ/ВК-22186-1/Ю від 18.10.2022 в частині своєчасної поставки товару, у звязку із чим позивачем нараховані до стягнення з відповідача 434 683,20 грн штрафу та 48 371,83 грн неустойки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2023 відкрито провадження у справі № 911/988/23, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 17.05.2023.

25.04.2023 через канцелярію господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УМТК Трейд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 21.04.2023 (вх. №8020/23), в якому останній просить суд зменшити заявлені до стягнення суми штрафу та неустойки на 80 %. Як на необхідність зменшення суми штрафних санкцій, відповідач вказує на те, що останній не відмовлявся як від договору так і від поставки товару за ним і, що прострочення поставки товару здійснено відповідачем не через його недобросовісну поведінку. Поруч з цим, відповідач зазначав про відсутність у позивача збитків від несвоєчасної поставки товару.

03.05.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла заява б/н від 02.03.2023 (вх. № 8561/23) про зміну предмету позову, в якій позивач змінює предмет позову шляхом зміни застосованих до відповідача штрафних санкцій та просить суд стягнути з відповідача 70 412,28 грн неустойки (пені) та 214 693,39 грн штрафу, нарахованих неналежним виконанням відповідачем взятих за умовами договору зобов`язань щодо своєчасної поставки товару.

05.05.2023 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла відповідь б/н від 04.05.2023 (вх. № 8792/23) на відзив на позовну заяву, в якій позивач не вбачає підстав для зменшення сум штрафу та пені, оскільки відповідачем не наведено фактичних обставин невиконання поставки товару у визначений договором строк та не доведено відсутності своєї вини у простроченні поставки. Разом з цим, позивач вказує на те, що укладаючи договір під час дії в країні воєнного стану, відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з виконанням його умов.

Ухвалою господарського суду від 17.05.2023 прийнято до розгляду заяву АТ «Українська залізниця» в особі філії «Вокзальна компанія» АТ «Українська залізниця» б/н від 02.03.2023 (вх. № 8561/23 від 03.05.2023) про зміну предмету позову, а підготовче засідання відкладено на 07.06.2023.

01.06.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив б/н від 25.05.2023 (вх. № 10730/23) на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову, в якому останній просить суд зменшити заявлені до стягнення суми штрафу та неустойки. Так, відповідач зазначає про те, що незважаючи на складний час, останній намагається повноцінно відновити діяльність і виконати взяті за договором зобов`язання, однак позовні вимоги позивача спрямовані на покарання відповідача за порушення умов договору.

07.06.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь № 0606/23 від 06.06.2023 (вх. № 11077/23) на відзив (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), в якій позивач зазначає про помилковість твердження відповідача про нетривалий характер порушення зобов`язання та поставку товару з незначною затримкою, оскільки позивач вже двічі здійснював повернення частини партії товару через виявлені дефекти і, що наразі фактично товар лишається непоставленим.

В судовому засіданні 07.06.2023 судом оголошено перерву до 27.06.2023.

23.06.2023 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 21.06.2023 (вх. № 12295/23), в яких відповідач зазначав про те, що понісши затрати на придбання і доставку продукції для потреб позивача, відповідач продовжує нести додаткові витрати внаслідок утримання позивачем з відповідача додаткових коштів.

Ухвалою суду від 26.06.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/988/23, а справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 23.08.2023.

В судовому засіданні 23.08.2023 представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстави викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання 23.08.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Разом з цим, суд відзначає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в господарському суді за його участі про що свідчать надані відповідачем відзив на позовну заяву б/н від 21.04.2023 (вх. №8020/23) та відзив б/н від 25.05.2023 (вх. № 10730/23) на позовну заяву, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, а також заперечення б/н від 21.06.2023 (вх. № 12295/23), в яких останнім фактично викладена думка з приводу заявлених позовних вимог. Також, в матеріалах справи наявний бланк повідомлення про дату наступного засідання, на якому міститься підпис представника відповідача - адвоката Конверського Є.А., який повідомлений про дату розгляду справи по суті 23.08.2023.

Разом з цим, суд відзначає, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Вокзальна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМТК Трейд» 03.04.2023 (вх. № 850/23).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого судом 04.04.2023 місцезнаходженням відповідача є: 09119, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 70.

Поруч з цим, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.04.2023 здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, щодо місцезнаходження відповідача, який з 06.04.2023 зареєстрований за адресою: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 4/39-А, код ЄДРПОУ 42657940.

Відповідно до ч. 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2022 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Вокзальна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМТК Трейд» (відповідач, постачальнки) укладений Договір про закупівлю № УЗ/ВК-22186-1/Ю, за умовами п. 1.1 якого в порядку та на умовах визначених договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовнику товар за кодом ДК 021:2015-18130000-9 Спеціальний робочий одяг, в найменуванні, кількості та за ціною, які зазначені у специфікації (Додаток № 1 до договору) та характеристик товару (Додаток № 2 до договору), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такий товар на умовах визначених у договорі.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється за рахунок та транспортом постачальника на склад замовника у місце поставки, визначене Додатком № 3 до договору на умовах DDP за правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010.

Товар за договором постачається на підставі письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору строк поставки товару - протягом 35 календарних днів з дати отримання постачальником рознарядки замовника.

Приймання товару від постачальника здійснюється за місцем поставки, визначеному у рознарядці, після перевірки якості товару, кількості та асортименті, вказаному у видатковій накладній або в Акті приймання-передачі (п. 5.1 договору).

Пунктом 6.2 договору визначено, що ціна договору визначається на підставі специфікації та становить, разом із ПДВ 1 073 466,96 грн.

Умовами п. 9.3 договору визначено, що у разі порушення строку поставки товару, постачальник сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,1 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення.

Неустойка нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за цим договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 10 календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, а за порушення строку понад 30 календарних днів - у розмірі 20 % від ціни товару, строк поставки якого порушено.

За відмову від поставки товару відповідно до умов та у строки, визначені цим договором, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 50 % вартості непоставленого товару (п. 9.6 договору).

У пункті 10.7 договору між сторонами погоджено, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами). Станом на день укладеного цього договору, зазначена умова не є перешкодою для виконання сторонами цього договору.

Умовами п. 12.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками (за наявності) і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідного цього договору в частині розрахунків.

Між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Вокзальна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМТК Трейд» підписаний Додаток № 1 «Специфікація» до Договору про закупівлю № УЗ/ВК-22186-1/Ю, яким між сторонами погоджено найменування товару, одиниця виміру, кількість та загальна вартість товару, який підлягає поставці.

Між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Вокзальна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМТК Трейд» підписаний Додаток № 2 до Договору про закупівлю № УЗ/ВК-22186-1/Ю, яким між сторонами визначені характеристики товару.

Між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Вокзальна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМТК Трейд» підписаний Додаток № 3 до Договору про закупівлю № УЗ/ВК-22186-1/Ю, яким між сторонами зазначено місце поставки товару та реквізити для оформлення первинних документів.

13.12.2022 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Вокзальна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМТК Трейд» підписана Додаткова угода № 1 до Договору про закупівлю № УЗ/ВК-22186-1/Ю, якою сторони дійшли згоди викласти пункт 4.5 договору у наступній редакції: «Строк поставки товару - з дати отримання постачальником рознарядки замовника до 31.01.2023».

Крім того, між сторонами було внесено зміни до п. 12.1 договору шляхом викладення його у наступній редакції: «Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками (за наявності) і діє до 31.01.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з цим договором в частині розрахунків».

Так, в матеріалах справи наявна рознарядка № ВК-07/93 від 28.11.2022 позивача. Рознарядка отримана представником постачальника 01.12.2022, про що свідчить власний підпис представника.

14.02.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією № ВК-07/86 від 10.02.2023, в якій вказував про те, що станом на 10.02.2023 постачальник перед замовником свої зобов`язання з поставки товару не виконав. Надіслання претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист, накладною та фіскальним чеком від 14.02.2023.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні, підписані позивачем та відповідачем та скріплені печатками про передачу відповідачем позивачу товару (костюм-теплозахисний), а саме: видаткова накладна № 76 від 09.03.2023 на суму 204 100,56 грн, видаткова накладна № 115 від 11.04.2023 на суму 646 598,40 грн та видаткова накладна № 123 від 20.04.2023 на суму 222 768,00 грн.

Також в матеріалах справи наявний дефектний акт (про невідповідність) від 28.04.2023, підписаний представниками сторін, відповідно до якого костюм «Зима» утеплений у кількості 119 комплектів повернуто ТОВ «УМТК Трейд» для усунення недоліків.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що на час звернення із відповідним позовом, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару, у т.ч. у визначений строк не виконав, у зв`язку із чим позивач звернувся до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача 70 412,28 грн неустойки (пені) та 214 693,39 грн штрафу.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін та вказаний у договорі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, умовами п. 9.3 договору визначено, що у разі порушення строку поставки товару, постачальник сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,1 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення.

Неустойка нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за цим договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 10 календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, а за порушення строку понад 30 календарних днів - у розмірі 20 % від ціни товару, строк поставки якого порушено.

Як зазначалось раніше відповідно до п. 4.5 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 13.12.2022) строк поставки товару - з дати отримання постачальником рознарядки замовника до 31.01.2023.

Поставка товару здійснена відповідачем позивачу 09.03.2023, 11.04.2023 та 20.04.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

Тобто, відповідачем прострочено поставку товару на 37 днів, 70 днів та 79 днів (щодо кожної видаткової накладної окремо).

Тому позивачем здійснено відповідно до умов договору нарахування неустойки (пені) за порушення строків поставки та штрафу за порушення строків поставки товару понад 30 календарних днів.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що наявний в матеріалах справи розрахунок пені та штрафу є арифметично вірним, суд дійшов висновку щодо задоволення заявлених вимог позивача.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав про те, що незважаючи на складний час, відповідач намагається повноцінно відновити діяльність і виконати взяті за договором зобов`язання, однак позовні вимоги позивача спрямовані на покарання відповідача за порушення умов договору і, що понісши затрати на придбання і доставку продукції для потреб позивача, відповідач продовжує нести додаткові витрати внаслідок утримання позивачем з відповідача додаткових коштів. Крім того, відповідач зазначав про відсутність у позивача збитків від несвоєчасної поставки товару.

Відповідач також вказував на те, що розмір штрафних санкцій, заявлений позивачем до стягнення є надмірно великим та просив суд зменшити їх на 80%.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач). Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/101/19.

Оцінюючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування підстав для зменшення штрафних санкцій, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність збитків, понесених позивачем внаслідок несвоєчасної поставки товару, оскільки обов`язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.

Судом також не беруться до уваги твердження відповідача щодо наявності складного часу на підприємстві, у звязку із дією в країні воєнного стану, оскільки введення воєнного стану, на думку суду, не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість зменшення неустойки без необхідності доведення винятковості обставин внаслідок таких подій саме для відповідача.

При цьому, як вбачається з умов Договору про закупівлю № УЗ/ВК-22186-1/Ю він був укладений між позивачем та відповідача під час дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та який триває й на час розгляду даної справи в господарському суді.

Судом встановлено, що у пункті 10.7 договору між сторонами було погоджено, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами). Станом на день укладеного цього договору, зазначена умова не є перешкодою для виконання сторонами цього договору.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 Господарського кодексу України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Отже, суд відзначає, що укладаючи договір та взявши на себе зобов`язаня щодо поставки товару під час діє воєнного стану, відповідач повною мірою усвідомлював ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею відповідних дій.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наявність яких давала б підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, а тому клопотання відповідача про їх зменшення задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УМТК Трейд» (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 4/39-А, код ЄДРПОУ 42657940) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Вокзальна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01032, м. Київ, Вокзальна площа, 1, код ЄДРПОУ 43665271) 70 412 (сімдесят тисяч чотириста дванадцять) грн 28 коп пені, 214 693 (двісті чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто три) грн 39 коп штрафу та 4 276 (чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн. 59 коп судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 28.09.2023.

Суддя О.О. Христенко