Рішення

від 27.09.2023 по справі 922/2099/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2099/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Сардур" (64140, Харківська область, Лозівський район, с. Суданка, вул. Ювілейна, 35-А); до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, 10). про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів у розмірі 7 230, 02 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємств "Сардур", с. Суданка, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м. Харків, в якому просить суд:

- зобов`язати ТОВ "Агрозахист Харків" поставити ПП "Сардур" поставити товар ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) в кількості 140 літрів за ціною 1 184, 40 грн з ПДВ за 1 літр на суму 165 816, 00 грн.

- стягнути з ТОВ "Агрозахист Харків" на користь ПП "Сардур" 3 % річних у розмірі 1 186, 13 грн та інфляційні збитки у розмірі 5 362, 89 грн від вартості передплаченого та недопоставленого товару за весь час прострочення за договором поставки № 11/22 від 04.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2099/23. Розгляд справи № 922/2099/23 призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

17.08.2023 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 22238), в якому, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує на те, що жодних неправомірних дій з боку ТОВ Агрозахист Харків, які б слугували підставою для задоволення позовних вимог позивача, вчинено не було. Також вказує, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат можливе лише у випадку наявності спору щодо повернення (стягнення в судовому порядку) здійсненої позивачем попередньої оплати та можливого лише за таких умов відповідного ініціювання питання стосовно повернення коштів з урахуванням індексу інфляції. Оскільки, предметом спору в справі № 922/2099/23 є не грошове зобов`язання ТОВ Агрозахист Харків, а питання про зобов`язання відповідача здійснити поставку товару, позивач не вправі вимагати стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних збитків. Також відповідач заперечував проти заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу.

01.09.2023 позивачем надано до суду клопотання про залишення відзиву на позов без розгляду (вх. № 23431).

05.09.2023 відповідачем надано до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 23835), з посиланням на те, що йому стало відомо, що відповідь на відзив міститься в матеріалах справи № 922/2099/23. Як наслідок, відповідач бажає ознайомитись з матеріалами справи та надати суду заперечення на відповідь на відзив, реалізуючі вказане приписами норм ст. 248 ГПК України, процесуальне право.

26.09.2023 відповідачем надано до суду заяву (вх. № 26071), в якій зауважив, що задоволення поданого представником позивача клопотання від 01.09.2023, буде мати своїм наслідком порушення процесуальних прав відповідача.

Щодо поданого позивачем клопотання про залишення відзиву на позов без розгляду, суд зазначає, що нормами ГПК України не передбачено залишення судом відзиву на позов без розгляду за клопотанням інщої сторони у справі. Окрім цього, суд вказує, що матеріалами справи підтверджені повноваження адвоката Тітова І.Б. на підписання від імені відповідача відзиву на позов та інших документів, які подаються відповідачем в межах розгляду даного спору, що підтверджується укладеним між ТОВ "Агрозахист Україна" та адвокатом Тітовим І.Б. договором про надання правової допомоги, надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 03.01.2023.

Отже, враховуючи звернення відповідача до суду із клопотанням про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов, суд визнає причини пропуску даного строку поважними та, у відповідності до приписів ст. 119 ГПК України, поновляє процесуальний строк для подання відзиву на позов в межах розгляду справи № 922/2099/23, приймає його до розгляду та долучає даний відзив до матеріалів справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, введено воєнний стан на території України з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і наразі триває.

З цього приводу 02 березня 2022 року Рада суддів України видала Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану. Серед основних рекомендацій щодо розгляду судових справ є такі: суди по можливості мають відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів); судам слід розглядати справи, які не є невідкладними, за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; суди мають виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням процесуальних документів, залишенням їх без руху тощо; суди мають продовжувати процесуальні строки щонайменше до закінчення воєнного стану.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 42 ГПК України, враховуючи безпекову ситуацію в Харківській області, з метою забезпечення дотриманні прав учасників судового процесу, подане відповідачем клопотання від 05.09.2023, повне рішення складено та підписано 27.09.2023.

Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством Сардур (покупець за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрозахист Харків (постачальник за договором, відповідач) укладений договір поставки №11/22 від 04 жовтня 2020 року, згідно умов якого відповідач зобов`язувався передати у власність позивача товар для використання у його господарській діяльності, а позивач зобов`язувався в порядку та на умовах визначених договором, прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 12.1 договору, він набирає чинності з моменту його укладання сторонами, дата якого зазначена в преамбулі договору, та діє до 01 січня 2023 року, а в частині невиконання зобов`язань, які виникли протягом дії цього договору, до повного їх виконання.

Згідно п. 2.2 договору сторони домовились що товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару в кожній партії визначається в окремих специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємними частинами.

Згідно п 2.6 договору загальна кількість товару по договору визначається на підставі всіх первинних документів, складених протягом терміну договору.

До даного договору додані та підписані сторонами специфікація № 1 на загальну суму 1 389 275, 88 грн та специфікація № 2 на загальну суму 52 958, 40 грн. з узгодженим асортиментом, ціною та кількістю товару. Загальна сума по специфікації №1 та специфікації № 2 - 1 442 234, 80 грн.

Згідно п. 4.4 договору сторони можуть погодити оплату товару на умовах часткової або повної передоплати.

Згідно п. 4.7 договору цей договір є підставою для здійснення платежів по ньому.

Відповідно до п. 4.8 договору виставлення рахунку є необов`язковим, але покупець має право, в строки визначені для оплати товару, запросити у постачальника рахунок на оплату, в якому визначена сума оплати в національній валюті. У разі виставлення постачальником рахунку, оплата по ньому має бути здійснена в день виставлення такого рахунку, в іншому випадку оплата здійснюється на підставі договору та/або специфікацій до цього договору в розмірі, визначеному згідно його умов. При здійсненні оплати на підставі рахунку, покупець зобов`язується зазначити в реквізитах платіжного документа призначення платежу окрім реквізитів, визначених п. 4.7 договору, зазначити номер та дату рахунку.

У 2021 році, згідно зазначених вище умов договору та виставлених рахунків, позивач сплатив відповідачу 1 442 234, 28 грн наступними платіжними дорученнями:

1.Платіжне доручення № 601 (згідно рахунку № 2656 від 08.10.2021) від 12 жовтня 2021 року на 208 391, 38 грн;

2.Платіжне доручення № 618 (згідно рахунку № 2656 від 08.10.2021) від 26 жовтня 2021 року на 380 884, 50 грн;

3.Платіжне доручення № 621 (згідно рахунку № 2719 від 18.10.2021) від 26 жовтня 2021 року на 52 958, 40 грн;

4.Платіжне доручення № 624 (згідно рахунку № 2656 від 08.10.2021) від 29 жовтня 2021 року на 800 000, 00 грн.

У 2022 році, Приватним підприємством Сардур було отримано товар від ТОВ Агрозахист Харків на загальну суму 1 276 418, 28 грн, згідно наступних видаткових накладних:

1.Видаткова накладна № 118 від 01 лютого 2022 року на загальну суму 129 178, 44 грн;

2.Видаткова накладна № 309 від 27 березня 2022 року на загальну суму 361 952, 64 грн;

3.Видаткова накладна № 369 від 02 квітня 2022 року на загальну суму 521 136, 00 грн;

4.Видаткова накладна № 705 від 02 квітня 2022 року на загальну суму 52 958, 40 грн;

5.Видаткова накладна № 743 від 05 травня 2022 року на загальну суму 211 192, 80 грн.

Враховуючи викладене, як вказує позивач, у відповідача за договором поставки №11/22 від 04 жовтня 2021 року, виникла заборгованість перед позивачем з поставки передплаченого товару ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) в кількості 140 (сто сорок) літрів, на загальну суму 165 816, 00 грн.

10.11.2022 ТОВ Агрозахист Харків, надав ПП Сардур гарантійний лист за №10112022-1, яким гарантував здійснити поставку згідно специфікації №1 від 08.10.2021 вже оплаченого товару ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) в кількості 140 (сто сорок) літрів за ціною, вказаною у специфікації, без перерахунку курсу долара США в строк до 28.02.2023.

В зазначені терміни вищезазначений товар позивачу не був поставлений.

21.04.2023, листом за №112, ТОВ Агрозахист Харків звернувся до ПП Сардур, яким посилався на Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, відповідно до п. 20 ч. І ст. 106 Конституції України, ЗУ Про правовий режим воєнного стану, яким в Україні було введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року та на розміщений на сайті ТПП України загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Цим листом наголошував на істотні зміни обставин, значне підвищення цін на одиницю товару, що не дає можливості здійснити поставку товару в тому асортименті і кількості, яка була погоджена в гарантійному листі.

Відповідач посилався на п. 3.8 договору щодо можливості в односторонньому порядку змінювати ціну товару та запропонував розглянути один із можливих шляхів вирішення проблеми, а саме:

1.поставка товару в раніше погодженій кількості за новою ціною, вираженою в іноземній валюті;

2.поставка товару за новою ціною вираженою в іноземній валюті в кількості, яку дозволяє придбати сума внесеної передоплати;

3.повернення ТОВ Агрозахист Харків суму внесеної передоплати;

4.погодження асортименту, ціни та кількості іншого товару, поставка якого буде здійснена на кошти, внесені в якості передоплати;

5.повернення ТОВ Агрозахист Харків суми внесеної передоплати в строк, погоджені сторонами.

Також, цим листом відповідач звертав увагу позивача на п. 14.6 договору, згідно якого ТОВ Агрозахист Харків має право передати свої права та обов`язки за договором на користь третіх осіб, та пропонував розглянути варіант передачі прав та обов`язків за договором на офіційного дистриб`ютора товару в Україні або виробника цього товару, котрі в подальшому можуть виступати в ролі постачальника товару.

ПП Сардур листом від 27.04.2023, заперечив на аргументи та пропозиції викладені у вищезазначеному листі та наполягав на виконанні договору та поставці проплаченого та не до поставленого товару, а саме ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) в кількості 140 літрів.

Натомість, відповідач не відреагував на лист позивача та не до поставлений товар ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) в кількості 140 літрів, позивачу не поставив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов`язку в натурі (присудження до виконання обов`язку в натурі).

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662, 664 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар" Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

В силу положень ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки №11/22 від 04.10.2020, згідно виставлених рахунків, позивач наприкінці 2021 року сплатив відповідачу 1 442 234,28 грн, що є загальною сумою по специфікації №1 та специфікації № 2, узгоджених та підписаних сторонами даного спору.

Натомість, у 2022 році, Приватним підприємством Сардур було отримано товар від товариства відповідача на загальну суму 1 276 418,28 грн, що підтверджується наданими до справи податковими накладними.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідачем не було у повному обсязі поставлено оплачений позивачем товар ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) в кількості 140 (сто сорок) літрів, на загальну суму 165 816, 00 грн.

Обґрунтовуючи недопоставку позивачеві товару на суму 165 816, 00 грн, відповідач посилається на те, що ПП Сардур було порушено умови і строки оплати товару за договором та специфікаціями, що дає ТОВ Агрозахист Харків, відповідно до умов договору, право відмовитись від поставки товару та повернути суму отриманої передоплати за такий товар.

Відповідач вказує, що відповідно до п. 4 специфікації № 1 оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: 20 % від загальної вартості товару, що становить еквівалент 10 556, 80 USD до 05.10.2021; 80% від загальної вартості товару, що становить еквівалент 42 227,20 USD до 22.10.2021.

Відповідно до п. 4 специфікації № 2 оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару, що становить еквівалент 2 006, 00 USD до 19.10.2021.

В свою чергу, позивач здійснив оплату за товар з порушенням строків оплати, узгоджених сторонами у специфікації № 1 та специфікації № 2, що підтверджується доданими до позову ПП Сардур копіями платіжних інструкцій № 601 від 12.10.2021 року, № 618 від 26 жовтня 2021 року, № 621 від 26 жовтня 2021 року та № 624 від 29 жовтня 2021 року.

Враховуючи порушення строків оплати товару, відповідач посилається на приписи п. 5.5. договору, яким визначено, що у випадку порушення покупцем строків виконання зобов`язань по договору, покупець підписанням цього договору надає постачальнику право на розсуд останнього або притримати виконання своїх зобов`язань до моменту виконання покупцем його зобов`язань, або збільшити строк виконання своїх зобов`язань на кількість днів порушення покупцем строків виконання зобов`язань, або відмовитись від своїх зобов`язань по договору взагалі та, в разі отримання від покупця коштів за товар, повернути їх покупцеві за виключенням сум, які покупець зобов`язаний сплатити постачальнику, а також збитків, які поніс постачальник в зв`язку з невиконанням покупцем його зобов`язань.

Окрім того, посилається на узгодження сторонами п. 3.5.2. договору, відповідно до якого, якщо сторони не погодять інше в специфікації, курс поставки товару визначається за курсом продажу іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті підписання специфікації. В разі якщо курс іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті поставки товару буде вище, ніж курс специфікації, курс поставки товару визначається за курсом іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті поставки товару. Ціна товару на дату поставки в національній валюті визначається за курсом поставки товару. Відповідно до п. 3.5.7. договору остаточний розмір грошових зобов`язань при застосуванні еквіваленту іноземної валюти покупця визначається в день їх виконання та в подальшому не підлягає перегляду.

Таким чином, відповідач вважає, що положення договору надають постачальнику право здійснювати коригування ціни товару у випадку, якщо позивачем буде порушено строк його оплати, або ж надають право відповідачеві відмовитись від поставки товару та повернути кошти позивачеві у разі, якщо ним буде порушено строк оплати товару.

Враховуючи викладене, відповідачем було запропоновано розглянути можливі варіанти врегулювання ситуації, яка склалась. Серед цих варіантів, в тому числі, були перелічені варіанти про повернення ТОВ Агрозахист Харків на користь позивача суми отриманих коштів, або ж проведення коригування ціни товару. Незважаючи на це, ПП Сардур не було прийнято жодного рішення.

В подальшому, ТОВ Агрозахист Харків було складено та направлено на адресу ПП Сардур повідомлення про зміну ціни на товар та було здійснено повернення на користь позивача суми сплачених останнім коштів за товар в розмірі 165 816, 00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 2653 від 09 травня 2023 року. Натомість, вказані кошти ПП Сардур 10 травня 2023 року було повернуті на адресу ТОВ Агрозахист Харків. При цьому, призначенням платежу ПП Сардур було зазначено, як повернення помилково сплачених коштів, що підтверджується копією платіжної інструкції в національній валюті № 731 від 10 травня 2023 року.

ТОВ Агрозахист Харків в подальшому було складено і направлено на адресу ПП Сардур рахунок № 52 від 12 травня 2023 року, для доплати вартості замовленого товару. Оскільки від ПП Сардур не було здійснено ані оплати товару, ані надано жодної відповіді чи повідомлення, ТОВ Агрозахист Харків, керуючись п. 5.5. договору, було складено і направлено на адресу позивача лист від 23 травня 2023 року вих. № 115, яким повідомлено останнього про те, що відповідачем буде повернута передоплата, у зв`язку з невиконанням ПП Сардур умов договору. При цьому, ПП Сардур так і не було надано реквізитів, на які вказана передоплата могла б бути повернута, враховуючи те, що попередній платіж, який було здійснено ТОВ Агрозахист Харків за наявними в нього реквізитами, було повернуто відповідачеві.

З приводу викладених обставин та заперечень відповідача, суд виходить з наступного.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 ЦК. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України (ч.1 ст.693 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (ч.1 ст. 538 ЦК України).

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими ст.538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч.3 ст. 538 ЦК України).

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (ч.4 ст.538 ЦК України).

Відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства, продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму попередньої оплати, відповідно з умовами договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків.

У ст. 620 ЦК України передбачені правові наслідки невиконання обов`язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками. У разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання (ч.1 ст. 620 ЦК України).

Аналогічні приписи містяться у ст. 665 ЦК України щодо договору купівлі-продажу.

Отже, права покупця, який попередньо оплатив товар (або з якого суд стягнув суму попередньої оплати), захищені можливістю вимагати у продавця передати йому цей товар у власність.

Інше тлумачення ст.538 ЦК України нівелює зміст норм щодо належного виконання зобов`язання за договором та щодо розірвання договору (відмови від договору) в передбаченому законом та договором порядку.

У ст.193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом (ч.7).

З огляду на зазначене, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у Постанові від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22 дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування ст. 538 ЦК України, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19. Системне тлумачення ст.538, ч.2 ст.625, ч.1 ст.655, ст.692, ч.1 ст.697 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов`язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).

З огляду на вищезазначені правові норми, суд зазначає, що позивач, незважаючи на порушення визначених у специфікаціях № 1 та № 2 до договору строків внесення попередньої оплати за товар, у повному обсязі здійснив у 2021 році, згідно виставлених рахунків, оплату відповідачу 1 442 234, 28 грн, яка була визначена сторонами під час підписання специфікацій до договору.

При цьому, відповідач, у період з лютого по травень 2022 року здійснював поставку товару позивачеві на загальну суму 1 276 418, 28 грн, згідно наданих до справи наступних видаткових накладних.

Отже, у відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

При цьому, суд зазначає, що відповідач, в разі порушення позивачем умов договору невчасним здійсненням оплати за специфікаціями, в разі якщо товар ще не перейшов у власність покупця, міг скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму невчасної попередньої оплати відповідно з умовами договору та специфікаціями і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків.

Натомість, матеріалами справи не підтверджено відповідних дій відповідача.

Отже, права покупця, який попередньо оплатив товар у повному обсязі, захищені можливістю вимагати у продавця передати йому цей товар у власність.

Крім того, суд наголошує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), а тому усі дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 643/15604/17). У контексті розглядуваної справи суд зауважує, що прострочення позивача в частині сплати покупної ціни за договором є незначним, адже вимірюється днями і не сягає навіть місяця.

При цьому з матеріалів справи не випливає, що відповідачем негайно після допущення позивачем прострочення було вжито заходів, які на цей випадок надані відповідачу законом чи договором. Навпаки, відповідач прийняв здійснену позивачем оплату, жодних претензій щодо прострочення протягом тривалого часу (фактично до виникнення між сторонами розглядуваного спору) не заявляв, фактично користувався сплаченими позивачем грошовими коштами та поставляв позивачу товар відповідно до умов договору. Більше того, наприкінці листопада 2022 року відповідач чітко підтвердив свої зобов`язання щодо поставки товару саме за ціною, вказаною у специфікаціях, без жодного перерахунку.

Однак у подальшому відповідач не поставив позивачу у повному обсязі ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) в кількості 140 (сто сорок) літрів, на загальну суму 165 816, 00 грн та здійснив коригування ціни товару, склав та направив на адресу ПП Сардур повідомлення про зміну ціни на товар та здійснив спробу повернення на користь позивача суми сплачених останнім коштів за товар в розмірі 165 816, 00 грн.

Такі дії позивача у сукупності свідчать про недобросовісність його дій, тоді як принцип добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України), який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки і означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці. Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (аналогічний висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Отже, враховуючи викладене, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання по поставці товару у повному обсязі, встановлений договором, у зв`язку з чим, вимога позивача про зобов`язання ТОВ "Агрозахист Харків" поставити ПП "Сардур" поставити товар ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) в кількості 140 літрів за ціною 1 184, 40 грн з ПДВ за 1 літр на суму 165 816, 00 грн, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Агрозахист Харків" на свою користь 3 % річних у розмірі 1 186, 13 грн та інфляційних збитків у розмірі 5 362, 89 грн від вартості передплаченого та недопоставленого товару за весь час прострочення за договором поставки № 11/22 від 04.10.2021, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід відзначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведеного позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року по справі № 913/70/18.

Однак, в даному випадку, хоча відносини між сторонами виникли на підставі відплатного договору, предметом спору у справі виступає зобов`язання ТОВ Агрозахист Харків поставити ПП Сардур товар.

Відповідні зобов`язання відповідача не містять ознак грошового зобов`язання за невиконання котрого можливе нарахування згідно ст. 625 ЦК України суми інфляційних втрат та відсотків річних.

Оскільки, предметом спору в справі № 922/2099/23 є не грошове зобов`язання ТОВ Агрозахист Харків, а питання про зобов`язання відповідача здійснити поставку товару, вимоги позивача про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних, розрахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Щодо посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, суд зазначає наступне.

Так у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу на акцесорності зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних. Натомість, з викладеного не випливає, що інфляційні втрати та відсотки річних, у відповідності до ст. 625 ЦК України можуть нараховуватись на не грошове зобов`язання, адже це суперечило би, як змісту приписів ст. 625 ЦК України так і сутності правової ситуації, яка була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4590/19, адже у вказаній справі зобов`язальні правовідносини були саме грошові, адже стосувались сплати заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.

Отже, дані справи не є подібними, а посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, є недоречним.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПП "Сардур" є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 25 650, 00 грн.

Розглянувши матеріали заяви представника ПП "Сардур" про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до положень ч 3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин першої - третьої ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В позовній заяві позивачем було заявлено попередній розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 25 650, 00 грн.

Положеннями ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позову представником позивача додано акт приймання наданих послуг від 18 травня 2023 року за договором № 24 від 10.05.2023 про надання правової допомоги, ордер, договір № 24 від 10.05.2023 про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4.1 договору Сума винагороди, за надання правової допомоги захисником складає - 25 650, 00 грн.

Згідно вищенаведених документів вбачається, що адвокатом Красноперовим Сергієм Георгійовичем надані такі послуги:

- попереднє опрацювання матеріалів;

- опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини;

- формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи;

- підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, клопотання, письмові пояснення, адвокатські запити, тощо);

- подання позовної заяви.

Загальна вартість наданих послуг адвокатом 25 650,00 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Зазначена позиція знайшла своє відображенні в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначала, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У надано до суду відзиві на позов, щодо заявленої до стягнення сум на правничу допомогу, відповідач вказує, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Зокрема, концентрує увагу на тому, що попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формування правової позиції та подання позовної заяви, фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать до стягнення як за кожне окреме, а тому вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у цьому випадку має бути зменшений.

Надаючи оцінку наданим позивачем доказам, суд виходить з того, що за змістом ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, суд вказує, що подана на розгляд господарського суду позовна заява є типовою у господарських правовідносинах. Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюється нормами ЦК України та ГК України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Так само матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Окрім цього, варто зазначити, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат та 3% річних у даному спорі, з посилання на норми ст. 625 ЦК України, обґрунтована неправильним застосуванням норм відповідної статті, з посилання на позицію Верховного Суду, висновки якого були невірно застосовані адвокатом позивача до спірних правовідносин.

А, отже, витрати адвоката на написання тексту позовної заяви, в обґрунтування якої адвокатом покладено помилкові для даних правовідносин конкретнї норми права, а також витрати адвоката на аналіз судової практики, яка була покладена в основу правової позиції позивача, в загальному розмірі 25 650, 00 грн, суд вважає завищеними, необґрунтованими та такими, що не відповідають критеріям співмірності.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що в процесі розгляду даного спору, адвокатом позивача не було надано до суду обґрунтованої відповіді на відзив на позов відповідача, натомість було надано клопотання про залишення відзиву на позов відповідача без розгляду. Правова оцінка даному клопотанню позивача була надана судом.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Господарський суд, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача, заперечення відповідача, в контексті положення п. 4 ч. 4 ст.126 ГПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу, є завищеною, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене й те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є, на думку суду, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на заперечення останнього, підлягає відшкодуванню у сумі 10 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, враховуючи часткове задоволення заявлених позовних вимог, також покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (код ЄДРПОУ 37875888; вул. Кашуби, 10, м. Харків, 61098) поставити Приватному підприємству "Сардур" (код ЄДРПОУ 34210937; 64140, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Суданка, вул. Ювілейна, буд. 35-А) товар ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) в кількості 140 (сто сорок) літрів за ціною 1 184, 40 грн з ПДВ за 1 літр на суму 165 816, 00 (сто шістдесят п`ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (код ЄДРПОУ 37875888; вул. Кашуби, 10, м. Харків, 61098) на користь Приватного підприємства "Сардур" (код ЄДРПОУ 34210937; 64140, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Суданка, вул. Ювілейна, буд. 35-А) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 (десять тисяч) грн; судовий збір у розмірі 2 684, 00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Приватне підприємство "Сардур" (код ЄДРПОУ 34210937; 64140, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Суданка, вул. Ювілейна, буд. 35-А);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (код ЄДРПОУ 37875888; вул. Кашуби, 10, м. Харків, 61098).

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі з сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 27.09.2023.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/2099/23