Постанова

від 28.12.2023 по справі 922/2099/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/2099/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу відповідача (вх.2259Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 (суддя Аюпова Р.М.) у справі №922/2099/23

за позовом Приватного підприємства "Сардур", с.Суданка Харківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м.Харків,

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів у розмірі 7 230,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємств "Сардур" (далі ПП "Сардур") звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (далі ТОВ "Агрозахист Харків"), в якому просить суд:

- зобов`язати ТОВ "Агрозахист Харків" поставити ПП "Сардур" товар ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) у кількості 140 літрів за ціною 1 184,40 грн. з ПДВ за 1 літр на суму 165 816,00 грн.;

- стягнути з ТОВ "Агрозахист Харків" на користь ПП "Сардур" 3% річних у розмірі 1 867,13 грн. та інфляційні в розмірі 5 362,89 грн. від вартості передплаченого та недопоставленого товару за весь час прострочення за договором поставки №11/22 від 04.10.2021;

- стягнути з ТОВ "Агрозахист Харків" на користь ПП "Сардур" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 650,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №11/22 від 04.10.2021 у частині поставки передплаченого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 у справі №922/2099/23, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено частково. Зобов`язано ТОВ "Агрозахист Харків" поставити ПП "Сардур" товар ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) у кількості 140 (сто сорок) літрів за ціною 1 184,40 грн. з ПДВ за 1 літр на суму 165 816,00 грн. Стягнуто з ТОВ "Агрозахист Харків" на користь ПП "Сардур" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

В основу рішення в частині задоволення вимог про зобов`язання відповідача поставити товар покладено висновки суду про те, що відповідач прострочив виконання зобов`язання по поставці передплаченого позивачем товару. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних місцевий господарський суд зазначив, що означені нарахування можуть бути здійснені лише щодо грошового зобов`язання, у той час як предметом спору у справі №922/2099/23 є не грошове зобов`язання ТОВ Агрозахист Харків. За висновками суду першої інстанції пред`явлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката (25 650,00 грн.) є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, відшкодуванню позивачу підлягає 10 000,00 грн.

Не погодившись із означеним рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 у справі №922/2099/23 у частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Агрозахист Харків" поставити ПП "Сардур" товар ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) у кількості 140 (сто сорок) літрів за ціною 1 184,40 грн. з ПДВ за 1 літр на суму 165 816,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а викладені у рішенні висновки не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне:

- помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем у повній мірі виконане зобов`язання в частині оплати вартості товару. Так, для оплати замовленого товару ТОВ "Агрозахист Харків" складено та надано ПП "Сардур" рахунки на оплату, строк дії яких один банківський день. Позивачем здійснено оплату з порушенням визначеного специфікаціями №№1, 2 строку оплати товару. Оскільки вартість товару була визначена в іноземній валюті, позивач відповідно до умов п.3.5.2 та п.3.5.7 договору мав здійснити оплату в національній валюті за курсом продажу іноземної валюти, який збільшився на момент проведення оплати. Отже, позивачем проведено оплату з порушенням строків, погоджених сторонами, та не в повному обсязі;

- хибними є твердження Господарського суду Харківської області про те, що ТОВ "Агрозахист Харків" здійснено виконання зустрічного зобов`язання. Відповідачем дійсно здійснено поставку товару на користь позивача на загальну суму 1 276 418,28 грн., проте така поставка не надає право позивачу вимагати від відповідача поставку товару в повному обсязі за встановленою ціною, оскільки відповідачем було належним чином виконане зобов`язання лише в частині поставки оплаченого товару;

Відповідач не дав пояснення і розрахунки за яким курсом обрахував вартість товару і здійснив поставку, коли виникли такі пояснення

- безпідставними є твердження місцевого господарського суду про те, що ТОВ "Агрозахист Харків" не вживались дії, направлені на розірвання договору та стягнення збитків. Так, відповідачем вживались заходи, направлені спочатку на зміну умов договору та компенсацію збитків, у в подальшому на одностороннє розірвання договору і повернення коштів позивачу;

- з огляду на те, що позивач мав оплатити товар відповідно до вимог п.п.3.5.2, 3.5.7 договору і вказану оплату у погоджені сторонами строки здійснено не було, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, мав врахувати, що позивач має сплатити на користь відповідача вартість товару в національній валюті, еквівалентну вартості товару, визначеній в специфікаціях в іноземній валюті на момент здійснення повного розрахунку. Проте Господарський суд Харківської області зобов`язав відповідача поставити товар на умовах, відмінних від тих, які були погоджені сторонами в договорі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2023 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

Рух справи викладено в наявних у матеріалах справи ухвалах суду. Так, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 у справі №922/2099/23 та постановлено розгляд означеної апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

На поштову адресу суду 22.11.2023 від ПП "Сардур" надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за змістом якого заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін. При цьому позивач зауважує на наступному:

- покупець не запрошував жодним чином рахунки на оплату товару за договором (як визначено пунктом 4.8 договору), а постачальник вийшов за межі умов договору направивши рахунки на оплату товару на власний розсуд;

- умовами договору та специфікацій №№1, 2 не встановлено конкретного строку поставки товару. Проте, 10.11.2022 відповідачем надано позивачу гарантійний лист, яким гарантовано поставку товару у строк до 28.02.2023. Отже, сторонами погоджено поставку товару у строк до 28.02.2023, однак у зазначений термін товар не поставлений;

- у 2022 році позивач отримав від відповідача товар на загальну суму 1 276 418,28 грн. Означеними діями відповідач підтвердив чинність та плинність договору, а також відсутність заперечень щодо строків оплати та сплаченої вартості за товар. Жодних належним чином оформлених претензій щодо строків оплати та сплаченої суми за товар відповідач не заявляв.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.10.2021 між ПП Сардур (покупець) та ТОВ Агрозахист Харків (постачальник) укладено договір поставки №11/22 (далі договір), за умовами п.2.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар для використання у його господарській діяльності, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.2.2 договору сторони домовились, що товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару в кожній партії визначаються сторонами в окремих специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємними частинами.

Загальна кількість товару по договору визначається на підставі всіх первинних документів, складених протягом терміну дії договору (п.2.6 договору).

Пунктом 4.4 договору визначено, що сторони можуть погодити оплату товару на умовах часткової або повної попередньої оплати.

Умовами п.4.7 договору передбачено, що договір є підставою для здійснення платежів по ньому.

Згідно з п.4.8 договору виставлення рахунку є необов`язковим, але покупець має право, в строки визначені для оплати товару, запросити у постачальника рахунок на оплату, в якому визначена сума оплати в національній валюті. У разі виставлення постачальником рахунку, оплата по ньому має бути здійснена в день виставлення такого рахунку, в іншому випадку оплата здійснюється на підставі договору та/або специфікацій до цього договору в розмірі, визначеному згідно його умов. При здійсненні оплати на підставі рахунку, покупець зобов`язується зазначити в реквізитах платіжного документа призначення платежу окрім реквізитів, визначених п.4.7 договору, номер та дату рахунку.

Відповідно до п.12.1 договору останній набирає чинності з моменту його укладання сторонами, дата якого зазначена в преамбулі договору, та діє до 01.01.2023, а в частині невиконання зобов`язань, які виникли протягом дії цього договору, до повного їх виконання сторонами.

ПП Сардур та ТОВ Агрозахист Харків до договору поставки №11/22 від 04.10.2021 підписано специфікацію №1 від 08.10.2021 на загальну суму 1 389 275,88 грн. та специфікацію №2 від 18.10.2021 на загальну суму 52 958,40 грн., в яких узгоджено асортимент, ціну та кількість товару. Загальна сума по двох специфікаціях становить 1 442 234,28 грн.

Відповідачем виставлено позивачу для оплати рахунки на загальну суму 1 442 234,28 грн., а саме №2656 від 08.10.2021 на суму 1 389 275,88 грн. та №2719 від 18.10.2021 на суму 52 958,40 грн.

Покупцем на підставі виставлених рахунків сплачено постачальнику 1 442 234,28 грн., про що свідчать копії наявних у матеріалах справи платіжних доручень: №601 від 12.10.2021 на суму 208 391,38 грн. (згідно рахунку №2656 від 08.10.2021); №618 від 26.10.2021 на суму 380 884,50 грн. (згідно рахунку №2656 від 08.10.2021); №621 від 26.10.2021 на суму 52 958,40 грн. (згідно рахунку №2719 від 18.10.2021); №624 від 29.10.2021 на суму 800 000,00 грн. (згідно рахунку №2656 від 08.10.2021)

ПП Сардур отримано від ТОВ Агрозахист Харків товар на загальну суму 1 276 418,28 грн. на підставі наступних видаткових накладних: №118 від 01.02.2022 на загальну суму 129 178,44 грн.; №309 від 27.03.2022 на загальну суму 361 952,64 грн.; №369 від 02.04.2022 на загальну суму 521 136,00 грн.; №705 від 05.05.2022 на загальну суму 52 958,40 грн.; №743 від 05.05.2022 на загальну суму 211 192,80 грн.

Згідно з твердженнями позивача, у відповідача за договором поставки №11/22 від 04.10.2021 наявна заборгованість перед позивачем з поставки передплаченого товару ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) у кількості 140 (сто сорок) літрів, на загальну суму 165 816,00 грн.

За змістом гарантійного листа вих.№10112022-1 від 10.11.2022 ТОВ Агрозахист Харків гарантувало ПП Сардур здійснити поставку згідно специфікації №1 від 08.10.2021 уже оплаченого товару ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) у кількості 140 (сто сорок) літрів за ціною, вказаною у специфікації, без перерахунку курсу долара США у строк до 28.02.2023.

Відповідачем не оспорюється, що у визначений термін товар позивачу не був поставлений.

ТОВ Агрозахист Харків надіслало на адресу ПП Сардур лист №112 від 21.04.2023, в якому послалося на Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні та на розміщений на сайті Торгово-промислової палати України загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Відповідач наголосив на істотній зміні обставин, якими підприємство керувалося при складанні гарантійного листа. Зокрема, постачальник послався на значне підвищення ціни за одиницю товару, виражене в іноземній валюті, порівняно з тією ціною, яка була зазначена в специфікації №1, та зауважив на відсутності можливості здійснити поставку товару в тому асортименті і кількості, яка була погоджена в гарантійному листі.

За змістом листа, разом з іншим, постачальником з посиланням на п.3.8 договору запропоновано наступні варіанти врегулювання ситуації: поставка товару в раніше погодженій кількості за новою ціною, вираженою в іноземній валюті; поставка товару за новою ціною вираженою в іноземній валюті в кількості, яку дозволяє придбати сума внесеної передоплати; повернення суми внесеної передоплати; погодження асортименту, ціни та кількості іншого товару, поставка якого буде здійснена на кошти, внесені в якості передоплати; повернення суми внесеної передоплати в строки, погоджені сторонами.

Означеним листом відповідач також звертав увагу позивача на п.14.6 договору, згідно якого ТОВ Агрозахист Харків має право передати свої права та обов`язки за договором на користь третіх осіб, та пропонував розглянути варіант передачі прав та обов`язків за договором на офіційного дистриб`ютора товару в Україні або виробника цього товару, котрі в подальшому можуть виступати в ролі постачальника товару.

Листом від 27.04.2023 ПП Сардур заперечило на аргументи та пропозиції, викладені у вищезазначеному листі, та наполягало на належному виконанні умов договору.

У свою чергу, недопоставлений товар ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) у кількості 140 літрів позивачу не поставлений.

Означене стало підставою звернення ПП Сардур до суду з позовом.

Судова колегія враховує наступне.

Укладений між сторонами правочин №11/22 від 04.10.2021 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які кореспондуються з положеннями ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (далі ГК України), унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто, за договором поставки обов`язку покупця оплатити товар кореспондується обов`язок постачальника передати товар у власність покупця.

Статями 525, 526 ЦК України, які узгоджуються з положеннями ст.193 ГК України, визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як убачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, покупцем у період з 12.10.2021 по 29.10.2021 на підставі виставлених рахунків сплачено постачальнику загальну суму 1 442 234,28 грн., що відповідає сумі двох специфікацій (№1 від 08.10.2021 та №2 від 18.10.2021).

Відповідно до положень ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ч.1).

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч.2).

Як убачається з наявних у матеріалах справи видаткових накладних, у період з 01.02.2022 по 05.05.2022 ПП Сардур отримано від ТОВ Агрозахист Харків товар на загальну суму 1 276 418,28 грн.

Судовою колегією встановлено, що умовами договору та специфікаціями №№1, 2 не погоджено конкретний строк поставки товару. У свою чергу, позивачем до матеріалів справи додано гарантійний лист вих.№10112022-1 від 10.11.2022, яким ТОВ Агрозахист Харків гарантувало ПП Сардур здійснити поставку згідно специфікації №1 від 08.10.2021 вже оплаченого товару ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) у кількості 140 (сто сорок) літрів за ціною, вказаною у специфікації, без перерахунку курсу долара США в строк до 28.02.2023. Означене, на переконання судової колегії, свідчить про погодження сторонами поставки товару у строк до 28.02.2023.

Отже, відповідачем не здійснено у повному обсязі поставку оплаченого позивачем товару на загальну суму 165 816,00 грн. у погоджений сторонами строк.

Відповідно до ч.1 ст.620 ЦК України у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання.

Частиною 2 ст.665 ЦК України унормовано, якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до ст.620 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, права покупця, який попередньо оплатив товар, захищені можливістю вимагати у продавця передати йому цей товар у власність.

За змістом позовної заяви ПП "Сардур" просить зобов`язати ТОВ "Агрозахист Харків" поставити товар ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) у кількості 140 літрів за ціною 1 184,40 грн. з ПДВ за 1 літр на суму 165 816,00 грн.

Означена вимога узгоджується з вищевикладеними положеннями законодавства, а також відповідає приписам ч.2 ст.16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України, якими серед способів захисту права визначено виконання обов`язку в натурі (присудження до виконання обов`язку в натурі).

За змістом апеляційної скарги ТОВ "Агрозахист Харків" посилається на те, що ПП "Сардур" оплату товару здійснено з порушенням визначеного специфікаціями №№1, 2 строку оплати товару та з огляду на умови п.3.5.2 та п.3.5.7 договору не у повному обсязі, що дає право постачальнику (відповідачу) відмовитись від поставки товару.

Судова колегія вважає наступне.

За умовами п.5.5 договору у випадку порушення покупцем строків виконання зобов`язань по договору, покупець підписанням цього договору надає постачальнику право на розсуд останнього або притримати виконання своїх зобов`язань до моменту виконання покупцем його зобов`язань, або збільшити строк виконання своїх зобов`язань на кількість днів порушення покупцем строків виконання зобов`язань, або відмовитись від своїх зобов`язань по договору взагалі та, в разі отримання від покупця коштів за товар, повернути їх покупцеві за виключенням сум, які покупець зобов`язаний сплатити постачальнику, а також збитків, які поніс постачальник у зв`язку з невиконанням покупцем його зобов`язань.

Пунктом 4.8 договору сторони погодили, що виставлення рахунку є необов`язковим, але покупець має право, в строки, визначені для оплати товару, запросити у постачальника рахунок на оплату, в якому визначена сума оплати в національній валюті. У разі виставлення постачальником рахунку, оплата по ньому має бути здійснена в день виставлення такого рахунку, в іншому випадку оплата здійснюється на підставі договору та/або специфікацій до цього договору в розмірі, визначеному згідно його умов.

Матеріали справи не містять доказів звернення ПП "Сардур" до ТОВ "Агрозахист Харків" із запитом надати рахунки на оплату, однак відповідач виставив позивачу відповідні рахунки. Враховуючи означене та вищевикладені умови договору, оплата мала бути здійснена в строки, які зазначені в специфікаціях.

Згідно з п.4 специфікації №1 від 08.10.2021 оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

20% від загальної вартості товару, що становить еквівалент 10 556,80 USD до 05.10.2021;

80% від загальної вартості товару, що становить еквівалент 42 227,20 USD до 22.10.2021.

Відповідно до п.4 специфікації №2 від 18.10.2021 оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару, що становить еквівалент 2 006,00 USD до 19.10.2021.

Як зазначалося вище за текстом постанови, ПП Сардур здійснено оплату товару на підставі платіжних доручень №601 від 12.10.2021, №618 від 26.10.2021, №621 від 26.10.2021 та №624 від 29.10.2021, тобто з порушенням строків оплати, узгоджених сторонами у специфікаціях №№1, 2.

Разом з тим, подальші дії відповідача, зокрема, часткова поставка товару в 2022 році та надання гарантійного листа, свідчили про те, що ТОВ "Агрозахист Харків" не відмовилося від зобов`язань з поставки товару за договором.

Спростовуючи посилання апелянта на неповну оплату ПП Сардур товару, як на підставу для непоставки ТОВ "Агрозахист Харків" товару, судова колегія зауважує на наступному.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що найменування, асортимент, ціна та кількість товару в кожній партії визначається сторонами в окремих специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємними частинами.

Як зазначалося вище за текстом постанови, сума двох специфікацій становить 1 442 234,28 грн. Матеріалами справи підтверджено оплату позивачем на користь відповідача 1 442 234,28 грн., тобто суми, передбаченої специфікаціями №№1, 2, у повному обсязі. Ця сума була сплачена остаточно 29.10.2022, тобто за декілька днів із незначним пропуском строку.

За змістом гарантійного листа від 10.11.2022 ТОВ Агрозахист Харків гарантувало ПП Сардур здійснити поставку до 28.02.2023 згідно специфікації №1 від 08.10.2021за ціною, вказаною у специфікації, без перерахунку курсу долара США.

Зазначене, за висновками судової колегії, свідчить про погодження сторонами поставки залишку товару за ціною, вказаною у специфікації, і, відповідно, про виконання позивачем зобов`язань з попередньої оплати товару у повному обсязі.

Безпідставними є посилання апелянта на пункти 3.5.2 договору та 3.5.7 договору та твердження про оплату позивачем товару не в повному обсязі, з огляду на наступне.

За умовами п.3.5.2 договору, якщо сторони не погодять інше в специфікації, курс поставки товару визначається за курсом продажу іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті підписання специфікації (курс специфікації). В разі якщо курс іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті поставки товару, буде вище, ніж курс специфікації, курс поставки товару визначається за курсом іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті поставки товару. Ціна товару на дату поставки в національній валюті визначається за курсом поставки товару.

Пунктом 3.5.7 договору сторонами погоджено, що при застосуванні еквіваленту іноземної валюти визначення розміру грошових зобов`язань покупця до моменту їх виконання може здійснюватися необмежену кількість разів у таких випадках: складання рахунку, складання первинних документів, складання коригуючих первинних документів, виставлення вимог, претензій, складання позовів, в інших випадках визначення розміру грошових зобов`язань покупця та зміненої у зв`язку із застосуванням еквіваленту іноземної валюти ціни товару. Остаточний розмір грошових зобов`язань при застосуванні еквіваленту іноземної валюти покупця визначається в день їх виконання та в подальшому не підлягає перегляду. Постачальник здійснює розрахунок коригування кількісних та вартісних показників, при цьому наявність суттєвості розбіжностей визначається постачальником одноособово і у разі наявності таких розбіжностей. Сторони, за ініціативи постачальника, повинні провести їх погодження. У разі отримання листа-запита щодо деталізації розрахунку коригування кількісних та вартісних показників постачальник надсилає його покупцеві протягом 7 (семи) робочих днів від дати отримання відповідного листа-запиту.

З аналізу пункту 3.5.7 договору вбачається залежність розміру грошових зобов`язань покупця (вартості товару) від моменту виконання таких зобов`язань, оскільки продавець не обмежений у праві проводити коригування розміру грошових зобов`язань (у зв`язку із застосуванням еквіваленту іноземної валюти) до моменту виконання таких грошових зобов`язань. Разом з тим, після виконання грошових зобов`язань розмір цих зобов`язань не підлягає перегляду.

Положеннями пункту 3.5.2 договору передбачено, що ціна товару на дату поставки в національній валюті визначається за курсом поставки товару. Разом з тим, як зазначалося вище за текстом постанови, умовами договору та специфікаціями №№1, 2 не встановлено конкретний строк поставки товару. У свою чергу, ціна товару не повинна залежати від того, наскільки добросовісно здійснюється поставка товару постачальником. Погоджені сторонами умови про можливість коригування вартості товару (розміру грошового зобов`язання покупця) не дають права постачальнику відкладати момент поставки товару.

У контексті приписів ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (ч.1). При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч.3). Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (ч.4).

Враховуючи означені положення законодавства, приймаючи до уваги здійснення позивачем повної попередньої оплати (хоча і з порушенням визначених у специфікаціях №№1, 2 до договору строків) у розмірі 1 442 234,28 грн. (розмір визначений сторонами під час підписання специфікацій до договору), та здійснення відповідачем лише часткової поставки товару на загальну суму 1 276 418,28 грн., останній повинен виконати свій обов`язок у залишковій частині, а саме поставити ПП "Сардур" товар на суму 165 816,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, разом з іншим, погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про те, що відповідач, у разі, якщо він вбачав порушення з боку позивача умов договору щодо своєчасного здійснення оплати товару, у разі якщо товар ще не перейшов у власність покупця, міг скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму несвоєчасної попередньої оплати відповідно з умовами договору та специфікаціями і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22, на яку обґрунтовано послався Господарський суд Харківської області в оскаржуваному рішенні, а також у постанові Верховного Суду від 22.08.2023 у справі №920/845/22.

Однак, як вірно зауважено місцевим господарським судом, матеріали справи не свідчать про вчинення відповідачем означених дій.

За змістом апеляційної скарги ТОВ "Агрозахист Харків" зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо невчинення відповідачем дій, направлених на розірвання договору. За твердженнями скаржника, останнім вживались заходи, направлені спочатку на зміну умов договору та компенсацію збитків, а в подальшому на одностороннє розірвання договору. При цьому відповідач посилається на лист №112 від 21.04.2023, повідомлення на адресу позивача про зміну ціни, повернення на користь позивача суми отриманих коштів за товар у розмірі 165 816,00 грн., складання та направлення на адресу позивача рахунку №52 від 12.05.2023 для доплати вартості замовленого товару, лист №115 від 23.05.2023.

Як убачається з матеріалів справи, листом №112 від 21.04.2023 (зміст листа детально викладено вище за текстом постанови) ТОВ Агрозахист Харків дійсно повідомило ПП Сардур про існування форс-мажорних обставин, а також зміну ціни на ринку, у зв`язку із чим запропоновано розглянути можливі варіанти врегулювання ситуації.

Листом від 27.04.2023 ПП Сардур заперечило на аргументи та пропозиції, викладені у вищезазначеному листі, та наполягало на належному виконанні умов договору.

Апелянт зазначає, що ТОВ Агрозахист Харків було складено та направлено на адресу ПП Сардур повідомлення про зміну ціни на товар. Так, до відзиву на позовну заяву додано лист №114 від 09.05.2023 (без доказів направлення на адресу позивача), за змістом якого відповідачем зазначено про значне підвищення ціни за одиницю товару в іноземній валюті, порівняно з тією ціною, яка була зазначена в специфікації №1. Також постачальником повідомлено, що погодження з Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЙЄР» змін щодо вартості Пропульс 250 SE може тривати тривалий проміжок часу. З огляду на наведене відповідачем зазначено, що підприємством буде здійснено повернення ПП Сардур суми внесеної передоплати.

ТОВ Агрозахист Харків було здійснено повернення на користь ПП Сардур суми сплачених останнім коштів за товар в розмірі 165 816,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжної інструкції в національній валюті №2653 від 09.05.2023.

Вказані кошти ПП Сардур 10.05.2023 були повернуті на адресу ТОВ Агрозахист Харків із призначенням платежу «повернення безпідставно перерахованих коштів», про що свідчить копія платіжної інструкції в національній валюті №731 від 10.05.2023.

Судова колегія зауважує на тому, що матеріали справи не містять доказів погодження сторонами (надання згоди позивачем) на повернення внесеної передоплати.

Відповідачем також було складено рахунок №52 від 12.05.2023 для доплати ПП «Сардур» вартості замовленого товару на суму 232 911,20 грн.

За змістом апеляційної скарги відповідач наголошує на тому, що ТОВ Агрозахист Харків було складено і направлено на адресу ПП Сардур лист №115 від 23.05.2023.

За змістом листа №115 від 23.05.2023 повідомлено, що ТОВ Агрозахист Харків, у зв`язку із неоплатою ПП Сардур у повному обсязі товару за договором поставки №11/22 від 04.10.2023, відмовляється від правочину і до умов договору зобов`язується здійснити повернення грошових коштів, отриманих як часткова оплата за товар.

Копія означеного листа додана до відзиву на позовну заяву. Разом з тим, відповідачем не надано доказів направлення означеного листа на адресу позивача, обставини отримання такого листа позивачем за матеріалами справи не підтверджені.

Лист № 115 від 23.05.2023 був направлений позивачу після його звернення до суду із позовом, що розглядається.

Крім того судова колегія звертає увагу, що у контексті положень ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Натомість відповідачем не надано належних та допустимих у контексті норм ГПК України доказів розірвання договору. Оцінюючи зміст наявних у матеріалах справи листів, судова колегія не вбачає розірвання договору.

Суд апеляційної інстанції, разом з іншим, звертає увагу, що за змістом листа №112 від 21.04.2023 ТОВ Агрозахист Харків послалося на наявність форс-мажорних обставин та наголосило на значному підвищенні ціни за одиницю товару, виражену в іноземній валюті, порівняно з тією ціною, яка була зазначена в специфікації №1. Крім того відповідач зауважив на відсутності можливості здійснити поставку товару в тому асортименті і кількості, яка була погоджена сторонами.

Однак, відповідачем до матеріалів справи не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили щодо виконання ТОВ "Агрозахист Харків" зобов`язань з поставки товару за договором. У свою чергу, у контексті положень ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України №44(5) від 18.12.2014) єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат Торгово-промислової палати України. Аналогічна правова позиція підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (у розглядуваному випадку відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22.

До того ж воєнний стан та військова агресія Російської Федерації проти України в рівній мірі мають негативний вплив на господарську діяльність усіх суб`єктів господарювання.

Статтею 42 ГК України унормовано, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків у господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20.

Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується на римській максимі ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.

Суд апеляційної інстанції вважає доречними зауваження суду першої інстанції про те, що прострочення позивача в частині сплати покупної ціни за договором є незначним (вимірюється днями). Натомість, відповідачем негайно після допущення позивачем прострочення не вжито передбачених договором або законом заходів. ТОВ Агрозахист Харків було прийнято проведену ПП Сардур оплату, претензій щодо прострочення до виникнення між сторонами розглядуваного спору не заявлялося. Підприємство відповідача фактично користувалося сплаченими позивачем грошовими коштами та поставляло позивачу товар відповідно до умов договору. Гарантійним листом №10112022-1 від 10.11.2022 ТОВ Агрозахист Харків гарантувало ПП Сардур здійснити поставку згідно специфікації №1 за ціною, вказаною у специфікації. Зобов`язання відповідача у повному обсязі виконано не було. Натомість ним здійснено коригування ціни товару та здійснено спробу повернення на користь позивача суми сплачених відповідачем коштів за товар у розмірі 165 816,00 грн.

На підставі аналізу означених обставин судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про те, що дії відповідача у сукупності не відповідають засадам добросовісної поведінки сторони договору.

Враховуючи вищевикладене Східний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки Господарського суду Харківської області про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПП "Сардур" у частині зобов`язання ТОВ "Агрозахист Харків" поставити ПП "Сардур" товар ПРОПУЛЬС 250 SE, CE (4*5л) кл. ГУ III (EM4L033622) (PROPULSE SE250 4X5L BOT UA) у кількості 140 літрів за ціною 1 184,40 грн. з ПДВ за 1 літр на суму 165 816,00 грн.

При цьому судова колегія відхиляє посилання скаржника на те, що таким рішенням відповідача зобов`язано поставити товар на умовах і за ціною, відмінними від тих, які були погоджені сторонами в специфікаціях №1, 2 до договору. Ці посилання скаржника спростовані вищевикладеними висновками судів.

Позовна заява, разом з іншим, містить вимоги про стягнення з ТОВ "Агрозахист Харків" 3% річних у розмірі 1 867,13 грн. та інфляційних у розмірі 5 362,89 грн. від вартості передплаченого та недопоставленого товару за весь час прострочення за договором.

Згідно з положеннями ст.625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

Передбачене означеною нормою право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим, за змістом статей 509, 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.

Частиною 2 ст.693 ЦК України унормовано, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Означена норма надає право покупцю діяти альтернативно - або вимагати передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати. При цьому передання оплаченого товару є не грошовим зобов`язанням, оскільки не передбачає обов`язок продавця сплатити кошти на користь покупця.

У розглядуваному випадку предметом спору є зобов`язання ТОВ Агрозахист Харків поставити ПП Сардур товар (не грошове зобов`язання), з огляду на що відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних і, як наслідок, для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо оскарження рішення місцевого господарського суду у відповідній частині.

За змістом позовної заяви ПП Сардур заявлено до стягнення з ТОВ Агрозахист Харків витрати на правничу допомогу у розмірі 25 650,00 грн.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2).

Частиною 8 ст.129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3).

На підтвердження понесених витрат позивачем до суду першої інстанції було надано наступні документи: акт приймання наданих послуг від 18.05.2023 за договором про надання правової допомоги №24 від 10.05.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер серія ВІ №1144168 на надання правничої (правової) допомоги; договір №24 від 10.05.2023 про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Красноперовим Сергієм Георгійовичем (захисник) та ПП «Сардур» (підзахисний); платіжну інструкцію №739 від 19.05.2023 на суму 34 200,00 грн.

За умовами п.1.1 договору підзахисний доручає, а захисник бере на себе зобов`язання надати підзахисному за винагороду наступну правову допомогу: бути захисником підзахисного та представляти його інтереси з забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підзахисного, з`ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом`якшують чи виключають відповідальність підзахисного, мають на меті поновлення його порушених майнових прав, відновлення трудових прав, честі, гідності та ділової репутації, соціальних прав та інше.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що сума винагороди за надання правової допомоги захисником складає - 25 650,00 грн.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 (п.5.1 договору).

Як убачається зі змісту акту приймання наданих послуг від 18.05.2023, адвокатом Красноперовим Сергієм Георгійовичем надано ПП «Сардур» послуги на суму 25 650,00 грн. (п.3 акту), а саме (п.1 акту): попереднє опрацювання матеріалів; опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини; формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи; підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, клопотання, письмові пояснення, адвокатські запити, тощо); подання позовної заяви.

Згідно з п.п.2, 4 означеного акту замовник підтверджує, що послуги надані в повному обсязі і належної якості. Замовник не має претензій до наданих юридичних послуг, зазначених у п.1 даного акту.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт надання позивачу послуг з правничої допомоги адвоката за договором №24 від 10.05.2023 на суму 25 650,00 грн.

У контексті приписів ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 означеного Закону унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 4 ст.126 ГПК України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.

ТОВ Агрозахист Харків у відзиві на позовну заяву зазначило, що попереднє опрацювання адвокатом матеріалів, опрацювання ним законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції та подання позовної заяви фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать до стягнення як за кожне окреме. На переконання відповідача, означені обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу у цьому випадку має бути зменшений.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 01.09.2023 у справі №924/232/22, від 15.08.2023 у справі №910/4631/22 та від 19.01.2022 у справі №910/789/21, а також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/9916/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч.5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, також визначені положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.

Виходячи з критеріїв складності справи, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Харківської області про наявність правових підстав для обмеження розміру таких витрат до 10 000,00 грн. Стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, пропорційності та справедливості.

Судова колегія звертає увагу, що за змістом апеляційної скарги ТОВ Агрозахист Харків не наведено жодного доводу щодо незаконності та (або) необґрунтованості рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.

Отже враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 у справі №922/2099/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.12.2023.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков