Постанова

від 26.09.2023 по справі 911/3417/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/3417/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023

та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2022

у справі № 911/3417/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергопостачальна компанія "Укренерго"

до Бориспільської міської ради

про визнання недійсним рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергопостачальна компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської міської ради про визнання недійсним рішення №283-6-VIII від 23.02.2021 "Про анулювання результатів земельних торгів на земельну ділянку з продажу права оренди на конкурентних засадах (земельних торгах)".

В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджував, що відповідачем вказане рішення прийнято в порушення вимог ст. 138 Земельного кодексу України поза межами визначених цією нормою підстав та строків, його прийняття спрямоване на позбавлення позивача права на оренду земельної ділянки, набутого на конкурентних засадах.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 (колегія суддів у складі: Кравчук Г.А. - головуючий, Коробенко Г.П., Козир Т.П.), позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Бориспільської міської ради №283-6-VIII від 23.02.2021. Крім цього, додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 21.12.2022 (суддя Грабець С.Ю.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 (колегія суддів у складі: Кравчук Г.А. - головуючий, Коробенко Г.П., Козир Т.П.), заяву ТОВ "ВЕК "Укренерго" про ухвалення додаткового рішення задоволено та присуджено до стягнення з Бориспільської міської ради на користь ТОВ "ВЕК "Укренерго"" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до вимог ст. 124 ГПК України позивачем повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи у суді першої інстанції становить 20 000,00 грн. Одночасно позивачем заявлено про намір надати відповідні докази щодо оплати витрат на професійну правничу допомогу до суду та сторонам у відповідності до вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2022 задоволено повністю позов ТОВ "ВЕК "Укренерго" до Бориспільської міської ради та визнано недійсним рішення Бориспільської міської ради №283-6-VIII від 23.02.2021.

При цьому, питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу при ухваленні рішення у даній справі судом першої інстанції в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України не було вирішено.

22.11.2022 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (документ сформовано в системі "Електронний суд"21.11.2022), в якій порушено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20 000,00грн між сторонами з урахуванням результатів розгляду позовної заяви та стягнути понесені позивачем витрати у зазначеному розмірі з відповідача. До вказаної заяви позивачем долучено відповідно в електронних копіях договір №36 про надання правничої допомоги від 28.05.2021 з Дорученням №3; Акт №12 від 16.11.2022 щодо наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №36 від 28.05.2021 платіжний документ №202 від 16.11.2022 на суму 20 000,00грн; докази надіслання копії заяви відповідачу.

В обґрунтування поданого клопотання позивач просив врахувати, що ним в позовній заяві повідомлялося про намір подати відповідні докази щодо витрат на правничу допомогу до суду та сторонам не пізніше 5 днів з дня ухвалення рішення у справі.

Поряд з цим позивачем до позовної заяви та в процесі розгляду справи надавалися копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1167697 від 18.11.2021; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 9834/10, виданого адвокату Романюку Івану Миколайовичу; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СВ № 1034760 від 18.10.20212, виданий адвокатським об`єднанням "Адвокатське об`єднання "ЛМК" адвокату Леляку Я.О.; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000971, виданого адвокату Леляку Ярославу Олександровичу.

Представник відповідача проти задоволення заяви позивача заперечив, вважаючи заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу завищеним та неспівмірним щодо складності виконаної роботи, її обсягу та витраченим на неї часом. Крім того, представник відповідача зауважив, що в договорі про надання правничої допомоги відсутнє погодження сторонами ціни (вартості послуг).

Задовольняючи заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши обставини справи, її складність, обсяг наданої адвокатом правової допомоги та подані докази, зазначив, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є розумним та виправданим.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та додатковим рішенням місцевого господарських судів, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані додаткове рішення та постанова ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженням відповідача, суди не врахували критеріїв співмірності, розумності, обгрунтованості та пропорційності судових витрат, неповно та невсебічно з`ясували всі обставини, що мають значення для справи, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, внаслідок чого безпідставно стягнули з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00грн.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - не враховано позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 28.09.2022 у справі № 529/201/20, від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20, від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19, додатковій постанові від 08.02.2022 у справі № 915/324/20, у справах № 905/1795/18 та № 922/2865/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.09.2023 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 28.08.2023.

Переглянувши постанову апеляційного та додаткове рішення місцевого господарських судів в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судами обох інстанцій встановлено, що судові витрати позивача за позовом у даній справі на професійну правову допомогу складали 20 000,00 грн.

ТОВ "ВЕК "Укренерго" подано до суду першої інстанції заяву про розподіл у справі судових витрат у вказаному розмірі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив зазначену позивачем суму витрат на правничу допомогу, вважаючи її такою, що суперечить принципу співмірності та розумності, а тому є необґрунтованою та непропорційною зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Так між Адвокатським об`єднанням "ЛМК"(адвокатське об`єднання) та ТОВ "ВЕК "Укренерго" (клієнт) було укладено Договір №36 про надання правничої допомоги від 28.05.2021 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору адвокатське об`єднання на умовах і в порядку, що визначені цим Договором та Дорученням, зобов`язується надати визначену в Дорученні правничу допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання визначених в Дорученні завдань клієнта.

Згідно з пунктом 1 Доручення №3 до договору про надання правничої допомоги від 02.08.2021 (далі - Доручення), яке є Додатком до Договору, клієнт доручив адвокатському об`єднанню виконати завдання щодо здійснення захисту його прав та інтересів шляхом судового оскарження рішення сесії Бориспільської міської ради №2836-VIII від 23.02.2021, у зв`язку з чим адвокатське об`єднання:

1)здійснює підготовку та подачу до суду позовної заяви про визнання недійсним відповідного рішення Бориспільської міської ради;

2)здійснює участь в судових засіданнях суду першої інстанції;

3)вчиняє інші дії в інтересах клієнта по відповідній судовій справі.

Пунктом 2 Доручення сторони узгодили суму гонорару за надання правничої допомоги згідно даного Доручення у розмірі 20 000, 00 (двадцять тисяч гривень) без ПДВ.

За змістом пункту 3 Доручення сторони визначити, що основний Договір від імені адвокатського об`єднання будуть виконувати (здійснювати представництво) адвокати: Леляк Ярослав Олександрович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000971 від 14.08.2020), Мадяр Ігор Іванович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4304 від 21.12.2010), Романюк Іван Миколайович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 9834/10 від 18.02.2021).

Зі змісту Доручення слідує, що сторонами узгоджено вартість послуг з правової допомоги щодо здійснення захисту прав та інтересів позивача шляхом судового оскарження рішення сесії Бориспільської міської ради №2836-VIII від 23.02.2021, яка визначена у фіксованому розмірі.

Відповідно до Акта №12 щодо наданих послуг до Договору від 16.11.2022 на виконання умов Договору, адокатським об`єднанням надані такі послуги:

- підготовка та подача позовної заяви, 4 години, вартість години -3500,00грн, загальна вартість - 14000,00грн;

- участь у судовому засіданні в господарському суді Київської області по справі №911/3417/21 (три судові засідання), 3 години, вартість години - 2000,00грн, загальна вартість 6000,00грн.

Відповідно до пунктів 2, 3 вказаного Акта вартість наданих по справі №911/3417/21 послуг складає 20 000,00грн, послуги надано вчасно та в повній мірі, клієнт не має претензій щодо якості наданих послуг.

За надану правничу допомогу ТОВ "ВЕК "Укренерго" було сплачено на користь Адвокатського об`єднання "ЛМК" гонорар у розмірі 20 000, 00 грн, що підтверджується копією платіжного документа №202 від 16.11.2022.

Окрім того матеріали справи містять копії свідоцтв на право заняття адвокатською діяльністю та ордерів на надання правничої (правової) допомоги позивачу у Господарському суді Київської області у даній справі адвокатами Романюком І.М. та Леляком Я.О.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат за приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3 обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Отже, неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зазначені у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" форми гонорару (фіксований розмір та погодинна оплата) відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Обґрунтування відповідачем недоведеності позивачем складу та розміру витрат на правову допомогу відсутністю в Акті наданих послуг зазначення повного опису виконаної адвокатом кожної дії окремо та фактичного витраченого часу на здійснення кожної з цих дій, в тому числі і щодо часу участі представника в судових засіданнях, судом апеляційної інстанції відхилено, оскільки ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зі змісту цієї норми слідує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

При цьому, норма частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Отже, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що сторонами Договору №36 про надання правничої допомоги від 28.05.2021 у Дорученні №3 від 02.08.2021(додаток до Договору) погоджено саме фіксований розмір вартості послуги адвоката за надання правової допомоги, який не залежить від обсягу цієї послуги та часу витраченого представником позивача (адвокатом), а отже є визначеним. А тому в Акті №12 від 16.11.2022 правомірно відображено види та обсяги наданих адвокатським об`єднанням позивачу послуг правової допомоги у відповідності до умов укладеного між ними Договору.

Із аналізу положень пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України убачається, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За таких обставин, дослідивши та оцінивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду справи суди дійшли обґрунтованого висновку, що розмір заявлених ТОВ "ВЕК "Укренерго" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати є необхідними і співрозмірними з виконаною позивачем роботою у суді першої інстанції.

Посилання скаржника на неврахування судами постанов Верховного Суду у справах № 529/201/20, від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20, від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19, додатковій постанові від 08.02.2022 у справі № 915/324/20, у справах № 905/1795/18 та № 922/2865/19 не знайшли свого підтвердження, оскільки викладеним у ним висновкам Верховного Суду не суперечать, а оцінка відповідних обставин для визначення суми витрат на професійну правничу допомогу здійснюється судом у кожному конкурентному випадку з урахування обставин та доказів у окремій справі.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні, яке відкрито з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 с. 287 ГПК України, також не має, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені постанова апеляційного та додаткове рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бориспільської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2022 у справі № 911/3417/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Мачульський Г.М.