Постанова

від 26.09.2023 по справі 911/3417/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/3417/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023

та рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2022

у справі № 911/3417/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергопостачальна компанія "Укренерго"

до Бориспільської міської ради

про визнання недійсним рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергопостачальна компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської міської ради про визнання недійсним рішення №283-6-VIII від 23.02.2021 "Про анулювання результатів земельних торгів на земельну ділянку з продажу права оренди на конкурентних засадах (земельних торгах)".

В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджував, що відповідачем вказане рішення прийнято в порушення вимог ст. 138 Земельного кодексу України поза межами визначених цією нормою підстав та строків, його прийняття спрямоване на позбавлення позивача права на оренду земельної ділянки, набутого на конкурентних засадах.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2022 (суддя Грабець С.Ю.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 (колегія суддів у складі: Кравчук Г.А. - головуючий, Коробенко Г.П., Козир Т.П.), позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Бориспільської міської ради №283-6-VIII від 23.02.2021.

Судами обох інстанцій встановлено, що рішенням Бориспільської міської ради від 13.08.2020 з розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Проектно-інженерна компанія Нова Земля", враховуючи пропозиції конкурсної комісії з визначення переліку земельних ділянок комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги та відбору виконавця земельних торгів на конкурсних засадах, відповідно до статей 12, 122, 134, 135, 136, 137, 186 Земельного кодексу України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема, вирішено:

1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, право оренди якої пропонується для продажу на земельних торгах для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій площею 1,0000 га (кадастровий номер 3210500000:03:016:0003) по вул. Завокзальна, 5-в у м. Бориспіль (землі промисловості транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

2. Виставити на земельні торги окремим лотом право оренди земельної ділянки площею 1,0000 га (кадастровий номер 3210500000:03:016:0003) строком на 10 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій по вул. Завокзальна, 5-в у м. Бориспіль (землі промисловості транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення);

3. Встановити стартовий розмір річної орендної плати 1,5% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки.

Пунктом 5 вказаного рішення на Бориспільську міську раду покладено зобов`язання щодо забезпечення проведення державної реєстрації речового права на земельну ділянку, уповноваження міського голову на підписання протоколу земельних торгів та укладення договору оренди земельної ділянки з переможцем земельних торгів.

Як убачається з протоколу №18 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки 15.01.2021 відбулося проведення земельних торгів за лотом номер 61053 "Право оренди терміном 10 (десять) років земельної ділянки несільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3210500000:03:016:0003, площею 1,0000 га, що розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль (в межах населеного пункту), вул. Завокзальна, 5-в, категорія земель- землі промисловості транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; вид використання земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості".

Переможцем земельних торгів визнано ТОВ "ВЕК "Укренерго". Ціна продажу лоту склала 420 295, 76 грн без ПДВ, що становить 14,95859% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вказані торги оформлені протоколом №18 від 15.01.2021, який підписаний уповноваженою особою організатора - секретарем Міської ради Байчас В.М., першим заступником міського голови Корнійчук М.П., представником виконавця Сімчук О.М., ліцитатором Цифуляк О.І. та представником переможця земельних торгів - директором ТОВ "ВЕК "Укренерго" Грощенко О.В. без заперечень та зауважень.

У протоколі № 18 від 15.01.2021 зазначено, що гарантійний внесок в сумі 12 646, 93грн без ПДВ, сплачений переможцем до початку торгів зараховується до купівельної ціни; переможець земельних торгів доплачує кошти в сумі 407 648, 83грн без ПДВ в терміни та на рахунки, вказані організатором земельних торгів у формі аукціону в Договорі оренди земельної ділянки.

08.02.2021 позивачем направлено відповідачу лист в якому зазначено, що позивачем повторно направляються для підписання 2 примірники договору оренди земельної ділянки площею 1,0000 га (кадастровий номер 3210500000:03:016:0003), позаяк між позивачем та відповідачем за результатами аукціону з продажу права оренди земельної ділянки так і не було укладено договір оренди земельної ділянки.

Оскільки відповідач ухилявся від укладення договору оренди земельної ділянки, позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним, за яким ухвалою від 23.02.2021 Господарським судом Київської області відкрито провадження у справі № 911/528/21.

23.02.2021 Бориспільською міською радою прийнято рішення №283-6-VIII "Про анулювання результатів земельних торгів на земельну ділянку з продажу права оренди на конкурентних засадах (земельних торгах)".

За змістом вказаного спірного рішення, відповідач анулював результати земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки площею 1,0000 га (кадастровий номер 3210500000:03:016:0003) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Завокзальна, 5-в у м. Бориспіль від 15.01.2021, у зв`язку із проведенням індексації нормативно-грошової оцінки (некоректність застосування її розміру) і невідповідністю проекту землеустрою нормативно-правовим актам та Земельному кодексу України.

Вказуючи на незаконність спірного рішення, позивач звернувся з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про те, що рішення Бориспільської міської ради №283-6-VIII "Про анулювання результатів земельних торгів на земельну ділянку з продажу права оренди на конкурентних засадах (земельних торгах)" від 23.02.2021 прийняте відповідачем з підстав, не передбачених чинним законодавством України, а також із порушенням строків на його прийняття. Також апеляційний господарський суд відхилив доводи відповідача про те, що вказаний спір є публічно-правовим.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано ст. 20 ГПК України, оскільки у даному випадку виник саме публічно-правовий спір, що стосується оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо процедури торгів, а не діяльності позивача. Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 138 Земельного кодексу України, а також на відсутність укладеного за результатами торгів сторонами спору договору оренди, відповідач стверджує, що позивач не набув жодних прав на спірну земельну ділянку, а тому даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, провадження у справі підлягає закриттю відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - не враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2018 у справі № 902/517/17 та окрему думку у ній. Також посилається на висновки, викладені у постановах від 21.03.2018 у справі № 526/233/16-ц, від 24.04.2018 у справі № 401/2400/16-ц, від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16, від 13.06.2018 у справі № 307/2765/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 539/3192/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, від 28.11.2018у у справі № 463/1865/17, від 16.01.2019 у справі № 361/2562/16-а, від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а, від 06.02.2019 у справі № 488/3005/17-ц, від 27.03.2019 у справі № 206/4712/17, від 15.05.2019 у справах № 729/608/17 та № 352/1414/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 749/942/18, від 11.09.2019 у справі № 280/191/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.09.2023 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 28.08.2023.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Так у справі № 902/517/17, на постанову Верховного Суду у якій посилається скаржник, Вінницький національний аграрний університет звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання недійсними пунктів 1, 3 рішення відповідача від 02.12.2016 № 195 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межі населеного пункту села Агрономічного Вінницького району Вінницької області», якими визнано комунальною власністю територіальної громади с. Агрономічного землі, включені в межі цього населеного пункту рішенням Вінницької районної ради Вінницької області від 29.01.2016 № 1 (крім земель приватної власності та земельних ділянок державної власності, що не можуть передаватися у комунальну власність), а також визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263, виданий Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції на підставі рішення Сільради від 05.04.1996 та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2.

Господарський суд Вінницької області рішенням, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду, відмовив у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним пункту 3 рішення Сільради від 02.12.2016 № 195 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межі населеного пункту села Агрономічного Вінницького району Вінницької області» та припинив провадження в цій справі в частині позовних вимог про визнання недійсним пункту 1 згаданого рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 виснувала, що згідно зі ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) та з урахуванням приписів ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 21.03.2018 у справі № 526/233/16-ц, від 24.04.2018 у справі № 401/2400/16-ц, від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16, від 13.06.2018 у справі № 307/2765/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 539/3192/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 463/1865/17, від 16.01.2019 у справі № 361/2562/16-а, від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а, від 06.02.2019 у справі № 488/3005/17-ц, від 27.03.2019 у справі № 206/4712/17, від 15.05.2019 у справах № 729/608/17 та № 352/1414/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 749/942/18, від 11.09.2019 у справі № 280/191/19, на які також посилається скаржник.

Так відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України у згаданій редакції).

Підвідомчість господарських справ установлено статтею 12 Господарського процесуального кодексу (у вказаній редакції), за змістом пунктів 1, 6 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а також із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлював, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Натомість згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 цього Кодексу).

Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

Із наведених норм права вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Згідно з частиною першою та пунктом «а» частини другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до частини четвертої статті 173 Земельного кодексу України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Із наведеного вбачається, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Колегія суддів у справі № 911/3417/21 зазначає, що висновок апеляційного господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ "ВЕК "Укренерго" слід розглядати у порядку господарського судочинства, оскільки спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, а стосується захисту його приватних інтересів, повністю відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.06.2018 у справі № 902/517/17, оскільки Бориспільська міська рада у цій справі виступає розпорядником земельних ділянок, що належать територіальній громаді міста, тобто є органом, уповноваженим управляти майном, яке перебуває у комунальній власності. При цьому, між позивачем та Бориспільською міською радою, як організатором земельних торгів, підписано протокол земельних торгів №18, за яким переможцем цих торгів було визначено позивача. Оскаржуваним рішенням відповідач, як організатор торгів та орган уповноважений розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності, анулював вказані результати торгів. З урахуванням наведених норм та виходячи із суті спору, останній є спором, що пов`язаний з укладенням такими сторонами договору оренди за результатами торгів на конкурентних засадах. Відповідно такий спір є приватноправовим.

Посилання скаржника на окрему думку у справі № 902/517/17 колегією суддів не розглядаються, позаяк підставою касаційного оскарження судових рішень у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а не в окремій думці.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні, яке відкрито з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 с. 287 ГПК України, також не має, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бориспільської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2022 у справі № 911/3417/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Мачульський Г.М.