Ухвала

від 25.09.2023 по справі 631/589/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 631/589/20

провадження № 61-13223ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Рассвет» на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рассвет», третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила розірвати договір оренди землі, кадастровий номер 6324283500:01:001:0017, площею 6,4973 га, яка розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, укладений 09 листопада 2010 року між нею та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Рассвет» (далі - СТОВ «Рассвет»), який зареєстрований у Відділі Держкомзему Нововодолазького району Харківської області у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 17 серпня 2012 року № 632428354002243; зобов`язати відповідача повернути орендовану земельну ділянку, кадастровий номер 6324283500:01:001:0017 ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 6,4973 га, яка розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, кадастровий номер 6324283500:01:001:0017. 09 листопада 2010 року між нею та відповідачем було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передав належну йому на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 6,4973 га, кадастровий номер 6324283500:01:001:0017, строком на 40 років, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку та зобов`язався використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору . Відповідно до пункту 9 договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки, що складає 4 898,00 грн. Розмір орендної плати підлягає перерахуванню відповідно до коефіцієнту індексації. Згідно з пунктом 11 договору оренди землі орендна плата сплачується, до 31 грудня кожного року. У разі невнесення орендної плати без поважної причини у строки, визначені цим договором, застосовуються штрафні санкції передбачені пунктом 14 договору. 29 березня 2019 року на рахунок ОСОБА_1 надійшло від СТОВ «Рассвет» 5 900,00 грн за орендну плату за 2018 рік, а 19 лютого 2020 року - 5 900,00 грн за орендну плату за 2019 рік. Орендна плата є істотною умовою договору оренди землі, відповідач два роки поспіль, у 2018-2019 роках, порушував умови укладеного договору оренди щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі. СТОВ «Рассвет» своєчасно до 31 грудня 2018 року та 31 грудня 2019 року не сплатив їй орендну плату за 2018 та 2019 роки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01 січня 2017, 2018 роки становить 244 736,73 грн, станом на 2019 рік - 223 954,69 грн. Орендна плата за договором становить 3 % від нормативно грошової оцінки. Відповідно до відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків в І кварталі 2018 року було відображено нарахування та сплату прибутку та податку за оренду земельного паю за 2017 рік, СТОВ «Рассвет» ОСОБА_1 нарахував 7 329,20 грн, виплатив 5 900,00 грн та сплатив податок в розмірі 1 319,25 грн; з 2 кварталу 2018 року по 2 квартал 2020 року ОСОБА_1 прибуток не отримувала. У 2018 році відповідач за договором оренди земельної ділянки ОСОБА_1 повинен був нарахувати 7 342,10 грн. Відповідно до відомостей податкової служби ні податок, ні дохід за 2018 рік за оренду земельного паю у ОСОБА_1 відображено не було. Таким чином, відсутнє підтвердження отримання орендної плати ОСОБА_1 за 2018 рік. У 2019 році відповідач за договором оренди земельної ділянки ОСОБА_1 повинен був нарахувати 6 718,64 грн. Відповідно до відомостей податкової служби ні податок, ні доход за 2019 рік за оренду земельного паю у ОСОБА_1 відображено не було. Тобто, відсутнє підтвердження отримання орендної плати ОСОБА_1 за 2019 рік. Отже, розмір орендної плати за три роки становить: 7 342,10 + 7 342,10 + 6 718,64 = 21 402,84 грн. Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.

Нововодолазький районний суд Харківської області рішенням від 05 травня 2023 року позов задовольнив.Розірвав договір оренди землі, кадастровий номер 6324283500:01:001:0017, площею 6,4973 га, яка розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, укладений 09 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Рассвет», який зареєстрований у Відділі Держкомзему Нововодолазького району Харківської області у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 17 серпня 2012 року № 632428354002243. Зобов`язав СТОВ «Рассвет» повернути орендовану земельну ділянку, кадастровий номер 6324283500:01:001:0017 власнику ОСОБА_1 . Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Харківський апеляційний суд постановою від 08 серпня 2023 року апеляційну скаргу СТОВ «Рассвет» залишив без задоволення, а рішення Нововодолазьського районного суду Харківської області від 05 травня 2023 року - без змін.

07 вересня 2023 року СТОВ «Рассвет» подало через систему «Електронний суд» касаційну скаргу на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задоволенні позву відмовити в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684,00 грн.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору найму (оренди) ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Встановлено, що ціна позову в частині вимоги про розірвання договору оренди землі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 250 = 671 000,00 грн).

Також предметом позову в цій справі є повернення земельної ділянки, яка є похідною від вимоги про розірвання договору оренди.

Справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, ціну позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення дії оскаржуваних судових рішень та про розгляд касаційної скарги за участю відповідача та/або його представника.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Рассвет» на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рассвет», третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М.Ю. Тітов