Рішення

від 28.09.2023 по справі 520/14213/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 вересня 2023 р.№ 520/14213/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфпак НТ Плюс" (вул. Залютинська, 4, м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ 43298095) до Харківської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (вул. Короленка, 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 28.04.2023 UA807000/2023/000218/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів UA807000/2023/000218/2 від 28.04.2023 року відповідача є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що за даною МД в АСМО Інспектор було згенеровано профілі ризиків, зокрема за кодом 105-2: "Товар(и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів". Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що рівень митної вартості подібних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

У відповіді на відзиві представник позивача наголосив на протиправності дій відповідача. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 258, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 262 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфпак НТ Плюс" (далі за текстом ТОВ "Поліграфпак НТ Плюс") зареєстроване як юридична особа, дані про якого містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основний КВЕД, за яким позивач здійснює свою діяльність є друкування іншої продукції (18.12).

Між ТОВ "Поліграфпак НТ Плюс" (покупець) та компанією Kotkamills Oy (продавець) укладено контракт від 02.12.2019 №35 на поставку картону.

На виконання умов контракту Kotkamills Oy виставлено позивачу інвойс від 18.04.2023 №12303106 на суму 20 276,80 євро.

Відповідно до умов контракту поставка відбувається на умовах FCA Котка, Фінляндія (додаток від 27.03.2023 №7 до контракту).

Позивачем 20.04.2023 подано до Харківської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі Харківська митниця, відповідач) попередню митну декларацію (у порядку статті 259 Митного кодексу України (далі МК України) 23UA807200004408U1 у графі 31 якої зазначений товар картон 3-х шаровий, всі шари вибілені, у рулонах ALASKA STRONG: щільність: 270г/м2, розмір: 840мм-3258кг, щільність: 225г/м2, розмір: 1050мм-4138кг, щільність: 235г/м2, розмір: 640мм-3036кг, щільність: 235г/м2, розмір: 1050мм-1720кг, щільність: 310г/м2, розмір: 700мм -2268кг, щільність: 235г/м2, розмір: 700мм-6924кг., негофрований, неперфорований, некрепований, без малюнка, який придбаний у Kotkamills Oy разом із документами.

ТОВ "Поліграфпак НТ Плюс" 20.04.2023 подано до Харківської митниці попередню митну декларацію (у порядку статті 259 Митного кодексу України) №23UA807200004408U1 разом із документами.

Позивачу 25.04.2023 надійшло два запити (повідомлення) митного органу.

Позивач листом від 28.04.2023 №1 повідомив відповідачу, що на даний час додаткові документи (окрім вже наданих) надати не вважається можливим. З метою уникнення простою транспорту просимо митницю прийняти самостійне рішення стосовно підтвердження митної вартості товару за наявними документами.

Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 28.04.2023 UA807000/2023/000218/2, яким застосував другорядний (резервний) метод у відповідності до статті 64 МК України для визначення митної вартості товарів.

Не погоджуючись із такими рішенням відповідача позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

По суті спірних відносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, п. 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як передбачено положеннями ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, положеннями ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд вважає необхідним зазначити, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст. 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що ТОВ "Поліграфпак НТ Плюс" 20.04.2023 подано до Харківської митниці попередню митну декларацію (у порядку статті 259 Митного кодексу України) 23UA807200004408U1 разом із наступними документами:

- контракт від 02.12.2019 №35;

- додатки до контракту;

- проформи інвойси від 27.03.2023;

- інвойс від 18.04.2023 №12303106;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 18.04.2023 №Т06283-HIRV;

- пакувальні листи від 18.04.2023;

- сертифікат від 18.04.2023;

- прайс-лист від 01.04.2023;

- рахунок на оплату від 18.04.2023 №147 (за транспортування);

- довідка про транспортні витрати при перевезенні вантажу автомобільним транспортом від 18.04.2023 №26;

- експортна митна декларація від 18.04.2023 №23FI000000367022E3;

- перший лист Kotkamills Oy від 19.04.2023;

- другий лист Kotkamills Oy від 19.04.2023;

- лист ТОВ "Поліграфпак НТ Плюс" від 20.04.2023 №29-04;

- платіжне доручення від 03.04.2023 №250;

- висновок експертизи від 20.04.2023 №25/61.

Проте, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Суд наголошує, що єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартнее правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Суд наголошує, що як зазначалося вище, позивачем надані всі документи, які були у нього в наявності, у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час, припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція узгоджується у постанові Верховного суду від 25.06.2020

року (справа №826/4833/20).

Отже, ТОВ "Поліграфпак НТ Плюс" надало документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а висновок відповідача про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, викладений у рішенні Харківської митниці є безпідставним.

Суд бере до уваги твердження позивача про те, що платіжне доручення про сплату за транспортування, а також договір на перевезення позивачем не надавався, оскільки вказані документи не є обов`язковими відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Позивачем надано рахунок на оплату від 18.04.2023 №147 (за транспортування), довідку про транспортні витрати при перевезенні вантажу автомобільним транспортом від 18.04.2023 №26, яких цілком достатньо для підтвердження ціни по транспортуванню товару.

Калькуляція на матеріали та витрати, понесені виробником в зв`язку з виробництвом товарів, витрати на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, прибуток, що одержує експортер в результаті поставки в Україну стосується виключно Kotkamills Oy, тому позивач не може надати ці документи.

Також, суд зазначає, що застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, з огляду на спрацювання модуля АСАУР, Верховний Суд визнав необґрунтованим, оскільки вважає, що індивідуальні характеристики того чи іншого товару можуть бути з`ясовані лише шляхом порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Тому застосування Митницею за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, де вказані митні декларації різних суб`єктів господарювання, позивач вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, митницею такого порівняння зроблено не було.

Тобто наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Отже, суд дійшов висновку, що, прийнявши рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно, оскільки митна вартість є базою для визначення розміру належних до сплати позивачем митних платежів: мита та податку на додану вартість, наслідком коригування митної вартості товарів є збільшення розміру цих платежів.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфпак НТ Плюс" (вул. Залютинська, 4, м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ 43298095) до Харківської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (вул. Короленка, 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 28.04.2023 UA807000/2023/000218/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (вул. Короленка, 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфпак НТ Плюс" (вул. Залютинська, 4, м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ 43298095) суму судового збору у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2023 року.

СуддяН.А. Полях