Постанова

від 27.09.2010 по справі 9/64-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2010 р.                                                           Справа № 9/64-10  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Горбачова Л.П. , суддя  Фоміна В. О.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників:

позивача –не з’явився;

1-го відповідача –не з’явився;

2-го відповідача –Вороніна О.О. (дов. №11-9002/09 від 14.12.2009 р.), (не з’явився після перерви),

3-го відповідача –Ізмайлов В.О.  (дов. №18-22/53-272 від 12.01.2010 р.); після перерви Хіміч Д.О. (дов.№18-22/51-270 від 12.01.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду  апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України (вх.№2495С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2010р. по справі  №9/64-10,

за позовом  Відкритого акціонерного товариства “Будівельний комплекс”,

до 1.Господарського суду Закарпатської області, м. Ужгород, Закарпатська область,

2.Державної судової адміністрації України, м. Київ,

3.Державного казначейства України, м. Київ,

про стягнення 409960,00грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням від 12.07.2010 року господарський суд Сумської області по справі №9/64-10 (суддя –Лущик М.С.) позов задовольнив.

Стягнув з Державної судової адміністрації України заборгованість за житло в сумі 409960,00 грн. шляхом перерахування зазначеної суми на рахунок господарського суду Закарпатської області для подальшого перерахування на рахунок Відкритого акціонерного товариства “Будівельний комплекс”. Також стягнув з Державної судової адміністрації України на користь Відкритого акціонерного товариства “Будівельний комплекс” 4099,60 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.111-а.с.115).

Другий відповідач, Державна судова адміністрація України, з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2010 року по даній справі, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ “Будівельний комплекс” до ДСА України відмовити (а.с. 123-а.с. 124). В обґрунтування посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого  господарського суду обставинам справи. Зокрема, зазначив, що законодавством не передбачено покладання на ДСА України повноважень щодо зобов’язань інших юридичних осіб. Також зауважив, що Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік»не було передбачено бюджетної програми «Придбання житла для суддів Верховного суду, апеляційних та місцевих судів».

У судовому засіданні 15.09.2010 року представник другого відповідача підтримав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник третього відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Представник першого відповідача в судове засідання не з’явився. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. У наданому через канцелярію суду відзиві на апеляційну скаргу (вх.№7466) просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. Також просить розглядати справу без участі його представника у зв’язку зі значною віддаленістю Харківського апеляційного господарського суду та відсутністю коштів на відрядження (а.с.127-а.с.128).

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №46590 від 28.08.2010 року.

У судовому засіданні 15.10.2010 року була оголошена перерва до 15:00 год. 24.09.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів встановила.

24.12.2008р. між позивачем та першим відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до п. п. 1 та 2 якого продавець (позивач) передає у власність покупця (першого відповідача) квартиру під номером 6, яка знаходиться у будинку за номером 40, що розташований по вулиці Шевченка у селі Минай Ужгородського району Закарпатської області, складається з трьох кімнат, житловою площею 56,9 кв. м, загальною площею 100,8 кв. м, а покупець (перший відповідач) приймає у власність квартиру і сплачує за неї оговорену грошову суму.

Відповідно до п. 4 вищезазначеного договору продаж вказаної квартири вчиняється за ціною 409 960 грн. 00 коп. Ця сума повинна бути сплачена першим відповідачем у безготівковій формі протягом трьох банківських днів на рахунок позивача.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт продажу квартири першому відповідачу підтверджується актом приймання –передачі квартири від 31.12.2008р, який підписаний повноважними представниками сторін, скріплений їх печатками, та копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 14).

Перший відповідач свої зобов‘язання за договором купівлі-продажу від 24.12.2008р. не виконав, не сплатив встановлену договором грошову суму. В зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем по сплаті за придбану квартиру склала 409 960 грн. 00 коп.

Після укладення договору купівлі-продажу квартири до Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області господарським судом було подано пакет документів для реєстрації очікуваного надходження коштів для оплати даної квартири. Однак кошти на оплату вартості придбаного житла, передбачені кошторисом по КПК 0501180 у сумі 409960 грн. 00 коп., на рахунок господарського суду Закарпатської області у 2008 році не надійшли, з огляду на що господарським судом виведено кредиторську заборгованість на вищезазначену суму станом на 01.01.2009р.

Крім того, листом від 10.01.2009р. №01.10-102 господарський суд Закарпатської області звернувся до Державної судової адміністрації України з клопотанням сприяти у вирішенні питання фінансування придбаного житла. У відповідь на згаданий лист Державна судова адміністрація України листом від 20.03.2009р. №17-1663/09 повідомила про відсутність можливості погашення кредиторської заборгованості.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права, приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України зобов’язання, серед іншого, виникає з договорів та інших правочинів та відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.   У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Перший відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 24.12.2008р. (п.4), а саме, допустив прострочення виконання грошового зобов’язання.

Матеріалами справи підтверджується, що перший відповідач не заперечує проти факту отримання квартири № 6 по вул. Шевченка, 40 в с. Минай Ужгородського району Закарпатської області, однак невиконання грошового зобов‘язання з оплати вартості даної квартири склалося не з його вини.

Як вбачається з матеріалів справи, кошторисом та планом асигнувань на 2008 рік, затвердженими Державною судовою адміністрацією України, зареєстрованими та взятими на облік ГУ ДКУ в Закарпатській області 31.03.2008р., для господарського суду Закарпатської області видатки на придбання житла для суддів було передбачено у сумі 409 960 грн. 00 коп. (жовтень –209 960 грн. 00 коп., грудень 200 000 грн. 00 коп.).

Згідно з поясненнями першого відповідача у своєму відзиві, господарський суд Закарпатської області неодноразово звертався до Державної судової адміністрації України з проханням про внесення змін до кошторису на 2009 рік та призначенням додаткових коштів на погашення простроченої кредиторської заборгованості по забезпеченню судді господарського суду житлом в сумі 409960 грн. 00 коп. Останні зміни до кошторису на 2009 рік в розмірі 551800 грн. 00 коп., з яких 410000 грн. 00 коп. було призначено на погашення заборгованості вартості придбаного житла, було затверджено Державною судовою адміністрацією України 24.12.2009р., зареєстровано та взято на облік Головним управлінням Державного казначейства України в Закарпатській області 28.12.2009р., однак кошти з Державного казначейства України на підставі цих змін на рахунок господарського суду Закарпатської області не надійшли.

У відповідності до ст. 120 Закону України «Про судоустрій України», чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

У відповідності до п.п. 2 п. 2 ст. 120 Закону України «Про судоустрій України»та  п. п. 4 п. 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009р. № 14, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України.

Пунктом 5 ст. 120 наведеного Закону передбачено, що відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно з затвердженими нормативами покладається на державну судову адміністрацію.

Згідно зі ст. 121 Закону України «Про судоустрій України», яка регламентує порядок фінансування судів, суди загальної юрисдикції фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків, затверджених відповідно до вимог цього Закону, в межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України; видатки на утримання судів загальної юрисдикції не пізніше 10 числа кожного місяця перераховуються органами Державного казначейства України на рахунки територіальних управлінь державної судової адміністрації.

Згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

 Державна судова адміністрація України, як центральний орган виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи є головним розпорядником бюджетних коштів.

Так, керуючись статтями 120 та 126 Закону України «Про судоустрій України», а також Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2009, № 14, Державна судова адміністрація України виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів.

Згідно з підпунктом 3 пунктом 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник коштів державного бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями.

Виходячи з наведених норм, розподіл коштів за напрямками видатків Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник коштів, здійснює самостійно, а Державне казначейство України виконувало свою  функцію щодо  виділення асигнувань Державній судовій адміністрації України розпоряднику у повному обсязі.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність фактичних даних, які б вказували на неправомірність дій чи бездіяльність Державного казначейства України, що виражаються у недотриманні чи порушенні певних повноважень, наданих законодавством Державному казначейству України, що призвели до виникнення даного спору.

Оскільки платіжні доручення до Державного казначейства України не подавалися, Державне казначейство України не здійснювало жодних дій щодо предмету спору, висновок місцевого господарського суду, щодо відсутності  порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача третім відповідачем, являється таким що відповідає діючому законодавству та обставинам справи.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом стягнення з Державної судової адміністрації України заборгованості за житло в сумі 409 960 грн. 00 коп. по договору купівлі-продажу від 24.12.2008р., укладеному між Відкритим акціонерним товариством «Будівельний комплекс»та господарським судом Закарпатської області, шляхом перерахування зазначеної суми на рахунок господарського суду Закарпатської області для подальшого перерахування на рахунок ВАТ «Будівельний комплекс», є законним та обґрунтованим, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не являються підставою  для його скасування.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга другого відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2010 року по справі №9/64-10 прийняте у відповідності  до вимог діючого законодавства, і підстави для його скасування відсутні,

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2010р. у справі  №9/64-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                    Лакіза В.В.

Суддя                                                                                           Горбачова Л.П.  

Суддя                                                                                           Фоміна В. О.