П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/1425/22
Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Дмитро Миколайович
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
26 вересня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Проперті Менеджмент" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Проперті Менеджмент" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В :
у січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Проперті Менеджмент" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 11.01.2022 №309582 Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування до ТОВ "Юнайтед Проперті Менеджмент" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач стверджує, що не є перевізником товару, тому до нього безпідставно застосовано штрафну санкцію за перевищення вагових параметрів (а.с.1,2).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Посилається на практику Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20. Вказує, що Верховним Судом було констатовано, що відповідальність за порушення вагових параметрів покладається на автомобільного перевізника, який зазначений у товаро-транспортній накладній, а не у свідоцтві про транспортний засіб, при цьому надання договору оренди не є обов`язковим.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції, 19.11.2021 посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області на 452 км + 811 м а/д М-05 "Київ-Одеса", під час проведення перевірки, на підставі направлення на перевірку №026525 від 19.11.2021, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с.44).
За результатами зважування транспортного засобу складено акт №317302 від 19.11.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.45), довідку №0067841 від 19.11.2021 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.46) та акт №0055901 від 19.11.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.44)
Згідно наведених документів під час перевірки наведеного транспортного засобу виявлено порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: згідно результатів зважування від 19.11.2021 виявлено факт перевантаження на строєну вісь 23,91 т при дозволених 22,44 т. При цьому у водія відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових норм (а.с.44-46, 49).
Відповідачем направлено лист-повідомлення від 14.12.2021 року №105585/21.2/24-21 на адресу ТОВ "Юнайтед Проперті Менеджмент" про призначення на 11.01.2022 у період з 10 до 12 год. розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно акта перевірки №317302 від 19.11.2021 (а.с.47).Лист-повідомлення вручений адресату 23.12.2021 (а.с. 47 на звороті).
За результатами розгляду справи, Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті були винесені оскаржувана постанова від 11.01.2022 року №309582 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500,00 грн. згідно з абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.41).
Вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення № 103).
Відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2,15,27,54,58,62 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:
- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;
- здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;
- здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;
- проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;
- здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;
- здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до ст.1 Закону №2344-ІІІ рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
За змістом ч.7 ст.6 Закону №2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Частиною 14 статті 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
В розумінні статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
За змістом пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).
Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Відповідно до положень статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частиною четвертою статті 48 Закону №2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.
Аналіз положень статті 48 Закону №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Як передбачено ч. 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 (далі - Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил №30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, Рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м, за довжиною автомобіля (тягача) з напівпричепом 18,75 м, фактичну масу для двовісного або трьохвісного автомобіля з двовісним або трьохвісним причепом - 40 т, навантаження на одинарну вісь 11,5 т.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил № 30.
Так, відповідно до матеріалів справи встановлено, що за результатами зважування транспортного засобу складено акт №317302 від 19.11.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.45), довідку №0067841 від 19.11.2021 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.46) та акт №0055901 від 19.11.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.44)
Згідно наведених документів під час перевірки наведеного транспортного засобу виявлено порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: згідно результатів зважування від 19.11.2021 виявлено факт перевантаження на строєну вісь 23,91 т при дозволених 22,44 т. При цьому у водія відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових норм (а.с.44-46, 49).
За результатами розгляду справи, Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті були винесені оскаржувана постанова від 11.01.2022 року №309582 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500,00 грн. згідно з абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.41).
В контексті зазначеного колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до ст. 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються адміністративно-господарські штрафи до автомобільних перевізників.
З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Проперті Менеджмент" не є перевізником в розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", та не має відношення до подій, які описані у вищезгаданих актах перевірок та постановах про застосування адміністративно господарських штрафів.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №2 від 18.11.2023 року, на підставі якої надавались послуги з перевезення вантажу транспортним засобом перевізником виступало ТОВ "ДРУЖНІ СХОДИ", а не позивач.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, адже відповідач у своїх постановах притягнув до відповідальності неналежного суб`єкта відповідальності.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що приймаючи оскаржені постанови, відповідач діяв з порушенням норм чинного законодавства, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат колегія суддів враховує таке.
Згідно з частиною 6 ст.139 КАС України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тобто, законодавцем визначено, що, зокрема, суд апеляційної інстанції уповноважений у разі зміни судового рішення або ухвалення нового відповідно змінити розподіл судових витрат з урахуванням нових результатів вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2181,00 грн., згідно платіжного доручення №242 від 18.01.2022, та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплачено судовий збір в сумі 3721,50 грн., згідно платіжної інструкції №384. від 18.07.2023.
Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового - про задоволення вимог, то підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати за сплачений судовий збір в загальній сумі 6202,50 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів враховує таке.
Відповідно до ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
У своїй заяві позивач просить стягнути на його користь позивача судові витрати понесені на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 3 000 грн. 00 коп.
Як вбачається із наданих до матеріалів справи та заяви документів, на підтвердження вказаних витрат позивачем та його уповноваженим представником надано:
- договір про надання професійної правничої допомоги від 11.02.2022 року;
- додаток до договору про надання професійної правничої допомоги від від 11.07.2020 року;
- акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.08.2023 року з детальним описом витраченого часу;
- платіжне доручення №314 від 06.09.2023 року, що підтверджує оплату наданих послуг на суму 3000,00 грн.
Згідно із п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Як передбачено п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно із ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За змістом статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, у поданому відзиві представником Укртрансбезпеки, що надійшов на адресу суду 21.08.2023 року, представник вказує на нескладність справи, незначний обсяг послуг наданих адвокатом та час, тому вважає, що розмір витрат підлягає зменшенню.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами першою та п`ятою статті 143 КАС суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказана сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем в розмірі 3000 грн., є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є співмірною з обсягом наданих у даній справі послуг, тому суд апеляційної інстанції вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 3000 грн.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити повністю.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Проперті Менеджмент" задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Проперті Менеджмент", - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 11.01.2022 №309582 Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування до ТОВ "Юнайтед Проперті Менеджмент" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Проперті Менеджмент" витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 6202,50 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Проперті Менеджмент" витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.
Суд | Сьомий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.09.2023 |
Оприлюднено | 02.10.2023 |
Номер документу | 113801672 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них транспорту та перевезення пасажирів |
Адміністративне
Сьомий апеляційний адміністративний суд
Капустинський М.М.
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Гурін Дмитро Миколайович
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Гурін Дмитро Миколайович
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Гурін Дмитро Миколайович
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Нагірняк Микола Федорович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні