Постанова

від 28.09.2023 по справі 686/10903/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/10903/23

Головуючий у 1-й інстанції: Палінчак О.М.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

28 вересня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області в якому просив визнати протиправними та скасувати постанову у справах про адміністративні правопорушення серії ЕАС №6895148 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року залишено адміністративний позов ОСОБА_1 без задоволення, а постанову серії ЕАС № 6895148 від 26 квітня 2023 року - без змін.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Сторони в судове засідання не з"явились, подавши клопотання про здійснення апеляційного розгляду справи без їх участі.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою серії ЕАС № 6895148 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до змісту постанови, 26 квітня 2023 року о 20:11:05 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в м. Хмельницькому по вул. Проскурівській, 47, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч, чим порушив п.9.2. б ПДР - порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху.

Обгрунтовуючи підстави звернення до суду з даним позовом, позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не наведено належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів вчинення позивачем порушення ПДР. Зазначив, що напрямок одностороннього руху на вказаній ділянці дороги визначається дорожніми знаками і можливий лише в одному напрямку, а тому подавати сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку руху водій не зобов`язаний, так як не здійснював перестроювання, поворот або розворот. Отже, у водія можливий виключно єдиний варіант руху згідно з дорожніми знаками. Отже, вказане свідчить, що позивач не вчинив порушень вимог ПДР. Окрім того, позивач вказав, що з оскаржуваної постанови вбачається, що порушення зафіксоване на камеру, проте у постанові не вказано назву технічного засобу, а також, про наявність сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки на вказаний прилад і термін його дії. Про наявність інших доказів в постанові теж не вказано. А тому, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю.

Відмовляючи в задоволенні позивних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем, підтверджено досліджениим відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксований автомобіль «Mercedes-Benz GLS 350», д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснював маневр, а саме, поворот ліворуч та не увімкнув при цьому покажчик повороту. При цьому, судом не встановлено порушень щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та оформлення постанови, які б могли бути підставою для скасування оспорюваної постанови.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 9.2.б. ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

В силу ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегією суддів переглянуто відео з камери 475061, яке вказано у оскаржуваній постанові ЕАС №6895148 від 26.04.2023. При перегляді зазначеного відео не встановлено, що позивач, керуючи автомобілем, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, зазначене відео розпочинається після зупинки автомобіля.

В апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що решта фрагментів відеозаписів з інших невідомих технічних засобів є недопустимими доказами, оскільки не додавались до зазначеної постанови при її складанні, тобто не враховувалися при винесенні постанови та не мають процесуального відношення до даного факту. Тому, твердження суду першої інстанції, що досліджений в судовому засіданні відеозапис підтверджує, що позивач при здійсненні повороту ліворуч не увімкнув покажчик повороту, апелянт вважає таким, що не відповідає відео з камери 475061, яке додано як доказ до постанови.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, оскільки до оскаржуваної постанови додано лише відео з камери 475061, згідно вимог ст.283 КУпАП. Відтак, лише зазначений відеозапис, при дотримання інших процесуальних вимог, є доказом у даній справі згідно з ст.251 КУпАП.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, в порушення ст.283 КУпАП, не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 р. (справа № 337/3389/16-а), від 31.01.2019 р. (справа 464/2309/17), від 13.02.2020 р. (№524/9716/16-а).

Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як встановлено судом, достатніх доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, відповідачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016).

В даному випадку, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття, що свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Факт правопорушення не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Наведені обставини підтверджують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 139 КАС України вказано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже враховуючи, що даною постановою прийнято рішення на користь позивача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відшкодування на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1342,00 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову постанову серії ЕАС № 6895148 від 26 квітня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1342,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.