Постанова

від 26.09.2023 по справі 500/2599/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/2599/18 пров. № А/857/9498/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

представника позивача: не з`явився

представника відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі № 500/2599/18 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу,

суддя в 1-й інстанції Подлісна І.М.,

час ухвалення рішення 11 год. 39 хв.

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення 26.04.2023-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови № ТР1013/759/2АВ/СПТД-ФС від 16.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23.07.2018 інспектором праці Григорчук О.В., за участю інспектора праці Шевчука Ю.Н. та начальника відділу гігієни праці Бандури О.П. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , який здійснює свою господарську діяльність у торговому кіоску за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у зв`язку з відсутності уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, ненаданням доступу до виробничих приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праці та ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування відповідач склав акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 23.07.2018 № ТР1013/759/АВ. На підставі якого відповідач надав позивачу письмову вимогу від 24.07.2018 № ТР1013/759/ПД про надання відповідних документів у строк до 16:00 год. 30.07.2018, які необхідні для проведення інспекційного відвідування. Надалі, 03.08.2018 відповідач склав акт № ТР1013/759/2АВ про неможливість проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку із створенням перешкод у діяльності інспектора праці, на підставі якого відповідач виніс постанову № ТР1013/759/2АВ/СПТД-ФС від 16.08.2018 про накладення штрафу на позивача в розмірі 372300 грн.

Позивач вважає, що винесена відповідачем оскаржена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки зазначену вимогу щодо надання відповідних документів у строк до 16:00 год. 30.07.2018 позивач не отримував, а тому він не знав та не міг знати про її існування, як наслідок не мав можливості надати необхідні документи для проведення зазначеного інспекційного відвідування. Таким чином, відповідач безпідставно дійшов висновку, що позивач відмовився надати інспекторам праці необхідні документи для проведення інспекційного відвідування.

Також позивач зазначив, що на дату проведення інспекційного відвідування він не здійснював свою господарську діяльність у торговому кіоску за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки дане приміщення з 22.07.2018 було передано у користування іншій особі відповідно до договору оренди приміщення від 22.07.2018, та в день проведення інспекційного відвідування позивачем проводилась підготовка приміщення до передачі в оренду (здійснювалося прибирання). Таким чином вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку, що позивач створив перешкоди у проведенні інспекційного відвідування, оскільки торговий кіоск за адресою: АДРЕСА_1 переданий у користування іншій особі згідно договору, а тому наймані працівники ФОП ОСОБА_1 були відсутні під час проведення інспекційного відвідування.

Водночас, позивач звернув увагу суду на те, що відповідач неправомірно застосував до позивача штраф в розмірі 372300 грн. відповідно до абзацу сьомого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі КЗпП), оскільки за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні передбачена відповідальність у вигляді штрафу у трикратному розмірі заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення відповідно до абзацу шостого частини другої статті 265 КЗпП, яка є значно меншою ніж відповідальність у вигляді штрафу у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Додатково зазначив, що розгляд справи про накладення штрафу розглянуто з порушенням пункту 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), оскільки позивача належним чином не було повідомлено про розгляд такої справи.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року за результататми касаційного перегляду адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ТР1013/759/2АВ/СПТД-ФС від 16 серпня 2018 року.

Стягнуто на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 251 (чотири тисячі двісті п`ятдесят одну) гривню 61коп. за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Не погодившись із цим рішенням суду, Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало апеляційну скаргу, на обґрунтування вимог якої зокрема вказує про те, що оскаржені позивачем дії щодо винесення на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування № ТР1013/759/2АВ від 03 серпня 2018 року оскарженої постанови, здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Звертає увагу суд на те, що Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування складений 03.08.2018 за № ТР1013/759/2АВ. 08.08.2018 заступником начальника Управління С.Я. Ващуком прийнято рішення про призначення справи до розгляду (тобто протягом 10 днів з дати складення акту). Управління належним чином у відповідності до пункту 6 Порядку 509 , рекомендованим листом від 10.08.2018 № 2717/01-05-12.3/18 надісланим на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомило ФОП ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи, тобто повідомлення про розгляд справи надіслано за п`ять днів до дати розгляду та отримано позивачем 13.08.2018.

Відтак, керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96, відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509, уповноваженою посадовою особою було розглянуто справу про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та прийнято рішення про винесення постанови про накладення штрафу на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, у розмір 372 300 (триста сімдесят дві тисячі триста гривень) до Державного бюджету України.

Відтак, апелянт стверджує, що судом першої інстанції судом не в повній мірі досліджено норми матеріального права у спірних правовідносинах щодо створення перешкод у діяльності інспектора праці та терміну складання акта про неможливість проведення інспекційного відвідування. А також, як слідує з матеріалів даної справи, за наявний факт допуску до роботи без належного оформлення трудових відносин підприємець намагався уникнути від відповідальності

Вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи та прийнятті оскарженого рішення порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справи та не надав належної оцінки доказам у справі. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним, прийнятим з дотриманням всіх норм чинного законодавства. Вважає, що судом першої інстанції встановлено недотримання з боку відповідача порядку проведення перевірки, що нівелює наслідки такої перевірки та винесену оскаржувану постанову. Також вважає, що аналізуючи пункти 6, 7 Порядку № 509, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, шо справа розглядається без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і віл нього не надійшло обгрунтоване клопотання про вікладення її розгляду. Однак, Управління не пересвідчилось, після того як надіслало рекомендованим шетом повідомлення про розгляд справи, чи отримав позивач зазначене повідомлення, оскільке скероване повідомлення відповідачем не збігається із фактичною адресою позивача. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 23.07.2018 інспектором праці Григорчук О.В., за участю інспектора праці Шевчука Ю.Н. та начальника відділу гігієни праці Бандури О.П. на підставі листа Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області від 12.07.2018 № 02-942/02-24, згідно наказу від 20.07.2018 № 490 та відповідно до направлення від 20.07.2018 № ТР1013/759 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , який здійснює свою господарську діяльність у торговому кіоску за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 72-74).

У зв`язку з відсутності уповноваженої особи за місцезнаходженням інспекційного відвідування, ненаданням доступу до виробничих приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праці та ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування відповідач склав акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 23.07.2018 № ТР1013/759/АВ.

На підставі зазначеного акта відповідач надав позивачу письмову вимогу від 24.07.2018 № ТР1013/759/ПД про надання відповідних документів у строк до 16:00 год. 30.07.2018, які необхідні для проведення інспекційного відвідування. Внаслідок чого, строк проведення інспекційного відвідування було зупинено до 30.07.2018, про що свідчить акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 23.07.2018 № ТР1013/759/АВ.

У зв`язку із неможливістю особистого вручення копії акта про неможливість проведення інспекційного відвідування від 23.07.2018 № ТР1013/759/АВ та одного примірника вимоги про надання документів від 24.07.2018 № ТР 1013/759/ПД, зазначені документи були надіслані об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення 25.07.2018 за № 4602701883408.

Згідно витягу з пошукової системи поштових відправлень ПАТ "Укрпошта" слідує, що зазначені акт та вимогу позивач отримав 30.07.2018 особисто (арк. справи 79)

Однак, враховуючи те, що у зазначений строк ФОП ОСОБА_1 не надав документів, які перелічені у вимозі від 24.07.2018 № ТР1013/759/ПД ФОП, відповідач 03.08.2018 склав акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ТР1013/759/2АВ.

Зокрема у зазначеному акті зазначено, що неможливо провести інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку із створенням перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: у зв`язку з відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за адресою здійснення діяльності, ненаданням доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця та ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію з питань, які є предметом інспекційного відвідування, відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.

Відтак, уповноваженою посадовою особою було розглянуто справу про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та прийнято рішення про винесення 16.08.2018 постанови №ТР1013/759/2АВ/СПТД-ФС про накладення на позивача штрафу відповідно до абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення в сумі 372300 грн. до Державного бюджету України.

Позивач вважаючи винесену постанову протиправною, звернувся із цим позовом до суду про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зокрема вказав на те, що відповідачем не дотримано строк проведення перевірки з урахуванням зупинення проведення інспекційного відвідування та складено акт у не визначений чинним законодавством строк.

Суд вказав про те, що за змістом направлення від 20 липня 2018 року № ТР 1013/759, воно дійсне з 23 по 30 липня 2018 року, а акт проведення інспекційного відвідування №ТР1013/759/2АВ, який став підставою для накладення штрафу на позивача складено 03 серпня 2018 року. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що продовження терміну перевірки та відповідно направлення. Відтак, в даному випадку судом встановлено недотримання з боку відповідача порядку проведення перевірки, що нівелює наслідки такої перевірки та винесену оскаржувану постанову.

Суд першої інстанції аналізуючи пункти 6, 7 Порядку № 509, дійшов висновку, що справа розглядається без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Однак на думку суду, Управління не пересвідчилось, після того як надіслало рекомендованим листом повідомлення про розгляд справи, чи отримав позивач зазначене повідомлення та у його відсутності розглянуло справу.

Відтак, суд дійшов висновку про незаконність проведення перевірки позивачем поза межами строків проведення перевірки та порушенням строків складення акту перевірку, що тягне за собою відсутність її правових наслідків. А висновки відповідача викладені у постанові про накладення штрафу уповноваженими особами №ТР1013/759/2АВ/СПТД-ФС від 16 серпня 2018 року, щодо порушення позивачем абз. 7ч. 2 ст. 265 КЗпП України є неприйнятними, оскільки неправомірні дії самого Управління Держпраці у Тернопільській області, які виразились у неповідомленні позивача у проведенні такої перевірки, позбавили позивача права подати документи та пояснення стосовно обставин справи і своєї діяльності, а також унеможливили здійснення відповідачем дослідження документів та доказів ФОП ОСОБА_1 , що призвело до необґрунтованості висновків щодо встановлення правопорушень.

Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні у цій справі правовідносини урегульовані, зокрема, статтею 259 КЗпП України, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), а також Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295 (далі також Порядок № 295), який був чинним на момент призначення та проведення інспекційного відвідування.

Правові та організаційні засади, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено Законом № 877-V.

Згідно з цим Законом орган державного нагляду має право здійснювати планові, позапланові заходи здійснення державного нагляду. Підстави, порядок їх здійснення та необхідні розпорядчі документи органу державного нагляду, визначені статтями 5, 6, 7 цього Закону № 877-V.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання частини 1 статті 259 КЗпП України, постановою від 26 квітня 2017 року № 295, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин і який визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю. (далі - об`єкт відвідування).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 10 Порядку № 295 передбачено, що тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Пунктами 16, 17, 18 Порядку № 295 визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Як слідує з матеріалів справи, під час здійснення інспекційного відвідування здійснено обстеження суб`єкта господарювання в м. Теребовля торгової точки «Трапеза доставка», в ході якого в ФОП ОСОБА_1 (адреса державної реєстрації АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виявлено, що у вказаній торговій точці ОСОБА_2 реалізовує продукти, в тому числі здійснює приготування їжі та реалізовує свіжо приготовану їжу. ОСОБА_2 не надала ні копії трудового договору, ні копії свідоцтва про підприємницьку діяльність, також не надано трудові договори, ліцензію на торгівлю та інші дозвільні документи на провадження підприємницькою діяльністю. Присутніми особами було повідомлено номер телефону для зв`язку з позивачем. Для встановлення анкетних даних осіб, які перебували на об`єкті відвідування, інспектором праці було викликано поліцію. Не дочекавшись приїзду поліції, особи покинули приміщення, закрили торгівельну точку та пішли у невідомому напрямку. Зазначені факти зафіксовані також засобами відеотехніки.

На виклик прибули працівники Теребовлянського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області. Після чого старшому дільничному офіцеру Теребовлянського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області капітану поліції ОСОБА_3 з приводу ситуації яка склалась, надав пояснення головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Управління Держпраці у Тернопільській області Шевчук Юрій Несторович (арк. справи 82-83).

Надалі, згідно пояснень інспекторів, під час спілкування по телефону з ФОП ОСОБА_1 , номер який був наданий відповідачу свідком, позивач відмовився приїхати за адресою здійснення господарської діяльності, а саме: АДРЕСА_3 , як наслідок створив перешкоди у проведені інспекційного відвідування та унеможливив його подальше проведення.

Таким чином, у зв`язку з відсутності уповноваженої особи за місцезнаходженням інспекційного відвідування, ненаданням доступу до виробничих приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праці та ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування відповідач склав акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 23.07.2018 № ТР1013/759/АВ (арк. справи 75-76).

На підставі зазначеного акта відповідач надав позивачу письмову вимогу від 24.07.2018 № ТР1013/759/ПД про надання відповідних документів у строк до 16:00 год. 30.07.2018, які необхідні для проведення інспекційного відвідування (арк. справи 77), а саме:

- копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця (або витяг з державного реєстру);

- копію свідоцтва платника податку;

- копію договору оренди приміщення, де здійснюється підприємницька діяльність з використанням найманої праці чи копію документу, що підтверджує право власності на приміщення;

- копії трудових договорів укладених із найманими працівниками у 2017 та 2018 роках, в тому числі звільнених працівників;

- копії повідомлення державної фіскальної служби про прийнятих працівників у 2017 та 2018 роках;

- копії табелів обліку використання робочого часу найманими працівниками за період з січня по червень 2018 року включно;

- копії документів про нарахування та виплату звільненим працівникам, остаточного розрахунку при звільнені;

- копії документів про надання щорічних відпусток найманим працівникам, нарахування та виплата відпусток;

- копії відомостей нарахування та виплату заробітної плати за період з січня по червень 2018 року;

- копії медичних книжок працівників про проходження медичного огляду;

- висновок про атестацію робочого місця;

- копія документа, що підтверджує, погоджений Теребовлянською РДА, режим роботи закладів торгівлі.

Внаслідок чого, строк проведення інспекційного відвідування було зупинено до 30.07.2018, про що свідчить акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 23.07.2018 № ТР1013/759/АВ (арк. справи 75-76).

У зазначений строк ФОП ОСОБА_1 не надав документів, які перелічені у вимозі від 24.07.2018 № ТР1013/759/ПД ФОП, відтак відповідач 03.08.2018 склав акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ТР1013/759/2АВ. Зокрема у зазначеному акті зазначено, що неможливо провести інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку із створенням перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: у зв`язку з відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за адресою здійснення діяльності, ненаданням доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця та ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію з питань, які є предметом інспекційного відвідування, відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (арк. справи 84).

Відтак, слід дійти висновку, що ненадання відповідачу зазначених документів, в тому числі не прибуття позивача на об`єкт відвідування, унеможливило проведення інспекторами праці інспекційного відвідування, як наслідок ФОП ОСОБА_1 створив перешкоди у її проведенні.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа (пункт 3 Порядку № 509)).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку № 509).

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку № 509).

Інших підстав для відкладення розгляду справи Порядком № 509 не визначено.

Суд апеляційної інстанції звертає усагу на те, що матеріали справи підтверджують те, що Управління у відповідності до пункту 6 Порядку № 509, а саме рекомендованим листом, надіслало позивачу повідомлення про розгляд справи, в якому було зазначено дату, час та місце розгляду такої справи (арк. справи 87). Водночас, витягом з пошукової системи поштових відправлень ПАТ «Укрпошта» підтверджується те, що 13.08.2018 позивач отримав зазначене повідомлення особисто (арк. справи 88), а відтак безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що управління не пересвідчилось, після того як надіслало рекомендованим листом повідомлення про розгляд справи, чи отримав позивач зазначене повідомлення та у його відсутності розглянуло справу.

Щодо висновку суду першої інстанції про проведення перевірки поза межами строків проведення перевірки та порушенням строків складення акту перевірку, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що строк проведення інспекційного відвідування було зупинено до 30.07.2018, про що свідчить акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 23.07.2018 № ТР1013/759/АВ (арк. справи 75-76).

Окрім того, Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, також складений 03.08.2018 за № ТР1013/759/2АВ, та 08.08.2018 заступником начальника Управління Держпраці у Тернопільській області С.Я. Ващуком прийнято рішення щодо розгляду справи про накладеня штрафу №ТР1013/759/2АВ/ТД та призначено розгляд справи на 16.08.2018, тобто протягом 10 днів з дати складення акту, про що позивача було повідомлено, однак на розгляд справи, ФОП ОСОБА_1 не прибув, клопотання про відкладення розгляду справи не надходило.

Таким чином, керуючись Порядком № 509 та КЗпП, уповноваженою посадовою особою було розглянуто справу про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та прийнято рішення про винесення постанови про накладення на позивача штрафу відповідно до абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення в сумі 372300 грн. до Державного бюджету України.

Колегія суддів вважає, що відповідач виніс оскаржену постанову на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Порядком № 509, Порядком № 295 та КЗпП, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції на наведені обставини не звернув належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки та дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі № 500/2599/18 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 28 вересня 2023 року